• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Література

Реалізація права власності на нематеріальні активи.

Облік та амортизація нематеріальних активів.

Методи оцінки вартості немате­ріальних активів.

Поняття нематеріальних активів підприємства.

Нематеріальні активи підприємства

Можливі три стратегії у сфері формування обсягу та структури оборотного капіталу: обережна, поміркована та обмежувальна.

Ефективне управління оборотним капіталом означає не тільки пошук і залучення додаткових джерел фінансування, але і раціональне їх розміщення в активах підприємства з огляду на ліквідність – не слід допускати надмірного збільшення частки активів із середнім і низьким ступенями ліквідності.

З-поміж заходів для підвищення ефективності використання оборотних коштів чільне місце належить оптимізації виробничих запасів. Саме з оптимізацією пов'язані найбільші резерви скорочен­ня запасів на підприємствах, особливо з матеріаломістким вироб­ництвом.

Внаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період.

Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Підприємства, які дотримуються обережної стратегії, допускають відносно високий рівень коштів, товарно-матеріальних запасів і ліквідних цінних паперів, які є у наявності. При цьому обсяг реалізації стимулюється політикою кредитів, наданих покупцям, що призводить до високого рівня дебіторської заборгованості.

Обмежувальна стратегія припускає, що готівка, цінні папери, товарно-матеріальні запаси і дебіторська заборгованість зведені до мінімуму.

Поміркована стратегія має проміжний характер.

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затверджене наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.99 р.

2. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10 вересня 2003 р.

3. Національний стандарт № 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", затверджений
Постановою Кабінету Міністрів України № 1185 від 03.10.2007 р.

1. Поняття нематеріальних активів підприємства

Нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".

До нематеріальних активів належать:

• права користування природними ресурсами;
• права користування майном;
• права на комерційні позначення;
• права на об'єкти промислової власності;
• авторське право та суміжні з ними права;
• незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
• інші нематеріальні активи.

2. Методи оцінки вартості немате­ріальних активів

При оцінці нематеріальних активів застосовуються різні методичні підходи та методи оцінки.

Методичні підходи – загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки.

Метод оцінки – спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід.

Для проведення оцінки нематеріальних активів застосовуються такі методичні підходи:

Ø дохідний;

Ø витратний;

Ø порівняльний (ринковий).

І. Доходний підхід – визначення вартості об'єкта оцінки на підставі оцінки (капіталізації) очікуваних грошових потоків чи/або чистих операційних доходів від його використання.[1]

Дохідний підхід при оцінці нематеріальних активів застосовується у випадку, коли можливе визначення розміру додаткових доходів, що отримує або може отримувати юридична чи фізична особа від їх використання.

Додаткові доходи при використанні нематеріальних активів можуть отримуватися завдяки:

- збільшення цін реалізації одиниці продукції (товарів, робіт, послуг);

- збільшення обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у натуральному виразі;

- скорочення витрат, пов'язаних з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг);

- доходів у вигляді платежів за надання прав на використання нематеріальних активів.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового потоку).

Метод прямої капіталізації доходу застосовується у разі, коли прогнозується постійний за величиною та рівний у проміжках періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не обмежується у часі. Капіталізація чистого операційного доходу здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації.

Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових потоків) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки від використання об'єкта оцінки є неоднаковими за величиною, непостійними протягом визначеного періоду прогнозування або якщо отримання їх обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки підлягають дисконтуванню із застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються шляхом аналізу інформації про доходи від використання подібного активу та його ринкові ціни або шляхом порівняльного аналізу дохідності інвестування в альтернативні об'єкти (депозити, цінні папери, майно тощо).

ІІ. Витратний підхід ґрунтується на визначенні вартості витрат, необхідних для відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами витратного підходу є метод прямого відтворення та метод заміщення.

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення об’єкта оцінки на дату оцінки із подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Вартість відтворення об’єкта оцінки включає вартість поточних витрат, пов'язаних із його створенням (розробленням) або придбанням, приведенням в стан, що забезпечує його найбільш ефективне використання, витрати на правову охорону, маркетингові дослідження, рекламу тощо.

Суть методу заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Вартість заміщення визначається на підставі інформації про поточні витрати (ціни) на створення (придбання) активів, які за своїми споживчими, функціональними, економічними показниками можуть бути для оцінюваного об’єкта рівноцінною заміною.

Поточна вартість витрат зменшується на величину зносу (знецінення) нематеріальних активів, яка визначається залежно від залишкового строку корисного використання об'єкта оцінки методом строку життя. Метод строку життя передбачає визначення зносу шляхом ділення фактичного строку корисного використання об'єкта оцінки на суму фактичного та залишкового строків корисного використання такого об'єкта.

ІІІ. Порівняльний (ринковий) підхід передбачає аналіз цін продажу подібних активів із відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом оцінки.

Порівняльний підхід до оцінки нематеріальних активів застосовується у разі наявності достатнього обсягу достовірної інформації про ціни на ринку подібних об'єктів та умови договорів щодо розпорядження майновими правами на такі об'єкти.

У разі застосування порівняльного підходу подібність об'єктів визначається з урахуванням їх виду, галузі (сфери) застосування, економічних, функціональних та інших характеристик.

3. Облік та амортизація нематеріальних активів

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, відображається в балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

4. Реалізація права власності на нематеріальні активи

Реалізація права власності на нематеріальні активи можлива або через їхнє використання са­мим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні.

Читайте також:

1. III. Бухгалтерський баланс
2. IV група- показники надійності підприємства
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
8. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
9. Активами торговельного підприємства
10. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
11. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
12. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).

Переглядів: 1383