Коли вам було 4 роки, ви запросто виходили на сцену і розповідали віршик. Коли вам 15, то зробити це вже набагато складніше. Це стосується всіх без виключення. І тих, кому 24, і тих, кому 44…
Вивчення техніки мови зводиться до того, аби людина навчилась відчувати себе вільно та комфортно перед публікою. Щоб говорити природно, так як говорити ви, коли вас хтось збив з ніг.
Сотні разів Дейл Карнегі зупиняв учнів посеред виступу і просив говорити більш людяно. Сотні разів Карнегі вибався з сил, намагаючись примусити учнів бути самими собою… Марно. А справа в тому, що іншого способу бути вільним та впевненим окрім практики (участь в публічних виступах понад 20 разів щонайменше) не існує!
Простий спосіб, як позбутися боязні аудиторії – обрати собі співбесідника і вести розмову з ним. Уявіть собі, що ця людина задала вам питання і відповідайте на нього. Чому інтерв’ю простіше за виступ? Тому що там ви просто відповідаєте на запитання. І чим простіше та вільніше ви це робитимете, тим кращим буде результат.
Інший спосіб: задати аудиторії питання і самому ж на нього відповісти. Наприклад: «Вам потрібні докази такого твердження? Добре, я можу їх навести…» Такі прийоми розбивають монотонність виступу, коли від цього багато хто починає думати про своє, дехто навіть – спати. Тримайте аудиторію в тонусі!
Також важливо, аби слова йшли від серця, тобто – щоб вони були «породжені» вами, щоб ви пройнялися їх значимістю особисто. В такому разі у вас буде шанс на те, щоб вам повірили. Щирість прикрашає публічний виступ.
Досвід проповідника Джорджа Макдональда. У нього було завдання підготувати виступ перед вірянами на тему Свяченого писання, 11 глава, «Послання до Євреїв». Він розпочав так: « Ви всі чули про цих сподвижників віри. Я не буду розмірковувати про те, що таке віра. Професори богослов’я зроблять це набагато краще за мене. Я тут для того, аби допомогти вам увірувати.»Його слова йшли від серця, були щирими та проникливими.
Не думайте, що мистецтво публічного виступу – це збірка правил. Не думайте, що публічно виступати можна навчитись так само, як їздити на авто. Це різні процеси. Дейл Карнегі також намагався створити такі правила, але прийшов до висновку, що такий підхід хибний. «Немає сенсу знати багато того, що є завідома невірним». (Джош Біллінз).