• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Умови ефективної діяльності груп працівників

Умови ефективної діяльності груп працівників.

Матеріали для самостійного опрацювання з теми 4.

Література

1. Иванова Т. Ю. Теория организации. Краткий курс : учебю пособие / Т. Ю. Иванова, В. И. Приходько. – СПб. : ООО «Питнр Принт», 2004. – 273 с.

2. Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. – К. : «Академ-видав», 2003. – 416 с.

3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту : навч. посібник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник.. – 2-вид. доп. і перероб. – Львів : Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ +» Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід, 2003. – 352 с.

4. Монастирський Г. Л. Теорія організації / Г. Л. Монастирський : [навч. посібник]. – К. : Знання, 2008. – 319 с.

4.5. Регулятори в соціальній системі.

Управління групами слід здійснювати на засадах застосування загальних функцій менеджменту: планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання. Обов'язковим елементом функціонування всіх груп є збори, на яких вирішують проблеми, виробляють і ухвалюють рішення. Важливо чітко встановити періодичність їх проведення; зміст проблем, які виноситимуться на їх розгляд; перелік учасників; технічні засоби, які необхідно буде застосувати тощо.

Дбаючи про забезпечення ефективності проведення зборів, корисно скористатися рекомендаціями американського спеціаліста Бредфорда, які зводяться до таких положень:

· складати конкретний порядок проведення зборів;

· забезпечувати вільний обмін інформацією між членами групи;

· повністю використовувати здібності її членів (компетентність, досвід, знання, підприємливість, талант, ідеї тощо);

· створювати атмосферу довіри, самовираження;

· розглядати конфлікт як позитивний чинник і управляти ним;

· за результатами зборів підводити підсумки та окреслювати майбутні заходи;

· забезпечувати вільне передавання інформації з метою уникнення однодумства;

· призначати «опонента» для висунення альтерна­тивних ідей та «адвоката» для захисту навіть неправо­мірних позицій;

· забезпечувати вислуховування різних точок зору, а також їх критику тощо [2, с. 43].

Менеджер повинен усвідомлювати, що група зможе реалізувати свої ідеї та забезпечити ефективну діяльність за позитивного впливу різних чинників.

• Чисельність групи. На думку різних фахівців групи можуть складатися з 3—9, 4—5, 5—8, 5—11 осіб. Відомо, що найефективніше працюють бригади робітників чисельністю від 5 до 25 осіб.

• Склад групи. Досвід свідчить, що група повинна охоплювати людей, які дотримуються різних позицій, сповідують різні ідеї, наділені неоднаковими способами мислення, поглядами на життя тощо.

• Групові норми. До них належать гордість за свою роботу, бажання досягнути мети і забезпечити прибутковість, принципи колективної праці, професійна підготовка, позитивне ставлення до нововведень, способи захисту чесності, стосунки між членами колективу, методи розподілу заробітків тощо.

• Згуртованість членів групи.

• Групова однодумність. Постає як механізм пригнічення окремої особистості з метою збереження гармонії групи.

• Конфліктність усередині групи. її можуть зумовити відмінності в цінностях, поглядах, оцінках.

• Статус членів групи. Визначається старшинством у посадовій ієрархії, посадою, розташуванням кабінету, освітою, рівнем заробітної плати (доходів), соціальними талантами, досвідом, інформованістю людей тощо.

• Ролі членів групи. Йдеться про їх участь у розв'язанні групових завдань, висуненні альтернативних рішень, підготовці інформації, налагодженні комунікацій тощо.

• Забезпеченість групи інформацією.

• Взаємини групи з керівниками організації, її підрозділами, службами, посадовими особами, а також з іншими групами.

• Наявність встановлених прав та обов'язків у членів групи.

• Швидкість прийняття та виконання рішень.

• Механізм прийняття компромісних рішень.

• Формування витрат (матеріальних, трудових, фінансових), пов'язаних із функціонуванням груп.

• Використання функцій і методів менеджменту в процесі управління групою.

• Формування, підбір (поява) лідерів групи.

• Застосування стилів керівництва при управлінні групою [2, с. 44-45].

Формування груп в організації з урахуванням наведених чинників та управління ними через застосування функцій, методів менеджменту і управлінських рішень дає змогу знівелювати негативні наслідки внутрішньогрупової і міжгрупової взаємодій та підвищити ефектив­ність функціонування кожної групи зокрема та організації загалом.

4.2. Регулятори в соціальній системі

Цілісність соціальної системи забезпечується механізмами її регулювання. У соціальних системах діють три основні типи регулювальників:

• цільова управлінська дія;

• саморегуляція;

• організаційний порядок.

Розглянемо суть цільової управлінської дії. Механізм останньої включає цілепокладання і цілездійснення. Як правило, цей вплив здійснюється поза організацією. При цьому можна виділити два види цільового управління: зовнішнє управління і самоврядність. Зовнішнє управління, у свою чергу, може бути розділене на управління, направлене безпосередньо на елементи об'єкту управління, і управління, направлене на систему в цілому.

Управління, направлене на окремі елементи організації, передбачає, що власні можливості суб'єктів організації використовуються лише в межах заданих ззовні установок, отже, їх потенціал використовується не повною мірою (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Управління, спрямоване на окремі елементи організації [1, с. 78]

В разі управління, направленого на організацію в цілому, дія, що управляє, не блокує потенціал організації (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Управління, спрямоване на організацію в цілому [1, с. 78]

До переваг зовнішнього управління можна віднести:

• осяжність максимального числа об'єктів управління;

• можливість єдиної скоординованої дії на всі ділові елементи управління, виходячи з інтересів цілого.

Недоліками цього управління є:

• обмеженість інтелектуального потенціалу єдиної управлінської ланки;

• його відірваність від завдань і проблем низових ланок;

• відсутність особистої зацікавленості всіх елементів організаційної структури в результатах функціонування [1, с. 79].

Самоврядність відноситься до цільового управління. Його можна розглядати з кібернетичних або соціологічних позицій. З точки зору кібернетики система вважається такою, що самоуправляється, якщо володіє автономією по відношенню до зовнішнього середовища і її поведінка не повністю детермінована ззовні. З соціологічної точки зору самоврядність виступає як участь всіх членів організації у виробленні загальних рішень.

Читайте також:

1. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
2. IІI. Формулювання мети і завдань уроку. Мотивація учбової діяльності
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
5. Автоматизація банківської діяльності в Україні
6. Автоматизація метрологічної діяльності
7. АДАПТАЦІЯ ОБМІНУ РЕЧОВИН ДО М'ЯЗОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
8. Адаптація працівників.
9. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
10. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників.
11. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
12. Аксіоми безпеки життєдіяльності.

Переглядів: 983