Ки́ївська Русь (старосл. Рѹсь а Кыѥвьска Рѹсь; 9 століття — 1240) — середньовічна монархічна держава династії Рюриковичів у Східній Європі з центром у місті Києві. У середньовічних джерелах її називали Русь або Руська земля. Термін «Київська Русь» впровадив до наукового обігу Карамзін Микола Михайлович.
В часи свого найбільшого розквіту на початку 12 століття сягала від Карпат до Волги та від Чорного до Балтійського морів.
Сприятливі географічні умови (добрий клімат, родючий чорнозем, перехрестя важливих сухопутних та водних шляхів, врешті, доступ до двох морів) були підставою її розвитку, а з другого боку, близьке сусідство з азійськими степами, звідки раз-у-раз наступали кочові орди, були однією з причин її занепаду.
Зміст
[сховати]
1 Історія
1.1 Утворення
1.2 Період розквіту
1.3 Період міжусобиць і роздробленості
1.4 Монголо-татарська навала і занепад Київської Русі