• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Самостійне вивчення теми

Лекція № 15

Тема: Анатомія дихальної системи

План:

1) Верхні і нижні дихальні шляхи.

2) Зовнішній ніс. Носова порожнина.

3) Гортань: топографія, будова, порожнина гортані,

4) голосові склади, голосова щілина.

5) Трахея: частини, топографія, будова стінки.

6) Бронхи. Головні бронхи, бронхіальне дерево, будова стінки.

7) Легені. Топографія, будова:

зовнішня

ацінуса

Плевра пристінкова і нутрощева ,плевральна порожнина. Поняття про середостіння.

Виконати завдання№12 збірника позааудиторної самостійної роботи

Литература:

Основна Л – 1 Федонюк Я.І. Анатомія та фізіологія з патологією. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — с. 676, с.382-389.

Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. В трёх томах. — М.: Медицина, 1968.

Методичні вказівки для позааудиторної самостійної роботи

Збірник питань і завдань для контролю знань студентів с. 26, 32-33.

АНАТОМІЯ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Дихальна система (systema respiratorium) забезпечує насичення організ­му киснем і виведення вуглекислоти.

До органів дихання належать: носова порожнина, гортань, трахея, бронхи та легені. повітроносні шляхи :

• носова порожнина,

• гортань,

• трахея і

• бронхи

дихальна частина (респіраторний відділ),

• паренхімою легень, в альвеолах легень відбувається газообмін між повітрям і кров’ю.

дихальні шляхи можна поділити на

• верхні (носова порожнина, носова частина глотки, ротова частина глотки)

• нижні (гортань, трахея, бронхи).

Дихальні шляхи - це система трубок, які мають хрящову основу, а слизова оболонка містить миготливий епітелій. Хрящова основа попереджує спадання стінок дихальних шляхів, а миготливий епітелій виводить назовні разом із слизом сторонні частинки, що потрапляють в організм із повітрям.

НІС

Зовнішній ніс має основу, корінь, спинку, кінчик і крила. Він сполучається із зовнішнім середовищем через ніздрі

Порожнина носа (або внутрішній ніс,

Перегородкою носова порожнина ді­литься на дві половини, які мають вхідний отвір (грушоподібний) і вихідний (хоани).

Cтінки порожнини носа:

• Перегородка становить медіальну стінку по­рожнини носа

• латеральна,

• верхня

• нижня стінки.

Вони утворені кістками та хрящами і вистелені слизовою оболонкою, яка легко набрякає під впливом різноманітних подразників

Найбільшими хрящами порожнини носа є:

• хрящ перегородки носа,

• бічні хрящі

• крилоподібні хрящі, що утворюють крила носа .

Із латеральної стінки звисають три носо­ві раковини:

• верхня,

• середня

• нижня.

Верхня і середня є похідними решітчастої кістки, а нижня - самостійною кісткою

Між цими раковинами знаходяться носові ходи:

• верхній носовий хід (між верхньою і серед­ньою раковинами),

• середній носовий хід (між середньою і нижньою раковинами),

• нижній носовий хід (між нижньою носовою ракови­ною і твердим піднебінням).

У кожний із цих носових ходів відкриваються пазухи повітроносних кісток, а саме:

• у верхній - задні та середні комірки решітчастої кістки і пазуха клиноподібної кістки;

• в середній - передні комірки решітчастої кістки, лобова і гайморова (пазуха верхньої щелепи) пазухи;

• в нижній - носослізний та різцевий канали.

Ділянка порожнини носа, яка відповідає верхньому носовому ходу, є нюховою. Тут закладені нервові закінчення нюхового нерва - нюхові клітини, які становлять рецептор нюхового аналізатора. Середній і нижній носові ходи є дихальними.

ГОРТАНЬ

Гортань (larynx) знаходиться в ділянці шиї на рівні IV-VI шийних хребців, нижче під’язикової кістки. У дітей гортань розташована вище (на рівні IV шийного хребця), у старшому віці внаслідок ослаблення зв’язок вона опускається до рівня VII хребця. Спереду до гортані прилягають підпід’язикові м’язи і верхній полюс часток щитоподібної залози. Позаду до неї прилягає глотка, а по боках - судинно-нервовий пучок шиї.

Скелет гортані утворений парними і непарними хрящами.

До непарних належать:

• щитоподібний (утворює передньобічні стінки),

• перснепо­дібний (розташований у нижньому відділі органа)

• надгортанний (прикриває вгорі вхід у гортань) хрящі. У чоловіків на щито­подібному хрящі виражений гортанний виступ - “Адамове яблуко” - вторинна чоловіча ознака.

Ззаду знаходяться дріб­ніші парні хрящі:

• черпакуваті,

• ріжкуваті,

• клиноподібні.

Всі хрящі з’єднуються між собою суглобами та зв’язками і можуть змінювати своє розташування відносно один одного завдяки м’язам

Порожнина гортані

• зсередини висте­лена слизовою оболонкою з війковим епі­телієм

• ділиться на верхній, середній та нижній відділи .

• Найскладніше побудований середній від­діл, де на бічних стінках знаходиться дві пари складок: верхні (присінкові) і нижні (голосові).

• Між ними утворюється заглиби­на - шлуночки гортані.

• У товщі голосових складок лежать однойменні зв’язки.

• Промі­жок між правою і лівою голосовими склад­ками називається голосовою щілиною.

Го­лосові зв’язки натягнуті між щитоподібнимта черпакуватим хрящами і слугують для голосоутворення, яке відбувається наступним чином:

• скорочення м’язів призводить до зміни положення хрящів,

• ширина голосової щілини і напруження голосових зв’язок теж змінюються.

• Повітря, що видихається, коливає голосові зв’язки, і виникають звуки.

• У членороздільній мові беруть участь також язик, губи, порожнина рота і носа.

Розширює голосову щілину задній персне-черпакуватий м’яз, а звужу­ють - поперечний та косий черпакуваті, бічний персне-черпакуватий м’язи . Під час розмови, співу, кашлю гортань зміщується.

ТРАХЕЯ

Трахея (trachea) - дихальне горло - є продовженням гортані і тягнеться від VI шийного хребця до V грудного, де ділиться на два головних бронхи. Це місце називається біфуркацією трахеї. Стінка трахеї складається з 16-20 хрящових півкілець, між якими знаходяться зв’язки. Задня стінка перетинчаста, містить гладкі м’язові волокна. Слизова оболонка вистелена миготливим епітелієм і багата лімфоїдною тканиною. Довжина трахеї становить 8-12 см. У шийному відділі спереду до неї прилягає перешийок щитоподібної залози, ззаду - стравохід, а з боків - сонні артерії.

У грудному відділі спереду трахеї знаходиться груднина, а в дітей - вилочкова залоза (або її залишки у дорослих) і великі судини.

ГОЛОВНІ БРОНХИ

Трахея на рівні V грудного хребця ділиться на два головні бронхи - правий і лівий, які підходять до воріт легені. Правий бронх широкий, але коротший від лівого, в ньому нараховується 6-8 хрящових кілець, а в лівому - 9-12. Він має більш вертикальне положення і є нібипродовженням трахеї. Слизова оболонка бронхів і трахеї має однакову будову,складається їз хрящових півкілець.

ЛЕГЕНІ

Легені (pulmones) (від грецького - pneumon, звідки запалення легень - пневмонія) знаходяться в грудній порожнині по боках від серця, покриті серозною оболонкою - плеврою, яка утворює навколо них два замкнених плевральних мішки.

Легені мають форму конуса :

• основа якого обернена до діафрагми,

• верхівка виступає на 2-3 см над ключицею в ділянці шиї.

В легенях виділяють три поверхні:

• реберну (опукла, прилягає до ребер),

• діафрагмальну (основа, прилягає до діафрагми),

• середостінну (внутрішня, обернена до органів, що роз­ташовані в середостінні).

На середостінній поверхні знаходяться ворота легені.

Через ворота легень:

• входять головний бронх,

• легенева артерія і нерви,

• виходять по дві легеневі вени, лімфатичні судини.

Всі ці утвори формують корінь легені.

Кожна легеня щіли­нами поділяється на частки:

• В лівій легені є одна коса щілина, яка поділяє її на дві частки: верхню і нижню.

• В пра­вій легені є дві щілини - коса і горизонтальна. Вони поділяють праву легеню на три частки: верхню, середню і ниж­ню.

На передньому краї лівої легені знаходиться серцева вирізка - місце прилягання перикарда (серцевої сорочки)

Бронхіальне дерево

• Головні бронхи діляться на часткові,

• часткові бронхи в паренхімі легені діляться на бронхи третього порядку –

• сегментарні, тому що вони вентилюють певні ділянки легень, які мають назву сегментів. Всього в кожній легені є по 10 сег­ментів. Сегментарні бронхи діляться дихотомічно (кожний на два) на дрібніші - часточкові бронхи. Кожний часточковий розгалужується всередині часточки на 16-18 кінцевих бронхіол, які не мають вже хряща і залоз. Бронхіальне дерево слугує для проведення повітря при вдиху і видиху.

Альвеолярне дерево

Альвеолярне дерево є функціонально-структурною одиницею легені (ацинус), де відбувається газообмін між кров’ю, що знаходиться в капілярах легені, і повітрям, яке заповнює легеневі альвеоли .

Ацинус складаєть­ся з:

• дихальних (респіраторних) бронхіол, які є дихотомічним розгалуженням кінцевих (термі­нальних) бронхіол,

• альвеоляр­них ходів (відходять радіарно від кожної дихальної бронхіоли)

• альвеолярних мішечків, якими закінчуються ходи.

Стінки аль­веолярних ходів і альвеолярні мішечки побудовані з міхурців - альвеол. Внутрішня поверхня альвеол вистелена одношаровим плоским респіраторним епіте­лієм, що лежить на базальніймембрані. З іншого боку до неї прилягають кровоносні капі­ляри. В легенях дорослого є від 300 до 500 млн. альвеол, ди­хальна поверхня яких складає100 м 2

Легенева артерія галузиться в паренхімі легень відповідно до бронхів і утворює капілярну сітку навколо альвеол. Тут відбувається газообмін: кисень з повітря переходить у кров, а вуглекислота - з крові в повітря, що знаходиться в альвеолах. Кров насичується киснем і стає артеріальною. Вона по легеневих венах прямує до лівого передсердя.

ПЛЕВРА

Плевра (pleura) - серозна оболонка, яка покриває легені з усіх боків і в ділянці кореня переходить на стінки грудної порожнини, утворюючи навколо легень замкнений плевральний мішок, окремий для кожної легені .

Листки плеври:

• Листок плеври, що вистеляє стінки грудної порожнини, має назву парієтального (пристінкового). Залежно від того, яку ділянку він покриває, розрізняють реберну, діафрагмальну та середостінну (медіастинальну) плевру.

• Плевра, що покриває легені і зростається з їх поверхнею, називається вісцеральною (легеневою) плеврою.

Між цими двома листками знаходиться плев­ральна порожнина, в якій є 1-2 мл серозної рідини для зменшення тертя між листками під час дихання.

В ділянках, де одна частина парієтальної плеври переходить в іншу, утво­рюються синуси (простори) плеври.

Синуси плеври:

• реберно-середостінний,

• реберно- діафрагмальний,

• діафрагмально- середостінний.

Вони заповнюються легенями при глибокому вдиху. В спокійному стані їхні стінки щільно прилягають одна до одної. Найбіль­шим є реберно-діафрагмальний синус.

МЕЖІ ПЛЕВРАЛЬНИХ МІШКІВ І ЛЕГЕНЬ

Для визначення меж органів грудної і черевної порожнин користуються наступними основними лініями:

• середньоключична (проходить через середину ключиці);

• середня пахвова (опускається із середини пахвової ямки);

• ло­паткова (проходить через нижній кут лопатки);

• прихребетна (проходить уздовж реберних головок).

Межі легень.

• Верхня межа обидвох легень визначається на 2-3 см вище І ребра (1-2 см над ключицею);

• передня межа правої легені по пригруднинній лінії іде до VI ребра, лівої - до IV ребра, де край легені утворює серцеву вирізку і продовжується до середньоключичної лінії.

• нижня межа легень. Для правої легені це VI ребро, для лівої – VII по середній пахвовій лінії

• нижня межа правої легені проектується на VIII ребро, лівої - на IXпо середній пахвовій лінії,по лопатковій правої і лівої - X ребро.

• Задня межа по прихребетній лініїобидвох легень іде до XI ребра .

Межі плеври. Верхня і пе­редня межі парієтальної плеври співпадають з межами легень, але нижня і задня межі проходять на одне ребро нижче від аналогічних меж легень.

СЕРЕДОСТІННЯ

Середостіння (mediasti­num) - це комплекс органів, які розташовані між двома середо­стінними (медіастинальними) плеврами. Воно займає простір між грудниною спереду, грудним відділом хребта ззаду, діафрагмою знизу, середостінними плеврами з боків. Вгорі середостіння відкривається верхньою апертурою грудної клітки і сполучається з міжфасціальними просторами шиї (див. топографію шиї). Умовна фронтальна площина, що проходить позаду коренів легень і трахеї, ділить середо­стіння на два відділи: передній і задній.

За Паризькою анатомічною номенкла­турою його ділять на верхнє і нижнє. Останнє в свою чергу ділиться на переднє, середнє і заднє. Верхнє середостіння обмежене лінією, яка проводиться від місця з’єднання руків’я груднини з тілом до міжхребцевого диска між тілами ІУ-У грудних хребців. У ньому знаходиться вилочкова залоза (тимус), трахея, верх­ній відділ стравоходу та великі судини (аорта, верхня порожниста вена тощо).

У передньому середостінні проходять внутрішня грудна артерія і вени, лежать передні середостінні вузли.

Середнє середостіння представлене серцем з перикардом, діафрагмальними нервами.

До органів заднього середостіння належать стравохід, низхідна частина аорти, грудна лімфатична протока, симпатичні стовбури, великі вени.

Читайте також:

1. Cтатистичне вивчення причин розлучень.
2. II. Мета вивчення курсу.
3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
4. IV. Вивчення нового матеріалу.
5. IV. Вивчення нового матеріалу.
6. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
7. V. Вивчення нового матеріалу.
8. Аксіологічний підхід до вивчення педагогічних явищ.
9. Вивчення
10. Вивчення антонімів
11. Вивчення взаємозв’язків правопорушень з іншими соціальними явищами
12. Вивчення вогнепальної зброї і наслідків її застосування для вирішен­ня діагностичних та ідентифікаційних завдань.

Переглядів: 719