МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||
Самостійне вивчення темиЛекція № 15 Тема: Анатомія дихальної системи План: 1) Верхні і нижні дихальні шляхи. 2) Зовнішній ніс. Носова порожнина. 3) Гортань: топографія, будова, порожнина гортані, 4) голосові склади, голосова щілина. 5) Трахея: частини, топографія, будова стінки. 6) Бронхи. Головні бронхи, бронхіальне дерево, будова стінки. 7) Легені. Топографія, будова: зовнішня ацінуса Плевра пристінкова і нутрощева ,плевральна порожнина. Поняття про середостіння. Виконати завдання№12 збірника позааудиторної самостійної роботи Литература: Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.382-389. Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968. Методичні вказівки для позааудиторної самостійної роботи Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 26, 32-33.
АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Дихальна система (systema respiratorium) забезпечує насичення організму киснем і виведення вуглекислоти. До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. повітроносні шляхи : • носова порожнина, • гортань, • трахея і • бронхи дихальна частина (респіраторний відділ), • паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров’ю. дихальні шляхи можна поділити на • верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина глотки) • нижні (гортань, трахея, бронхи). Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій. Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із слизом сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям. НІС Зовнішній ніс має основу, корінь, спинку, кінчик і крила. Він сполучається із зовнішнім середовищем через ніздрі Порожнина носа (або внутрішній ніс, Перегородкою носова порожнина ділиться на дві половини, які мають вхідний отвір (грушоподібний) і вихідний (хоани). Cтінки порожнини носа: • Перегородка становить медіальну стінку порожнини носа • латеральна, • верхня • нижня стінки. Вони утворені кістками та хрящами і вистелені слизовою оболонкою, яка легко набрякає під впливом різноманітних подразників Найбільшими хрящами порожнини носа є: • хрящ перегородки носа, • бічні хрящі • крилоподібні хрящі, що утворюють крила носа . Із латеральної стінки звисають три носові раковини: • верхня, • середня • нижня. Верхня і середня є похідними решітчастої кістки, а нижня - самостійною кісткою Між цими раковинами знаходяться носові ходи: • верхній носовий хід (між верхньою і середньою раковинами), • середній носовий хід (між середньою і нижньою раковинами), • нижній носовий хід (між нижньою носовою раковиною і твердим піднебінням). У кожний із цих носових ходів відкриваються пазухи повітроносних кісток, а саме: • у верхній - задні та середні комірки решітчастої кістки і пазуха клиноподібної кістки; • в середній - передні комірки решітчастої кістки, лобова і гайморова (пазуха верхньої щелепи) пазухи; • в нижній - носослізний та різцевий канали. Ділянка порожнини носа, яка відповідає верхньому носовому ходу, є нюховою. Тут закладені нервові закінчення нюхового нерва - нюхові клітини, які становлять рецептор нюхового аналізатора. Середній і нижній носові ходи є дихальними. ГОРТАНЬ Гортань (larynx) знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців, нижче під’язикової кістки. У дітей гортань розташована вище (на рівні IV шийного хребця), у старшому віці внаслідок ослаблення зв’язок вона опускається до рівня VII хребця. Спереду до гортані прилягають підпід’язикові м’язи і верхній полюс часток щитоподібної залози. Позаду до неї прилягає глотка, а по боках - судинно-нервовий пучок шиї. Скелет гортані утворений парними і непарними хрящами. До непарних належать: • щитоподібний (утворює передньобічні стінки), • перснеподібний (розташований у нижньому відділі органа) • надгортанний (прикриває вгорі вхід у гортань) хрящі. У чоловіків на щитоподібному хрящі виражений гортанний виступ - “Адамове яблуко” - вторинна чоловіча ознака. Ззаду знаходяться дрібніші парні хрящі: • черпакуваті, • ріжкуваті, • клиноподібні. Всі хрящі з’єднуються між собою суглобами та зв’язками і можуть змінювати своє розташування відносно один одного завдяки м’язам Порожнина гортані • зсередини вистелена слизовою оболонкою з війковим епітелієм • ділиться на верхній, середній та нижній відділи . • Найскладніше побудований середній відділ, де на бічних стінках знаходиться дві пари складок: верхні (присінкові) і нижні (голосові). • Між ними утворюється заглибина - шлуночки гортані. • У товщі голосових складок лежать однойменні зв’язки. • Проміжок між правою і лівою голосовими складками називається голосовою щілиною. Голосові зв’язки натягнуті між щитоподібнимта черпакуватим хрящами і слугують для голосоутворення, яке відбувається наступним чином: • скорочення м’язів призводить до зміни положення хрящів, • ширина голосової щілини і напруження голосових зв’язок теж змінюються. • Повітря, що видихається, коливає голосові зв’язки, і виникають звуки. • У членороздільній мові беруть участь також язик, губи, порожнина рота і носа. Розширює голосову щілину задній персне-черпакуватий м’яз, а звужують - поперечний та косий черпакуваті, бічний персне-черпакуватий м’язи . Під час розмови, співу, кашлю гортань зміщується. ТРАХЕЯ Трахея (trachea) - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного хребця до V грудного, де ділиться на два головних бронхи. Це місце називається біфуркацією трахеї. Стінка трахеї складається з 16-20 хрящових півкілець, між якими знаходяться зв’язки. Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м’язові волокна. Слизова оболонка вистелена миготливим епітелієм і багата лімфоїдною тканиною. Довжина трахеї становить 8-12 см. У шийному відділі спереду до неї прилягає перешийок щитоподібної залози, ззаду - стравохід, а з боків - сонні артерії. У грудному відділі спереду трахеї знаходиться груднина, а в дітей - вилочкова залоза (або її залишки у дорослих) і великі судини. ГОЛОВНІ БРОНХИ Трахея на рівні V грудного хребця ділиться на два головні бронхи - правий і лівий, які підходять до воріт легені. Правий бронх широкий, але коротший від лівого, в ньому нараховується 6-8 хрящових кілець, а в лівому - 9-12. Він має більш вертикальне положення і є нібипродовженням трахеї. Слизова оболонка бронхів і трахеї має однакову будову,складається їз хрящових півкілець.
ЛЕГЕНІ
Легені (pulmones) (від грецького - pneumon, звідки запалення легень - пневмонія) знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки. Легені мають форму конуса : • основа якого обернена до діафрагми, • верхівка виступає на 2-3 см над ключицею в ділянці шиї. В легенях виділяють три поверхні: • реберну (опукла, прилягає до ребер), • діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми), • середостінну (внутрішня, обернена до органів, що розташовані в середостінні). На середостінній поверхні знаходяться ворота легені. Через ворота легень: • входять головний бронх, • легенева артерія і нерви, • виходять по дві легеневі вени, лімфатичні судини. Всі ці утвори формують корінь легені. Кожна легеня щілинами поділяється на частки: • В лівій легені є одна коса щілина, яка поділяє її на дві частки: верхню і нижню. • В правій легені є дві щілини - коса і горизонтальна. Вони поділяють праву легеню на три частки: верхню, середню і нижню. На передньому краї лівої легені знаходиться серцева вирізка - місце прилягання перикарда (серцевої сорочки) Бронхіальне дерево • Головні бронхи діляться на часткові, • часткові бронхи в паренхімі легені діляться на бронхи третього порядку – • сегментарні, тому що вони вентилюють певні ділянки легень, які мають назву сегментів. Всього в кожній легені є по 10 сегментів. Сегментарні бронхи діляться дихотомічно (кожний на два) на дрібніші - часточкові бронхи. Кожний часточковий розгалужується всередині часточки на 16-18 кінцевих бронхіол, які не мають вже хряща і залоз. Бронхіальне дерево слугує для проведення повітря при вдиху і видиху. Альвеолярне дерево Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею легені (ацинус), де відбувається газообмін між кров’ю, що знаходиться в капілярах легені, і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли . Ацинус складається з: • дихальних (респіраторних) бронхіол, які є дихотомічним розгалуженням кінцевих (термінальних) бронхіол, • альвеолярних ходів (відходять радіарно від кожної дихальної бронхіоли) • альвеолярних мішечків, якими закінчуються ходи. Стінки альвеолярних ходів і альвеолярні мішечки побудовані з міхурців - альвеол. Внутрішня поверхня альвеол вистелена одношаровим плоским респіраторним епітелієм, що лежить на базальніймембрані. З іншого боку до неї прилягають кровоносні капіляри. В легенях дорослого є від 300 до 500 млн. альвеол, дихальна поверхня яких складає100 м 2 Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до бронхів і утворює капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін: кисень з повітря переходить у кров, а вуглекислота - з крові в повітря, що знаходиться в альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною. Вона по легеневих венах прямує до лівого передсердя. ПЛЕВРА Плевра (pleura) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені . Листки плеври: • Листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, має назву парієтального (пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють реберну, діафрагмальну та середостінну (медіастинальну) плевру. • Плевра, що покриває легені і зростається з їх поверхнею, називається вісцеральною (легеневою) плеврою. Між цими двома листками знаходиться плевральна порожнина, в якій є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання. В ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утворюються синуси (простори) плеври. Синуси плеври: • реберно-середостінний, • реберно- діафрагмальний, • діафрагмально- середостінний. Вони заповнюються легенями при глибокому вдиху. В спокійному стані їхні стінки щільно прилягають одна до одної. Найбільшим є реберно-діафрагмальний синус.
МЕЖІ ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ
Для визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними основними лініями: • середньоключична (проходить через середину ключиці); • середня пахвова (опускається із середини пахвової ямки); • лопаткова (проходить через нижній кут лопатки); • прихребетна (проходить уздовж реберних головок). Межі легень. • Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І ребра (1-2 см над ключицею); • передня межа правої легені по пригруднинній лінії іде до VI ребра, лівої - до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і продовжується до середньоключичної лінії. • нижня межа легень. Для правої легені це VI ребро, для лівої – VII по середній пахвовій лінії • нижня межа правої легені проектується на VIII ребро, лівої - на IXпо середній пахвовій лінії,по лопатковій правої і лівої - X ребро. • Задня межа по прихребетній лініїобидвох легень іде до XI ребра . Межі плеври. Верхня і передня межі парієтальної плеври співпадають з межами легень, але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних меж легень. СЕРЕДОСТІННЯ Середостіння (mediastinum) - це комплекс органів, які розташовані між двома середостінними (медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між грудниною спереду, грудним відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу, середостінними плеврами з боків. Вгорі середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і сполучається з міжфасціальними просторами шиї (див. топографію шиї). Умовна фронтальна площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї, ділить середостіння на два відділи: передній і задній. За Паризькою анатомічною номенклатурою його ділять на верхнє і нижнє. Останнє в свою чергу ділиться на переднє, середнє і заднє. Верхнє середостіння обмежене лінією, яка проводиться від місця з’єднання руків’я груднини з тілом до міжхребцевого диска між тілами ІУ-У грудних хребців. У ньому знаходиться вилочкова залоза (тимус), трахея, верхній відділ стравоходу та великі судини (аорта, верхня порожниста вена тощо). У передньому середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать передні середостінні вузли. Середнє середостіння представлене серцем з перикардом, діафрагмальними нервами. До органів заднього середостіння належать стравохід, низхідна частина аорти, грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі вени. Читайте також:
|
|||||||||
|