Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Міжнародні конфлікти: поняття причини, засоби та методи врегулювання.

Функціонування сучасного міжнародного співтовариства неможливе без протистояння позицій і поглядів, притаманних певним суб’єктам. Тлумачення проблемних питань, які мають місце в практиці міжнародних відносин, дістають відмінні оцінки з боку учасників процесу. Логічним наслідком цього є суперечності й конфлікти.

В основі зазначеної ситуації, поширеної у всі часи й у всіх регіонах світу, дослідники вбачають передусім брак норми права. Останнє мусить ґрунтуватися на загальноприйнятому тлумаченні категорії міжнародного конфлікту: “війна”, “суперечність” тощо.

Теорія міжнародного права тлумачить універсальне, всеохоплююче поняття “суперечність” як вияв дискусійності інтересів суб’єктів у сфері міжнародних відносин. Передусім це стосується базових інтересів держав, внаслідок чого може бути і є загроза міжнародному спокою та безпеці народів. Науці також відомі суперечності, які, хоч і не становлять загрози міжнародному спокоєві в цілому, а все ж негативно впливають на ситуацію в глобальному масштабі. Залежно від підстав і характеру суперечностей, вони бувають як політичні так і юридичні.

Виникнення політичного конфлікту залежить від політичних інтересів держави, нації та інших суб’єктів міжнародних відносин. Натомість загальновизнаними підставами для юридичної колізії є суперечність, викликана суб’єктивним трактуванням норми міжнародного права. Таких норм є чотири. Як правило, вони зумовлені:

- буквою і духом конкретної міждержавної угоди;

- неточністю міжнародного права;

- фактом порушення міжнародного права;

- визначенням розміру відшкодування, передбаченого за недотримання міжнародних зобов’язань.

Практичний досвід свідчить, що визначити природу міжнародної суперечності – політичної чи юридичної – буває доволі непросто. Адже в основі кожної можливої розбіжності поглядів і оцінок знаходимо протиріччя інтересів. Іншими словами, кожна конкретна ситуація, яка викликає напруженість у відносинах між суб’єктами міжнародного права, народжується через брак волі зацікавлених сторін у справі узгодження своїх інтересів. У цьому – природа кожної відомої колізії.

Додатковою підставою, яку можна трактувати як стимулятор напруженості, є конкретні кроки суб’єкта міжнародного права: дія, протидія, або, навпаки, відсутність дії. Саме це (дія – бездіяльність) надає відомій суперечності політичного, юридичного або економічного характеру.

Практика міжнародних відносин свідчить, що в основі суперечності рідко лежить якийсь один чинник. Кожна зацікавлена сторона демонструє свою волю, висуває власні вимоги, обґрунтовує притаманну їй позицію або при певних обставинах висловлює заперечення. Отже, міжнародна суперечність виникає за умови, якщо принаймні дві країни висувають взаємні претензії. Хартія Об’єднаних Націй кваліфікує два види суперечностей: такі, що несуть загрозу миру і безпеці народів, та всі інші, які такої загрози не несуть.

Кожна позиція суб’єкта міжнародних відносин ґрунтується на його потенційних можливостях. Що є не чим іншим як силою, притаманною тій чи іншій державі, тій чи іншій інституції. Як суспільне явище цей показник має багато вимірів. Серед них найважливіші такі: геополітичне становище, населення, природні ресурси, рівень індустріального розвитку, військова могутність, воля, політичне керівництво і внутрішня організація влади, дипломатія, міжнародний імідж держави.

Суперечності й конфлікти здебільшого притаманні сучасним міжнародним відносинам. В основі зазначених явищ знаходимо сумні реалії, розв’язання чи полагодження яких вимагає значних зусиль з боку зацікавлених сторін. Як відомо, держави – члени міжнародного співтовариства – відрізняються між собою розмірами території, економічним і демографічним потенціалом тощо. Їх відрізняє також політичний устрій, обраний шлях розвитку. А це, як відомо, є суттєвим. В основі значної частини суперечностей лежить умовний поділ на розвинені і слаборозвинені країни, які здебільшого належать до “багатої” Півночі та “бідного” Півдня, а також поділ на “білу” та “кольорову” частини світу.

Але вирішальним чином на виникнення, перебіг та способи розв’язання суперечностей і конфліктів впливають неоднорідності в сучасному світі. На міжнародну політичну сцену вийшла велика кількість суверенних держав, які стали такими внаслідок розвалу колоніальної системи. З собою вони принесли багаж нерозв’язаних проблем. Тому в багатьох регіонах світу існують суперечності, коріння яких тягнеться до давніх колоніальних імперій, і ліквідація яких свого часу вже зазнала різноманітних перешкод. Вони ж стають причиною виникнення основних суперечностей і конфліктів сучасності.

Джерелом суперечностей в значній мірі є інтереси окремих держав, економічних союзів, а також військово-політичних блоків. Суперечності народжуються в умовах миру, навіть якщо відносини між державами традиційно добросусідські. За цих умов інтенсифікація міжнародних відносин завжди несе у собі ризик появи різних поглядів на господарську, комерційну та фінансову співпрацю. Конфлікти можуть виникати залежно від змісту і наслідків історичних міждержавних угод.

Предметом суперечностей між державами бувають території та кордони, що пролягли на суші та на морі. Їх можуть поглиблювати як національний так і етнічний чинники. Адже відомо, що в багатьох випадках межі розселення народу не цілком співпадають з кордонами держав. (Саме на цій підставі народився конфлікт (2003) між Україною та Росією з приводу острова Коса Тузла). Для країн Третього світу одною з найважливіших причин появи суперечностей і конфліктів є спадок колоніалізму, насамперед кордони і території. Конфлікти в цих регіонах світу в більшості випадків зумовлено суперництвом великих держав, які посередньо чи безпосередньо вплутувалися в тамтешні суперечності і збройні конфлікти. Прагнення зайняти домінуюче становище в регіоні, рівалізація між регіональними потугами також приводить до суперечностей і конфліктів. В основі останніх лежить протистояння політичних, економічних і воєнних інтересів країн, що розвиваються. Додаткову загрозу становить гонка озброєнь.

Важливу роль у розв’язанні міжнародних конфліктів відіграють негативні етнічні стереотипи, які, ясна річ, мають глибоке історичне коріння. Вони міцно засіли в свідомості народів і важно підлягають регулюванню. На цій основі свого часу виникли війни між Францією та Німеччиною, які остаточно було врегульовано лише в 1963 році. Аналогічні явища спостерігаються і в сфері релігії. Як свідчить історія, саме релігійні протиріччя часто переростають у криваві конфлікти і війни.

Статтею 33 Статуту ООН визначено шляхи регулювання міжнародних суперечностей і конфліктів, які можуть довести до порушення миру і спокою між народами. Цей документ зобов’язує членів ООН дотримуватися принципів справедливості і права, щоб на цій основі шляхом переговорів, всебічного вивчення проблеми, залучення різноманітних посередників та арбітрів шукати й знаходити виходи, безумовно дотримуючись судової процедури і мирно регулюючи проблему. При цьому головна роль належить дипломатичним службам. У процесі переговорів конфліктна ситуація може бути вирішена шляхом односторонніх або взаємних поступок, іншої прийнятної форми компромісу. Конфліктуючі сторони можуть досягти остаточної згоди, констатуючи (початково) факт існування проблеми. Відтак регулювання справи доручають довіреним представникам (глава держави, керівник уряду, міністр закордонних справ, посол). Роботу в цьому напрямі можна продовжити шляхом обміну дипломатичними нотами. Для вирішення суперечностей можуть бути задіяні також інші зацікавлені сторони. Саме так свого часу було вирішено конфлікт на Корейському півострові та найбільш кровопролитний – в Індокитаї.

Якщо ж діяльність дипломатів не приносить успіху, а напруженість у стосунках ворогуючих сторін загрожує безпеці в світі, або, якщо сторони не підтримують дипломатичних відносин, до процесу вирішення суперечності може підключитися третя сторона-посередник. Вона може це робити з власної ініціативи або – на прохання зацікавлених сторін. Для добра справи служать всі можливі кроки, якщо в підсумку досягають припинення збройного конфлікту. З такою місією виступають як держави, так і міжнародні організації, політичні діячі, які користуються довірою і авторитетом.

До числа найбільш відомих спроб мирного вирішення міжнародних суперечностей належить посередництво ООН у справі Афганістану. По довгих роках непростих переговорів у Женеві в 1988 році підписано умову за участю Афганістану, Пакистану, США, СРСР про виведення військ (130 тис.), що й відбулося на початку 1989 року.

Оцінка численних джерел і причин напруженості у міжнародних відносинах підводять до таких висновків. По-перше, в практиці різноманітних і багатогранних міжнародних відносин суперечності – явище природне. По-друге, керівники держав у певних ситуаціях без вагань приймають рішення про застосування сили замість того, щоб вдаватися до норм міжнародного права, які дозволяють розв’язати суперечність у міжнародних відносинах інакше: шляхом мирного врегулювання конфліктної ситуації. Отже, науковий аналіз численних міжнародних суперечностей і конфліктів не додає оптимізму. Адже кожний з них може стати поважною перешкодою на шляху будівництва нового міжнародного ладу. Все ж дослід свідчить, що міжнародне співтовариство володіє випробуваними засобами мирного врегулювання міжнародних суперечностей.

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
  3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
  4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
  5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
  6. V Засоби навчання
  7. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  8. А/. Поняття про судовий процес.
  9. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  10. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  11. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  12. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.




Переглядів: 1182

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суб’єкти міжнародних відносин. Зовнішня політика держави та її типи. | Україна у системі міжнародних відносин.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.