• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання ДЛЯ самоконтролю знань

План

1. Етапи планування та вихідна інформація необхідна для розробки планів.

2. Види планування та показники розвитку підприємства.

3. Ознаки угрупування планів підприємства.

До етапів планування – як процесу практичної діяльності відноситься:

- формулювання складу майбутніх планових проблем, визначення системи очікуваних небезпек чи передбачуваних можливостей розвитку підприємства;

- обґрунтування стратегії, цілей і задач, що планує здійснити підприємство в майбутній період;

- планування основних засобів досягнення поставлених цілей і задач;

- визначення потреби ресурсів, планування обсягів та структури необхідних ресурсів і термінів їх надходження;

- організація виконання планових рішень, оцінка реальних показників діяльності підприємства (деталізацію завдання щодо видів та обсягів роботи, конкретним робочим місцям і термінам виконання);

- контроль за виконанням розроблених планів.

Вихідною інформацією необхідною для розробки планів являється:

зовнішня інформація – це обсяг і структура попиту та пропозиції на ринку даного товару, стан конкуренції, державне регулювання діяльності підприємства та ін.;

внутрішня інформація – це наявність і структура виробничих потужностей; чисельність кадрів, їх професійний склад, наявність і потреба в зворотних коштах та ін.

У залежності від періоду (часу) складання планів розрізняють види часової орієнтації складання планів:

- реактивне планування (орієнтація на минуле) - базується на аналізі попереднього досвіду та історії розвитку підприємства. Таке планування часто призводить до витиснення продуктів і послуг підприємств не тільки з зовнішнього, але і з внутрішнього ринку, тому що інші підприємства планують і засвоюють конкурентноздатну продукцію;

- інактивне планування (орієнтація на сьогодення) - орієнтується на існуюче положення підприємства і не передбачає як повернення до попереднього стану, так і просування вперед. Його основними цілями є виживання і стабільність виробництва. Таке планування не сприяє економічному росту і розвитку відчизняних підприємств;

- преактивне планування (орієнтація на майбутнє) - направлена на здійснення безперервних змін у різних сферах діяльності підприємства, спирається на всі досягнення науки і техніки, широко застосовується експеримент і прогнозування, але мало використовують накопичений досвід. Головна проблема такого виду планування – чим далі в майбутнє проникає прогноз, тим більше ймовірна помилка. Тому воно може бути ефективно тільки для відносно короткого періоду;

- інтерактивне планування (орієнтація на взаємодію минулого, сьогодення і майбутнього як різних, але нерозподільних видів планування) – полягає в проектуванні бажаного майбутнього і пошуку шляхів його побудови та зосереджується на підвищенні результативності згодом, його мета максимізувати свою здатність навчатися і адаптуватися чи розвиватися. Це планування спрямоване на підвищення рівня індивідуального, організаційного та суспільного розвитку підприємства і всієї країни та поліпшення якості життя людей.

У практиці застосовуються дві основні схеми планування: “знизу нагору” та “зверху вниз”.

Мета, стратегія планування, виробничі плани – усе розробляється оперативними підрозділами підприємства. Задачами планового відділу в підприємствах, що використовують цю схему планування, є установлення форм планових документів і координація планової діяльності. Однак це не виключає, що стратегічні ідеї можуть бути висунуті вищим керівництвом, тобто керівництво визначає ціль і задачі підприємства, а планові розрахункові органи обґрунтовують можливість досягнення цих цілей.

Крім того, використання цього під-ходу в плануванні передбачає, що розрахунок показників плану орієнтований на одержання цільового обсягу прибутку. Виходячи з обсягу цього прибутку розраховується обсяг випуску і реалізації, який забезпечує його отримання, а також інші показники, які визначають величину необхідних ресурсів та витрат.

Означає більш важливу роль планового відділу підприємства. Підрозділи підприємства надають вихідні дані щодо можливих обсягів випуску і реалізації продукції, потім у плановому відділі обгрунтовуються всі інші показники господарської діяльності підприємства і складається заключний документ, тобто зведений план, що дозволяє вирішити основні задачі для досягнення поставлених цілей.

В основі таких розрахунків лежить цільова настанова досягнення обсягу випуску і реалізації продукції, відповідного величині купівельних фондів населення та обсягу попиту на реалізуєму продукцію. При цьому виходячи з проектованого випуску і реалізації продукції визначається величина інших показників діяльності підприємства

Плани розвитку підприємства, незалежно від обрію їх дії, передбачають зовнішні умови, у яких прийдеться реалізовувати план. Підприємство робить оцінку майбутнього, незважаючи на неточність результатів прогнозування.

Як для обліку та аналізу, так і для планування на підприємствах використовується певна система показників, що відображає процеси господарчої діяльності у визначених умовах і характеризує різні сторони діяльності підприємства

Всі показники класифікуються за такими основними ознаками:

-у залежності від змісту показники поділяються на кількісні і якісні

· кількісні показники характеризують загальний обсяг та масштаби торговельної діяльності, включають дві підгрупи: показники, які надають уявлення про економічний потенціал підприємства (обсяг товарообігу, число зайнятих робітників, величина основного та зворотного капіталу, торгова та складська площа та інші); показники, які характеризують різні сторони господарчої діяльності підприємства (розмір прибутку, обсяг доходів та витрат, витрати щодо заробітної плати, направлення використання коштів та ін.).

· якісні показники надають уявлення про результативність роботи підприємства і ступиня ефективності використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, включають три підгрупи: показники ефективності господарчої діяльності підприємства (рентабельність, рівень доходності, рівень витрат підприємства, продуктивність праці, товарообертання, фондовіддача основних фондів та ін.); показники оцінки фінансового положення підприємства, які характеризують структуру його капіталу, залежність від залучених джерел, ефективність використання власних та позикових коштів, рівень платиспроможності підприємства, його фінансову стійкість; показники конкурентноздібності підприємства, які включають різноманітні критерії (доля підприємства на ринку, якість товарів, імідж підприємства, ступінь розвитку реклами та ін.).

- у залежності від форми вираження показники поділяються на :

· абсолютні показники, які бувають

- натуральні характеризують кількісно у властивій їм натуральній формі основні і зворотні фонди, виробничі потужності, товарні ресурси та ін. Натуральні показники можуть бути основою для визначення вартісних показників. Вони прості, зручні, вільні від впливу факторів, що не залежать від діяльності трудових колективів;

- вартісні використовуються в плануванні більшості показників діяльності підприємства, наприклад, для порівняння доходів і витрат, наявності фінансових ресурсів і потреби в них і т.п.

· відностні показники відображають співвідношення будь-яких двох абсолютних параметрів і визначаються у

відсотках

індексах

коефіцієнтах

Плани підприємства групують щодо таких ознак:

1) За термінами виконання

- оперативно-календарні плани (складаються в годинах і хвилинах, добах, декадах, місяцях)

- поточні плани (складаються терміном на 1 рік з розбивкою щодо кварталів і місяців року. Вони складаються для внутрішнього користування, щоб добре представляти перспективу розвитку)

- середньострокові (терміном до 3 років. Вони менш кількісні і перевага в них віддається розподілу ресурсів)

- довгострокові (терміном 3 - 5-10 років. Ці плани мають жорстко встановлені інтервали з розбивкою по етапах)

- стратегічні (у таких планах визначаються головні напрямки і етапи рішення найважливіших соціальних та економічних проблем підприємства. Рамки даного плану майже завжди рухливі, так само, як терміни одержання кінцевого результату і суми витрат)

- прогнози (це наукове передбачення змін у розвитку підприємства, окремих його підрозділів; цей засіб наукового пророкування підсумкових результатів тих чи інших процесів розвитку, важливий засіб обгрунтування планів на тривалу перспективу на виробництво і реалізацію найважливіших видів продукції, обсягів фінансування, ефективності діяльності)

Кожний із зазначених видів планування має характерні відмінності, які полягають у

· точності встановлюваного інтервалу (чим ширше інтервал планування, тим вище ступінь невизначеності параметрів плану, тому різко звужується число показників і ступінь їх точності);

· ступіні інтеграції і диференціації, а також кількості показників планування;

· ступені точності розрахунків витрат і результатів виробництва та реалізації продукції;

· порядку розподілу обов'язків між виконавцями плану;

· галузевій специфіці, що визначає тривалість поточних і довгострокових документів (основною причиною розходжень періоду планування в різних галузях є різна тривалість життєвого циклу випускаємої продукції. Що визначається складністю і розмірами витрат, пов'язаних із її заміною та припустимим обрієм економічного передбачення);

· прогнози відрізняються від планів тим, що вони завжди мають ймовірний, передбачений характер, у той час як плани являються законом для кожного підприємства та його підрозділів.

2)За функціями призначення

- виробничі (виготовлення продукції);

- комерційні (збут готової продукції і матеріально-технічне забезпечення підприємства);

- інвестиційні і сприятливі технічному розвитку виробництва;

- плани щодо праці, заробітної плати, соціальної підтримки персоналу;

- фінансові плани;

3) За рівнями управління підприємства:

- загальнофірмові;

- цехові;

- плани відділів і лабораторій;

- плани ділянок і бригад.

4) За видами виробів та робіт:

- щодо продукції, освоєної виробництвом;

- щодо продукції, що знаходиться в процесі освоєння;

- щодо продукції, проектованої з урахуванням освоєння в майбутньому.

5) За методами обґрунтування:

- ринкові плани (засновані на взаємодії попиту, пропозиції і цін на вироблені товари та послуги. Якщо величина попиту на даний товар перевищує пропозицію, то відповідним чином збільшується і ціна товару і, отже, планується розширення його виробництва та навпаки);

- індикативні плани (це власне кажучи державне регулювання цін і тарифів, що діють, видів та ставок податків, банківських процентних ставок за кредит, мінімального рівня заробітної плати і інших макроекономичних показників);

- директивні плани (це плани обов'язкові для виконання. У директивних планах більшість показників або ключові показники доводяться вищим органом, а планові органи підприємства всі останні розділи і показники розробляють на підставі встановлених директивів).

План підприємствамає силу наказу для зазначених у ньому особ і структурних підрозділів, зміст планів коректується для кожного підприємства в залежності від його галузевої приналежності, розмірів, конкретних внутрішніх і зовнішніх умов, у будь-якому плані гранично чітко та докладно вказуються:

· мета діяльності підприємства та його структур на плановий період, кількісно виражена системою встановлених показників із указівкою конкретних видів випуску продукції та характеру роботи;

· засоби досягнення мети;

· методи та терміни ув'язування засобів і цілей;

· етапи та терміни виконання робіт;

· виконавці плану щодо термінів і видів робіт;

· методи, етапи і засоби контролю виконання плану.

Література:Шваб Л.І. Економіка підприємства, с. 308-322.

Фролова Л.В. Планирование деятельности предприятия, с. 17-26

1. Що відноситься до етапів планування?

2. Дати характеристику видам тимчасової орієнтації складання планів.

3. Охарактеризувати дві основні схеми планування.

4. Охарактеризувати показники розвитку підприємства.

5. Перелічити і дати характеристику ознак, по яких групують плани підприємств.

6. Розкрити сутність плану підприємства.

Читайте також:

1. II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів
2. III. Актуалізація набутих знань
3. III. Контроль знань
4. IV. Закріплення й узагальнення знань
5. IV. Питання самоконтролю.
6. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
7. IІ. Актуалізація опорних знань учнів.
8. V. Закріплення знань
9. V. Засвоєння знань
10. V. Питання для самоконтолю
11. V. Питання туристично-спортивної діяльності
12. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок

Переглядів: 600