• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Змінна тестового завдання

У професійному розумінні психодіагностику прийнято вважати експериментом. Тому психодіагност у протоколі психодіагностичного обстеження називається експериментатором, а людина, яку обстежують,— випробовуваним, тобто суб'єктом, який витримує іспит за допомогою вирішення визначеного кола завдань.

Діагностичний експеримент у психології —це свідомо спеціально створена ситуація або така, що виникла спонтанно, але обов'язково контрольована ситуація, за допомогою якої викликають заплановані для вивчення явища психіки. У психологічній практиці розрізняють експерименти орієнтуючі, критичні і методичні.

- Орієнтуючий, або «пілотажний», експериментпризнаний для пошукового вирішення поставленої задачі. Якщо явище невідоме чи передбачається множинність форм його прояву, коли немає визначених принципів і підходів, відсутній концептуальний лад у розумінні досліджуваного, звертаються до орієнтуючого експерименту. Звичайно він передбачає значні варіації використання готових завдань, інструкцій, форм організації поведінки дослідника, так і випробовуваних, — тренінги, проблемні ситуації, мозкові атаки й ін.

- Критичний експериментпокликаний перевіряти сформовану гіпотезу по строго організованій програмі і діагностичній процедурі.

- Методичний експериментуточнює передбачувану логіку проведення дослідження (діагностики), перевіряє методичний апарат психодіагностики. У задачі методичного експерименту входить валідизація тестів, перевірка їх на достовірність і надійність, стандартизація методичного інструментарію. Методичний експеримент відпрацьовує нормативні дані, критерії для порівняння популяційних вибірок, патологічних відхилень, професіографічних номіналів і т.ін.

У проведенні будь-якого типу обстеження (експерименту, діагностики) істотну роль відіграють тестові завдання.Проводячи обстеження, варто мати на увазі, що склад­ність експериментально-психологічних завдань (задач) безпосередньо впливає на мотивацію випробовуваних. При пониженій складності задач випробовуваний не виявляє до них інтересу й або слабко включається в обстеження, або відмовляється від нього взагалі. При завищеній складності задач випробовуваний недостатньо глибоко включається в обстеження, під будь-яким приводом ухиляється від робо­ти, вважаючи завдання надуманими, такими, що не заслуговують уваги. Не випадково в психодіагностиці прийнято використовувати як прості, так і складні завдання.

Крім принципів складності й адаптивності до тестових завдань пред'являються й інші вимоги, що мають як процесуальне, так і змістовне значення:

1. Непрогностичність і неочевидність рішень. Якщо завдання такі, що на них усі будуть давати однакові відповіді то такий стимульний матеріал непридатний для використання у якості тестового завдання. Завдання повинні бути своєрідними і специфічними щодо рішень.

2. Індиферентність результатів і оцінок. Якщо в опитувальнику чи діагностичній бесіді приводяться твердження, байдужі для людини або оцінки, які вішають «ярлики»,то й опитувальник і така бесіда непридатні для використання у якості тестових. Підбираються такі тестові завдання, які дадуть значимі для особистості випробовуваного, цікаві, але не будуть образливими й оцінними. За рідкісним винятком визначення самооцінки - це допускається.

3. Уникнення підіграванням та очікуванням експериментатора. Формулювання і стимульні задачі, «провокаційні» запитання, що свідомо працювали б на гіпотезу, на абсолютне й однозначне її підтвердження, з тестових завдань повинні бути виключені.

Якщо мова йде про діагностичні тести інформаційного дослідницького призначення, то задачі (стимульні завдання) не повинні «працювати» ні на кого — ні на експериментатора, ні на випробовуваного, а виконувати строго індикативну роль.

4. Перемінна тестового завдання залежить також і від того, в якій вимірювальній системі даних здійснюється діагностика — L-, Q- чи Т-даних.

L-дані— це діагностичні відомості, отримані шляхом демонстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті. Безперечно, було б ідеально мати повний і докладний опис способу життя випробовуваного, однак на практиці це не здійснено. У кращому випадку вдається одержатиінформацію про окремі періоди чи аспекти життя людини, наприклад, скільки разів учень правильно відповідав на запитання по математиці, скільки разів порушував дисципліну, звертався до лікаря і т.д. Тому найчастіше L-даніодержують шляхом формалізації оцінок експертів, що спостерігали за поведінкою випробовуваного у визначених ситуаціях протягом деякого періоду часу. Оскільки різні експерти будуть давати різні оцінки, виникає проблема виміру надійності експертів. Інша проблема, що виникає у цьому випадку — підвищення надійності зовнішніх оцінок за рахунок зняття помилок упереджень.

З метою підвищення надійності L-даниху психодіагностиці розроблені і використовуються певні правила,які орієнтують безпосередній процес одержання експертами оцінок.Основні з них:

1. Оцінювані риси, якості чи властивості психіки повинні описуватися в термінах і поняттях поведінки, яка зовні спостерігається.

2. Експерти повинні мати можливість спостерігати за поведінкою оцінюваної особи тривалий час.

3. Незалежних експертів повинно бути не менш дев'яти на одного оцінюваного.

4. Експертиза має здійснюватися не довільно, а у відповідності до заданої схеми.

Q-дані являють собою діагностичну інформацію, отриману за допомогою різних опитувальників і методів самооцінок (самозвітів, шкалювання, графічних схем та ін.). Завдяки простоті конструкції і легкості одержання інформації Q-дані займають одне з центральних місць у сучасній психодіагностиці. Для одержання психодіагностичних вимірів у системі Q-даних існує велика кількість методів: тести Айзенка, Кеттелла, ММРІ, усілякі методи шкалювання, проективні методи. Причини неточності психометричної системи Q-даних носять в основному пізнавальний і мотиваційний характер. Пізнавальні спотворення пов'язані переважно з незнанням людьми самих себе, власної особистості, я-самості. Основними причинами таких спотворень є наступні:

• низький освітньо-культурний рівень і рівень загальної ерудиції;

• відсутність навичок інтроспекції (самоспостереження) і спеціальних знань психології чи хоча б елементарних уявлень про психічні явища;

• орієнтація на довільні еталони, завдяки яким звичайна людина порівнює себе з близьким оточенням і прак­тично не використовує популяційних я-моделей (зістав­лення з певним узагальненим представником однієї з собою національної етнокультури). На рівні повсякден­ної свідомості людина не тільки не знає цього, але і не задумується над такими «високими матеріями».

Таким чином, достовірність самозвітів залежить від саморганізації і рівня освіченості випробовуваних. Мотиваційні артефакти ще більш значимі в психодіагностичних вимірах, що здійснюються у системі Q-даних. Різна мотивація випробовуваних може служити джерелом спотворення відповідей або у бік соціальної бажаності (дисиміляція), або у бік підкреслення своїх дефектів (агра­ваціія і симуляція). Мотиваційні спотворення носять свідомий характер і використовуються часто в корисливих цілях або несвідомий характер і обумовлені пізнавальними обмеженнями.

Т-дані— це психодіагностичні матеріали, які одержують в результаті об'єктивного виміру різних форм прояву психіки (вербальних, невербальних, соціальних, індивідуальних та ін.) без запобігання до самооцінок і експертніх оцінок, їх одержують за участі об'єктивно-вимірювального інструментарію, коли створюють спеціальні мікроситуації, які сприяють прояву і фіксуванню досліджуваних властивостей психіки. Як окремий випадок Т-даних можна розглядати лабораторний експеримент.

У цьому випадку об'єктивність тестів досягається за рахунок:

• одержання оцінок по реакціях випробовуваного;

• ретушировки як справжньої мети дослідження, так і процедури;

• зменшення помилок, внесених у тестову діагностику експериментатором (формалізація процедур обстеження й інтерпретації, комп'ютеризація діагностики, фіксація фізіологічних корелятів психіки та ін.).

З метою забезпечення об'єктивності Т-даних звичайно використовують визначені прийоми і принципи.

Читайте також:

1. V. Завдання.
2. VІ. Підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.
3. Адаптація персоналу: цілі та завдання. Введення у посаду
4. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
5. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
6. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
7. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
8. Аудит, його мета та завдання
9. Багатокритеріальні завдання оптимального керування
10. Багатокритерійні завдання і можливі шляхи їхнього рішення.
11. Безпека життєдіяльності людини – найважливіше завдання людської цивілізації
12. Бухгалтерська звітність, її значення, завдання і вимоги

Переглядів: 1811