• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

План семінарського заняття

ТЕСТИ

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

План

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

1.Сформулюйте сутність рентабельності підприємства і її значення.

2. Охарактеризуйте основні показники рентабельності підприємства.

3. Назвіть методику визначення основних показників рентабельності підприємства.

4. Сформулюйте зовнішні фактори, що впливають на рівень рентабельності підприємства.

5. Дайте характеристику внутрішнім факторам, що впливають на формування прибутку підприємствам.

6. Назвіть методику визначення коефіцієнта самофінансування підприємства.

ЛЕКЦІЯ №

ТЕМА «Антикризове управління підприємством»

1. Економічна сутність кризи розвитку підприємства.

2. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ.

3. Наслідки кризових явищ на підприємстві.

1. Економічна сутність кризи розвитку підприємства

Як відомо, концепція циклічності розвитку економічних систем належить до фундаментальних складових категоріального апарату економічної теорії. Підприємство є мікроекономічною системою, а отже його розвитку також притаманні властивості циклічності.

Соціально-економічна система в будь-якому вигляді та будь-якої форми, чи то суспільна формація, фірма або підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування та розвиток.

Функціонування — це підтримка життєдіяльності, збе­реження функцій, які визначають цілісність організації, якісну визначеність, суттєві характеристики.

Розвиток — це набуття нової якості, яка укріплює життє­діяльність в умовах середовища, що постійно змінюється.

Функціонування та розвиток тісно пов'язані між собою, відображають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Так, функціонування соціально-еко­номічної системи вимагає обов'язкову наявність предмета праці, засобів праці та людини, яка здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише при певній відповідності цих ознак: засоби праці можуть змінювати її предмет, результат повинен відповідати інтересам та потребам людини.

Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці та в людині. Критерієм цих змін є поява нової якості, яка укріплює стабільність та гармонічність соціально-економічної системи або яка створює принципово нові умови для цього. Фактором розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна її характеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності. При цьому, звичайно, змінюються і умови функціонування соціально-економічної системи.

Зв'язок функціонування та розвитку має діалектичний характер, що й відображає можливість і закономірність настання й вирішення кризових ситуацій. Функціонування стримує розвиток і водночас є його поживним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого розвитку.

Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, яка відображає періодичне настання кризових ситуацій.

Кризи відображають не тільки суперечності функціонування та розвитку, але можуть виникати і в самих процесах функці­онування. Це можуть бути, наприклад, суперечності між рівнем техніки та кваліфікацією персоналу, між технологіями та умовами їх використання [7, с. 14 — 16].

Криза — це загострення суперечностей у соціально-еко­номічній системі (організації), які загрожують її життєстійкості в навколишньому середовищі.

Виходячи з наведеного визначення, кризові явища в діяльності підприємства є моментом різкого загострення суперечностей, які зароджуються у процесі взаємодії окремих елементів мікроекономічної системи між собою та із зовнішнім середовищем. Такі суперечності виникають між:

1) кількісними та якісними характеристиками продукції (товарів, послуг) та відповідними характеристиками ринкового попиту;

2) можливою та необхідною потужністю підприємства;

3) необхідним обсягом ресурсів, що споживає підпри­ємство та можливістю їх залучення, цінами пропозиції та попиту на них;

4) ринковою вартістю продукції та обсягом витрат, які з'являються у процесі виробництва й мають бути компенсовані за рахунок отриманого доходу;

5) між фактичними та плановим розподілом прибутку підприємства на виробничий та соціальний розвиток [ 9, с. 12].

Накопичення суперечностей призводить до порушення рівноваги економічної системи, поступово втрачається життє­здатність підприємства, виникає дефіцит ресурсів або можли­востей підприємства для подальшого розвитку. Створюється кризова ситуація.

Кризові явища в розвитку підприємства тісно пов'язані з певним характером життєвого циклу підприємства (ЖЦП).

Взаємозв'язок розвитку ЖЦП з причинами появи кризових ситуацій ілюструє рисунок 1 [3, с. 34].

А, Б, В, Г - точки кризових ситуацій Рис. .1. Життєвий цикл, кризові ситуації та антикризовий процес

Характерною особливістю є те, що кризові ситуації ви­никають на всіх стадіях ЖЦП. Однак реалізація всієї су­купності процедур антикризового управління починається лише на певному етапі ЖЦП: в умовах різкого спаду, який характеризується, як правило, неплатоспроможністю під­приємства.

Слід наголосити, що на мікроекономічному рівні кризи не можна ототожнювати з будь-яким окремо взятим етапом ЖЦП, стадія "старість" не є її аналогом. Також хибним є уявлення, що кризові явища характерні лише для стадії "старість". Кризові ситуації виникають на всіх стадіях життєвого циклу підприємства. Кожна наступна фаза ЖЦП стає можливою тільки в результаті подолання кризових явищ.

Зовнішнім проявом зародження кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат підприємства у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку — у бік зменшення. Подальше по­глиблення кризи характеризується істотним погіршенням усіх показників його стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку за зобов'язаннями.

Період зміни якісних характеристик процесу функці­онування підприємства характеризує поняття "цикл розвитку підприємства" [129, с. 15]. Цикл розвитку підприємства складається з таких основних стадій:

■ стадія підйому, яка характеризується зростанням кількісних та покращанням якісних ознак функціонування підприємства;

■ стадія гальмування розвитку, для якої характерні відносна стабільність кількісних та якісних показників функціонування;

■ стадія кризи, проявом якої є зниження кількісних та погіршення якісних ознак функціонування підприємства. Це призводить до порушення стану рівноваги, яке підприємство вже не в змозі самостійно відновити;

■ стадія пожвавлення, проявом якої є уповільнення падіння та поступове зростання показників діяльності підприємства, що розглядається як перший крок подолання кризових явищ та виходу з кризового стану.

Подолання кризи дає можливість продовжити життє­діяльність (функціонування) підприємства, забезпечити його відродження на тому самому чи вищому рівні організації та ефективності. Порушення циклічності зумовлює припинення його діяльності як суб'єкта господарювання.

2. Основні причини (фактори) виникнення кризових явищ

Кризова ситуація в діяльності підприємства не виникає раптово, вона має свої причини (етіологію). Причина появи кризових явищ прихована в самому ринковому господарстві, викликана постійною зміною ринкових орієнтацій спо­живачів, невизначеністю економічної поведінки контр­агентів, необхідністю постійного коригування основних елементів та функціональних підсистем підприємства тощо. Суттєвим фактором є несприятливий вплив зовнішнього оточення.

Виділяють такі загальні ознаки класифікації кризових факторів [2, с. 29-37]:

1. Залежно від місця виникнення кризових факторів:

■ Внутрішні (ендогенні) — виникнення та інтенсивність

прояву яких залежить від діяльності підприємства, провокується певними рішеннями, подіями або внутрішнім станом системи;

■ Зовнішні (екзогенні) — виникнення та інтенсивність

прояву яких залежить від діяльності підприємства, обумовлюється станом зовнішнього оточення.

2. Залежно від наслідків виявлення окремих факторів:

■ Загальні кризові фактори, дія яких призводить до погіршення загальних умов ведення підприємницької діяльності;

■ Специфічні кризові фактори, дія яких погіршує перспективи підприємств окремого профілю ді­яльності;

■ Індивідуальні кризові фактори, дія яких призводить до

банкрутства конкретного підприємства.

3. Залежно від ступеня впливу в межах кожної групи:

■ Основні;

■ Другорядні.

4. Залежно від ступеня взаємообумовленості:

■ Незалежні;

■ Похідні.

5. Залежно від часу дії:

■ Постійні;

■ Тимчасові.

6. Залежно від підходу до визначення:

■ Потенційні;

■ Фактичні.

Найбільш важливою групою серед перелічених факторів кризових ситуацій є внутрішні та зовнішні фактори.

Зовнішні кризові фактори поділяються на міжнародні та національні кризові фактори.

Міжнародні кризові фактори обумовлюються ситуацією поза межами країни, станом та тенденціями світової економіки. У їх складі можуть бути виділені такі підгрупи:

1) Загальноекономічні фактори;

2) Політичні фактори;

3) Фактори, які пов'язані з діяльністю окремих іноземних партнерів.

Міжнародні кризові фактори мають найбільше значення для підприємств, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Вплив цієї групи факторів на їх діяльність є прямим.

Національні фактори розвитку кризових явищ формуються в межах країни та можуть бути агреговані в такі підгрупи:

1) демографічні фактори;

2) економічні фактори;

3) політичні фактори;

4) соціальні фактори;

5) науково-технічні фактори;

6) природні фактори;

7) інші фактори (криміногенна ситуація, екологічні фактори, стихійні лиха тощо).

Найбільш негативний вплив на поглиблення кризи, безу­мовно, справляють економічні фактори. У складі економічних факторів традиційно виокремлюють:

1) загальноекономічні, що визначають загальні умови функціонування підприємств;

2) ринкові фактори, пов'язані з негативними для даного підприємства тенденціями розвитку окремих ринків, з якими взаємодіє підприємство в процесі своєї діяльності.

Внутрішні фактори, що обумовлюють появу кризових явищ також достатньо різноманітні. Первинним внутрішнім фактором, який є головною першопричиною розвитку кризи, вважається погане керівництво. Виокремлюють такі недоліки, які зумовлюють кризовий тип менеджменту: склад керівників, управлінських працівників, недостатні знання керівництва, незбалансована адміністративна команда, команда, яка погано працює, відсутність стратегічного підходу, слабка дисципліна тощо. Погане керівництво посилює дію такого фактора кризи, як недостатній контроль.

Залежно від функціонального спрямування менед­жменту, якість якого спричинила появу кризових явищ у діяльності підприємства, виділяють кризові фактори, обумовлені станом:

1) загального менеджменту — невідповідність сучасним вимогам загальних принципів в управлінні підприємством, відсутність стратегічного підходу, незнання сучасних методів аналізу, планування, прийняття рішень;

2) операційного (виробничого) менеджменту — неопти-мальність виробничої програми, збитковість випуску окремих видів продукції (товарів), високий рівень постійних витрат тощо;

3) фінансового менеджменту — неефективне управління формуванням та використанням окремих видів активів, неефективність формування власного та залученого позикового капіталу, високий рівень фінансового ризику тощо;

4) маркетингу — неефективність товарної, цінової, збутової та комунікаційної політики, незадовільне вивчення та прогно­зування попиту;

5) інвестиційного менеджменту — неефективність відбору та реалізації окремих інвестиційних проектів, незбалансованість інвестиційних потреб та можливостей, збитковість та не­ліквід ність інвестиційного портфеля підприємства тощо.

Розгортання кризи є результатом спільної й водночас негативної дії обох видів факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх, частина впливу яких може бути різною. Як свідчать зарубіжні дослідження, у розвинутих країнах зі стійкою економічною та політичною системою до банкрутства на 1/3 призводять зовнішні фактори і на 2/3 - внутрішні [6, с. 28].

Слід зазначити, що значущість впливу окремих внутрішніх та зовнішніх факторів у часі не є постійною, вона суттєво змінюється залежно від ЖЦП. Фактори кризи діють не ізольовано, а системно, що посилює негативні наслідки дії окремо взятого фактора. Однак жоден з факторів розвитку кризи, а також їх сумісний вплив не мають фатального характеру, його прояву можна та потрібно протидіяти.

3. Наслідки кризових явищ на підприємстві

У розумінні кризи велике значення мають не тільки причини, але й можливі наслідки кризи: імовірне оновлення організації або її руйнування, оздоровлення або виникнення нової кризи (рис. 2) [7, с. 19].

Прогнозування наслідків виникнення ситуації банкрутства. Перспективна оцінка можливих фінансових наслідків виникнення ситуації банкрутства є необхідним етапом проведення діагностики господарсько-фінансової діяльності підприємства. У ході цієї роботи мають бути оцінені ймовірні фінансові наслідки початку провадження у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності з погляду економічних інтересів його власників (оцінка витрат від виникнення ситуацї банкрутства, під якими розуміються витрати частин інвестованого капіталу), кридиторів підприємства (оцінка втрат внаслідок недостатнього обсягу грошових коштів, отриманих від реалізації наявного майна для повного розрахунку за всіма забов'язаннями), підприємства як господарюючого суб'єкта (оцінка наявних коштів після розрахунку з усіма кредиторами та їх достатності для продовження підприємницької діяльності).

Для вирішення всіх перелічених проблем суб'єкт антикризового управління повинен здійснити оцінку ліквідаційної вартості наявного майна підприємства, тобто грошових коштів, що можуть бути отримані в наслідок продажу об'єкта оцінки на відкритому конкурентному ринку, якщо термін реалізації буде коротшим від розумно довгого для даного типу об'єктів на даному ринку. Отриманий результат є базою для визначення системи оціночних показників, які запропоновані автором для відображення наслідків виникнення ситуації банкрутства.

Оскільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) термін реалізації майна в ході здійснення ліквідаційної процедури не обмежено, об'єктом оцінки є упорядкована ліквідаційна вартість, на підставі якої визначають прогнозний обсяг грошових коштів, отриманих після розпродажу активів підприємства протягом такого періоду часу, який дає змогу отримати максимально високі ціни продажу активів для найбільш повного задоволення інтересів держави та кредиторів підприємства.

Оцінка можливостей відновлення платоспроможності за рахунок реструктуризації активів. Одним з можливих напрямів роботи фінансового оздоровлення та недопущення банкрутства підприємства є проведення реструктуризації активів, тобто сукупності операцій щодо іммобілізації в грошову форму наявних матеріальних та фінансових активів підприємства.

Реструктуризація активів є дієвим інструментом проведення внутрішньої санації силами самого підприємства без участі кредиторів і участі зовнішніх санаторів. Не потребуючи значних фінансових ресурсів, організаційних затрат, та витрат часу, ця форма фінансового оздоровлення дає змогу відвернути загрозу банкрутства чи відсрочити виникнення ситуації банкрутства і завдяки цьому отримати час для вжиття заходів, спрямованих на фінансове оздоровлення підприємства.

Реструктуризація активів передбачає проведення певної сукупності операцій з окремими видами активів підприємства: продажу основних фондів підприємства та невстановленного обладнання; продажу або виходу з інвестиційних проектів; продажу наднормативних товарних запасів; інкасації та рефінансування дебіторської заборгованності.

Обгрунтування можливості (з погляду наявності попиту на певні види активів пидприємства) та прогнозування результативності (тобто очікуваного обсягу та термінів надходженя грошових коштів від продажу цих активів) також потребують оцінки ліквідаційної вартості окремих елементів майнового комплексу підприємства.

Особливості оціночної діяльності для розв'язання цих проблем полягають у такому:

- здійснюються визначення та вибіркова оцінка майнових цінностей, які можуть бути продані в потрібні терміни та з мінімальними втратами. Під втратами в цьому випадку розуміють як недоотримані грошові надходження у зв'язку з прискореними темпами реалізації активів, так і наслідки для життєздатності підприємства і рівня його потенціалу виживання;

- об'єктом оцінки можуть виступати як упорядкована, так і примусова ліквідаційна вартість майна, вибір між якими залежить від часових обмежень антикризового процесу.

Як відомо, під вимушеною ліквідаційною вартістю розуміють оцінку можливого обсягу грошових надходжень від продажу активів підприємства в максимально короткі терміни без належної маркетингової підготовки, як правило, одночасно на одному аукціоні. Цей вид оцінки може застосовувутися для визначення можливих грошових надходжень від реструктуризації частини або повного обсягу активів підприємства, яка здійснюється з ініціативи власників підприємства за високого рівня виникнення загрози банкрутства (жорстких часових обмежень антикризового процесу) з метою запобігання порушенню справи про банкрутство підприємства. Хоча цей інструмент відновлення платоспроможності підприємства розглядає як небажаний для підприємства (оскільки зменшуються майновий потенціал підприємства та можливості отримання доходів у майбутньому), його застосування є доцільним виходячи з різниці між обсягами грошових надходжень у разі упорядкованого та примусового продажу і витрат підприємства внасліддок початку проведення судових процедур.

Підготовка до продажу окремих елементів майна підприємства в ході санації за ухвалою суду. Потреба в оцінці окремих елиментів активів підприємства виникає також під час проведення санації за ухвалою суду, оскільки одним із законодавчо визначених механізмів її проведення є продаж частини майна боржника (ст. 20 Закону).

Оцінка елементів майнового комплексу підприємства в ході проведення санації має таку специфіку:

- оцінка майна є обов'язковим елементом підготовчої роботи. Її проводять, як правило, залучені та спеціально підготовлені фахівці. Результати оціночної діяльності оформлюють відповідно до чинних стандартів та вимог;

- об'єктом оцінки є вимушена ліквідаційна вартість майнових цінностей, яки попередньо визначені керуючим санацією та зафіксовані в плані санації, погодженому з кредитором підприємства. Терміни проведення продажу також зафіксовані в плані санації;

- під час визначення ціни майнових об'єктів слід враховувати особливисті законодавчо регламентованих форм продажу (на відкритих чи закритих торгах - для майна боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження). Завданням оцінки в цих умовах є максимальне стимулювання платоспроможного попиту для забезпечення реалізації майна бажано на одних торгах;

- результати оцінки не є остаточними для визначення початкової ціни, оскільки відповідно до Закону початкову ціну майна боржника, що виставляється на торги, визначає керуючий санацією.

З метою підвищення ефективності продажу частини майна для фінансового оздоровлення підприємства та захисту інтересів кредиторів доцільно залучати експертів-оцінювачів якомога раніше: не тільки після плану санації, а і в ході його підготовки (визначення найбільш раціонального переліку об'єктів продажу, термінів проведення торгів, прогнозування можливих грошових надходжень, визначення кошторису додаткових витрат, пов'язаних з маркетинговою підтримкою та організацією торгів).

1. Розкрити сутність кризи розвитку підприємства.

2. Сформулювати суперечності, які виникають під час кризових явищ.

3. Показати взаємозв’язок розвитку життєвого циклу підприємства з причинами появи кризових ситуацій.

4. Охарактеризувати основні стадії розвитку підприємства.

5. Сформулювати основні причини виникнення кризових явищ.

6. Перелікувати загальні ознаки класифікації кризових факторів.

7. Охарактеризувати економічні фактори, які впливають на поглиблення кризи.

8. Сформулювати можливі наслідки кризових явищ на підприємстві.

1.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ №3

Тема: “Антикризова діяльність підприємства”

1. Основні причини виникнення та наслідки кризових явищ на підприємстві.

2. Характеристика економічної безпеки підприємства.

3. Фактори впливу на економічну безпеку підприємства.

4. Стратегія забезпечення економічної безпеки підприємства.

Читайте також:

1. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
2. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
3. VІ. План та організаційна структура заняття
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вид заняття: лекція
7. Вид заняття: лекція
8. Вид заняття: лекція
9. Вступне заняття
10. Гігієнічна оцінка заняття з фізичної культури
11. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАНЯТТЯ
12. Завдання до заняття

Переглядів: 774