Ранні форми релігії

Структура релігії

Структура релігії надзвичайно складна. У різноманітних школах на перший план висуваються різні структуроутворюючі елементи релігії. В узагальненому виді структуру релігії можна представити наступною схемою:

Релігійна свідомість	Культ	Релігійні організації
1) релігійна ідеологія:	1) обряди;	1) общини;
а) святе письмо;	2) ритуали; 3) таїнства;	2) об’єднання; 3) церква
б) догматика	4) жертвоприношення;
2) релігійна психологія	5) богослужіння;
	6) молитви;
	7) свята;
	8) реліквії;
	9) культові споруди;
	10) символіка

Висновок:структура релігії – поняття, що фіксує складність релігії як соціального та духовного явища. В її структурі виокремлюють дві сторони – духовну (релігійна свідомість, релігійна психологія) та практичну (культова діяльність, релігійні організації, релігійні відношення). Духовний елемент у структурі релігії тісно пов'язаний з практичним. Всі елементи релігійної системи взаємопов’язані між собою, утворюючи цілісний комплекс.

До ранніх форм релігії за звичаєм відносять:

Тотемізм (від слова "от-отем", що мовою індіанців Північної Америки означає "його рід") – віра в тваринного чи рослинного першопредка;

Анімізм (лат. аnimа - "душа") – віра у нематеріальні, духовні, надприродні істоти, замкнені в будь-які тіла (духи);

Аніматизм (лат. аnimatus – "одушевлений" –уявлення про неуособлену персоніфіковану надприродну силу (чи сили), від якої залежать і явища природи, і успіх людського життя;

Фетишизм (португ. fetiso – "амулет") – поклоніння матеріальним предметам – фетишам, які вважаються носіями надприродних властивостей;

Магія (лат. magia від аккадського "маг" – "мудрець" – обряди, покликані надприродним шляхом впливати на світ (явища природи, людей, духів).

Можна виділити такі різновиди магічних дій, пов’язаних з різними сторонами життєдіяльності колективу: 1) господарча магія (включаючи й аграрну); 2) промислова (включаючи й мисливську); 3) метеорологічна; 4) лікувальна й охоронна; 5) шкідлива; 6) військова; 7) любовна;

Шаманізм– особлива форма релігії, яка полягає у виділенні в суспільстві певних осіб – шаманів, яким приписується властивість шляхом приведення себе в екстатичний стан вступати в безпосереднє спілкування з духами;

Міф (дав. грець. міфос – "легенда", "переказ") – легенда про богів, духів, героїв, першопредків. Міфологія – це сукупність таких легенд, система фантастичних уявлень про світ.

У якості особливостей міфологічного мислення звичайно виділяють:

1) Соціоантропоморфізм – перенесення на природні об’єкти людських властивостей, почуттів, особливостей; при цьому світ мислиться на зразок первісної общини.

2) Символізм – нечітке розрізнення суб’єкта й об’єкта, речі й слова, істоти і її імені;

3) Генетизм – заміна причинно-наслідкових відношень прецедентом, при цьому походження предмета видається за його сутність.

Основні види міфів:

1) космогонічні, 2) антропологічні, 3) міфи про тварин, у тому числі тотемні міфи; 4) етіологічні міфи – "причинні", тобто пояснюючі; 5) культові, 6) героїчні, – фіксують важливі моменти життєвого циклу й побудовані навколо біографії героя.

Висновок:ранні форми релігії – це поняття для позначення у широкому розумінні всіх тих вірувань і обрядів, що виникли та існували в умовах первісного суспільства аж до часу утворення національних і державних релігій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Марксистська.	\|	Виникнення і основні віровчення буддизму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.