Уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.

Поняття про уяву. Види уяви. Процеси уяви.

Поняття про уяву. Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона зумовлюється потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. Безліч уявлень щодня виникають у голові людини. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, значущі залишаються в пам'яті і складають зміст уяви.

До функцій уяви відносять:

- моделювання кінцевого результату діяльності людини і засобів, необхідних для його досягнення;

- створення програми поведінки людини, коли проблемна ситуація не визначена;

- створення образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;

- створення образів об'єктів з опорою на схеми та описи.

Характерними рисами уяви є:

Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності.

Уява тісно пов’язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.

Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об'єктивна дійсність..

Уява – складова творчості.

Уява нерозривно пов'язана з усіма ланками психіки людини.

Сприймання стимулює уяву. Стимулюють уяву запах, ритми музики. Ситуація фрустрації, безвиході, скажімо, при нерозділеному коханні також активізує уяву.

Види уяви. Процеси уяви. Процес творення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер. Якщо в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру.

Залежно від характеру діяльності людини довільну уяву поділяють на відтворюючу, або репродуктивну, і творчу, або продуктивну.

Уява, що спирається на створення образів, які відповідають описові, називається відтворюючою.

Творча уява також має довільний, продуктивний характер і завжди включена у творчу діяльність. Це самостійне створення нових, оригінальних образів. Творчість являє собою діяльність, внаслідок якої людина відкриває щось нове, створює нові матеріальні та духовні цінності. Творчість – це такий різновид діяльності, в якому беруть участь усі психічні процеси, зле уява відіграє провідну роль. Творча уява необхідна там, де діяльність людини набуває творчого характеру, це невід'ємна умова будь-якого різновиду творчості. Творча і відтворююча уява взаємопов'язані й переходять одна в одну,

За активністю індивіда уяву поділяють на активну і пасивну.

Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного заклання.

Пасивна уява протікає без постановки мети, інколи – як ілюзія життя, де людина говорить, діє уявно. Вона тимчасово віддаляється у світ фантастичних, далеких від реальності уявлень. Людині здасться, що вона ховається від нерозв'язаних завдань,від необхідності діяти, від тяжких умов життя тощо.

Пасивна уява викликатися людиною зумисне.

Сновидіння – це біологічно корисний процес, один із тих, які підтримують функціональну ефективність нервової системи. Разом з тим зміст сновидінь є лише випадковим результатом, який не можна вірогідно тлумачити.

За містом діяльності розрізняють такі види уяви, як художня, наукова, технічна та ін. Усі ці види уяви мають свої особливості.

У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи» надзвичайно детальні та яскраві. Художник так яскраво уявляє собі образи героїв, ніби ці герої насправді спілкуються з ним, живуть поруч.

Різновиди художньої уяви мають свої специфічні особливості. Ці особливості проявляються при створенні образів художньої уяви, коли переважає той чи інший аналізатор: зоровий і руховий – у скульптора, художника, слуховий – у композитора тощо. Відмінними і засоби, якими оперує художник, і способи втілення образів (картини, партитура, поетичні рядки).

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об'єкти. Продукти технічної уяви можуть бути представленими в мовній формі. Мовна фіксація допомагає глибоко аналізувати технічні відкриття, перевіряти їх достовірність на практиці.

Наукова уява втілюється у плануванні й проведенні експериментальних досліджень. у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв'язання проблеми, в побудові експериментальної ситуації, вмінні узагальнювати емпіричний матеріал тощо. Створені нові образи наукової уяви є засобом, за допомогою якого встановлюються закономірні відношення між предметами і явищами. Наукова уява допомагає знайти нові, ще невідомі ланки в системі фактів.

Наукова уява завжди базується на точних наукових розрахунках та експериментах. Те з уявлюваного, що не витримало наукової і практичної перевірки, відкидається. Наукова уява втілюється в слові, а також в образах.

Особливим видом уяви є мрія – уява, спрямована на майбутнє, на перспективу життя і діяльності людини. У мріях створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв'язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

Суспільне буття, суспільні відносини зумовлюють мри людей, визначають напрям і характер мрій, але дуже багато залежить від того як сама людина ставиться до своїх мрій і як у тих чи інших суспільних відносинах бачить їх реалізацію.

Вирізняють і так звану антиципуючу уяву (від лат. anticipatio – угадування наперед, передбачення). Вона лежить в основі здатності людини передбачати майбутні події. Антиципуюча уява добуває будівельний матеріал із запасів пам'яті. Антиципація майбутнього можлива завдяки прихованій реакції очікування, що виникає на основі уяви. Так, людині зовсім не потрібно стрибати з дев'ятого поверху, щоб дізнатися, яке небезпечне таке падіння. Образи антиципуючої уяви налаштовують організм на певні дії, коли ще немає приводу для таких заходів.

Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони схожі на процеси сприймання, пам'яті, мислення.

Якщо пам'ять відновлює образи та ситуації, копіюючи реальні, то уява створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Тобто механізм уяви базується на тих образах, які має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних зв'язках і сполученнях. Слово "новий" має подвійне значення: розрізняють об'єктивно нове і суб'єктивно нове. Об'єктивно нове – це образи, ідеї, що не існують у даний момент ані в матеріальному, ані в ідеальному плані. Суб'єктивно нове – це нове для кожної конкретної людини (дитини). Новий образ уяви може бути матеріалізований або залишитися на рівні ідеального.

Процеси уяви здійснюються різними способами. Найбільш вживаними із них є наступні:

Аглютинація (від лат. agglutinare – склеювати) – створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих з різних уявлень. Наприклад, образ русалки в казках, яка має голову і тулуб – жінки, а хвіст – риби. Цей прийом не набув великого поширення, оскільки образи його важко втілюються в предметні речі. А втім, приклади матеріалізації таких образів у реальному житті маємо – це танк, акордеон, амфібія, тролейбус.

Гіперболізація – характеризується збільшенням предмета зміною кількості частин предмета (дракон, який має сім голів); або їх зміщенням.

Літота – на відміну від гіперболізації характеризується зменшенням предмета (хлопчик – мізинчик). Цей прийом використовується у народних казках, фантастичних творах.

Підкреслення – акцентування якоїсь частини образу або певної якості. За допомогою такого прийому створюються шаржі, карикатури.

Схематизація – образ уяви, в якому розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого взяті художником із рослинного світу.

Типізація – виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом. Він широко використовується в літературі.

Творчий процес уяви базується на виникненні асоціацій, хоча їх специфіка відрізняється від звичного ходу асоціацій, підпорядковуючись думкам, емоціям, бажанням, що переважають у психіці людини-митця. Механізм асоціацій той самий (асоціація за схожістю, за суміжністю, за контрастом), відбір уявлень визначається саме цими переважними тенденціями.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види мислення. Розвиток мислення. Поняття про інтелект.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.