Порівняння себе з іншими людьми.

Усвідомлена – неусвідомлена тощо.

Конкретна – відображає оцінку конкретних психічних та фізичних якостей.

Загальна – відображає узагальнене знання про себе та основане на них цілісне ставлення до себе.

Форми самооцінки

Аналіз комплексу якостей самого суб’єкту, що забезпечують цю активність.

Оціночний компонент ставлення до себе базується на оцінці власної ефективності в досягненні цілі, а ставлення до себе на основі симпатії в меншій мірі залежить від успіхів або невдач.

Ставлення до себе як емоцій – це симпатія, почуття власної гідності, цінності, самоприйняття.

Ставлення до себе як самооцінка – це самоповага, почуття компетентності або почуття ефективності.

Так одне і теж оціночне судження може втілювати в собі як самооцінку так і емоційно-ціннісне ставлення до себе, які знаходяться в стосунках взаємоперетворення, та разом складають єдину тканину ставлення до себе як процесу.

Взаємозв'язок підсистем ставлення до себе

Провідні внутрішні прийоми - самоаналіз та самоосмислення, які обов’язково спираються на самосприйняття та самоспостереження.

Другий рівень - співвідношення знань про себе відбувається в рамках системи “Я та Я”, коли людина оперує вже готовими знаннями про себе, що були отримані в різний час і в різних ситуаціях.

Ставлення до себе, за С.Р.Пантілеєвим складається з двох підсистем: система самооцінок; системи емоційно-ціннісних ставлень до себе.

Емоційно-ціннісне ставлення до себе - усвідомлення ціннісних смислів для особистості власних різних ставлень до себе, що виникають на основі переживань, які виступають своєрідним критерієм позитивного чи негативного ставлення до себе та що включені в раціональні моменти самосвідомості. (І.І.Чеснокова).

Самооцінка – складне утворення людської психіки, що полягає в оцінці людиною самої себе, своїх можливостей, якостей та місця серед інших людей (А.І.Ліпкіна, 1976; Л.В.Бороздіна, 1992).

Ситуація самооцінювання включає дві площини аналізу:

• аналіз об’єктивно заданої реальності, на яку спрямована активність суб’єкту;

Як загальна так і конкретна самооцінки представлені, як правило, у вигляді опозицій:

адекватна – неадекватна,

висока – низька,

стабільна – динамічна,

реальна – демонстративна,

Шляхи оцінювання індивідом самого себе (І.С.Кон)

1. Співставлення рівня своїх домагань з об’єктивними результатами своєї діяльності; цей шлях відображається у відомій формулі В.Джемса: Самоповага = Успіх : Домагання

Саморегуляція – форма регуляції поведінки, що включає результати самопізнання та ставлення людини до себе яка реалізується на всіх етапах поведінкового акту – починаючи з мотиваційного компоненту та закінчуючи власною оцінкою досягнутого ефекту поведінки (за І.І.Чесноковою)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні внутрішні прийоми - самосприйняття та самоспостереження.	\|	Т.Шибутані розглядає поняття Я-концепції виходячи з біхевіориського підходу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.