Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Наукова стаття

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Зразок структури реферату

РОЗДІЛ l. Історія та теорія питання.

РОЗДІЛ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах.

ЛІТЕРА ТУРА

Реферат починається з викладу сутності проблеми. Слід уникати зайвих фраз.

У вступі обґрунтовуються актуальність теми, її особли­вості, значущість з огляду на соціальні потреби суспільства та розвиток конкретної галузі науки або практичної діяль­ності.

 

У розділі І наводяться основні теоретичні, експеримен­тальні дослідження з теми, зазначається, хто з учених мину­лого вивчав дану проблему, які ідеї висловлював.

Визнача­ються сутність (основний зміст) проблеми, основні чинники (фактори, обставини), що зумовлюють розвиток явища або про­цесу, який вивчається.

Наводиться перелік основних змісто­вих аспектів проблеми, які розглядалися вченими. Визнача­ються недостатньо досліджені питання, з'ясовуються причини їх слабкої розробленості.

 

У розділі II дається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій щодо проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим ме­тодикам, оригінальним підходам до вивчення проблеми.

У цьому розділі подається аналіз практики.

Висловлюються власні думки щодо перспектив розвитку проблеми.

 

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, дум­ки, оцінки, пропозиції науковця.

 

Досписку літератури, включають публікації переваж­но останніх 5—10 років. Особливу цінність мають роботи останнього року.

 

У додатках наводяться тексти, формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

 

Вибір теми реферату слід узгоджувати з кафедрою і нау­ковим керівником. Тема має допомогти дипломнику та аспі­ранту у визначенні методології свого дослідження.

Обсяг розширеного реферату — 20—24 сторінки.

 

Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стис­лим.

Слід використовувати синтаксичні конструкції, власти­ві мові наукових і технічних документів, уникати складних граматичних зворотів.

У рефераті слід використовувати стандартизовану термі­нологію, уникати незвичних термінів і символів або поясню­вати їх при першому згадуванні u тексті. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і прийнятими текстовими скороченнями, значення яких зро­зуміле з контексту.

Реферат рецензується і оцінюється, за умови позитивного відгуку здобувач (студент) допускається до іспиту.

Рецензія (відгук) на реферат має об'єктивно оцінювати по­зитивні і негативні його сторони.

В рецензії тією чи іншою мірою слід оцінити вміння поставити проблему, обґрунтувати її соціальне значення; розуміння автором співвідношен­ня між реальною проблемою і рівнем її концептуальності; повноту висвітлення літературних джерел, глибину їх аналі­зу, володіння методами збору, аналізу та інтерпретації емпі­ричної інформації; самостійність роботи, оригінальність в осмисленні матеріалу; обґрунтування висновків і рекомен­дацій.

Стиль рецензії має відповідати нормам, прийнятим для наукових відгуків, тобто бути доброзичливим, але принципо­вим. Відносно до автора роботи речення слід будувати в третій особі минулого часу ("студент поставив..., розкрив..., довів..."); до самої роботи — в теперішньому часі ("реферат містить..., розкриває..." та ін.).

Рецензію не слід завершувати оцінкою; вона має виплива­ти зі змісту документа.

 

2. Доповідь (повідомлення)

Найбільш поширеною формою усного оприлюднення нау­кових результатів є доповідь та повідомлення.

 

Доповідь документ, у якому викладаються певні пи­тання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.

 

Розрізняють такі види доповідей:

1)звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за пев­ний час);

2)поточні (інформація про хід роботи);

3) на наукові теми.

 

Наукова доповідь це публічно виголошене повідомлен­ня, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, пи­тання).

 

Структура тексту доповіді:

І. Вступ. Зазначають підстави, причини, проблемну ситу­ацію, що зумовили необхідність написання доповіді.

 

II. Основна частина, де аналізується нинішній стан проб­леми, наводяться аргументи, обґрунтовується основна ідея (ідеї) автора.

 

III. Підсумкова частина містить висновки, рекомендації, пропозиції.

Методика підготовки доповіді на науково-практичній кон­ференції є дещо іншою, ніж статті.

 

Є два методи написання доповіді.

Перший полягає в тому, що дослідник спочатку готує тези свого виступу, на основі тез пише доповідь на семінар або конференцію, редагує її і готує до опублікування в науковому збірнику у вигляді доповіді чи статті.

 

Другий, навпаки, пов'язаний з повним написан­ням доповіді, а потім у скороченому вигляді ознайомлен­ням з нею аудиторії.

 

Вибір способу підготовки доповіді за­лежить від змісту матеріалу та індивідуальних особливостей науковця.

 

Специфіка усного виступу має суттєві відмінності від дру­кованого змісту і форми.

При написанні доповіді слід зважа­ти на те, що суттєва частина матеріалу опублікована в тезах доповіді. Крім того, частина матеріалу подається на плакатах (слайдах, моніторі комп'ютера, схемах, діаграмах, табли­цях та ін.).

Тому доповідь повинна містити коментарі, а не повторення ілюстративного матеріалу. Можна зупинитися лише на одній (найсуттєвішій, дискусійній) тезі доповіді, зро­бивши посилання на опубліковані тези.

Це дозволить на 20— 40 % скоротити доповідь. Добре коли доповідач реагує на попередні виступи науковців з теми своєї доповіді. Доціль­ним є полемічний характер доповіді: це викликає інтерес слухачів.

При написанні доповіді слід зважати на те, що за 10 хви­лин людина може прочитати матеріал, що надруковано на чотирьох сторінках машинописного тексту (через два інтер­вали).

 

Обсяг доповіді становить 8—12 сторінок (до ЗО хви­лин).

 

Якщо доповідь складається з 4—6 сторінок, вона нази­ваєтьсяповідомленням.

Доповідь — це одна з багатьох форм оприлюднення ре­зультатів наукової роботи, можливостей за короткий термін "увійти" в наукове товариство за умови яскравого виступу.

Якщо доповідь зроблено за змістом дисертації, дисертант забезпечуєапробацію своєї роботи.

 

3. Тези наукових робіт

Тези (гр. thesis положення, твердження) — це коротко, точно, послідовно сформульовані основні ідеї, думки, поло­ження наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої нау­кової праці.

 

Тези доповіді це опубліковані до початку наукової кон­ференції (з'їзду, симпозіуму) матеріали попереднього харак­теру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Вони фіксують науковий пріоритет автора, містять матеріа­ли, не викладені в інших публікаціях.

Рекомендований обсяг тез наукової доповіді — 2—3 сто­рінки машинописного тексту через 1,5—2 інтервали. Мож­ливий виклад однієї тези.

 

Схематично структура тез наукової доповіді має такий вигляд: теза — обґрунтування — доказ — аргумент — ре­зультат — перспективи.

 

При підготовці тез наукової доповіді слід дотримуватися таких правил:

• у правому верхньому куті розміщують прізвище авто­ра та його ініціали; при необхідності вказують інші дані, які доповнюють відомості про автора (студент, аспірант, викла­дач, місце роботи або навчання);

назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2—5 слів).

 

Виклад суті доповіді здійснюється за такою послідовніс­тю тез:

 

· актуальність проблеми;

· стан розробки проблеми (пе­релічуються вчені, які зверталися до розробки цієї пробле­ми);

· наявність проблемної ситуації; необхідність у її вивченні, вдосконаленні з огляду на сучасний стан її розробки, втілен­ня;

· основна ідея, положення, висновки дослідження, якими методами це досягається;

· основні результати дослідження, їх значення для розвитку теорії та (або) практики.

 

Посилання на джерела, цитати в тезах доповіді викорис­товуються рідко. Допускається опускати цифровий, фактич­ний матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, що висловлюється в одному або кількох реченнях. Виклад суті ідеї чи положен­ня здійснюється без наведення конкретних прикладів.

 

Виступаючи на науковій конференції (з'їзді, симпозіумі), можна посилатися на опубліковані тези доповіді і спинити­ся на одній із основних (дискусійних) тез.

 

Будь-які матеріали будь-яких конференцій, видані у будь-який період, належать до опублікованих праць, які лишедодатково відображають наукові результати ди­сертації, тобто засвідчуютьапробацію результатів дисертації або підтверджують їхвпровадження, висвітлюють певні про­цеси їх отримання.

 

Наукова стаття один із основних видів публікацій. Вона містить виклад проміжних або кінцевих результатів наукового дослідження, висвітлює конкретне окреме питан­ня за темою дисертації, фіксує науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

 

Наукова стаття подається до редакції в завершеному ви­гляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номе­рах журналів або збірниках у вигляді пам'ятки авторам.

 

Оптимальний обсяг наукової статті — 6—12 сторінок (0,5—0,7 друк. арк.).

Рукопис статті, як правило, має містити повну назву робо­ти, прізвище та ініціали автора(ів), анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.

Стаття має просту структуру, її текст, як правило, не поді­ляється на розділи і підрозділи.

 

Умовно в тексті статті можна виділити такі структурні елементи.

1. Вступ постановка наукової проблеми, її актуальність, зв'язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки або практичної діяльності

Обсяг – (1 абзац або 5—10 рядків);

 

2. Основні (останні за часом) дослідження, і публі­кації, па які спирається автор; сучасні погляди на проблему;

труднощі при розробці даного питання, виділення невирішених питань у межах загальної проблеми, котрим присвячена стаття (0,5—2 сторінки машинописного тексту через два інтер­вали);

 

2. Формулювання мети статті (постановка завдан­ня) — висловлюється головна ідея даної публікації, яка сут­тєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, до­повнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, ре­комендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постанов­ки наукової проблеми та огляду основних публікацій з тем

Обсяг – (1 абзац, або 5—10 рядків).

4. Виклад змісту власного дослідження основна ча­стина статті. В ній висвітлюються основні положення і ре­зультати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отри­мані наукові факти, виявлені закономірності, зв'язки, тенденції, програма експерименту, методика отримання та аналіз фак­тичного матеріалу, особистий внесок автора в досягнення і реалізацію основних висновків тощо

Обсяг –(5—6 сторінок).

 

5. Висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для тео­рії і практики, суспільна значущість; коротко накреслюють­ся перспективи подальших розвідок з теми (1/3 сторінки).

 

Жанр наукової статті вимагає дотримання певних правил:

• у правому верхньому куті розміщуються прізвище та ініціали автора; за необхідності вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;

• назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (яко­мога менше слів, краще — до п'яти);

• ініціали ставлять перед прізвищем;

• слід уникати стилю наукового звіту чи науково-попу­лярної статті;

• недоцільно ставити риторичні запитання; мають пере­важати розповідні речення;

• не слід перевантажувати текст цифрами 1, 2 та ін. при переліках тих чи інших думок, положень; перелік елементів, позицій слід починати з нового рядка, відокремлюючи їх одне від одного крапкою з комою;

• у тексті прийнятним є використання різних видів пере­ліку: спочатку, на початку, спершу, потім, далі, нарешті; по-пер­ше, по-друге, по-третє; на першому етапі, на другому етапі та ін.;

• цитати у статті використовуються дуже рідко; необхід­но зазначити основну ідею, а після неї в дужках указати пріз­вище автора, який уперше її висловив;

• усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг статті присвячують викладу власних думок; для підтвердження достовірності своїх висновків і рекомендацій не слід наводити висловлювання інших уче­них, оскільки це свідчить, що ідея дослідника не нова, була відома раніше і не підлягає сумніву;

• стаття має завершуватися конкретними висновками і рекомендаціями.

 

Рукопис статті підписується автором (ами) і подається до редакції у двох примірниках. У разі необхідності до неї до­дається дискета.

Особливо цінними є статті, опубліковані у фахових науко­вих виданнях, затверджених ВАК України. Обов'язковою вимогою до наукових публікацій здобувача є відображення в них основних наукових результатів дисертації, а також на­явність в одному випуску (номері) журналу (або іншого дру­кованого видання) не більше однієї статті здобувача за те­мою дисертації.

Статті, опубліковані до появи відповідних Переліків ВАК України, вважаються лише такими, що додатково відобража­ють наукові результати.

 

5.Курсова робота

Курсова робота – це самостійна письмова робота реферативно-дослідного харак­теру, що передбачає вивчення конкретної наукової проблеми.

 

 


Читайте також:

  1. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
  2. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат.
  3. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ ЗА СТАТТЯМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ
  4. Виберіть відповідне визначення поняття: Наукова ідея – це
  5. Встановлення нормативів по окремих статтях дозволяє забезпечити оптимальну потребу підприємства в оборотних коштах.
  6. Вступ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ І МЕТА КУРСУ. НАУКОВА ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. ІСТОРІОГРАФІЯ
  7. Вчення про вищу нервову діяльність як природно-наукова основа психології праці
  8. ГЛОБАЛЬНИЙ ЕВОЛЮЦІОНІЗМ І СУЧАСНА НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ
  9. Групування витрат підприємства за статтями калькуляції
  10. Донаукова психологія як вчення про душу
  11. За економічними елементами і калькуляційними статтями.
  12. Загально- і конкретно-наукова методологія педагогіки.




Переглядів: 1810

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Реферат | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.