• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та склад фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.

Наявність фінансових ресурсів — необхідна передумова для здійснення процесу розширеного відтворення, задоволення різноманітних суспіль­них потреб.

Джерелом фінансових ресурсів, незалежно від рівня їх формування та використання, завжди є валовий внутрішній продукт країни як вар­тість усіх створених у суспільстві благ за певний період (як правило, за рік). Зважаючи на вартісну структуру ВВП, можна зазначити, що ос­новна частина фінансових ресурсів перебуває у розпорядженні держа­ви, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, уста­нов тощо. Вони утворюються за рахунок податків та інших обов'язко­вих платежів, прибутку, амортизаційних відрахувань. А податки, збори, обов'язкові внески, прибуток є, як відомо, формами доданої вартості. Тому можна вважати, що значною мірою фінансові ресурси утворюють­ся за рахунок тієї частини ВВП, яка є новоствореною вартістю.

Виконання функцій і завдань, покладених законодавством на місце­ве самоврядування, безпосередньо залежить від обсягів фінансових ресурсів, які перебувають у їхньому розпорядженні. На обсяги фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування впливає багато чинників, головні серед яких такі:

— розподіл повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядуванням;

— розподіл дохідних джерел державного і місцевих бюджетів, прове­дений відповідно до наданих владних повноважень і функцій;

— чинна система оподаткування: перелік податків і внесків, їх став­ки, пільги;

— організація міжбюджетних відносин і порядок надання трансфер­тів місцевим бюджетам із державного бюджету;

— стан фінансового ринку країни і реальні можливості органів міс­цевого самоврядування у сфері використання запозичених (кредитів) і залучених коштів (місцевих позик);

— склад і фінансовий стан підприємств та інших суб'єктів господа­рювання, які належать до місцевого господарства;

— конкретні зусилля органів місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення соціально-економічного розвитку територій, населених пунктів, пошук альтернативних джерел доходів.

Основними складовими фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування є: доходи місцевих бюджетів, кошти цільових фондів, фі­нансові ресурси підприємств комунальної власності, благодійні, спон­сорські внески, пожертвування, інші ресурси, передбачені законодав­ством.

Залежно від місця формування фінансових ресурсів, їх можна поді­лити: на власні фінансові ресурси, сформовані на території місцевого самоврядування у процесі створення валової доданої вартості; фінансові ресурси, створені на інших територіях країни, які за допомогою перерозподільних процесів спрямовуються органам місцевого самовряду­вання за недостатності власних коштів.

Найбільше фіскальне значення для місцевих бюджетів мають загальнодержавні податки (податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, по­даток із власників транспортних засобів, єдиний податок з суб'єктів під­приємницької діяльності, плата за торговий патент на деякі види під­приємницької діяльності) та місцеві податки і збори.

Серед неподаткових надходжень виокремлюються адміністративні збо­ри і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, в тому чис­лі плата за оренду цілісних майнових комплексів, державне мито, а та­кож власні надходження до бюджетних установ.

У складі доходів від операцій з капіталом найвагомішими є надхо­дження від продажу основного капіталу, землі й нематеріальних ак­тивів, що перебувають у комунальній власності.

Цільові (позабюджетні й валютні) фонди місцевих рад так і не стали вагомим елементом фінансових ресурсів органів місцевого само­врядування, хоча їх створення було започатковано ще у 1990 р. разом із прийняттям Закону "Про бюджетну систему Української РСР". Річ у тім, що до доходів таких фондів належали незначні за обсягом і нестабільні доходи, які мали епізодичний характер. Згідно з чинним бюджетним законодавством органи державної вла­ди, влади Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування, бю­джетні установи не мають права створювати позабюджетні фонди. Отже, цільові фонди сьогодні не можна вважати самостійним і вагомим елемен­том фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування.

Кошти підприємств комунальної власності у складі сукупних фі­нансових ресурсів органів місцевого самоврядування також переважно не відіграють вагомої ролі. Нині питання комунальної, земельної влас­ності в Україні остаточно не врегульовано, що зумовлює багато непоро­зумінь і конфліктів, не сприяє розвитку підприємств і установ, які працю­ють на території місцевих рад і входять до складу місцевого господар­ства.

Право комунальної власності територіальним громадам може нада­ватися на рухоме та нерухоме майно, землю, природні ресурси, об'єкти соціальної інфраструктури (школи, лікарні, поліклініки, дитячі дошкіль­ні заклади), культурні, спортивні установи і споруди, побутові підпри­ємства, житлово-комунальне господарство тощо. На початок 2005 р. із загальної кількості об'єктів комунальної та комунальної корпоративної власності в Україні — 77 208 дві третини становили заклади й установи у сфері управління, освіти та охорони здоров'я. Більшість об'єктів ко­мунальної власності є неприбутковими підприємствами й утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів. Окрім передбачених законодав­ством податків та обов'язкових платежів, ніяких інших доходів вони, як правило, органам місцевого самоврядування не дають.

Серед позитивних тенденцій останніх років слід зазначити зростання обсягів благодійних, спонсорських внесків і пожертвувань, які надхо­дять до бюджетів території місцевого самоврядування і, зокрема, уста­нов, що утримуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Читайте також:

1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
2. D-петля, що складається з 8–12 залишків, декілька з яких – дигідроуридинові.
3. I. При підготовці до переговорів визначите склад делегації і її керівника.
4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
5. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
6. II. За зміною ступенів окиснення елементів, які входять до складу реагуючих речовин
7. II. Поняття соціального процесу.
8. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
9. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
10. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
11. VІІІ. Філогенез органів чуття
12. А/. Поняття про судовий процес.

Переглядів: 915