МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інвестицій та міжнародної торгівліКластер означає групу країн переважно одного географічного регіону, яким притаманні загальні форми економічних відносин і однотипна соціально-культурна складова менеджменту міжнародних корпорацій, що мають походження з країн цього кластера. ОСНОВНІ НАЦІОНАЛЬНІ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ Японський підхід до навчання. Японський підхіддо навчання менеджменту і маркетингу грунтується переважно на підготовці фахівців у навчальних центрах усередині компаній, орієнтуючись насамперед на власний досвід фірми. Однак викладачі для таких центрів готуються переважно централізовано в Токійському інституті менеджменту. Переваги: - чітка орієнтація навчання на практику роботи у конкретній компанії; - висока мотивація навчання; - відсутність бар'єрів між навчанням і практикою; - висока віддача від навчання, оскільки підготовка здійснюється під певні посади; - сприятливі матеріально-технічні й фінансові умови для навчання. Проблеми: - недостатня фундаментальна підготовка, завищення ролі прикладних дисциплін; - вузький світогляд навчання, труднощі застосування отриманих знань і навичок в інших компаніях, а також на вищому рівні менеджменту; - висока вартість навчання в розрахунку на одного слухача. Як спосіб розв'язання проблем японські компанії практикують підготовку менеджерів у провідних школах бізнесу США, а останнім часом і Західної Європи, а також їх відділень (філій) у Тихоокеанському регіоні.
Узагальнює самостійне вивчення першої теми курсу опанування питання про основні національні школи менеджменту, кількість яких теоретично збігається з кількістю націй, оскільки кожна з них робить свій внесок у соціально-культурну складову міжнародного менеджменту. Однак внесок різних націй у менеджмент не може бути однаковим. Він залежить від ролі міжнародних корпорацій відповідних країн походження у міжнародному бізнесі. Тому розглянемо особливості провідних національних шкіл менеджменту з урахуванням відомої світової тріади фінансово-економічних центрів, що утворюють три кластери національних шкіл менеджменту. На рис. 2 представлений склад трьох основних кластерів відповідно до таких критеріїв, як прямі іноземні інвестиції і міжнародна торгівля.
Рис. 2. Основні світові кластери прямих іноземних
Як видно з цієї схеми, кожен із центрів світової економічної тріади утворює навколо себе певну групу країн (кластер), якій притаманно чимало загальних рис не лише щодо фінансових потоків, а й управлінської діяльності. І хоча, наприклад, Саудівська Аравія знаходиться за межами американського регіону, вона залежить переважно від міжнародних американських корпорацій, які забезпечують основне надходження іноземних інвестицій до цієї країни, а отже, ця країна включається до американського кластера. Звичайно, менеджмент Саудівських корпорацій відрізняється від американського, однак ці відмінності менші порівняно з японськими корпораціями, у тому числі й за рахунок призначення на ключові посади Саудівських компаній американських менеджерів. До складу кластерів включені не всі країни світу, а лише ті, які піддаються найбільшому впливу кластерних центрів. Тому якщо говорити про місце прибалтійських країн чи України у зазначеній схемі, то їх слід було б віднести до європейського кластера. З таких самих міркувань Канада належить до американського кластера, а Китай — до японського. Відповідно до трьох зазначених світових центрів як основні виокремлюється американська, європейська та японська національні школи менеджменту. 1. Американська школа менеджменту: - перша історична класична школа, що залишається провідною у світі і зараз; - ґрунтовна менеджерська освіта (268 шкіл бізнесу мають дворічну програму «магістр ділового адміністрування», які щорічно закінчують понад 70 тис. осіб); - жорсткий агресивний менеджмент; - величезна кількість навчальних і наукових видань, спеціальних журналів. Підготовка іноземних менеджерів для роботи в США: - спеціальні тренінгові програми про корпоративне життя в США; - податкові поради іноземцям; - утворення компаніями товариських мереж, що допомагають швидше пристосуватись до нового середовища; - рольові ігри, що демонструють варіанти менеджерської поведінки. 2. Японська школа менеджменту: - використовує зарубіжний досвід менеджменту (насамперед США); - грунтується на колективістських засадах; - акцент робиться на підготовці менеджерів у компаніях; - зорієнтований на світові ринки.
Щодо європейської школи менеджменту, то її досвід не є однорідним. Тому ці школи розглянемо не за кластером в цілому, а по окремих країнах. 3. Досвід Франції → планування: - державний сектор - 20 % ВНП; - мета уряду - ефективне використання переважної кількості ресурсів країни; - планування в 40-50-ті роки: регламентація використання ресурсів; - планування в 60-70-ті роки: індикативний план як форма координації державного і приватного секторів; - стратегічне планування в 80-90-ті роки; - два типи державних підприємств: а) ринкового типу, що конкурують на ринку і втручання держави в їх діяльність незначне; б) монополісти, яких підтримує держава; - пріоритети п'ятирічних планів: економічне зростання, цінова стабілізація, баланс у зовнішньоекономічних розрахунках, належна зайнятість, підтримка пріоритетних галузей промисловості і національних проектів; - органи планування: секретаріат (20 осіб), комісаріат (150 фахівців). 4. Досвід Німеччини→ влада і кодекси: - довіра влади у керівництві трудовою діяльністю; - авторитаризм - функція лідерства; - турбота менеджерів про підлеглих; - закон про залучення робітників до управління підприємствами (1951 p.); - утворення виробничих рад: вибори через 4 роки; - включення представників трудового колективу (трудових директорів) до складу виконавчого комітету, в яких вони представляють інтереси працівників і одночасно приймають рішення в інтересах усього підприємства. 5. Австралія: - вплив на менеджмент моральних аспектів; - наголос на політичні і соціальні цінності досягнення; - сприйняття ризику. 6. Італія: - дії у середовищі з низькими ризиками; - конкурентоспроможність італійських менеджерів; - схильність до групового прийняття рішень. 7. Австрія: - наголос на самореалізацію у керівництві; - висока цінність незалежності і конкурентоспроможності; - прагнення уникнути ризиків. 8. Великобританія: - висока цінність безпечності, винахідливості, адаптивності, логіки; - індивідуалізм вважається найвищою цінністю.
Оскільки полярними є американська та японська школи менеджменту, розглянемо їх детальніше, порівнюючи особливості реалізації основних функцій. Результати цього порівняння наведено в табл. 3. Як видно з табл. 3, склад функцій американської та японської шкіл менеджменту збігається. Однак у кожній з них існують суттєві відмінності. Скажімо, у плануванні японська школа дотримується довгострокової орієнтації, а американська - короткострокової. Тому критерієм успіху японської міжнародної корпорації є частка світового ринку, а американської корпорації - прибуток, дивіденди чи ціна акції.
Таблиця 3 - Порівняльна характеристика японського та американського підходів до менеджменту
Слід мати на увазі, що поняття «американський менеджмент» притаманне, з одного боку, не всім міжнародним корпораціям, а з іншого - не лише американським корпораціям. Скажімо, відома японська компанія «Тойота» є прикладом американського менеджменту і, навпаки, американські компанії «IBM», «Ксерокс» є прикладом японського менеджменту.
Поряд із поняттям національних шкіл менеджменту використовується більш широка категорія — національні школи бізнесу. Читайте також:
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|