Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема: Структура ціни і формування її складових

Питання щодо самоконтролю

1. Задачі та головна мета аналізу витрат підприємства.

2. Значення аналізу витрат та послідовність виконання аналітичної роботи.

3. Показники оцінки витрат підприємства та їх характеристика.

4. Методика розрахунку показників витрат підприємства.

5. Зовнішні чинники, що впливають на суму і рівень витрат підприємства.

6. Внутрішні чинники, що визначають розмір рівня витрат підприємства.

7. Основні напрямки раціоналізації та економії витрат підприємства.

8. Методика визначення впливу загального обсягу товарообігу на рівень витрат підприємства.

9. Класифікація витрат, у залежності від їх еластичності до обсягу товарообігу.

10. Вплив структури товарообігу на рівень витрат підприємства.

11. Ступінь залежності витрат підприємства від зміни цін на товари.

12. Значення та сутність принципу економічності.

ЛЕКЦІЯ № 15

План

1. Структура ціни та її характеристика.

2. Види цін, їх класифікація.

3. Чинники, що впливають на рівень ціни

Література:

Л [2, 3], [6.c.223-232], [9.c.448-455],

1. Структура ціни та її характеристика

Найважливішими ключовими елементами ринкової економіки є ціни, ціноутворення та цінова політика. Обґрунтування визначення цін на товари (продукцію, роботи, послуги) підприємства належать до визначальних рішень, від яких залежить успіх усієї комерційної діяльності підприємства, ефективності його функціонування. Практична реалізація самостійності підприємств з питань встановлення цін на товари (продукцію, роботи, послуги), які реалізуються, передбачає розробку його цінової політики, яка являє собою систему рішень підприємства, пов’язаних з визначенням рівня цін.

Структура ціни складається з багатьох елементів, основним із яких є собівартість товарів, яка являється основою формування ціни. Собівартість (витрати) – це грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Дане визначення включає три важливих положення. Перше – витрати відображають, скільки і яких ресурсів було використано. Наприклад, при виробництві приладів об’єктами витрат є використані на їх виготовлення матеріали і комплектуючі вироби, кількість відпрацьованих людино-годин та ін. Друге – величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі. Гроші забезпечують єдність вимірювача, що дозволяє підсумовувати різні види ресурсів. Третє – цілями, завданнями. Такими завданнями можуть бути виробництво продукції, функціонування відділу або будь-який інший предмет чи вид діяльності, для яких бажано визначити використання ресурсів у грошовому виразі. Виріб, організаційний підрозділ, вид діяльності, на які відносять витрати, є об’єктом віднесення витрат (або просто об’єктом витрат). У кожному випадку об’єкт витрат має бути чітко визначеним.

Повна собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі ресурси, витрачені на її виробництво і реалізації. (збут). До повної собівартості продукції, крім витрат на використані виробничі ресурси, включаються витрати фінансових ресурсів на створення елементів чистого доходу суспільства (відрахування на соціальне страхування, до позабюджетних фондів тощо). Повна собівартість виробу складається з таких елементів:

- матеріальні витрати ;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

- інші витрати.

Виробнича собівартість продукції складається з таких елементів:

- прямі матеріальні витрати включають вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, напівфабрикати та комплектуючі вироби;

- прямі витрати на оплату праці включають заробітну та різні виплати працівникам. Інші прямі витрати містять всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат .

- загальновиробничі витрати. До них відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом.

Одним із не менш важливих елементів ціни являється прибуток. Прибуток є вартісним показником, що виражається у грошовій формі. Прибуток – головна мета підприємницької діяльності, основний спонукальний мотив здійснення будь-якого бізнесу. В умовах ринкової економіки, конкуренції існує об’єктивна тенденція до отримання максимального прибутку. Необхідний розмір прибутку для підприємства (фірми) визначається потребами його розвитку і не може бути менше мінімально допустимого рівня, що забезпечує нормальний процес відтворення. Інакше в умовах жорсткої конкуренції підприємство може розоритися і стати банкротом. Норма прибутку формується на ринку в результаті конкуренції товаровиробників, і вона може мінятися і фактично міняється під впливом безлічі кон’юнктурних чинників. Підприємства прагнуть максимізувати розмір прибутку. Вони проводять оцінку попиту, якості товарів, витрат виробництва і реалізації стосовно різних умов цін і вибирають таку ціну, яка може забезпечити відшкодування витрат і максимально можливий прибуток. Проте повній гарантії підприємству (фірмі) в тому, що воно отримає запланований розмір прибутку, ніхто дати не може, оскільки комерційний успіх його діяльності залежить від багатьох ринкових чинників, передбачити дію яких вельми складно, тим паче, що багато хто з них є досить рухомим. Тому кінцевий економічний результат діяльності підприємства може виявитися як позитивним (прибуток), так і негативним (збиток).

При ціноутворенні виділяються два основні показники: абсолютна сума прибутку і його рівень в % до собівартості, який носить назву рентабельності виробництва.

Рентабельність (Np) виробника розраховується:

де П – сума питомого прибутку (прибутку з одиниці товару);

Св – розмір собівартості товару.

Сума прибутку, що підлягає включенню в ціну, розраховується по формулі:

Методика включення прибутку в ціну виробників залежить від того, регулюється цей елемент ціни органами ціноутворення чи ні, тобто встановлюється чи ні граничний норматив рентабельності виробництва даного конкретного товару.

Регулювання рентабельності – це сфера діяльності Кабінету Міністрів України (КМУ), місцевих адміністрацій і підприємств.

На абсолютну більшість товарів прибуток включається в ціну виробника за ініціативою підприємств з урахуванням впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища. На окремих соціально значущі товари (хліб, дитяче харчування і так далі) і продукцію регіональних монополістів рівень рентабельності виробника можуть регулювати місцеві адміністрації. На продукцію і послуги загальнодержавних монополій і на окремі види продукції державного замовлення рівень рентабельності регулює КМУ.

При формуванні вільних оптових цін на ринку більшість виробників спочатку визначають можливий рівень ціни на конкретний товар з урахуванням співвідношення попиту і пропозиції, а прибуток розраховується як різниця між вільною ціною і повною собівартістю даного товару по формулі: .

Непрямі податки – це також елементи, що включаються до складу ціни. Акцизний збір- це непрямий податок ,що встановлюється на високоприбуткові товари ,а також на товари підприємств-монополістів. До підакцизних товарів відносяться деякі транспортні засоби, спирт, пиво, коньяк, вино-горілчані вироби, тютюнові вироби, бензин та ін. Перелік підакцизних товарів і питання встановлення ставок акцизного податку визначаються Кабінетом Міністрів України. Якщо ці питання вимагають законодавчого оформлення, то вони представляються для затвердження у Верховну Раду України. Об’єктом оподаткування є обороти по реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів; обороти по реалізації товарів для власного споживання, промисловій переробці (окрім оборотів по реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів), а також для своїх працівників; вартість товарів, що амортизуються (що ввозяться, пересилаються) на митну територію України. Ставки акцизного податку є єдинимина всій території України. Сума акцизного податку з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і в державний бюджет у співвідношеннях, встановлених Верховною Радою України. Акцизний податок не стягується з товарів, які були вивезені (експортовані) платником акцизного податку за межі митної території України.

Економічний сенс від акцизного податку в тому, щоб здійснити «перебудову» особистого споживання і збільшити суспільне споживання за рахунок особистого. Оскільки акцизним збором обкладається відносно невеликий перелік товарів, більшість з яких взаємозамінні (але заміна, як правило, менш якісна) то у споживачів є можливість переорієнтації попиту на інші товари і послуги. Попит на підакцизні товари в основному нееластичний. Тобто при зростанні цін за рахунок акцизу держава зазвичай виграє в доході (або повинна вигравати).

З 1992 року в практику ціноутворення, введений новий елемент ціни – податок на додану вартість (ПДВ). Податок на додану вартість -це непрямий податок, який сплачується з новоствореної вартості на кожному етапі виробництва та реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг до державного і місцевого бюджету. Платниками ПДВ є всі суб’єкти підприємницької діяльності на території України у залежності від обсягу операцій з продажу товарів. Об’єктом оподаткування є: операції платника податку по постачанню товарів і послуг, місце представлення яких знаходиться на митній території України, ввезенню товарів в митному режимі - імпорту, вивозу товарів в митному режимі - експорту. База оподаткування операцій по постачанню товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрольної) вартості, визначеної по вільних цінах, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного податку, ввізного митного збору, інших загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) за винятком ПДВ, що включається в ціну товарів (послуг) згідно із законодавством України щодо питань оподаткування. ПДВ в Україні нараховується на більшість товарів по єдиній ставці (NПДВ) – 20%. Проте законодавство постійно зазнає зміни. Ставки ПДВ встановлюються у відсотках до оптових цін виробника з урахуванням акцизного податку, якщо товар являється підакцизним. Звільняються від оподаткування операції з продажу (постачанню) вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями, спец магазинами і ділянками; продаж періодики, книг, учнівських зошитів, підручників вітчизняного виробництва; продаж товарів спеціального призначення для інвалідів; продаж лікарських засобів, зареєстрованих в Україні; надання послуг з переліку, встановленому КМУ та ін.

Закон передбачає нульову ставку: відносно експортних товарів за межами митної межі України; відносно товарів, що продаються в безмитних магазинах в зонах митного контролю; продаж молока і м’яса в живій вазі переробним підприємствам. Нульова ставка розповсюджується і на деякі інші об’єкти оподаткування.

З позиції ціноутворення (як елемент ціни) податок на додану вартість можна розрахувати так:

;

Загальна суму податку на додану вартість у складі роздрібної ціни (Цр) розраховується так:

Склад оптових цін на продукцію промисловості в розрізі основних елементів можна представити наступними формулами:

;

, де Св – собівартість виробництва товару;

АП – сума акцизного податку; ПДВ – податок на додану вартість.

Одним із основних елементів роздрібної ціни являється торговельна надбавка, яка встановлюється у відсотках до оптової відпускної ціни з метою отримання торговельного доходу роздрібними торговельними підприємствами.

Приклад 1. Собівартість товару 40 грн, рентабельність виробництва 25,0%, до собівартості, товар не обкладається акцизним податком. Рівень торговельної надбавки в роздрібній ціні 17,0%. Визначити роздрібну ціну товару.

;

2. Види цін, їх класифікація

Залежно від економічних ознак всі ціни класифікуються за видами і різновидами:

- залежно від ступеня втручання держави або відповідних органів на місцях у процесціноутворення ціни підрозділяються на фіксовані, регульовані і вільні;

- залежно під обслуговуваної ними сфери економічного обороту ціни підрозділяються на такі основні види: оптові ціни на продукцію промисловості; ціни на будівельну продукцію; закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію; тарифи вантажного і пасажирського транспорту; роздрібні ціни; тарифи на побутові і комунальні послуги, що надаються населенню; ціни, які обслуговують зовнішньоторговельний оборот (експортні та імпортні ціни);

- залежно від території дії. За цією ознакою розрізняють: єдині або загальнодержавні; регіональні або зональні; місцеві;

- за терміном дії ціни підрозділяються на: постійні, сезонні, тимчасові, разові;

- залежно від порядку відшкодування споживачем транспортних витрат на доставку вантажів ціни класифікуються за базисним пунктом, від якого починається оплата транспортних витрат покупцем.Так, якщо доставка товару здійснюється на склад покупця, то всі витрати по доставці несе продавець і включає їх у ціну. Проте нерідко застосовуються єдині ціни незалежно від місця розташування покупців, з включенням до неї однакової суми транспортних витрат, яка розраховується як середня вартість усіх перевезень. Така ціна вигідна покупцям, які на значну відстань віддалені від продавця. За таким же принципом формуються зональні ціни;

- на окремі товари ціни можуть диференціюватися від сортності та їх якості;

- по відношенню до вартості ціни можуть підрозділятися: вищі за вартість; нижчі за вартість (пільгові, знижені - зниження ціни); дотаційні;

- розрізняють також класифікацію цін залежно від ступеня новизни товару або від життєвого циклу товару;

- на товари, що реалізовуються на ринку тривалий час, встановлюються такі види цін: тверді, рухомі, змінні, довготривалі, гнучкі, переважні, ступінчасті, лімітні тощо.

Розглянута класифікація цін є тільки орієнтиром для їх подальшого детальнішого вивчення.

Оптова ціна - це ціна, по якій виробник товару або посередник реалізує продукцію великими партіями торговельним і промисловим підприємствам або фізичним особам для подальшого перепродажу або переробки чи господарського споживання. Оптові ціни обслуговують оптовий товарообіг. Вони повинні відшкодовувати виробничі затрати і забезпечувати всім нормально працюючим підприємствам прибуток.

Оптові ціни можна класифікувати залежно від специфіки сфери товарного обігу. Така класифікація дає можливість виділити:

- оптові ціни на продукцію промисловості (включаючи індивідуальне виробництво аналогічної продукції);

- закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію;

- ціни біржових операцій:

- оптові ціни експортно-імпортних операцій;

- тарифи на вантажні перевезення.

Оптові ціни на продукцію промисловості можна підрозділити на дві групи:

- оптові ціни виробника (підприємства);

- оптові відпускні ціни.

Оптова ціна виробника (підприємства) - ціна виробника продукції, за якою підприємство реалізує виробничу продукцію оптово-збутовим організаціям або іншим підприємствам. Вона складається з двох елементів: собівартості і прибутку.

В умовах переходу до ринку ці ціни покликані забезпечувати можливість подальшої господарської діяльності підприємствам і організаціям. Реалізовуючи свою продукцію за оптовими цінами, підприємство повинно відшкодувати свої поточні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, і одержати такий розмір прибутку, який дозволив би йому вижити в умовах ринку. Прибуток є найважливішим елементом ціни.

Отримання прибутку - головний спонукальний мотив будь-якої форми підприємництва. Необхідний розмір прибутку для підприємства визначається потребами його розвитку і не може бути меншим за мінімально допустимий рівень, який забезпечує нормальний процес відтворення.

На основі оптових цін підприємства (відпускних цін) проводиться планував аналіз та розрахунок вартісних показників роботи підприємства.

Оптові відпускні ціни промисловості використовуються при реалізації товарів виробниками. За відпускними цінами покупці придбавають продукцію виробників. Дана ціна, як правило, відрізняється від ціни виробника на суму акцизного збору (АП), якщо товар підакцизний, і суму податку на додану вартість (ПДВ).

Проте, якщо товар не оподатковується на додану вартість, оптова відпускна ціна може за величною і структурою співпадати з оптовою ціною виробника.

Окремим елементом в оптово-відпускних цінах на деякі види товарів можуть виступати спеціальні цільові надбавки, які встановлюються відповідно до чинного законодавства України. До них належать надбавки на розвиток виноградарства, організацію програм радіомовлення та телебачення. Встановлюються такі надбавки або у відсотках до оптових цін виробника, або в абсолютній сумі на одиницю товару. Перелік таких товарів обмежений відповідними нормативний актами.

Різновидом оптової ціни є ціна біржового товару або біржової операції, як формується на базі біржового котирування, надбавок і знижок з них залежно від умов операції, якості товару, умов постачання.

Одна з найважливіших функцій товарних бірж - котирування цін. Котирування цін - це визначення ринкових цін, що складаються на даний момент, коливаються під впливом співвідношення попиту і пропозиції на біржових торгах, та публікація цих цін. Котирувальна комісія біржі організовує облік цін пропозиції, попиту і ін. і відображає їх у бюлетенях.

За допомогою механізму ціноутворення біржа забезпечує суб'єктів відповідного ринку інформацією про зміни на ринку, про виникнення нових товарів і умови обміну.

Біржові ціни у світовій практиці є орієнтиром для всього відповідного товарного ринку. На Заході біржі, як правило, мають міжнародне і світове значення і багато з них є законодавцями світових оптових цін, що фіксуються на великі партії сировинних товарів провідними виробниками. На провідних товарних біржах іде реєстрація цін пропозиції з усього світу, які виводяться на дисплей і одночасно транслюються по всьому світу через канали зв'язку.

Біржі в Україні здебільшого поки не мають міжнародного визнання і не виконують функцій світового та міжнародного котирування цін.

Ціна на будівельну продукцію. Продукція будівництва оцінюється за трьома видами цін:

- кошторисна вартість - граничний розмір витрат на будівництво кожного об'єкта;

- прейскуранта ціна - усереднена кошторисна вартість одиниці кінцевої продукції типового будівництва об'єкта (за І кв.м, житлової площі, 1 кв. м. корисної площі, 1 кв. м. малярних робіт та ін.):

- договірна ціна, шо встановлюється за домовленістю між замовниками і підрядчиками; сфера дії цієї ціни дедалі розширюється з розвитком ринкових відносин, відповідно звужується сфера дії інших видів цін на будівельну продукцію.

Закупівельні ціни - це ціни (оптові), за якими реалізується сільськогосподарська продукція сільськогосподарськими підприємствами, фермерами і населенням. На практиці закупівельні ціни для окремих господарств трансформуються в середні ціни фактичної реалізації, в яких враховані ціни і кількість продукції, проданої через різні канали реалізації (заготовчим організаціям, через прямі зв'язки з роздрібною торгівлею і ін.). Закупівельні ціни - договірні (вільні) ціни, які встановлюються залежно від співвідношення попиту і пропозиції.

За своїм складом закупівельна ціна складається з, по-перше, собівартості, по-друге, розміру прибутку, необхідного для продовження здійснення господарської діяльності в умовах ринкових відносин на основі не тільки простого, але і розширеного відтворення, і, по-третє, податку на додану вартість.

Тарифи вантажного і пасажирського транспорту - це плата за переміщення вантажів і пасажирів, що стягується транспортними організаціями з відправник вантажів і населення. Складові елементи тарифу видатки і прибутне транспортних організацій та ПДВ.

Особливістю формування видатків у цій галузі й те, що витрати вантажної транспорту складаються з двох частин: ставки за початково-кінцеві операції (навантаження і вивантаження) і ставки за пересувну операцію (транспортуванні вантажів).

Роздрібні ціни - ціни, за якими товари реалізуються в роздрібній торговельній мережі населенню, підприємствам і організаціям. Вони є кінцевими і за цими цінами товари вибувають зі сфери обігу у споживання в домашньому господарстві або у виробництві.

При купівлі товарів підприємствами роздрібної торгівлі безпосередньо на виробничих підприємствах роздрібні ціни визначаються на основі оптово-відпускних цін (Цов) і торговельних надбавок (ТН) за формулою:

або

де Цроз - роздрібна ціна;

Цопт.відп. - оптово-відпускна ціна;

Нторг. - сума торговельної надбавки до роздрібної ціни.

При купівлі товарів через торговельних посередників до складу роздрібних цін включаються постачальницько-збутові і торговельні надбавки посередників.

де Нпост. - постачальницько-збутові і торговельні надбавки посередників.

Торговельні надбавки призначені для отримання прибутку роздрібними продавцями після сплати ними ПДВ і відшкодування витрат обігу. Вони виступають різновидом ціни за послуги, які надає роздрібна торгівля при закупівлі й реалізації товарів.

Слід зазначити, що, будучи непрямим податком, ПДВ утворюється в кожній ланці руху товару і акумулюється в роздрібній ціні. Він оплачується кінцевим споживачем, тобто населенням або державою.

Сума торговельної надбавки розраховується за формулою:

_(6.5)

де Цкуп - ціна купівлі товару;

NТн - норма (рівень,) торговельної надбавки до оптово-відкускної ціни, %.

Рівень торговельних надбавок на товари, де ціни не регулюються державою, визначається під впливом попиту і пропозиції, цінової політики та стратегії продавця.

Нині практично всі функції по регулюванню цін на товари народного споживання вітчизняного виробництва віддані відповідним структурним підрозділам обласних і міських держадміністрацій, які мають право (але з обов'язковим обгрунтуванням) регулювати рівень рентабельності виробників і рівень торговельної надбавки (як граничні) на обмеженим перелік соціально-значущих товарів і продукцію підприємств-монополістів. Перелік цих підприємств визначає Антимонопольний комітет України і його структурні підрозділи на місцях.

ПДВ і акцизи разом з податком на прибуток і митним збором є основними прибутковими статтями бюджету.

Для правильного розуміння категорії ціни слід розрізняти поняття «склад ціни» і «структура ціни». Склад ціни характеризується її економічними елементами (собівартість, прибуток тощо), вираженими їх абсолютними значеннями, наприклад, у гривнях. На відміну від складу ціни, структура ціни є співвідношення окремих елементів ціни, виражене у відсотках, або питома вага цих елементів у ціні товару.

Ціни на побутові і комунальні послуги - це плата за різного роду послуги, що надаються населенню побутовими і комунальними службами. До них належать ціни на послуги пралень, перукарень, хімчисток, ціни на ремонт одягу і взуття, а також за квартиру, телефон і ін.

Ціни на ці послуги включають собівартість, прибуток і ПДВ.

Ціни, які обслуговують зовнішньоторговельний оборот, мають такі специфічні риси:

- відображають зовнішньоекономічні зв'язки держави з іншими країнами;

- перебувають у залежності від світових ринків, що відображають умови виробництва й реалізації світового господарства.

Зовнішньоторговельні ціни використовуються при експорті і імпорті товарів. Зовнішньоторговельні операції здійснюються, як правило, на базі цін основних світових товарних ринків.

Світова ціна є грошовий вираз світової інтернаціональної вартості товару. Вона формується під впливом попиту і пропозиції того або іншого товару на світовому ринку, коливань валютних курсів тощо.

Світові ціни перебувають під значним впливом держави, яка проводить регулювання зовнішньоекономічної діяльності через ліцензування, квотування, субсидування експорту й імпорту.

На експортовані товари у країні встановлюються спеціальні ціни і надбавки до них.

На імпортовані товари ціни встановлюються на основі імпортної (контрактної) вартості з включенням витрат на закупівлю й доставку товарів до кордону у валюті країни експортера. Потім на території України імпортна ціна перераховується в гривню за офіційним курсом Центрального банку. До неї додаються податок на імпорт, митний збір, акцизи, ПДВ і інші платежі.

Роздрібні ціни на імпортні споживчі товари встановлюються усередині країни, як правило, виходячи із співвідношення попиту і пропозиції.

Дещо осібно стоять ціни, які використовуються в обліку і статистиці. Статистика цін застосовує методи статистичного спостереження, вивчення і аналізу всіх складних явиш ціноутворення і функціонування цін. До основних конкретних завдань статистики цін належить спостереження за рівнем і динамікою цін шляхом систематизації і знаходження їх середніх значень у динамічних рядах. Органи статистики здійснюють реєстрацію цін. Реєстровані ціни використовуються для розрахунків індексів цін.

До цін, що використовуються в обліку й статистиці, належать: індекси цін, поточні і середні ціни, порівняльні і незмінні ціни. Ці види цін дають можливість виявляти й аналізувати тенденції в динаміці цін, вимірювати динаміку фізичних обсягів виробництва й реалізації товарів та послуг, здійснювати контроль і аналіз виконання вартісних показників. Ціни статистичного обліку є агрегованими, узагальненими.

3. Чинники, що впливають на рівень ціни

Рівень, співвідношення і зміна цін на товари залежить від багатьох чинників, розрізняючись походженням, мірою впливу, сферою і часом дії, ступенем залежності від підприємства та ін. Деякі з них діють тільки в сфері виробництва, збуту, реклами або водночас в багатьох сферах; окремі чинники підлягають урегулюванню підприємством, інші не залежать від нього; одні діють короткочасно, інші-довгий час. До найбільш важливих чинників, що впливають на рівень цін відносяться витрати підприємства, якість продукції, фінансово-кредитна сфера, споживачі, державне регулювання цін, учасники каналів руху товару, конкурентне середовище, попит і пропозиція на ринку.

Витрати підприємства - один з найбільш важливих чинників. Залежність цін від витрат підприємства буде різна в умовах різних типів ринку: в умовах монопольного ринку великий рівень витрат обумовлює велику (монопольну) ціну; в умовах конкурентної середи впливу витрат підприємства на ціну знижується, але зростає значення зниження витрат для отримання прибутку. Витрати підприємства можуть змінюватись в умовах підвищення цін на сировину, комплектуючі вироби, тарифи на перевезення, витрат на рекламу і ін. На ці зміни підприємства можуть реагувати по різному: перекласти підвищення витрат підприємства на споживача, тобто підвищити ціни на продукцію, що характерно для монополістів; частково компенсувати витрати підвищенням ціни; залишати ціни без змін, а при цьому отримувати менший прибуток; шукати шлях зниження витрат.

Якість продукції впливає на рівень ціни. Підвищення якості товару та виробництво нових видів дозволяє підприємствам утримувати старі або завойовувати нові ринки збуту, залишати на колишньому рівні або підвищувати ціни (підвищувати прибуток). В залежності від цілей товаровиробників підвищення якості товару або не відобразиться на (величині розміру одержуваного) прибутку, або обумовлює його підвищення чи зниження. Підвищення ціни на товари, що пов’язане із покращенням його якості повинне бути доступним для споживача, а в іншому випадку такий товар не буде користуватися попитом.

В ринкових умовах підвищення якості товару являється чинником, який повністю залежить від товаровиробника. Його діяльність в цьому напрямку може бути різною: розробка інноваційної політики; переозброєння виробництва; відновлення асортименту та освоєння нових видів товару; сертифікація і виробництво конкурентоспроможного товару; отримання інвестицій і кредитів, в тому числі іноземних; маркетингові дослідження; співробітництво з науковими організаціями; підготовка кадрів для інженерного супроводження нових технологій та ін.

У великій мірі на рівень і динаміку цін впливає фінансово-кредитна сфера,при цьому безпосередня дія на ціни надає зміну купівельній спроможності грошової одиниці. У нормально функціонуючій економіці, коли існує достатній золотовалютний резерв, співвідношення між сумою цін товарів і кількістю грошей в обігу відносно стабільно. За відсутності такої умови в системі «кількість грошей - сума цін» починає змінюватися сума цін. Так, девальвація або наполегливі чутки про неї викликають неухильне підвищення цін.

Споживачі товарів мають значного впливу на ухвалення фірмою рішення по цінах. Відносини між цінами і кількістю зроблених покупок по цих цінах можна пояснити двома причинами. Перша полягає у взаємодії законів попиту і пропозиції і цінової еластичності. Інша - в неоднаковій реакції покупців різних сегментів ринку на ціну. Прийнято розрізняти чотири категорії покупців по їх сприйняттю цін і орієнтації в покупках:

- покупці, що виявляють велику цікавість при виборі товарів до їх цін, якості і асортименту, на цю групу покупців великий вплив робить реклама, що розкриває додаткові корисні властивості і переваги товару;

- покупці, що чутливо реагують на «образ» товару, основну увагу вони приділяють обслуговуванню і відношенню до себе продавця;

- покупці, які підтримують своїми покупками невеликі фірми і готові ради них заплатити вищу ціну за товар (так звані «свідомі покупці»);

- покупці, для яких важлива не стільки ціна, скільки комфорт і зручність, що представляються товаром.

Державне регулювання цінздійснюється по декількох основних напрямах. Законодавчим шляхом обмежуються спроби змови про ціни і встановлення фіксованих цін виробниками товару, представниками оптової і роздрібної торгівлі.

На рішення по цінах впливають і учасники каналів руху товарувід виробника до оптової і роздрібної торгівлі. Всі вони прагнуть збільшити об'єм реалізації і прибутку і встановити більший контроль за цінами. Фірма-виробник впливає на ціну товару, використовуючи систему монопольного руху товару, зводячи до мінімуму продаж товарів через магазини, торгуючі по понижених цінах. Виробник відкриває власні магазини і сам контролює в них ціни.

Оптова або роздрібна торгівлядобиваються більшої частки участі в ціноутворенні, демонструючи виробникові свою роль як покупця товару, асоціюючи зростання прибули з найбільш вдалою і сучасною формою продажу. Вона відмовляється від реалізації невигідної продукції, реалізує товари конкуруючих фірм, тим самим розташовуючи покупця до продавця, а не до виробника. В деяких випадках торгівля свідомо здійснює дії, направлені проти марки товару: притримує продукцію, встановлює на неї вищу ціну, тоді як товари інших марок продає по нижчих цінах.

Щоб досягти згоди всіх учасників каналу збуту в рішеннях по цінах, виробникові необхідно: забезпечити відповідну частку прибули кожному учасникові для покриття його витрат і отримання доходів; надати гарантії оптовій і роздрібній торгівлі в отриманні продукції по найнижчих цінах; запропонувати особливі згоди, такі, що включають знижки з ціни на певний період або безкоштовну партію товарів для стимулювання закупівель оптовою і роздрібною торгівлею.

Важливий елемент, що впливає на рівень цін, конкуренція.Залежно від того, хто контролює ціни, розрізняють три види конкурентних середовищ.

Види конкурентного середовища

Схема 8.1. Види конкурентного середовища.

Середовище, де ціни контролюються ринком - відрізняється високим ступенем конкуренції, а також схожістю товарів і послуг. Саме у цьому середовищі фірмі важливо правильно встановити ціни. Завищені ціни відштовхнуть покупців і привернуть їх до конкуруючих фірм, а понижені ціни не забезпечать умов для продуктивної діяльності. Проте втаїти від конкурентів успішну цінову стратегію неможливо. У зв'язку з цим перед керівництвом підприємства встає велике і важке завдання - побачити перспективи вибраної стратегії цін, не допустити переростання конкуренції в цінові війни.

Середовищу, ціни в якій контролюються фірмою - властиві обмежена конкуренція і відмінності в товарах (послугах). У цих умовах фірмам відносно простіше функціонувати, отримуючи високі прибутки: їх продукція поза конкуренцією. І при високих, і при низьких цінах на свою продукцію фірми знаходять покупців, а вибір ціни залежить тільки від стратегії і цільового ринку.

Середовище, де ціни контролюються державою - розповсюджується на транспорт, зв'язок, комунальні послуги, ряд продовольчих товарів. Урядові організації, уповноважені контролювати ціни, встановлюють їх рівень після усестороннього вивчення інформації, отриманої від зацікавлених в даному товарі сторін, - від споживачів і виробників.

Найбільш загальна причина коливання цін лежить в зміні попиту і пропозиції. Попитявляє собою форму прояву потреб, бажань та інтересів споживачів на ринку, тобто масу продукції (робіт, послуг), яка може бути куплена на ринку. Закон попиту - за незмінюваності всіх інших параметрів зниження ціни зумовлює відповідне зростання попиту і навпаки, отже, між ціною і величиною попиту існує обернена залежність.

Про дію цього закону свідчить, по-перше те, що низькі ціни посилюють у споживача бажання купувати товари, практика розпродажу товарів за зниженими цінами. По-друге, оскільки споживання підлягає дії принципу знижувальної граничної корисності (покупець товару отримує менше задоволення або корисності від кожної наступної одиниці продукції), то споживачі купують додаткові одиниці продукту лише за умови, що його ціна знижується. По-третє, підтвердженням цього є ефект доходу та ефект заміщення. Ефект заміщення - за нижчої ціни споживач хоче придбати дешевий товар замість антологічних, які стали відносно дорожчими. Ці два ефекти діють в одному напрямку (тобто спричиняють зростання обсягу попиту при зниженні ціни) за купівлю товарів середньої та високої якості та в протилежних напрямках - за купівлі низькоякісних товарів. При цьому у разі незначної кількості товарів низької якості (наприклад, маргарину у співвідношенні з маслом) ефект заміщення переважатиме ефект доходу, і споживачі купуватимуть велику кількість маргарину.

На практиці буває, коли при зниженні ціни на товар попит на нього зменшується, а при підвищенні зростає (наприклад, при підвищенні ціни на картоплю сім'ї з невисокими доходами починають споживати її ї більше, повністю відмовляючись при цьому від м’яса), що означає переважання ефекту доходу над ефектом заміщення.

Водночас цей закон не діє за ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту, зумовленого і очікуванням значного підвищення цін на товар або у разі його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і не відтворюваних товарів (картини, антикварні вироби та ін.), а також за "переключення" попиту споживачів на якісніші та дорожчі товари (наприклад, масових закупівлях масла замість маргарину). В останньому випадку частково діє ефект престижного попиту. Ефект престижного попиту - купівля за престижними цінами (цінами на вироби високої якості);за зростання цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати.

Пропозиція- рішення (або бажання) і спроможність виробити та запропонувати для продажу на І ринку певну кількість продукту за кожну ціну з усіх можливих. Обсяг пропозиції, як і в разі попиту, залежить насамперед від конкретного виду товару. Загалом за незмінної ціни обсяг пропозиції зумовлений такими чинниками: наявністю взаємозамінюваних товарів, або субінститутів; наявністю доповнюючих товарів або товарів-комплементів; змінами цін на товари-замінювачі; змінами цін на доповнюючи товари або їх доступністю; змінами в доходах; змінами якості речей (тобто сукупності споживчих властивостей товару); змінами моди, смаків, звичаїв; змінами в навколишньому середовищі.

У процесі вивчення залежності попиту від рівня цін було обґрунтовано закон пропозиції, який полягає у тому, що із зростанням цін виробники пропонують більше товарів, а з їх зниженням –менше.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Аналіз витрат підприємства	\|	Тема: Доходи підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.