• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хід заняття.

Зміст профорієнтаційної роботи в основній школі.

Держаним стандартом освітньої галузі “Технологія” визначено 6 змістових ліній, одна з яких – “Соціально-професійне орієнтування людини на ринку праці” – спрямовує роботу школи на реалізацію професійної орієнтації учнів в процесі трудової підготовки. В основній школі ця змістова лінія передбачає наступний зміст профорієнтаційної роботи: трудовий процес як цілеспрямована перетворююча діяльність людини; елементи трудового процесу: праця людини, предмети і знаряддя праці; раціональні та безпечні умови праці на виробництві та у побуті; людина як суб’єкт трудового процесу; Здатність виконувати трудові функції з урахуванням власних можливостей; професійна придатність; професійний план, його структура та етапи формування; професія як результат суспільного розподілу праці; класифікація професій; рівень професійної підготовки та його ознаки (класи, розряди, категорії, звання, ранги тощо); професійна майстерність як показник оволодіння професійною діяльністю; характеристика підприємницької діяльності та умови її успішного впровадження; умови і засоби раціонального господарювання у побуті.

Результатом профорієнтаційної підготовки учнів 5-9-х класів повинно бути: уявлення про фактори впливу на вибір професії; знання елементів трудового процесу найпоширеніших сфер діяльності; впливу раціональних і безпечних умов на результативність трудової діяльності; типових професій найпоширеніших сфер діяльності; показників професійної придатності; умов успішної підприємницької діяльності; естетичних норм поведінки у виробничому середовищі; уміння планувати практичну діяльність з урахуванням реальних умов здійснення технологічного процесу; виконання з урахуванням вимог безпеки праці необхідних прийомів робіт, застосовуючи необхідні інструменти й устаткування; оцінювання власних індивідуальних властивостей і складання особистого професійного плану; вміння орієнтуватися у світі професій; застосовувати навички раціонального ведення домашнього господарства і сімейної економіки

Виходячи з визначених мети, завдань та напрямів профорієнтаційна робота в 5-9-х класах за своїм змістом може бути розбита на два етапи. Так у 5-7-х класах передбачається: формування ціннісних орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у професійному самовизначенні та опануванні професійною діяльністю; систематичне ознайомлення з поширеними професіями; формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою усвідомлення власної професійної спрямованості; консультування стосовно вибору профілю подальшої освіти та трудової діяльності (навчальних закладів, факультативів, спецпредметiв, гуртків, секцій); створення умов для проби сил та розвитку здібностей у різних видах трудової (та наближеної до професійної) діяльності; формування загальнотрудових i загальновиробничих умінь. Результатом такої роботи повинен бути вибір напрямку (профілю) продовження освіти в старших класах та сфери самоpеалiзацiї. На етапі 8-9-х класів передбачається: вивчення наукових основ вибору професії (класифiкацiйних ознак професій, їх вимог до людини та спорiдненiсть за психологічними ознаками, основних професійно важливих якостей, правил вибору професії); оволодіння методиками самопізнання, самооцінки, розвитку індивідуальних професійно важливих якостей; формування уміння спiвставляти вимоги професій з власними можливостями та кон’юнктурою ринку праці; створення умов для професійної проби в різних видах професійної (чи наближеної до професійної) діяльності; консультування стосовно вибору профілю навчання в старших класах та професії і навчального закладу, формування психологічної готовності до стану професійно незайнятого i в майбутньому до зміни професії. У результаті повинні бути сформовані особистісно значимий смисл вибору професії, стійка професійна спрямованість (професійні наміри, плани оволодіння професією, професійна перспектива), психологічна готовність до стану незайнятого i зміни професійної діяльності та переорiєнтацiї на нову діяльність.

Враховуючи вказаний вище зміст профорієнтаційної роботи в V-IХ класах учитель повинен здійснювати її за наступними напрямами:

- визначення професій та спеціальностей, з якими необхідно познайомити учнів при проведені занять з тієї чи іншої теми навчальної програми;

- порівняння технології робіт, які виконуються у шкільній майстерні (кабінеті), і технологічних виробничих процесів на відповідних підприємствах;

- проведення у співвідношенні з вимогами навчальної програми екскурсій на підприємство для ознайомлення учнів з технікою, технологією, економікою і умовами праці з основних масових професій;

- ознайомлення учнів з вимогами професії до особистості;

- спостереження за учнями з метою визначення їх індивідуальних особливостей, інтересів і ставлення до виконання виробничих завдань, здійснення на цій основі професійної консультації й орієнтації на відповідну професію, формування стійкого професійного інтересу;

- прагнення найповніше використати всю навчально-матеріальну базу трудового навчання (особливо навчальні цехи та комбінати) для організації технічних гуртків, факультативних занять, конкурсів, олімпіад і т.п.

Для проведення цілеспрямованої профорієнтаційної роботи потрібно враховувати сучасний стан нашої економіки, перспективи розвитку окремих її галузей, приватного сектору, а також і вікові особливості учнів, їх трудову підготовку, рівень знань, навичок і умінь. Зрозуміло, що рівень і кількість профорієнтаційного матеріалу від класу до класу постійно потрібно збільшувати і розширювати. Все це передбачається в перспективних планах профорієнтаційної роботи для різних класів. Приклад такого плану наведено у додатку ІІ.9.1. Наприклад, в V класі учням належить давати загальні поняття про професію, такі як назва професії, чим займаються люди цієї професії і якими основними інструментами користуються під час роботи, яка користь від їх праці нашому суспільству. В VI-VII класах відомості про професії розширюються. У цих класах учням вже можна розповідати про зміст праці цієї професії, в якій галузі працюють люди цієї професії, про предмет та знаряддя праці, яку випускають продукцію, про значення професії в сучасних умовах, історичні відомості про виникнення і розвиток професії. Для учнів VIII — IX класів, крім вищезгаданих відомостей, доводиться інформація про умови праці, процес роботи, якими спеціальними, загальнотрудовими і загальнотехнічними знаннями, уміннями і навичками повинен володіти працівник цієї спеціальності, гігієнічну характеристику професії, психофізіологічні вимоги професії до людини, систему оплату праці, пільги, систему підготовки і підвищення кваліфікації з цієї професії.

Тому доцільно систематизувати матеріал з професій у формі професіограм – всебічного опису всіх характеристик конкретної спеціальності та її вимог до людини. Їх структура може бути різноманітною. Рекомендації щодо змісту та складання інформаційних професіограм та професіографічних карток розглянуті нами в темі І.4 та описані у відповідній літературі. У додатках наведено: структуру інформаційної професіограми (дод. І.4.1), рекомендації до складання інформаційної професіограми (дод. І.4.2), професіограма професії “Менеджер” (дод. І.4.3), структура та зміст професіографічної картки (дод. І.4.4), професіографічна картка професії “Менеджер” (дод. І.4.5). Повністю ознайомлювати з професіограмою учнів потрібно у VIII — IX класах. У школі їх можна оформити у вигляді каталогів професій за їх типами, стендів-вертушок, електронних презентацій, які повинні бути гарно оформлені, з фотокартками робочого місця цієї професії тощо та виставлені в куточку профорієнтації в шкільній майстерні чи кабінеті на видному та доступному для учнів місці.

Професіографічна інформація про різні спеціальності не може бути шаблонною і залежить від актуальності і характеру професії, від перспективності і потреби в кадрах працівників цієї професії в місці, районі, області і навіть від наявності конкретного матеріалу з цієї професії. Тому в деяких випадках наводяться історичні відомості про професію, в іншому — дається характеристика санітарно-гігієнічних умов праці тощо. Ставлення підлітків 10-15 років до праці часто залежить від того, як вони ставляться до конкретної людини — представника певної професії. Отож, для виховання поваги до людей праці і масових професій велике значення мають конкретні приклади із життя новаторів підприємств міста, району, області.

У підлітків V-IX класів інтерес до професії під впливом різних внутрішніх факторів дуже часто і швидко змінюється. Інколи вони невірно уявляють зміст праці і перспективи вдосконалення масових професій; неправильно оцінюють свої можливості; ігнорують свої психофізіологічні особливості, часто переоцінюють свої сили. Мало хто з них цікавиться своєю майбутньою професією, ще менше приймають участь у технічних, предметних та інших гуртках, спеціальних школах, секціях тощо. Із цього випливає, що в профорієнтаційній роботі з учнями цього віку слід виявляти і розвивати стійкий інтерес до визначеного виду трудової діяльності, який відповідає нахилам та індивідульно-типологічним особливостям учня, його стану здоров’я і психофізіологічним якостям. Велику увагу потрібно приділяти вихованню в учнів інтересу до тих професій, які потрібні на сьогодні країні, розкриваючи при цьому позитивні та негативні сторони професії. Цьому дуже сприяє вивчення курсів “Людина і світ професії” або “Основи вибору професії” в VIII-IX класах. Однак вони не вирішують всіх проблем професійного самовизначення школярів.

При плануванні профорієнтаційної роботи вчителю потрібно заздалегідь скласти перспективний план проведення цієї роботи з кожного розділу і теми програми. Цей план за структурою може складатись із назви розділів і тем програми, короткого змісту роботи з профорієнтації, можливих методів і прийомів проведення роботи. Під час визначення короткого змісту роботи з профорієнтації потрібно передбачити наступне:

- ознайомлення учнів з відповідними галузями економіки країни та конкретного регіону;

- ознайомлення з професіями чи спеціальностями (із змістом, умовами і характером праці), органічно пов’язаних з вивченням тієї чи іншої теми (розділу), а також під час екскурсій;

- ознайомлення з перспективами розвитку відповідної галузі (під час проходження відповідних тем і розділів, пов’язаних з ними), з показниками розвитку підприємств міста, району, області;

- вивчення вимог, які висуваються відповідною професією до особистості;

- ознайомлення з новою технікою, прогресивною технологією, організацією праці та робітничих місць конкретних виробництв і робітничих професій, які органічно пов’язані з відповідними темами і розділами програми;

- знайомство з передовиками, новаторами, ветеранами базового підприємства чи господарства, їх життєвим шляхом, методами їх роботи, пов’язавши це з темою уроку. Особливо слід звертати увагу учнів на високу професійну майстерність передовиків і новаторів;

- виявлення та розвиток професійно важливих якостей особистості;

- визначення якостей передового працівника виробництва, які необхідно формувати і виховувати в учнів у процесі трудового навчання;

- ознайомлення із шляхами отримання робітничих професій у системі профтехосвіти;

- консультації (особливо в ІХ класі) щодо вибору професії чи профілю подальшого трудового навчання в старших класах;

- ознайомлення з історією виникнення и розвитку того чи іншого виробництва, тієї чи іншої професії та її майбутнім.

Як зразок у додатку ІІ.9.1 наведено приклад такого плану з розділу “Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів з конструкційних матеріалів” для 7-го класу.

3. Форми і методи профорієнтаційної роботи в процесі трудової підготовки учнів 5-9-х класів.

Відмінність в цільовій установці визначають і відмінність форм і методів їх реалізації в профорієнтаційній роботі з учнями, визначають діяльність самих учнів. Досвід трудового навчання в школі показав, що в цій роботі можуть бути використані майже всі форми і методи, напрацьовані педагогічною практикою. Обираючи форми і методи проведення профорієнтаційної роботи, слід враховувати, що вона повинна бути органічною частиною навчально-виховного процесу, в якому і трудове навчання і профорієнтація невіддільні один від одного

Основною формою організації профорієнтаційної роботи в процесі трудового навчання є заняття з класом чи групою в навчальних шкільних майстернях або кабінетах обслуговуючої праці. На будь-якому занятті і з будь-якої теми можна і потрібно подавати профорієнтаційний матеріал, використовуючи методи розповіді, короткої лекції, бесіди, демонстрування відеофільму чи кінофільму, прослуховування фонограм, виробничої ілюстрації, задач і вправ з практичним і виробничим змістом, повідомлень учнів, контрастної вставки в навчальний матеріал та інше. Вибір методу залежить і від типу заняття, і від вікових особливостей учнів, і від наявності потрібного матеріалу та інших умов. В V-VII класах розповсюдженим методом є розповідь, пояснення з використанням різноманітної наочності: демонстрації діа-, відео- і кінофільмів, готових об’єктів праці і різних промислових виробів, інструментів, обладнання тощо. Знайомство з тією чи іншою професією, яка зв’язана з темою окремого заняття або цілого розділу програми, можна здійснювати під час вивчення нового матеріалу, його закріплення, на вступному інструктажі до лабораторної чи практичної роботи, в процесі самостійної діяльності учнів або на заключному інструктажі. Найрозповсюдженішими методами в VIII — IX класах є бесіда з профорієнтації, повідомлення про професії, написання професіографічних рефератів, проведення професіографічних досліджень учнями. Важливим при цьому є те, що отримана школярами таким чином інформація приймає характер переконань, поглиблює потребо-мотиваційну сферу особистості учня, суттєво впливає на його самовизначення і самооцінку в процесі подальшої профконсультації та профвідбору.

Бесіда завжди повинна бути логічним продовженням навчального матеріалу, який вивчається і готується заздалегідь за визначеним планом, який відображає структуру професіограми або окремі її складові частини. Для учнів видається завдання: зібрати інформацію з даної професії на підприємстві, у своїх родичів, знайомих, використовуючи літературні джерела, виступи по радіо і передачі телебачення та інше. Це дає можливість жвавіше провести бесіду, так як учні є не тільки слухачами, але й активними учасниками, які пізнали будь-які перші, маленькі секрети певної професії. Під час бесіди учні повинні отримати максимум інформації про професію, зацікавитись нею, тому вона повинна проводитись зрозумілою мовою, образно, емоційно, з підкріпленням окремих положень прикладами з життя. Було б добре під час бесіди демонструвати різне обладнання, інструменти, пристрої, вироби, показувати фотографії, презентації, демонструвати різні прийоми роботи, які розкривають найбільш привабливі сторони певноїпрофесії. Потрібно прагнути провести думку про творчий характер праці в даній сфері діяльності. Такі бесіди про професії продовжуються і на лабораторно-практичних і практичних заняттях у вигляді коротких профорієнтаційних коментарів, контрастних вставок. Користуючись цими прийомами вчитель відмічає, в якій професійній діяльності застосовуються операції, які виконують учні на цьому занятті чи у процесі продуктивної праці, які знання, вміння та навички потрібні робітникам певної спеціальності. На заключному занятті в кінці навчального року проводиться підсумкова бесіда, на яку можуть бути запрошені випускники школи, які успішно працюють за обраною спеціальністю. Таким чином, бесіда не є “чистим” методом, а використовується в поєднанні з іншими методами і прийомами профорієнтаційної роботи вчителя з учнями. При її проведенні бажано використовувати аудіовізуальні засоби (телебачення, магнітофони, діафільми, відеофільми та кінофільми), а також стенд-професіограму певної професії, яка виконує роль плану бесіди.

До бесіди необхідно готуватися заздалегідь, як відмічалось раніше, за визначеним планом. Нижче наводимо зразковий план бесіди:

1. Знайомство з історією виникнення і розвитку певної професії.

2. Основний зміст професії: що роблять люди певної професії, в яких галузях економіки вони працюють, потреби підприємств міста, району в цій професії.

3. Які матеріали та знаряддя праці використовуються в цій трудовій діяльності.

4. Умови праці.

5. Якими загальнотрудовими, загальнотехнічними і спеціальними знаннями, вміннями і навичками повинен володіти працівник цієї професії.

6. Гігієнічна характеристика і психофізіологічні вимоги професії до людини.

7. Економічні відомості про професію.

8. Підготовка кадрів та етапи професійного і творчого зростання.

В IX класі можна рекомендувати метод підготовки повідомлень самими учнями. Цей метод вимагає ретельної підготовки і повинен проводитись за рекомендованим вчителем планом, який повинен включати ті ж питання, що і план бесіди, наведений вище. Матеріал для повідомлення про професії учні можуть брати з енциклопедій та довідників, з журналів та газет, бесід із знайомими, рідними та інших джерел. Отримана таким чином інформація сприяє розвитку професійного інтересу. Тому необхідно пам’ятати, що залучати школярів до такої діяльності потрібно розпочинати з V-VI класів.

При плануванні занять з трудового навчання вчитель повинен вказувати як навчальну, виховну, розвивальну, так і профорієнтаційну мету. В плані-конспекті заняття відображається конкретний характер профорієнтаційного матеріалу, тісно пов’язаний з темою заняття та його змістом. Вчитель чітко та коротко повинен відобразити в плані заняття профорієнтаційний матеріал, вказавши можливі методи і прийоми його реалізації. Нижче наводиться приклад плану заняття в VIІ класі з включенням профорієнтаційного змісту.

Тема заняття. Техніка (Токарно-гвинторізний верстат).

Мета заняття: 1. Навчальна: сформувати в учнів знання про будову токарно-гвинторізного верстата як технологічну машину, його кінематичну схему, токарні різці, їх різновиди та їх кути, режими різання, підготовку верстата до роботи, прийоми керування верстатом, прийоми обточування циліндричних поверхонь, правила безпечної роботи на верстаті; навчити учнів готувати верстат до роботи (встановлювати і закріплювати різці і заготовки, налагоджувати верстат на задані режими різання) та керувати ним при обточуванні циліндричної поверхні з виступом.

2. Виховна: виховувати в учнів працелюбність, культуру праці, бережливість, естетичний смак при виготовленні деталей на токарно-гвинторізному верстаті.

3. Розвивальна: розвивати у школярів наочно-образну та наочно-дієву пам’ять, технічне мислення, просторову уяву, уважність, координацію і точність рухів рук при роботі на токарному верстаті.

4. Профорієнтаційна:формувати в учнів повагу до людей праці, ознайомити їх зі змістом та умовами праці токаря.

Об’єкти праці:вал ступінчатий (кількість деталей визначається виходячи з матеріальної бази майстерні та замовлень).

Дидактичні засоби: підручник: Трудове навчання. Технічні види праці: підручник для 7-го класу ЗОНЗ / авт. кол.: Г.Є Левченко та ін. – К.: Педагогічна думка, 2007. – С. 20-23; натуральні об’єкти: токарно-гвинторізний верстат ТВ-4, різці: підрізний, прохідний, відрізний; пристрої: трьохкулачковий патрон; вироби, виготовлені на токарних верстатах; плакати: П1 “Кінематична схема ТВ-4”, П2 “Токарні різці”, П3 “Підготовка верстата до роботи”, П4 “Організація робочого місця токаря”; таблиця Т1 “Правил безпеки праці при роботі на токарно-гвинторізному верстаті”; відеофільм “Токар”, діафільм “Способи обробки зовнішніх циліндричних, торцевих поверхонь та канавок на токарному верстаті”; стенд-професіограма “Токар”;. креслення деталей циліндричної форми, технологічна карта ТК-1 “Вал ступінчатий”.

Обладнання, інструменти та матеріали: токарно-гвинторізні верстати ТВ-4, різці прохідні та підрізні; ключі, штангенциркулі, кутоміри, шаблони; заготовки зі сталі для ступінчатих валів відповідного діаметра.

Трудові дії, прийоми та операції: встановлення і закріплення різців і заготовки, налагоджування верстата на задані режими різання, керування верстатом при обточуванні циліндричної поверхні з виступом.

Методи навчання: усне опитування, розповідь, пояснення, бесіда, інструктаж, демонстрації, показ прийомів роботи, спостереження, вправи, практична робота.

Форми організації пізнавальної діяльності учнів: фронтальна на етапах повторення, вивчення нового навчального матеріалу та його закріпленні, вступному та заключному інструктажах, групова та індивідуальна при виконанні практичної роботи.

Словникова робота: токарно-гвинторізний, супорт, гітара, лімб, трьохкулачковий патрон, прохідний, підрізний та відрізний різці, глибина різання, швидкість різання, подача, токар.

Після організаційного моменту вчитель вручає перехідний вимпел кращій бригаді за результатами роботи на попередньому занятті і переходить до опитування учнів з будови токарного верстата з обробки деревини, технологічних пристроїв до нього, правил підготовки його до роботи. Після опитування школярів вчитель розпочинає викладення техніко-технологічних відомостей про будову токарно-гвинторізного верстата ТВ-4 як технологічну машину, його кінематичну схему, про будову і призначення прохідного та підрізного різців, їх кути, режими різання та їх вибір, підготовку верстата до роботи, прийоми керування верстатом, прийоми обточування циліндричних поверхонь, правила безпечної роботи на верстаті; про організацію робочого місця токаря. Тут доцільно продемонструвати різці, які використовує у своїй роботі токар; пояснити, чим вони відрізняються від різців, якими будуть користуватись учні. Також слід показати і вироби, які виготовлені цими різцями на шкільному та промисловому верстатах.

При проведенні вступного інструктажу вчитель пояснює та демонструє прийоми встановлення та закріплення різця і заготовки. Обов’язково звернути увагу на вимоги надійності та жорсткості, які висуваються до встановлення різця та заготовки. Після того він переходить до пояснення послідовності підрізання торця, обточування зовнішньої циліндричної поверхні і підрізання виступу за заздалегідь підготованим схемам. Учні замальовують схеми в зошити. Вчитель показує почергово прийоми виконання цих операцій на токарно-гвинторізному верстаті і по ходу пояснює значення їх в роботі токаря. І від того, як він виконує ці операції, якими при цьому користується прийомами, залежить якість кінцевої продукції та продуктивність його праці. Тому токарю необхідно заздалегідь правильно підібрати ріжучий та вимірювальний інструмент, розрахувати і задати верстату найбільш раціональні та ефективні режими різання. Таким чином, робота токаря носить творчий і новаторський характер, який полягає у винахідництві і впровадженні нових пристроїв, які полегшують працю та збільшують її продуктивність. Для цього токар повинен володіти технічною кмітливістю, сенсорними здібностями, просторовою уявою, акуратністю, любов’ю до техніки, а також вміти читати і виконувати креслення, технологічні та операційні карти, володіти основами матеріалознавства.

Працює токар у побутових умовах стоячи біля верстату, трошки нахилившись вперед, виконуючи операції з керування верстатом руками. Тому в його роботі велике значення має правильна організація робочого місця. При цьому вчитель за плакатом і на верстаті пояснює та показує, як і де повинні бути розміщені ріжучий та вимірювальний інструмент, пристрої, заготовки та готові деталі, щоб під час роботи ними було зручно користуватись. Після виконання учнями пробних вправ з виконання операцій, які вивчаються, вчитель може детальніше зупинитись на змісті та умовах праці токаря, використовуючи для цього стенд-професіограму або комп’ютерну презентацію чи відеофільм “Токар”. Більш цінною розповідь про роботу токаря буде тоді, коли вчитель використовує місцевий матеріал про участь робітників-токарів промислових підприємств міста чи району в раціоналізаторській та винахідницькій діяльності.

У процесі виконання самостійної практичної роботи на токарному верстаті учні засвоюють операції підрізання торця та уступів, обточування зовнішньої циліндричної поверхні. При цьому в школярів потрібно формувати вміння економного вибору заготовки з урахуванням припуску на обробку та раціонального процесу виготовлення деталі. Все це активізує діяльність учнів, дозволяє розвивати у них технічну кмітливість та економічне мислення. Цими якостями володіють передові працівники і в першу чергу верстатники. Таким чином продовжується вже на практиці знайомство школярів з професією токаря, що є найважливішим в профорієнтації на робітничі професії.

Під час заключного інструктажу, після підведення підсумків роботи і повідомлення оцінок, відмічання кращих виробів і аналізу допущених помилок, можна дати окремим учням завдання, щоб вони на наступні заняття підготували короткі повідомлення про токаря-універсала. На цьому заняття закінчується.

Приклад повного план-конспекту заняття з трудового навчання з теми «Техніка: Електрифіковані знаряддя праці. Токарний верстат для обробки деревини.», у якому реалізується профорієнтаційна мета в поєднанні з навчальною і виховною, наведено в додатку ІІ.9.2.

Однією із найважливіших форм ознайомлення учнів з організацією виробництва, технікою, технологією і основними професіями різних підприємств та організацій міста і району та навчально-виховним процесом у професійних навчальних закладах є екскурсія. Для успішного її проведення необхідно чітко визначити мету, дату і час проведення. Виділяють три етапи її проведення: підготовчий, основний, заключний. На підготовчому етапі вчитель знайомиться з економікою міста, району, відвідує підприємства, організації і фірми, вивчає техніку, технологію і організацію праці на них, зміст праці масових професій і зміни, які відбуваються в ньому під впливом ринкових перетворень та науково-технічного прогресу. Все це дозволяє йому спланувати тематику екскурсій по класах з урахуванням місцевих умов, тенденцій розвитку місцевого виробництва, його потребами в кваліфікованих кадрах і відібрати об’єкти для проведення екскурсій. Критерієм відбору виступає високий рівень організації виробництва, широка можливість демонстрації техніки і технологій, різноманітність і сучасність професій та спеціальностей. На цьому ж етапі вчитель зустрічається зі спеціалістами підприємства, домовляється про час проведення екскурсії, про виділення екскурсовода, з яким узгоджує план екскурсії та її маршрут. Перед екскурсією педагог повідомляє учням її тему, мету, план і порядок проведення спостережень, визначає індивідуальні та групові завдання зі збирання необхідної інформації про професії, розбиває дітей на ланки і призначає ланкових.

Безпосередньо екскурсія розпочинається зі вступної бесіди екскурсовода, ознайомлення учнів з правилами поведінки і техніки безпеки на підприємстві. Під час екскурсії школярі спостерігають за роботою працівників різних професій та спеціальностей безпосередньо у виробничих умовах, проводять записи відповідей на поставлені перед ними питання у свої робочі зошити. Завершується екскурсія заключною бесідою, під час якої екскурсовод дає відповіді на запитання учнів, які виникли в них у процесі огляду підприємства. На третьому етапі відбувається підведення підсумків екскурсії у вигляді бесіди з учнями про підприємство, професії і спеціальності, з якими вони ознайомилися, висуваються пропозиції стосовно використання зібраної інформації в подальшій роботі. В якості прикладу наводимо план підготовки і проведення екскурсії в механічний цех промислового підприємства, яку можна провести у VII чи VIII класах.

Тема: Організація роботи і структура механічного цеху.

Мета: 1. Навчальна: Ознайомити учнів з організацією і структурою механічного цеху промислового підприємства, з технікою і технологією виготовлення продукції в ньому, економічними показниками.

2.Виховна:Виховання в учнів поваги до працівників та любові до праці.

3. Розвивальна: Розвивати в учнів спостережливість, вміння аналізувати факти, виділяти головне, прагнення до творчої діяльності в галузі техніки.

4. Профорієнтаційна: Забезпечити формування в учнів знань про зміст та умови праці робітників-верстатників з механічної (фрезерувальник, токар, свердлильник, шліфувальник та інше) та ручної обробки металів (слюсарів-складальників, монтажників, ремонтників) і розвивати професійні інтереси до цих професій.

На підготовчому етапі вчитель трудового навчання відвідує декілька механічних цехів підприємств міста, району, знайомиться із обладнанням, технологічним процесом цих цехів, їх потребою в кадрах та відбирає один із них для проведення екскурсії учнів. При цьому він враховує високий рівень технології виробництва, можливість ілюстрації різних способів обробки матеріалів, використання новітньої техніки, різноманітність професій. Вчитель домовляється з керівництвом цього цеху про виділення екскурсовода на час екскурсії, розробляє з ним хід екскурсії та повідомляє дату проведення екскурсії.

Підготовка учнів до екскурсії проводиться на заняттях. Вчитель пояснює тему, мету, план майбутньої екскурсії та видає учням завдання, які вони записують у спеціальні зошити. Питання цих завдань можуть бути різноманітними, але вони повинні відповідати програмі з трудового навчання для хлопців та меті екскурсії. Орієнтовний перелік питань:

1. Якими металоріжучими верстатами обладнаний механічний цех?

2. Які деталі та вироби виготовляють в цьому цеху, їх назва, для чого та де вони використовуються?

3. Із яких матеріалів (металів) виготовляються ці деталі?

4. Який ріжучий та вимірювальний інструмент використовував робітник при виготовленні деталі на токарному (фрезерному, свердлильному) верстаті?

5. Якими технічними і технологічними документами (технологічні карти, креслення, ескізи) користувався робітник?

6. Які професії та спеціальності зустрічаються в цеху?

7. Які можливості мають верстатники з металообробки та слюсарі для підвищення кваліфікації, просування по службі і продовження освіти?

8. Яка професія у цеху тобі найбільше всього сподобалася і чому?

9. Де можна отримати підготовку з цієї професії?

Відповіді на ці запитання учні дають у письмовій формі в зошиті.

Екскурсія розпочинається із вступної бесіди екскурсовода. Він коротко розповідає про історію підприємства, про продукцію, що випускає підприємство і, зокрема, про продукцію механічного цеху, успіхи колективу підприємства, його традиції, потребу в кадрах. Далі екскурсовод повідомляє про порядок проведення екскурсії, звертає увагу на необхідність дотримання правил техніки безпеки у механічному цеху. Потім відбувається огляд обладнання цеху за ходом технологічного процесу. В процесі огляду учні знайомляться з професіями, зустрічаються в цеху з передовиками та новаторами підприємства, слухають їх розповідь про свою роботу, задають робітникам та екскурсоводу запитання. Так вони знайомляться з професіями токаря, фрезерувальника, стругальника, налагоджувальника, слюсаря-монтажника і слюсаря-складальника та рядом інших спеціальностей.

Особливу увагу потрібно звернути на роботу токаря і слюсаря. Про зміст та умови праці цих фахівців повинні розповідати самі робітники цих спеціальностей. Їх до цього потрібно підготувати заздалегідь. Потім клас розбивається на ланки по 3-4 чоловіка або по парам, з обов’язковим призначенням ланкового, і учні ланками (парами) приступають до спостереження за роботою токаря чи слюсаря. Спостереження проходять у відповідності з вищеперерахованими питаннями і занесенням отриманої інформації в робочі зошити. Закінчується екскурсія заключною бесідою. Учні задають запитання, які виникли в ході екскурсії, а екскурсовод дає на них відповіді. На цьому екскурсія закінчується.

На наступному занятті у шкільних майстернях проходить підведення підсумків екскурсії. Учні здають письмові звіти, обговорюють їх, відповідають на додаткові питання вчителя. Вчитель оголошує оцінки за цей урок-екскурсію.

Велике значення в проведенні профорієнтаційної роботи мають олімпіади з трудового навчання, які проводяться в шкільних майстернях для учнів V-IX класів. Такі олімпіади є масовим оглядом досягнень учнів у їх трудовій політехнічній підготовці. Вони активізують пізнавальну діяльність учнів на уроках і позаурочний час, поглиблюючи їх знання, вдосконалюючи вміння та навички як загальнотехнічного і загальнотрудового, так і спеціального характеру, розвивають у них професійні інтереси та нахили і творче ставлення до праці. Можемо відмітити, що такі олімпіади можна розглядати як одну із форм профорієнтаційної роботи з виховання в учнів інтересу до масових професій.

Певну роль у проведенні профорієнтаційної роботи відіграють засоби наочної агітації та інформації в навчальних майстернях школи. Це можуть бути стенди, плакати, лозунги, різноманітні виставки: вітрини, альбоми, стінні та електронні газети тощо. Стенди, які відображають досягнення нашої країни в галузі науки, техніки та виробництва, під заголовками “Наука і техніка в епоху НТП”, “Новини науки, техніки та виробництва” або інші можна розмістити в коридорі майстерень. Тут же розміщується стінгазета, яка відображає роботу майстерень, гуртків технічної творчості, містить відомості про підприємства міста і району. Не можливе оформлення майстерень без стендів з профорієнтації “Професії наших батьків”, “Ким бути”, “Вони стали робітниками” та інші, які також можна розмістити в коридорі майстерень.

У майстернях обладнується куточок профорієнтації, який розташовується на самому видному місці і повинен бути гарно оформлений. Він оформляється учнями під керівництвом вчителя трудового навчання і повинен включати матеріали про промислові галузі економіки нашої країни, місцеві підприємства цих галузей, їх структуру, значення, перспективу розвитку, потребу в кадрах; основні масові професії цих підприємств, їх передовиків і новаторів. Все це оформляється у вигляді альбомів, стендів, вітрин, презентацій, відеофільмів, які також включають в себе відомості про професійно-технічні навчальні заклади свого району та області, про вищі навчальні заклади області і країни. Опис масових професій свого економічного району виконується у вигляді карток-професіограм. Професіограми про найпоширеніші професії та спеціальності можна оформити у вигляді стендів-розсувок або електронних каталогів-презентацій. Це можуть бути професіограми столяра, слюсаря, токаря, електромонтера, електромонтажника і ряду інших, ознайомлення з якими передбачено програмою трудового навчання. Стенди-розсувки дають можливість звернути увагу школярів на більш важливе і цікаве в професії, уявити її найбільш дохідливо і зрозуміло.

У куточку профорієнтації можна розмістити також матеріали для самостійної роботи учнів з розвитку інтересу до певної галузі праці і професії; творчі завдання для перевірки здібностей, які вимагає ця діяльність; довідники про професії та спеціальності і рекомендований список літератури про різні галузі економіки і професії. Тут же можна розмістити дошку показників трудового змагання учнів і планів роботи школярів у майстернях з виконання замовлень школи, дитячих закладів, ясел, підприємств чи інших господарств та фірм; вітрину-виставку кращих виробів школярів, виконаних на уроках з технічної праці та на гурткових заняттях.

Все це сприяє формуванню в учнів мотивів свідомого вибору професії, розвиває інтерес до певної трудової діяльності і до майбутньої професії, яку хоче обрати школяр. Кожна форма і кожен метод мають свої переваги та недоліки і найбільшого виховного ефекту в профорієнтаційній роботі можна досягти лише тоді, коли з цією метою буде використана вся система форм та методів цієї роботи в комплексі.

Підвищення ролі занять з трудового навчання у справі профорієнтації учнів відповідає меті і змісту сучасної освіти, так як підвівши учнів до свідомого вибору професії, вчитель вирішує основне виховне завдання з підготовки школярів до праці і життя. Тому цілеспрямована профорієнтація на уроках трудового навчання стає важливою професійною якістю педагога.

Завдання та запитання для самоконтролю

1. Сформулюйте основні завдання профорієнтації учнів в процесі реалізації освітньої галузі “Технологія”.

2. Обґрунтуйте зміст профорієнтаційної роботи з учнями в основній школі в процесі трудового навчання.

3. Обґрунтуйте фактори формування профорієнтаційного змісту трудового навчання.

4. За якими напрями здійснюється профорієнтаційна робота вчителями трудового навчання?

5. Розкрийте суть профорієнтаційної спрямованості уроків трудового навчання.

6. Охарактеризуйте основні форми та методи профорієнтації учнів основної школи в процесі трудового навчання.

7. Розкрийте зміст підготовки та проведення профорієнтаційної екскурсії.

Читайте також:

1. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
2. Мета заняття.
3. Мета заняття.
4. Мета заняття.
5. Методика проведення заняття.
6. Ознайомитись з Бюджетним кодексом та принести на заняття.
7. Основні етапи тренінгового заняття.
8. План заняття.
9. Практичне заняття. Питання для обговорення
10. Створіть атмосферу взаємоповаги.Підтверджуйте цінність знань та досвіду дорослих слухачів та їхній можливий внесок у заняття.

Переглядів: 1232