• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Система конституційного права в зарубіжних країнах.

Місце конституційного права в системі права зарубіжних країн.

Усі головні сфери громадського життя і їхньої основи в комплексі регулюються тільки конституційним правом. Інші галузі права стосуються лише окремих сторін або хоча і принципових, але окремих питань (наприклад, власність у цивільному праві, охорона природи в екологічному праві). Регулюючи в комплексі основи життя суспільства, конституційне право тим самим відіграє центральну, ведучу роль у всій правовій системі. Норми конституційного права, особливо конституцій, є вихідними для інших галузей права, розвиваються в цих галузях. Наприклад, стаття 29 конституції Японії 1946 р., говорить, що «право власності не повинне порушуватися», є основою для регулювання різних відносин власності в цивільному праві (у договорах купівлі-продажу, застави, спадкування і т.д.). Принцип незалежності суду і підпорядкування його тільки законові, що дотримується в багатьох конституціях (конституціях Болгарії 1991 р., Литви 1992 р., Білорусії 1996 р. і ін.), є вихідним для багатьох норм карно-процесуального і цивільного процессуального, трудового, фінансового, земельного й інших галузей права.

Співвідношення конституційного, публічного, державного права знаходиться в іншій площині, чим відзначені вище зв'язку конституційного права й інших галузей права. Конституційне право — основна частина публічного права. Термін «публічне право» має збірне значення. За традицією, що походить від римських юристів, до складу публічного права включаються ті галузі, у яких домінує регулювання не приватних відносин, а публічної сфери життя: конституційне, адміністративне, фінансове, карне право й ін. Деякі галузі, і насамперед цивільне право, відносяться до приватного права. Це розподіл значною мірою умовний, особливо в сучасну епоху, коли спостерігається втручання держави в регулювання різних сфер життя, що раніше залишалися за її межами. У цивільному, торговельному, сімейному праві також є істотні елементи публічно-правового регулювання.

Система конституційного права – це його внутрішня побудова, яка характеризується єдністю і взаємодією її елементів.

Елементами системи конституційного права є:

1. Конституційно – правові інститути;

2. Конституційно – правові норми;

3. Принципи конституційного права, як особливий різновид конституційно – правових інститутів і норм.

1.Конституційно – правові інститути – це сукупність конституційно правових норм, що регулюють коло однорідних і взаємозв’язаних суспільних відносин.

Конституційно – правові інститути різні за об’єктом і значенням. Тому науковці припускають їх класифікацію на три види:

- загальні;

- головні (входять до загальних);

- початкові.

1.Загальний інститут:

Інститут начал організації і діяльності державного механізму

Головні інститути:

1) форми правління;

2) вищих органів держави;

3) основ організації правосуддя;

4) місцевого самоврядування і ін.

2.Загальний інститут:

Інститут політико – територіальної організації держави

Головні інститути:

1) форми державного устрою;

2) адміністративно – територіального устрою;

3) державної території.

3.Загальний інститут:

Інститут основ правового статусу особи

Головні інститути:

1) громадянство (підданство);

2) конституційні права, свободи і обов’язки особи.

Дана класифікація є загальною і не єдиною, оскільки відповідно до існуючих конституційно – правових відносин кожн7ої країни здійснюється індивідуальна, більш точна класифікація конституційно – правових інститутів.

2. Конституційно – правові норми – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою з метою охорони і регулювання певних суспільних відносин шляхом закріплення конкретних прав і обов’язків, забезпечених примусовою силою держави.

Слід відмітити, що норми конституційного права зарубіжних країн відрізняються від норм інших галузей права певними особливостями, а саме:

1)предметом закріплення конституційних норм є найбільш суттєві суспільні відносини;

2)вони оформляють правові основи держави;

3)більшість конституційних норм носять загальний характер;

4) особливість структури даних норм полягає у їх одноелементності або двоелементності, тобто, як правило в них відсутня санкція, або вона має досить специфічний характер (колегіальна відповідальність уряду в формі відставки - імпічмент).

5)ряд науковців виділяють серед конституційних норм, норми – символи, наприклад, ст.. 38 Конституції Італії проголошує: “Державні службовці знаходяться виключно на службі народу”.

Беручи за основу різні критерії науковці класифікують конституційно – правові норминаступним чином:

1. За функціональною спрямованістю:

· Регулятивні (до них відносять більшість норм)

· Охоронні (здійснюється на підставі заборони ст. 115 - д Основного закону ФРН: “заборонено посягання на статус Федерального Конституційного суду та на виконання ним та його членами їх конституційних обов’язків”).

2. За способом впливу на суб’єкти права:

· Уповноважуючі (дозволяючі) (“.. усі громадяни мають право на освіту. Визнається свобода освіти” – ст.. 27 Конституції Іспанії)

· Зобов’язуючі (“..уряд повинен користуватися довір’ям обох палат” – ст.. 94 Конституції Італії).

· Забороняючи (“..Функції члена уряду не сумісні з парламентським мандатом” – сь. 23 Конституції Франції).

3. За функціями в правовому регулюванні:

· Матеріальні (Називають, позначають права, обов’язки або заборони).

· Процесуальні (Встановлюють порядок, процедуру “регламент” здійснення прав і обов’язків. “.. Одне засідання в тиждень відводиться для обговорення з питань внесених членами парламенту і відповідей уряду” – ст.. 48 Конституції Франції).

4. За дією в часі:

· Постійні (Норми не визначеної в часі дії).

· Тимчасові (Норми визначені в часі дії).

· Надзвичайні (При запровадженні надзвичайного стану).

3. Принципи конституційного права – це закріплені в джерелах даної галузі керівні ідеї, у відповідності з якими повинно здійснюватись конституційно – правове регулювання і практика реалізації положень конституційного права.

За загальним правилом принципи конституційного права поділяють на загальні і спеціальні.

Загальні – мають основоположне значення для всіх або багатьох інститутів і норм конституційного права. Наприклад: у демократичних державах принципи народного суверенітету; представницької влади; поділу влади; природній характер прав і свобод людини і громадянина; у соціалістичних державах – керівна роль марксистко – ленінської партії; повновладдя представницьких органів. Такі принципи часто формуються у вступних частинах або розділах, преамбулах. Наприклад: В конституції Італійської Республіки у вступній частині, яка не має номера і називається “Основні принципи”; Конституції Болгарії – перша глава “Основні начала”.

Спеціальні– мають керівне значення лише для окремих конституційно – правових інститутів і норм. Наприклад: несумісність депутатського мандата з деякими видами діяльності, недоторканість суддів тощо.

Оскільки, принципи це основоположні засади на яких будується вся система конституційного права, то вони відіграють досить велику роль у регулюванні відповідних відносин, а тому їх виділяють окремим елементом системи конституційного права. Але, все-таки принципи це не окремий елемент системи права, а особливий різновид конституційно – правових норм і інститутів, бо інакше як в нормах і інститутах жодні правові принципи виражені бути не можуть.

Отже, система конституційного права зарубіжних країн – це його внутрішня побудова, яка характеризується єдністю і взаємодією її елементів.

Елементами системи є інститути та норми, а принципи є особливим різновидом конституційно – правових норм і інститутів.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
3. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
4. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
5. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
6. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
7. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
8. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
9. VI. Узагальнення та систематизація знань
10. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.
11. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
12. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.

Переглядів: 7605