• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Японський підхід до навчання.

МЕТОДИКИ НА­ВЧАННЯ МЕНЕДЖЕРІВ У МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

Успішна діяльність менеджерів у міжнародних корпораціях потребує їх високої кваліфікації. Вона забезпечується не лише набутим досвідом, а й професійною управлінською освітою, яка надається в провідних школах бізнесу, а також постійним на­вчанням у міжнародних корпораціях.

У наш час загальновизна­ною є теза про неможливість бути кваліфікованим менеджером без належного професійного навчання. Започаткування на почат­ку 30-х років А. Слоуном («Дженерал моторз») і П. Дюпоном («Дюпон де Немур») у США системи післядипломної підготовки професійних менеджерів дало змогу якісно підвищити рівень кваліфікації фахівців менеджменту і маркетингу.

Підготовка що­річно в США близько 70 тис. магістрів ділової адміністрації та десятків тисяч в інших розвинутих країнах є вагомою причиною ефективного менеджменту провідних МК.

Не існує якоїсь однієї найкращої методики навчання, яка дала б змо­гу забезпечити найвищу ефективність управлінської діяльності. Узагальнення досвіду навчання маркетингу і менеджменту у про­відних школах бізнесу світу дає змогу виокремити такі альтер­нативні підходи до навчання маркетингу, менеджменту, фінан­сів та ін.:

1) кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

2) метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

3) навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

Інші навчальні заклади або віддають перевагу одному із за­пропонованих методів, або ж комбінують зазначені підходи у різ­ному співвідношенні для різних дисциплін і програм.

1) кейс-метод Гарвардської школи бізнесу;

Кейс-метод було започатковано у Гарвардській школі бізнесу доктором Копеландом ще в 1921 p., хоча активно він почав вико­ристовуватись у повоєнний час. Цей метод приніс всесвітню сла­ву Гарвардській школі бізнесу, яка останні 26 років шість разів посідала перші місця в 13 проведених журналом «Бізнес-уїк» об­стеженнях. Цей метод дає можливість через колективну творчу дискусію на прикладі конкретної абсолютно правдивої ситуації, що містить оригінальний практичний досвід, виробити у слухачів цілком конкретні практичні навички.

Переваги кейс-методу:

- наближеність до життя у бізнесі;

- двоетапне обговорення (мікрогрупа і програма в цілому);

- співпраця слухачів і формування навичок роботи в групі;

- співпраця слухачів із викладачами;

- можливість перевірити пропозиції реальною практикою;

- розмаїття підходів;

- висока мотивація навчання;

- формування навичок прийняття рішень.
Проблеми:

- високі витрати на підготовку кейсів (до 20 тис дол. на 1 кейс);

- потреба у висококваліфікованих дослідниках для підготовки нових кейсів;

- старіння кейсів;

- складна методика проведення занять і потреба тренінгу ви­кладачів;

- спеціальні аудиторії (амфітеатр, модернізована система дошок, технічні засоби та ін.);

- відсутність індивідуального підходу.

2) метод досліджень Чиказької школи бізнесу;

Метод досліджень Чиказької школи бізнесу, заснованої в 1898 p., ґрунтується на самостійних дослідженнях слухачами пу­блікацій і діяльності корпорацій з певних питань, наступному об­говоренні отриманих висновків і результатів і внесенні пропози­цій щодо прийняття відповідних рішень у компаніях. Слухачам надається право не тільки самостійно обирати тему дослідження, а й наукового керівника, план опанування дисциплін у межах встановленої логіки навчання. Виконавши низку досліджень лі­тератури та аналіз діяльності корпорацій, слухачі набувають на­вичок не лише консалтингу, а й уміння співпрацювати з різними працівниками компанії.

Переваги:

- високий рівень фундаментальної підготовки;

- гнучкість програм і змісту навчання;

- конкуренція серед слухачів;

- конкуренція серед викладачів, до яких записується певна кіль­кість слухачів;

- формування надійних практичних навичок аналізу, обгрун­тування концепції, прийняття рішень, які спрямовані в майбутнє;

- співпраця з компаніями та обгрунтування для них комплекс­ них пропозицій;

- розвиток самостійності слухачів, відповідальність за резуль­тати, вміння працювати у складі тимчасових проектних груп.

Проблеми:

- необхідність створення великого банку публікацій, що мо­жуть бути предметом дослідження з конкретних дисциплін;

- високі вимоги до викладачів, які мають поєднувати у своїй роботі педагогічну діяльність, дослідження, консалтинг і вміння організувати колективну роботу;

- надмірна індивідуалізація навчання, що ускладнює групову роботу серед студентів і призводить до різного рівня кваліфікації;

- складність започаткування і підтримання взаємовигідних відносин компаніями.

3) навчання за допомогою практикуючих менеджерів у Кейптаунському університеті (Південно-Африканська Республіка);

Підхід Кейптаунського університету полягає в тому, щоб залу­чати до викладання не окремих тем, а цілих курсів менеджерів-практиків, які мають певний хист до педагогічної роботи і досвід викладацької діяльності. Річ у тому, що в Південній Африці дуже мало фахівців, здатних викладати дисципліни з урахуванням сучас­них тенденцій розвитку бізнесу. Тому інтеграція теорії і практики тут здійснюється шляхом активного і продуманого суміщення ви­кладацької роботи на засадах залучення управлінського персоналу провідних компаній, які закінчили, як правило, провідні школи біз­несу США і мають ступінь магістра ділової адміністрації.

Переваги:

- практична спрямованість навчання: вивчається те, що корис­но і стосується справи;

- добрі знання слухачами сучасних проблем і реального досвіду бізнесу, інструментів менеджменту;

- економія витрат на утримання викладачів;

- проведення значної кількості занять безпосередньо в компаніях;

- дійові зв'язки навчальних закладів із компаніями.

Проблеми:

- труднощі формування команди викладачів;

- різний рівень викладання дисциплін, різна методика, що по­требує від слухачів пристосування до викладачів;

- порушення логіки опанування навчального плану і розкладу через зайнятість викладачів;

- недостатній рівень фундаментальної підготовки слухачів.

Читайте також:

1. III етап. Системний підхід
2. IV етап. Ситуаційний підхід
3. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Асимптотичний підхід до порівняння оцінок
6. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінськихрішень
7. Багаторівневий підхід. Протокол. Інтерфейс. Стек протоколів.
8. Бінарні методи навчання.
9. Витратний підхід
10. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
11. Гібридний підхід
12. Глобалітсика і глобальний підхід у науці

Переглядів: 859