Капілярна вологоємність та методи її визначення

Капілярна вологоємність – максимальна кількість вологи, яка може утримуватися в порах над рівнем ґрунтових вод капілярними силами. Визначається в районах з близьким заляганням ґрунтових вод методом насичення вологою монолітів грунту.

Визначення капілярної вологоємності проводять на тих же зразках грунту, які були взяті з ґрунтового розрізу для визначення об'ємної маси грунту. Для цього необхідно брати циліндри, внутрішні стінки яких було попередньо покриті тонким шаром парафіну, який запобігає утворенню капілярних щілин між монолітом грунту і внутрішньою стінкою циліндра. За рахунок цієї щілини отримані значення капілярної вологоємності можуть бути завищеними. Циліндри покривають парафіном у приміщенні. Для цього у металевому або фарфоровому скляному посуді розплавляють парафін і підігрівають циліндри до температури, що дозволяє його утримувати в руках. Потім встановлюють циліндр під нахилом і тампоном або пензлем наносять рідкий парафін на внутрішню стінку циліндра. Після охолодження перевіряють обмазку на всіх циліндрах. На кожну сітку циліндра, в її середину, вставляють фільтрувальний папір і перед зважуванням одягають сітку на нижній кінець циліндра, залишаючи кришку на верхньому його кінці. В такому випадку в таблицю записують масу циліндра з сіткою та кришкою, а в графі "Примітка" вказують дату покриття парафіном.

Циліндри з грунтом, після зважування та визначення об'ємної маси встановлюють у плоский сосуд, при цьому на нижній край циліндра одягають сітку, на верхній - кришку. Якщо сітки не мають спеціальних ніжок, то циліндри ставлять на куски дроду, трубки, стержні, інш. Це забезпечує вільний доступ води до всієї поверхні сітки. Коли в посуд будуть поставлені всі циліндри з грунтом, то в нього необхідно налити воду таким чином, щоб поверхня води була на 2 - 3 мм вища за нижній край циліндра (моноліта). Верхню кришку циліндра припідіймають, залишаючи невеликий зазор, щоб дати можливість виходу повітря і не збільшити випаровування води з моноліту грунту.

Під час насичення спостерігають за рівнем води в посуді і по мірі необхідності підливають воду до попереднього рівня. Дуже швидко насичення грунту капілярною вологою відбувається в перші години.

Перше зважування циліндра з грунтом роблять через 12 годин після початку насичення. Циліндри виймають з посуду, витирають їх від води та зважують, потім ставлять на місце для подальшого насичення. Через 6 годин проводять повторне зважування. Насичення припиняють тоді, коли останнє зважування не дає збільшення ваги, або коли збільшення ваги не перевищує ь 2-3 г за 6 годин. Капілярна волога знаходиться шляхом ділення маси води в грунті на масу абсолютно сухого грунту і виражається у відсотках.

Запис та визначення капілярної вологоємності проводять в таблиці "Визначення об'ємної маси грунту та капілярної вологоємності" книжки КСГ–4.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методика визначення об’ємної маси і вологості грунту	\|	Визначення найменшої польової вологоємності грунту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.