Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Совість, обов’язок, гідність і честь як форми моральної самореференції особистості.

При вивченні останнього питання необхідно звернути увагу на основні моральні характеристики людини, що позначаються відповідними категоріями етики: гідність та честь. Треба згадати матеріал попереднього семінару, в якому було розглянуто історичний контекст прийняття гідності в якості суспільної цінності. Гі́дність— це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність всякої людини як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, в якому визнається цінність особистості. Честь— поняття моральної свідомості й категорія етики, що включає в себе моменти усвідомлення індивідом свого суспільного значення й визнання цього значення з боку суспільства. По своєму змісту й природі відображеного в ній морального відношення поняття честі аналогічно поняттю гідності. Будучи формою прояву відносини індивіда до самого себе й суспільства до індивіду, честь, як і гідність, відповідним чином регулює поведінку людини й ставлення до нього з боку оточуючих. Але на відміну від поняття гідності поняття честі ґрунтується не на принципі рівності всіх людей у моральному відношенні, а на їхній диференційованій оцінці (залежно від соціального стану особистості, релігійної, расової, національної, класової, професійної й колективної належності або репутації). Критерії цієї оцінки й вимоги до людини, що зв'язують із його честю, змінювалися історично.

Однієї з різновидів професійної честі є честь працівника органів внутрішніх справ — внутрішні моральні якості й принципи офіцера, що характеризують його поведінку, відношення до виконання службового обов'язку. Честь безпосередньо виникає з обов'язку. Можна сказати, що честь - це інша сторона обов'язку, свого роду мірило виконання особистістю свого морального обов'язку. Найбільшим чином честь людини, працівника органів внутрішніх справ, виявляється в єдності слова і справи. Честь обумовлює сумлінне виконання ним своїх громадських, професійних прав і обов'язків. Люди з загостреним почуттям честі вимогливі в першу чергу до себе, вони правдиві і справедливі, мужньо визнають свої помилки, прагнуть їх виправити і не припускають повторення, вони поважають себе й інших, враховують, інтереси суспільства.

Особиста гідність поряд із моральним обов`язком, честю і совістю є конкретним проявом моральної самооцінки, відповідальності перед самим собою, колективом, вираженням морального права на поважливе ставлення до себе і себе до інших. Гідність не є природженою якістю людей, вона формується в процесі громадського життя і виступає як узагальнена моральна оцінка індивідуально-ділових якостей працівника. Той, хто думає, що може стати моральним, тільки міркуючи про моральність, - говорив Аристотель, - не може стати ним, поки гарні якості не виявляться в його вчинках. Гідна людина перш за все доброчесна, а чеснота - це уміння зробити належний вчинок. Людина може вважати себе справедливою, тільки творячи справедливі справи, а інакше в неї немає для того достатніх підстав.

 

Лекція 5. Тема 1.5. Моральний світ особистості 2 год.

Мета: Навчальна: засвоїти поняття. структуру та функції моральної самосвідомості, суспільну необхідність морального обов’язку, морального вибору та самопожертви;

Розвиваюча: здобути навички застосовування теоретичних знань з етики в своїй професійній діяльності та повсякденному житті;

Виховна: виховувати дисциплінованість, здатність відповідально діяти в критичних ситуаціях морального вибору; небайдужість до чужого горя, нетерпимість до будь-яких форм насильства і знущання над людиною.

Опорні поняття: категорії етики, добро, зло, субстанційность зла, теодицея, імператив, обов’язок, справедливість, зрівняльна справедливість, розподільна справедливість, свобода, свобода вибору. свобода волі, свобода дії, етика ненасильства, сором, совість, обов’язок. гідність. честь.


Читайте також:

  1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
  2. Автоматизовані форми та системи обліку.
  3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  4. Акредитив та його форми
  5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
  6. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
  7. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
  8. Безособові дієслівні форми на –но, -то
  9. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
  10. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
  11. Бланки, форми і штампи
  12. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи




Переглядів: 790

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
П Л А Н | П Л А Н

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.