• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ТЕМА 2. ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ, ЇЇ ЗМІСТ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

ПРИКЛАД

КВАДРАТНОГО ТРИЧЛЕНА

ПРИКЛАДИ

ПРИКЛАДИ

Приклади

Приклади

21).

20).

19).

18).

17).

16)

15)

14)

13)

12)

11).

10).

9).

8)

7)

6)

5)

4)

3)

2)

1)

7)

6)

5)

4)

3).

2)

1)

ТЕОРЕМИ

III група - нормативи ризику.

8. Максимальний розмір ризику на одного позичальника (H8)

Нормативне значення показника не повинно перевищувати 25%.

9. Норматив великих кредитних ризиків (H9):

Нормативне значення показника не повинно перевищувати восьмикратного розміру капіталу банку.

10. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (H10):

Максимальне значення не повинно перевищувати 5%.

11. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (H11):

Максимальне значення не повинно перевищувати 40%.

12. Норматив максимального розміру наданих міжбанківських кредитів (H12):

Максимальне значення не повинно перевищувати 200%.

13. Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських кредитів (H13):

Максимальне значення нормативу не повинно перевищувати 300%.

14. Норматив інвестування (H14):

Максимальне значення не повинно перевищувати 50%.

15. Норматив загальної відкритої валютної позиції банку (H15);

16. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у вільно конвертованій валюті (ВКВ) (H16):

Нормативне значення по довгій позиції у ВКВ не повинно перевищувати 30%, а по короткій позиції у ВКВ - 5%.

17. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у неконвертованій валюті (H17):

Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 3%.

18. Норматив довгої (короткої) відкритої валютної позиції у всіх банківських металах (H18):

Нормативне значення з 15.01.99 не повинно перевищувати 2%.

def.2.

ТАБЛИЦЯ ІНТЕГРАЛІВ

ПРИКЛАДИ.

Зауваження

ПІДВЕДЕННЯ ПІД ЗНАК ДИФЕРЕНЦІАЛА

ЗАМІНА ЗМІННОЇ

ІНТЕГРУВАННЯ ЧАСТИНАМИ

ІНТЕГРУВАННЯ ВИРАЗІВ, ЯКІ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД

Лекція 1. Загальні принципи складання фінансової звітності.

1. Склад, призначення, принципи складання фінансової звітності.

2. Примітки до фінансової звітності.

Лекція 2. Баланс.

3. Структура та порядок складання Балансу.

Лекція 3. Звіт про прибутки та збитки

4. Структура Звіту про прибутки та збитки.

Лекція 4. Звіт про рух грошових коштів.

5. Методика складання Звіту про рух грошових коштів.

1. Склад, призначення, принципи складання фінансової звітності.

Для подання найбільш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовується МСБО 1 «Подання фінансової звітності». МСБО 1 застосовується при поданні всіх форм фінансової звітності загального призначення, що складаються та подаються згідно з міжнародними стандартами. Фінансові звіти – це моделі господарюючої одиниці в грошовому вимірі. Відповідно до МСБО 1 повний комплект фінансової звітності включає:

1 – бухгалтерський баланс;

2 – звіт про прибутки та збитки;

3 – звіт про зміни у власному капіталі;

4 – звіт про рух грошових коштів;

5 – облікова політика та пояснювальні записки.

Ці звіти пов’язані серією рівнянь:

Фінансова звітність є відкритою для оприлюднення та доступною для ознайомлення зацікавленим користувачам. Річні звіти видаються, як правило, у вигляді брошур, в яких розкривають напрямки, результати та перспективи діяльності і знайомлять зацікавлених осіб зі станом справ. Акціонерні компанії відкритого типу розповсюджують свої звіти серед громадськості з метою залучення інвесторів. Компанії закритого типу примірник звіту певним чином зареєстрований може бути наданий для ознайомлення кредиторам або представникам громадськості. Звіти публікуються лише за наявності висновків аудиторської фірми про достовірність наведеної інформації. Перед розсилкою акціонерам річні звіти реєструються в спеціальних установах (в США – Бюро реєстрації корпорацій).

2. Примітки до фінансової звітності.

Примітки (пояснювальні записки, пояснювальні примітки) є невід’ємною частиною фінансових звітів та подаються для повноти розкриття інформації. Пояснювальні записки до фінансової звітності повинні:

1. надавати інформацію про основу підготовки фінансової звітності та обраній конкретній обліковій політиці;

2. розкривати інформацію згідно вимог міжнародних стандартів, яка не подана у фінансовій звітності;

3. забезпечити додаткову інформацію, яка не подається в самій фінансовій звітності, проте необхідна для достовірного її подання.

Пояснювальні записки повинні бути подані в упорядкованому вигляді. За кожною статтею у балансі, звіті про прибутки та збитки, звіті про рух грошових коштів повинні робитися посилання на будь-яку відповідну інформацію у примітках.

Пояснювальні записки до звітності включають загальний опис або більш детальний аналіз сум, поданих у формах звітності, а також додаткову інформацію. Записки зазвичай подаються в наступному порядку, який допомагає користувачам у розумінні фінансової звітності й співставленні її зі звітністю інших компаній:

1. заява про відповідність МСБО;

2. інформація про базу оцінки та облікову політику;

3. допоміжна інформація для статей, поданих в кожній формі фінансової звітності тому ж порядку, в якому подані кожна стаття та кожна форма звітності;

4. інші розкриття (умовні події, договірні зобов’язання, розкриття не фінансового характеру).

За необхідності порядок статей в пояснювальній записці можна змінювати. Наприклад, інформацію про ставки процентів та коригування справедливої вартості можна об’єднати з інформацією про строки погашення фінансових інструментів, хоча перші розкриваються у звіті про прибутки та збитки, а останні – в балансі. Проте, структура записок зберігається наскільки це можливо.

3. Структура та порядок складання Балансу.

Звіт, безпосередньо пов'язаний з балансовим рівнянням називається бухгалтерським балансом, який відображує фінансовий стан підприємства на певну дату. Корисність складання балансу полягає в тому, що він дає підстави для розрахунок багатьох фінансових коефіцієнтів та дає можливість оцінити політику підприємства.

Баланс характеризує підприємство як утримувача активів, які дорівнюють джерелам – зобов’язанням та власному капіталу (балансове рівняння). Загальна структура балансу має вигляд:

Активи Власний капітал

Зобов’язання

Активи – ресурси, що контролюються підприємством в результаті подій минулих періодів від яких компанія очікує економічні вигоди в майбутньому.

Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникає з подій минулих періодів, врегулювання якої призведе до відтоку від підприємства ресурсів, що містять економічну вигоду.

Власний капітал – частина активів підприємства, що залишається після вирахування всіх його зобов’язань (частка володіння власника в компанії: акціонерний капітал та нерозподілений прибуток).

У зарубіжній практиці використовуються такі форми балансу як:

- горизонтальна: двостороння, в якій активи розміщуються зліва, а зобов’язання і капітал – справа;

- вертикальна – спочатку відображаються активи, а за ними зобов’язання і капітал.

БАЛАНС ЗА ГОРИЗОНТАЛЬНОЮ МОДЕЛЛЮ:

БАЛАНС ЗА ВЕРТИКАЛЬНОЮ МОДЕЛЛЮ:

Бухгалтерський баланс складається на кінець останнього для звітного періоду й інформація, яка в ньому подається є статистичною.

Для складання фінансової звітності бухгалтер перевіряє точність даних, якщо в Головному журналі або Головній книзі виявлено помилку, її виправляють за допомогою коригуючих (трансформаційних) проведень (які супроводжуються письмовими поясненнями). Після реєстрації трансформаційних записів складають трансформаційний пробний баланс, що дозволяє спростити складання звітності. Зазвичай для внесення трансформаційних записів складають трансформаційну таблицю, що зменшує вірогідність пропуску трансформаційного запису та перевіряє точність арифметичних підрахунків.

Процедура складання трансформаційної таблиці є наступною:

1. вносяться сальдо в стовпчики пробного балансу та підраховуються підсумки;

2. записуються коригуючи проведення та підраховуються підсумки;

3. записуються трансформаційні сальдо рахунків в стовпчики пробного балансу після коригування та підраховуються підсумки;

4. переносяться сальдо трансформаційного пробного балансу в стовпчики звіту про прибутки та збитки і бухгалтерського балансу та підраховуються підсумки;

5. чистий прибуток (збиток) переноситься зі звіту про прибутки та збитки до бухгалтерського балансу.

Після коригуючих проведень роблять закриваючі (закриття рахунків доходів і витрат – с-до 0) в 4 етапи:

- доходи переносять на рахунок «Підсумковий прибуток»;

- витрати переносять на рахунок «Підсумковий прибуток»;

- сальдо рахунку «Підсумковий прибуток» переносять на рахунок власного капіталу «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»;

- сальдо рахунку «Вилучення» переносяться на рахунок капіталу.

5. Структура Звіту про прибутки та збитки.

Звіт про прибутки та збитки є вихідним джерелом інформації про отримання (або відсутність) прибутку тому використовується для прогнозування прибутку і руху грошових коштів. елементами, які безпосередньо пов’язані з оцінкою діяльності в звіті є доходи та витрати.

Дохід – збільшення економічних вигід у вигляді надходження або збільшення корисності активів або зменшення зобов’язань в результаті чого збільшується власний капітал. Дохід може бути результатом поставки або виробництва товарів, надання послуг тощо.

Витрати – зменшення економічних вигід у вигляді відтоків або амортизації активів або виникнення зобов’язань в результаті чого зменшується власний капітал. Витрати є результатом поставки або виробництва товарів, надання послуг тощо.

Прибуток – це збільшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності, крім внесків власників у капітал.

Збиток – це зменшення власного капіталу в результаті фінансово-господарської діяльності, крім вилучень частки власників з капіталу.

Методика складання звіту про прибутки та збитки передбачає:

1. складання одноступеневого звіту, де фінансові результати визначаються як різниця між отриманими доходами і понесеними витратами. містить два розділи:

1) перший розділ – перелік усіх доходів отриманих підприємством за звітний період;

2) другий розділ – перелік усіх витрат підприємства за звітний період.

Звіт:

1. Виручка від продажу

2. Собівартість реалізованої продукції:

- прямі витрати на оплату праці;

- прямі витрати матеріалів.

3. Брутто-прибуток = 1-2

4. Операційні витрати:

- загальні витрати;

- адміністративні витрати;

- витрати на продаж.

5. Операційний прибуток = 3-4

6. Інші прибутки та збитки

7. Випадкові прибутки та збитки

8. Прибуток до оподаткування = 5+6+7

9. Податок на прибуток

10. Чистий прибуток (збиток) = 8-9

2. складання багатоступеневого звіту, залежно від доходів і витрат за видами діяльності.

Операційна – основна діяльність підприємства, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.

Інвестиційна – придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова – діяльність яка спричиняє зміни розміру та складу власного та позичкового капіталу.

Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий дохід, прибуток від основної діяльності, результат фінансових і надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

5. Методика складання Звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів – форма звітності яка дозволяє користувачам оцінити зміни у фінансовому стані, забезпечуючи інформацією про надходження і вибуття грошових коштів за звітний період в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Порядок складання даного звіту регламентується М(С)БО 7 «Звіт про рух грошових коштів».

Форма Звіту про рух грошових коштів:

І. Рух грошових коштів від операційної діяльності

Перелік всіх видів надходжень та вибуття грошових коштів (виплата заробітної плати, заборгованості постачальникам, сплата податків, відсотків, виручка від реалізації, отримання відсотків, дивідендів тощо)

Стан грошових коштів від операційної діяльності

ІІ. Рух грошових коштів від інвестиційної діяльності

Перелік всіх видів надходжень та вибуття грошових коштів (сплата заборгованості від придбаних довгострокові активи, оплата довгострокових інвестицій, видача позик, отримання доходу від реалізації довгострокових активів, довгострокових інвестицій, позики повернені)

Стан грошових коштів від інвестиційної діяльності

ІІІ. Рух грошових коштів від фінансової діяльності

Перелік всіх видів надходжень та вибуття грошових коштів (виплата дивідендів, викуп акцій власної емісії, повернення залучених коштів, отримання кредитів, випуск акцій)

Стан грошових коштів від фінансової діяльності

Чиста зміна у складі грошових коштів

Грошові кошти на початок звітного періоду

Грошові кошти на кінець звітного періоду

Заповнюється Звіт про рух грошових коштів на підставі показників Балансу, Звіту про прибутки та збитки, даних облік та Приміток до річної фінансової звітності. М(С)БО 7 передбачено подання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності за двома методами – прямим і непрямим.

Тема 3. Облік грошових коштів

1. Облік грошових коштів у касі підприємства.

2. Облік грошових коштів на рахунках у банку.

1. МСБО 1 «Подання фінансових звітів» рекомендує відображати грошові кошти у Балансі у статті «Грошові кошти та їх еквіваленти».

Грошові кошти в основному складаються з наявних монет та банкнот, чеків та грошових переказів, а також вкладів на чекових рахунках в банку, які за вимогою можуть бути негайно надані. Грошові кошти також можуть включати суму яка називається компенсаційним залишком, яку неможна вільно використати. Компенсаційний залишок – мінімальна сума, яка зберігається компанією за вимогою банку на своєму рахунку в якості забезпечення договору про надання кредиту. Така схема обмежує грошові кошти і може зменшити ліквідність компанії.

За умов, коли у компанії є більше грошових коштів, ніж їй потрібно для оплати поточних зобов’язань може бути прийнято рішення вкласти надлишок їх у негайні депозити, депозитні сертифікати, цінні папери (інвестиції до 90 днів з моменту придбання). Критерій віднесення інвестицій до грошових еквівалентів є складовою облікової політики.

Більшості компаній завжди необхідно мати у наявності певну суму банкнот та монети для функціонування касових апаратів та оплати витрат, які неможливо оплатити чеком. Одним із способів контролю готівки або коштів, виданих підзвіт є система підзвітних сум – фонд малої каси, який встановлюється на певному рівні. Кожна виплата з даної каси реєструється квитанцією. Потім фонд періодично відновлюється на підставі видаткових документів до суми, яка повинна бути на балансі цього рахунку.

Розміри фонду можуть варіюватися від 50.00 до 10,000.00 євро. Велика організація може мати декілька малих кас розташованих у всіх офісах або підрозділах. Залишок рахунку малих кас є частиною загального залишку грошових коштів та змінюватися лише тоді, коли створюється мала каса.

Наприклад, підприємство має малу касу в якій знаходиться 3,000.00 євро. Ця сума призначена для адміністративно-господарських витрат. В обліку гроші перераховуються з каси на рахунок малої каси в сумі 3,000.00 євро.

Мала каса 3,000

Готівка у касі 3,000

Касир на підставі дозволу на ВКО видає готівку. Касові ордери зберігаються разом з готівкою каси.

В кінці першого місяця в малій касі залишилось 560 євро, та є ВКО на такі суми – поштові витрати 900 євро, канцтовари 700 євро, транспортні витрати 800 євро. Відповідно нестача у касі 40євро. Дані операції будуть відображені в обліку наступним чином:

Поштові витрати 900

Витрати на канцтовари 700

Транспортні витрати 800

Нестача грошових коштів 40

Мала каса 2,440

Записи в облікових регістрах здійснюються тільки після того, як вся сума з малої каси витрачена та складений звіт про витрати. Записи правильного відображення витрат і касового залишку реєструються та періодично здійснюються звірки бухгалтерією, а не касиром. Нестача або лишки грошових коштів – це рахунок витрат (дебетовий залишок) або доходів (кредитовий залишок). Нестача готівки при виявленні винної особи відображується за дебетом рахунку «Інша дебіторська заборгованість».

2. Підприємство відкриває у банку поточні рахунки для повсякденних банківських операцій та зняття готівки. Один раз на місяць банк надає кожному вкладнику виписку (банківський звіт). Банківська виписка показує сальдо на початок місяця, внески, чекові виплати, інші операції за дебетом і кредитом протягом місяця, а також сальдо на кінець місяця. Приклад банківської виписки:

Період з 30 вересня по 31 жовтня 2008 року

Чеки/дебети депозити/кредити сальдо по дням

Зазвичай сальдо на рахунку «Грошові кошти» компанії не дорівнює сальдо, показаному у банківській виписці. Деякі операції, відображені на рахунках компанії, можуть бути не відображені банком, а деякі банківські операції можуть бути не відображені у записах компанії. Відповідно здійснюється перевірка сальдо в банківській виписці і сальдо в записах кампанії – банківська вивірка.

Відображено в обліку компанії не відображено у банківській виписці:

- неоплачені чеки.

- депозити в дорозі.

Відображено у банківській виписці, а не відображено в обліку компанії:

- плата за послуги;

- чеки не забезпечені коштами

- відсотковий дохід

- інші витрати та кредити.

Помилка, допущена однією із сторін повинна бути виправлена. Рекомендується дотримуватись наступних етапів під час проведення банківської вивірки:

1. порівняти депозити перераховані за банківською випискою з депозитами, відображеними в бухгалтерських записах. Депозити в дорозі повинні бути добавлені до сальдо банківського рахунку.

2. відслідкувати оплачені чеки за банківською випискою, впевнитись, що всі чеки були виписані компанією і правильно списані з рахунків компанії. Відняти неоплачені чеки від сальдо по банківській виписці.

3. додати до сальдо по бухгалтерським даним зароблений процентний дохід або кредитові записи, проведені банком (отримання грошових коштів по простому веселю, яке ще не відображено в обліку компанії).

4. відняти від сальдо по бухгалтерським даним дебетові записи, проведені банком, такі, як чеки з недостатнім покриттям і плата за послуги банку, ще не відображені в бухгалтерських записах компанії.

5. впевнитись, що скориговані сальдо співпадають

6. відобразити журнальні проведення за тими пунктами банківської виписки, які не були враховані компанією.

За наведеним прикладом сальдо за обліковими регістрами компанії склало _____ , оскільки:

1. послуги банку 12,50

2. депозит в сумі 276 був відправлений до банку 31 жовтня і не був врахований банком

3. чек №568 був виписаний у жовтні і не був оплачений

4. дохід за процентами був отриманий компанією 25,62

5. внесок грошових коштів від продажу6 жовтня був не вірно відображений компанією в сумі 330. Банк правильно відобразив в сумі 300.

Банківська вивірка

Тема 4. Облік розрахунків з дебіторами

1. Сутність та класифікація дебіторської заборгованості.

2. Облік заборгованості з покупцями. Облік знижок.

3. Облік сумнівної дебіторської заборгованості.

4. Облік векселів до одержання.

1. Сутність та класифікація дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість – вимоги підприємства до інших юридичних чи фізичних осіб щодо грошей, товарів, послуг. Дебіторська заборгованість визнається тільки тоді, коли визнається пов'язаний з нею дохід (метод нарахування). Вона буває:

- торговельна (операційна). Важливим видом короткострокових ліквідних активів є дебіторська заборгованість (рахунки до отримання) та векселя до отримання. Вони з’являються в результаті продажу товарів у кредит (комерційний кредит). Термін комерційного кредиту зазвичай варіюється від 5 до 60 днів. Такі рахунки також називають торговельною дебіторською заборгованістю підтверджуються рахунками-фактурами або іншими документами.

В балансі назва «Дебіторська заборгованість (рахунки до отримання)» призначається для продажу постійним покупцям під час звичайної діяльності підприємства.

Зазвичай дебіторська заборгованість окремих покупців має дебетове сальдо, проте інколи покупці переплачують свої рахунки помилково, або очікуючи майбутні покупки. Коли дебіторська заборгованість покупця має кредитове сальдо, сума цих кредитів повинна бути показана в балансі як поточне зобов’язання, оскільки суми повинні бути відшкодовані, якщо в майбутньому товар не буде проданий цим покупцям.

- особлива (неопераційна) – позики та аванси, видані працівникам або філіям компаній, депозити для покриття потенційних збитків, дивіденди і відсотки до отримання тощо. Якщо кредити та продажі, видаються працівникам, посадовим особам корпорації або її власникам, вони повинні показуватись окремо в активах під назвою «Заборгованість працівників».

Балансова стаття «Векселі отримані» підтверджується офіційними борговими зобов’язаннями.

Дебіторська заборгованість оцінюється за первісною вартістю за мінусом коригувань на сумнівні борги, грошові знижки, повернення проданих товарів. В результаті цього визначається чиста вартість рахунків до отримання. Проценти не приймаються до уваги через короткий термін між реалізацією та погашенням заборгованості.

2. Облік заборгованості з покупцями. Облік знижок.

Для деяких компаній які продають товари покупцям рахунки до отримання в розстрочку складають значну частку дебіторської заборгованості. Всі ці компанії відкривають окремі рахунки до отримання від кожного покупця. Внаслідок цього такі рахунки ведуть у допоміжній книзі (алфавітний порядок або номер рахунку), а лише суму залишків переносять до головної книги по рахунку «Дебіторська заборгованість (рахунки до отримання)» - контрольний рахунок.

Компанії можуть пропонувати знижки, які поділяються на:

1) грошові знижки (знижки з продаж) - суму, на яку зменшується загальна ціна згідно рахунку-фактурі, якщо оплата буде отримана протягом певного терміну. Наприклад, компанія запропонувала своєму клієнтові грошову знижку в розмірі 5% за умови, що компанія клієнт оплатить товар протягом 10-ти днів. Максимальна відстрочка платежу – 30 днів (загальноприйнято означати 5/10, n30). Первісна сума рахунку склала $10,000. товар був відвантажений 1 липня. В обліку відображають:

01.07 Дт Рахунки до отримання 10,000

Кт Дохід від реалізації 10,000

Собівартість реалізованих товарів х

Товари х

Покупець скористався знижкою та заплатив за товар 9 липня:

Дт Грошові кошти 9,500

Дт Знижки з продаж 500

Кт Рахунки до отримання 10,000

2) торговельні знижки (знижки з ціни) – скорочують кінцеву ціну реалізації залежно від клієнта або обсягів замовлення. Наприклад, на продукцію ціною $50 оголошена знижка в 40% при закупці 1,000 штук. Таким чином, ціна за штуку складе $30. загальна ціна до якої застосовується грошова знижка – це ціна рахунку-фактури за мінусом торговельної знижки.

3 Облік сумнівної дебіторської заборгованості.

При складанні фінансової звітності для визначення чистої вартості реалізації необхідно оцінити чисту суму надходжень, яку очікується отримати в результаті погашення дебіторської заборгованості (вирахування знижок повернень. Уцінки та сумнівної/безнадійної заборгованості). Принцип відповідності вимагає, щоб збитки від сумнівної дебіторської заборгованості були визнані в тому звітному періоді коли відбулась реалізація. Коли сумнівна дебіторська заборгованість не очікується, тоді не вимагається коригувань доходу або рахунків до отримання, а дебіторська заборгованість списується в періоді визнання безнадійною – метод прямого списання.

Коли сумнівна заборгованість вірогідна і може бути розрахована, в кінці звітного періоду необхідно здійснити коригуючі записи:

Дт Витрати за сумнівними боргами

Кт Резерв за сумнівними боргами

Резерв на сумнівні борги є контр рахунком до рахунків до отримання і використовується тому, що важко встановити джерело безнадійної дебіторської заборгованості під час здійснення даного проведення.

При цьому необхідно враховувати списання конкретної дебіторської заборгованості та надходження раніше списаної дебіторської заборгованості.

Проведення по коригуванню сумнівних боргів створює резерв сумнівних боргів для майбутньої сумнівної дебіторської заборгованості. Таким чином, списання визначеної дебіторської заборгованості не скорочує загальну вартість активів на суму створеного резерву. Списання відбувається тоді, коли відсутня вірогідність отримання дебіторської заборгованості.

Наприклад, здійснюється наступне проведення компанією, яка відмовилась вимагати погашення дебіторської заборгованості пана Джорджа на суму $ 1,000:

Дт Резерв за сумнівними боргами 1,000

Кт Дебіторська заборгованість Джорджа 1,000

Дане проведення не впливає на дохід та на чисту суму непогашеної дебіторської заборгованості та здійснюється після того, як фірма визнає дебіторську заборгованість безнадійною.

За умови коли наприклад у пана Джорджа покращується фінансовий стан та він погашає $600, тоді в обліку відображують:

Дт Дебіторська заборгованість Джорджа 600

Кт Резерв за сумнівними боргами 600

Дт Грошові кошти 600

Кт Дебіторська заборгованість Джорджа 600

В зарубіжній практиці обліку існує два загальних методи щодо оцінки сумнівних боргів:

- метод проценту від чистої реалізації в кредит. Метою є точний вимір витрат, що виникли в результаті сумнівної дебіторської заборгованості. В основу покладено принцип відповідності, оскільки безнадійний борг ґрунтується на реалізації. Ґрунтуючись на даних попередніх років, розраховується середній процент відношення між фактичними збитками від сумнівних боргів та чистої реалізації в кредит. Далі цей відсоток до фактичної чистої реалізації звітного періоду (реалізація мінус знижки та повернення) для визначення розміру сумнівного боргу. На отриману суму в обліку відображують:

Дт Витрати за сумнівними боргами

Кт резерв за сумнівними боргами

- метод обліку дебіторської заборгованості за термінами оплати. Метою є точний вимір чистої вартості дебіторської заборгованості (грошової суми, очікуваної до отримання). Він використовує попередні дані для визначення процента передбаченої сумнівної заборгованості. Даний метод оцінки дозволяє розрахувати кінцеве сальдо резерву на сумнівні борги, яке необхідне для розрахунку чистої вартості дебіторської заборгованості. Поточний залишок резерву на сумнівні борги оновлюється за допомогою коригую чого проведення, щоб відповідати залишку, який необхідний. Витрати на сумнівні борги дебетуються на суму даного коригування. Якщо при розрахунках отримано суму $200, а сальдо рахунку «Резерв за сумнівними боргами» складає $50, тоді коригується залишок:

Передбачувані сумнівні борги 200

Мінус Резерв за сумнівними боргами 50

Дорівнює Витрати за сумнівними боргами 150

В обліку відображають:

Дт Витрати за безнадійними боргами 150

Кт Резерв за сумнівними боргами 150

Коли рахунок «Резерв за сумнівними боргами» має дебетове сальдо, тоді його сума повинна бути додана до передбачуваної сумнівної заборгованості.

Загальна сума дебіторської заборгованості за кожен рік рідко відповідає передбачуваній сумі відображеній за кредитом рахунку «Резерв за сумнівними боргами». Якщо сума за списаними рахунками менше передбачуваного резерву рахунок буде мати кредитове сальдо, якщо більша – дебетове. Тому коригуючий запис анулює дебетове сальдо на кінець звітного періоду.

Читайте також:

1. Аналіз та інтерпретація інформації
2. Аналіз та інтерпретація одержаних даних
3. Бухгалтерська звітність, її значення, завдання і вимоги
4. Валютно-фінансова інтеграція в Європі: історичні, економічні та інституційні засади
5. Внутрішня фінансова структура об'єднань підприємств
6. ВСТУП. ЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ПРЕДМЕТУ.
7. Геометрична інтерпретація задачі лінійного програмування
8. Геометрична інтерпретація задачі нелінійного програмування
9. Геометрична інтерпретація ЗЛП. Кононічна форма ЗЛП і її оптимальний план.
10. Геометрична інтерпретація розв’язків цілочислових задач лінійного програмування на площині
11. Геометрична інтерпретація частинних похідних функції 2-х змінних.
12. Готує оперативну звітність, складає аналітичні довідки про утво­рення, обслуговування та погашення державного боргу за окре­мими кредиторами та джерелами утворення.

Переглядів: 756