Мінеральні води розподіляються на хлоридні (Cl-), гідрокарбонатні (HCO3-), сульфатні (SO42-), натрієві (Na+), кальцієві (Са2+), магнієві (Mg2+) тощо.
За газовим складом та специфічними елементами розрізняють: вуглекислі, сульфідні (сірководневі), азотні, бромисті, йодисті, залізисті, арсенисті, кремнієві, радонові та інші.
За температурою мінеральні води розподіляють на холодні (до 20 °C), теплі, або субтермальні й термальні води; залежно від наявності газів і специфічних елементів та за бальнеологічним значенням — на вуглекислі, сульфідні, залізисті, стибіїсті, радонові, бромисті, йодисті, мінеральні без специфічних компонентів та ін., а також за рН та радіоактивністю.
На поверхні Землі виділяються провінції мінеральних вод, кожна з яких характерна своїми гідрогеологічними умовами, геологічними розвитком, походженням і фізико-хімічними характеристиками. Ізольовані пластові системи артезіанських басейнів — це провінції солоних вод і розсолів мінералізацією до 300—400 (600) г/л. Складчасті регіони і області омолоджених платформ відповідають провінціям вуглекислих мінеральних вод, а області з проявами новітніх тектонічних рухів — провінціям азотних слабкомінералізованих лужних, кременистих вод.
2. Термальні води
Терма́льні во́ди — підземні води, що мають підвищену температуру (вище 20 °C).
У земній корі існує рухливий, надзвичайно теплоємний енергоносій — вода, що насичує всі породи осадового чохла. Розігріті до високих температур породи нагрівають воду. Рідка вода існує тільки до глибин 10-15 кілометрів, нижче при температурі близько 700 °С вода перебуває винятково газоподібному стані.
На глибині 50-60 кілометрів при тиску близько 30 тисяч атмосфер зникає межа фазовості, тобто водяна пара набуває таку саму густину, що і рідка вода.
Фізичні характеристики
Глибина залягання ізотерми 20 °C у земній корі від 1 500—2 000 м у районах багаторічномерзлих порід до 100 м і менше у районах субтропіків; на границі із тропіками ізотерма 20 °C виходить на поверхню. В артезіанських басейнах на глибині 2000 - 3000 м шпарами розкриваються води з температурою 70-100 °С і більше. У гірських країнах (наприклад, Альпи, Кавказ,Тянь-Шань, Памір) термальні води виходять на поверхню у вигляді численних гарячих джерел (температура до 50-90 °С), а в районах сучасного вулканізму проявляють себе у вигляді гейзерів і парових струменів (тут шпарами на глибині 500—1000 м розкриваються води з температурою 150—250 °С), що дають при виході на поверхню пароводяні суміші й пари (Паужетка на Камчатці, Більші Гейзери в США, Уайракей у Нова Зеландії, Лардерелло в Італії, гейзери в Ісландії й ін.).