• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Інвестицій та міжнародної торгівлі

Кластер означає групу країн переважно одного географіч­ного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менедж­менту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера.

ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Японський підхід до навчання.

Японський підхіддо навчання менеджменту і маркетингу грунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних цент­рах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються пе­реважно централізовано в Токійському інституті менеджменту.

Переваги:

- чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії;

- висока мотивація навчання;

- відсутність бар'єрів між навчанням і практикою;

- висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійсню­ється під певні посади;

- сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для на­вчання.

Проблеми:

- недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін;

- вузький світогляд навчання, труднощі застосування отрима­них знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту;

- висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача.

Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практику­ють підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.

Узагальнює самостійне вивчення першої теми курсу опану­вання питання про основні національні школи менеджменту, кіль­кість яких теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кож­на з них робить свій внесок у соціально-культурну складову між­народного менеджменту. Однак внесок різних націй у менедж­мент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжна­родних корпорацій відповідних країн походження у міжнародно­му бізнесі.

Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінан­сово-економічних центрів, що утворюють три кластери національ­них шкіл менеджменту.

На рис. 2 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і між­народна торгівля.

Рис. 2. Основні світові кластери прямих іноземних

Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових по­токів, а й управлінської діяльності.

І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнарод­них американських корпорацій, які забезпечують основне надхо­дження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудів­ських компаній американських менеджерів.

До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у за­значеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американсь­кого кластера, а Китай — до японського.

Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська націо­нальні школи менеджменту.

1. Американська школа менеджменту:

- перша історична класична школа, що залишається провід­ною у світі і зараз;

- ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щоріч­но закінчують понад 70 тис. осіб);

- жорсткий агресивний менеджмент;

- величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціаль­них журналів.

Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США:

- спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США;

- податкові поради іноземцям;

- утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища;

- рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської по­ведінки.

2. Японська школа менеджменту:

- використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США);

- грунтується на колективістських засадах;

- акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях;

- зорієнтований на світові ринки.

Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є од­норідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах.

3. Досвід Франції → планування:

- державний сектор - 20 % ВНП;

- мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни;

- планування в 40-50-ті роки: регламентація використання ресурсів;

- планування в 60-70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів;

- стратегічне планування в 80-90-ті роки;

- два типи державних підприємств:

а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання дер­жави в їх діяльність незначне;

б) монополісти, яких підтримує держава;

- пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, ціно­ва стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, на­лежна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів;

- органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фа­хівців).

4. Досвід Німеччини→ влада і кодекси:

- довіра влади у керівництві трудовою діяльністю;

- авторитаризм - функція лідерства;

- турбота менеджерів про підлеглих;

- закон про залучення робітників до управління підприємст­вами (1951 p.);

- утворення виробничих рад: вибори через 4 роки;

- включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представ­ляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в ін­тересах усього підприємства.

5. Австралія:

- вплив на менеджмент моральних аспектів;

- наголос на політичні і соціальні цінності досягнення;

- сприйняття ризику.

6. Італія:

- дії у середовищі з низькими ризиками;

- конкурентоспроможність італійських менеджерів;

- схильність до групового прийняття рішень.

7. Австрія:

- наголос на самореалізацію у керівництві;

- висока цінність незалежності і конкурентоспроможності;

- прагнення уникнути ризиків.

8. Великобританія:

- висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки;

- індивідуалізм вважається найвищою цінністю.

Оскільки полярними є американська та японська школи мене­джменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості ре­алізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 3.

Як видно з табл. 3, склад функцій американської та японсь­кої шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська - корот­кострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної кор­порації є частка світового ринку, а американської корпорації - прибуток, дивіденди чи ціна акції.

Таблиця 3 - Порівняльна характеристика японського та американського підходів до менеджменту

Слід мати на увазі, що поняття «американський менеджмент» притаманне, з одного боку, не всім міжнародним корпораціям, а з іншого - не лише американським корпораціям. Скажімо, відома японська компанія «Тойота» є прикладом американського менеджменту і, навпаки, американські компанії «IBM», «Ксерокс» є прикладом японського менеджменту.

Поряд із поняттям національних шкіл менеджменту викорис­товується більш широка категорія — національні школи бізнесу.

Читайте також:

1. Автомати для комбінованої торгівлі
2. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
3. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
4. Аналіз доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права.
5. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
6. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
7. Аналіз рейтингових підходів і оцінка інвестиційної
8. Аналіз фінансових інвестицій та їх ефективності.
9. Аналіз чутливості інвестиційного проекту
10. Антидемпінгове регулювання у світовій торгівлі.
11. Аудит інвестицій
12. БІЗНЕС-ПЛАН ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ

Переглядів: 749