Стан наукових знань та технічного забезпечення людства в до класичний період

План:

1) Давні міфи та знання

2) Неолітична революція

3) Становлення давніх цивілізацій

4) Наука і техніка в Античному світі

5) Технічні досягнення і наукові знання в цивілізаціях Африки та Америки доколоніального періоду

6) Наука і техніка в період Середньовіччя та Відродження

1. Міф – культурна матриця, котра на початку історії людського суспільства стала основою для виникнення в подальшому всіх основних видів людської діяльності, в тому числі і наукових знань. Міфологія має свою власну мову, свої схеми і свою логіку. Міфологія фіксують відношення суспільства з зовнішнім світом і регулює поведінку індивідів в суспільстві, так як міф є однією з форм спілкування на переломі між світом тварин і людським суспільством. Міф зачіпає соціальні почуття, діє на емоції індивіда. Міф є специфічною формою впорядкування уявлення про природу та суспільства. Отже міфологія стала первісною формую соціальної пам’яті. Міфологічна свідомість, будучи комплексним виразом синкретичної первісної свідомості, виступило в якості інтегрального фактора в формуванні картини світі на основі елементарних чуттєво-емпіричних знань про дійсність. Причиною виникнення міфологічної картини світу передусім є низький рівень розвитку продуктивних сил первісного суспільства.

Знаряддя праці первісної людини були настільки примітивні, що з допомогою можна було забезпечити мінімум необхідних для підтримки життя матеріальних благ можна було лише в процесі колективної діяльності.

Між середній і раннім палеолітом, близько 40-30 тис. років тому відбувся радикальний стрибок в фізичному і головне, інтелектуальному розвитку людини – з’являється людина сучасного типу. Також відбувається розвиток засобів добутку та виробництва, що все більше вирізняє людину від тваринного світу. Використання вогню, вкладишевих кам’яних знарядь, лука та стріл, пасок забезпечення виживання людини в природних умовах що постійно змінювалися. За часів палеоліту та мезоліту первісна людина почала займатися мистецтвом в вигляді наскальних малюнків, розвиває культуру ритуалів, в якому вона вбачала сенс життя. Узагальнюючи вищезазначений період необхідно виділити наступні чинники: колективні форми праці, родове ведення господарства, будівництво «родових» жител, сімейних жител, створення структурно-організаційної моделі суспільства, виникнення залишків продуктів та необхідності перерозподілу продуктів харчування.

2. Термін «неолітична революція» впровадив в науковий обіг в 30-х рр. XX ст. британський історик і археолог Вір Гордон Чайлд для характеристики процесу переходу від споживчої економіки до відтворюючої.

Неолітична революція характеризувалася переходом від полювання до скотарства, від збиральництва до землеробства, освоєнню нових технологічних операцій, формуванню нових соціальних відносин в суспільстві. В цей період пройшла диференціація суспільства на землеробів та скотарів, строюються різні культури. Розвиток техніки і суспільного життя призвів до створення перших цивілізацій. Залишки продукції землеробства дозволили розвивати спеціалізацію та кооперацію всередині суспільства, що призвело до розподілу праці. До основних ступенів матеріального і технічного прогресу давнього суспільства необхідно віднести появу, накопичування та спеціалізацію простих знарядь праці, ускладнення різноманітності використання та отримання вогню, створення складних та складових знарядь праці та полювання, виготовлення знарядь з глини та обпалювання їх на сонці та вогні,зародження первинних ремесел: теслярної, гончарної, кошико-плетеної справ, виплавка металів та сплавів спочатку міді, золота та срібла, потім їх сплавів, виробництво з них знарядь праці, створення колеса і візків, використання мускульної сили тварин для переміщення та праці, створення річних і морських простих транспортних засобів пересування. Революційними були нові способи обробки великих кам’яних знарядь: шліфування, свердлення та пиляння. Ці прийоми дозволили людині перейти до обробки нових, більш твердих порід каменю: нефриту, жаденна, яшми, базальту, діориту та ін., котрі стали слугувати сировиною для створення великих сокир, тесел, доліт, мотик. Шліфованими кам’яними сокирами, жосткоскріпленими з дерев’яним держаком шляхом висвердлення циліндричних отворів в кам’яній основі, стали рубити ліс, робити човни та будувати житла. Житла будувалися також з глини. Для будівництва домів почали виготовляти глинобитні блоки з глини та крупно нарізаної соломи. Відбувається перехід від матріархату до патріархату. Формуються патріархальні роди. З’являється розуміння власності, та управління.

Територія – Туреччина, Іран, Афганістан, Середня Азія, Пакистан, Індостан та Індокитай, Україна. Час – 10-3 тис. до н.е.

Підсумовуючи основні досягнення часів неолітичної революції можна стверджувати що люди володіли в цей період технологіями основних форм діяльності, які забезпечували підтримку життя – охотою, збиральництвом, скотарством, землеробством, рибальством, знанням звичок як приручених так і диких тварин, вибірковістю при збиранні плодів, природознавчими знаннями – властивості каменю, їх зміни при нагріванні, види деревини, орієнтація по зіркам, медичними знаннями – прості прийоми заліковування ран, хірургічні операції, лікування нежиті, кровопускання, промивання кишечника, зупинення кровотечі, використання бальзамів, мазей, обробка укусів, припікання вогнем, психотерапевтичні дії, елементарної системою рахування, вимірюванням відстаней за допомогою частин тіла – ніготь, лікоть, рука, дальність кидка списа, польоту стріли, переходу мисливця, елементарною системою виміру часу за допомогою співставлення зірок, розподіл часів року, знанням явищ природи, передачею інформації на відстані – димом, світовими та звуковими сигналами.

3. Давній Схід (Шумер, Вавілонія, Передня Азія)

Вавілоняне і їхні попередники шумери створили сукупність знань, які вперше можна назвати інтерпретацією найважливіших явищ. Ці знання носили функціональний характер.

Систематизація знання вироблялася для цілей шкільного викладання.

Вавилонська наука була пов'язана з культом, магією й астрологією.

Шкільне викладання було створено в Месопотамії близько 3000 років до н.е. з винаходом шумерської писемності, спочатку ієрогліфічної, а потім клинописної. Цим шляхом писали на глиняних плитках очеретяними паличками. Навчання здійснювалося вивченням учнем знаків, а потім і текстів шляхом численного переписування.

Шкільне утворення вимагало високого рівня систематизації знань, у яку, крім найрізноманітніших мовних розділів, музики, пісень, юридичного й господарського діловодства, з’являються й серйозні математичні розділи, у тому числі й прикладні.

Складалися курси із права, ботаніки, медицини, мінералогії й т.д. Була винайдена десятично-шістьдесятина система. Був винайдений нуль. Розподіл окружності на 360 градусів, хвилина - 60 секунд.

Крім шкільних знань високі досягнення були у вимірі часу (астрономія, хронологія, календар) і медицині. Астрономія була світською.

Медицина уступала єгипетської. Лікували за аналогією. Існувала лікарська терапія й хірургія. Згодом магічна медицина стала переважної.

Певною формою знання була магія. Ворожили по нутрощам тварин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Древній Рим	\|	Крито-микенская цивілізація.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.