• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стратегічне планування на підприємстві

Управління підприємством у довгостроковому періоді нерозривно пов’язане з використанням поняття «стратегія». У практику управління підприємствами термін «стратегія» був введений на початку 60-х років професором Гарвардського університету Кен Ендрюсом і Роландом Кристенсеном. Вони сформулювали концепцію стратегії розвитку компанії як засобу, що здатний пов’язати в єдине напрями діяльності та виявити сильні і слабкі сторони відносно конкурентів. Відтоді в корпораціях почали функціонувати підрозділи перспективного (стратегічного) планування.

Стратегія планування - це одна із функцій управління, що являє собою процес вибору цілей підприємства та шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Дедалі актуальнішим стає стратегічне планування для українських підприємств, що вступили у жорстку конкуренцію як між собою, так і з іноземними корпораціями.

У межах стратегічного планування стратегія підприємства є основним ядром його стратегічного управління. Для забезпечення ефективного управління стратегічний план повинен ґрунтуватися на глибоких дослідженнях та охоплювати період від трьох до десяти років. Він об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною (спільною) метою, надає усім процесам односпрямованість і скоординованість, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Ефективність формування стратегічного плану значною мірою залежить від обгрунтованості вибору методу планування (сукупності прийомів і способів вивчення економічних процесів) та розробляння адекватної стратегії. Правильному вибору методу сприятиме врахування їх можливостей відповідно до ознак класифікації планування (табл. 11.1).

Вибираючи методи планування, необхідно враховувати вимоги до них.

Методи планування мають:

бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин;

найповніше враховувати профіль діяльності об’єкта планування, різноманітність у засобах та шляхах досягнення основної підприємницької мети - збільшення прибутку;

різнитися залежно від виду плану, що розробляється.

Таблиця 11.1

Класифікація методів планування

Обираючи метод планування, необхідно врахувати фактори, що впливають на цей вибір:

складність визначення показника, що входить до плану, та його взаємозв’язки з іншими показниками;

термін планування;

забезпеченість вихідною інформацією щодо впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на діяльність підприємства;

результати аналізу відповідних показників у передплановому періоді.

Сучасні темпи зростання інформації є настільки стрімкими, що стратегічне планування - це єдиний засіб прогнозування майбутніх проблем і можливостей підприємства. Воно забезпечує керівництву підприємства формування плану на тривалий термін. Чітке уявлення про те, чого підприємство хоче досягти, допомагає йому знайти найбільш обґрунтовані шляхи дій. За умов розроблення обґрунтованих планів для керівництва знижується ризик прийняття неправильного управлінського рішення. Стратегічне планування як управлінська основа дає змогу забезпечити необхідний рівень управління підприємством.

Формування стратегічного плану підприємства передбачає розроблення цілого ряду стратегій: розвитку підприємства, організаційної, інтеграційної, фінансової, ресурсної, стратегії поведінки; маркетингової, товарно-ринкової, технологічної та соціальної стратегії. Головну роль у розробленні стратегічного плану відіграє фінансова стратегія.

Фінансова стратегія як категорія фінансового менеджменту має свої особливості. Поряд з іншими функціональними стратегіями - технологічною, маркетингу та іншими вона може розглядатися також як функціональна стратегія. Водночас наявність фінансових ресурсів визначає можливість і варіанти реалізації як базової стратегії розвитку підприємства, так і її функціональних стратегій. З погляду розвитку підприємства фінансова стратегія є ключовою стратегією.

Як функціональна стратегія вона має підпорядкований характер відносно загальної стратегії розвитку підприємства. Тому всі складові стратегії підприємства є тією чи іншою мірою детермінантами фінансової стратегії або критеріальною основою фінансової стратегії в цілому чи окремих її елементів.

Фінансова стратегія підприємства - це спосіб реалізації підприємством довгострокових цілей фінансової діяльності, усунення суперечності між потребою у фінансових ресурсах і можливостями їх формування. Вибір шляхів досягнення цілей визначає фінансова політика. Мета фінансової політики підприємства - сформувати ефективну систему управління фінансами, напрямлену на досягнення стратегічних і тактичних завдань діяльності підприємства.

Основними стратегічними завданнями розроблення фінансової політики підприємства є:

- максимізація прибутку підприємства;

- оптимізація структури капіталу підприємства і забезпечення його фінансової стійкості;

- досягнення прозорості фінансового стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

- забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

- створення ефективного механізму управління підприємством;

- використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових ресурсів.

У межах цих завдань у сфері управління фінансами необхідно здійснити низку заходів:

ü оцінити за ринковою вартістю активи підприємства;

ü зменшити обсяг негрошових форм розрахунків;

ü провести аналіз стану підприємства на ринку та розробити стратегію розвитку підприємства;

ü здійснити реструктуризацію майнового комплексу підприємства.

Розроблення ефективної системи управління фінансами нерозривно пов’язане з основною проблемою поєднання інтересів розвитку підприємства з наявними коштами для збереження високої платоспроможності підприємства.

Основна проблема обумовлює відповідні напрями розроблення фінансової політики підприємства, що включає:

v аналіз фінансового стану підприємства;

v розроблення відповідної кредитної політики підприємства щодо своїх покупців;

v управління оборотним і основним капіталом;

v управління витратами, включаючи амортизаційну політику;

v вибір дивідендної політики.

Стратегія підприємства визначає об’єкти, процеси, учасників її формування і реалізації, механізми, що забезпечують досягнення цілей у рамках заданих обмежень, і через фінансові ресурси відіграє роль засобу координації всіх інших функціональних стратегій. На основі усвідомлення сутності фінансової стратегії розробляють механізм її формування і реалізації за умови виконання певних процедур, які, у свою чергу, є методичним інструментарієм для фінансових менеджерів підприємств. Основними об’єктами фінансової стратегії підприємства є: необоротні активи, інвестиції, запаси, дебіторська заборгованість, грошові кошти, фінансування оборотних активів, фінансова структура капіталу, власні та позичкові фінансові ресурси, фінансові ризики. Об’єкти фінансової стратегії можуть змінюватися в процесі її формування і реалізації відповідно до загальної стратегії розвитку підприємства.

Формування програми розвитку підприємства на довгостроковий період передбачає розроблення:

- принципів формування і реалізації фінансової стратегії;

- критеріїв оцінки реалізації планових інноваційних та інвестиційних проектів відповідно до мети і можливостей підприємства;

- критеріїв оцінки ефективності впровадження проекту.

Реалізація програми розвитку підприємства обумовлює необхідність управління її фінансовим забезпеченням, що в широкому плані включає фінансову стратегію, фінансову політику щодо окремих аспектів управління фінансовими ресурсами, а також механізми, що забезпечують формування і динаміку необхідних фінансових потоків.

У вужчому значенні управління фінансовим забезпеченням програми розвитку підприємства включає формування механізмів фінансової стратегії методів, узгоджених з можливостями підприємства та ринкового середовища, за допомогою яких реалізуються конкретні процеси надходження фінансових ресурсів на підприємство або їх використання, що мають місце у віднов- лювальному циклі підприємства.

Фінансову стратегію віддзеркалює стратегічний фінансовий план, який являє собою фінансову оцінку запропонованих проектів, що дають можливість визначити обсяги необхідних коштів для реалізації програми розвитку підприємства. З урахуванням цієї оцінки, а також фінансового стану підприємства на момент формування стратегії визначається його потреба у позичковому капіталі в майбутньому.

За змістом стратегічне фінансове планування є складовою внут- рішньофірмового планування. Стратегічне фінансове планування включає: визначення довгострокової стратегії фінансування, розроблення бюджету капітальних інвестицій, довгострокове фінансове планування. Навіть за найсприятливіших умов функціонування підприємства фінансовому менеджеру особливу увагу слід приділяти його антикризовому управлінню, розробляти відповідні програми, де провідне місце має бути відведено формуванню і реалізації фінансової стратегії та фінансовому управлінню.

Важливим етапом внутрішньофірмового стратегічного управління фінансами є прийняття рішень про відповідність місії підприємства можливостям інвестування. Механізм прийняття рішень формується як система зі зворотним зв’язком, в якій визначення його фінансової структури зводиться до коригування місії підприємства та критеріїв інвестування.

Процес стратегічного управління фінансами підприємства включає такі основні етапи:

v визначення мети і завдань інвестування;

v формування фінансової структури підприємства, яка відображає тип фінансування, потребу в залучених коштах, їх вартість;

v аналіз зовнішнього середовища, що може брати участь в інвестуванні - ринки фінансів, банки, інвестиційні організації та інші фінансові інституції;

v формування фінансової стратегії підприємства;

v визначення джерел зовнішнього фінансування відповідно до прийнятих критеріїв.

У процесі стратегічного управління фінансами важливо визначити структуру фінансової стратегії. Фінансова стратегія включає: форми залучення коштів; способи їх розміщення; параметри процесу управління і використання коштів.

Традиційні методи фінансового планування не дають змоги фінансовим менеджерам адекватно реалізувати трансформаційні процеси в економіці України. Тому необхідно розробити нові методи і моделі, які можуть бути використані у фінансовому менеджменті вітчизняних підприємств.

Для розроблення методів і механізмів формування фінансової стратегії розвитку підприємства необхідно вирішити такі завдання:

обгрунтувати перелік факторів, що визначають фінансову стратегію розвитку підприємства;

визначити сукупність об’єктів, які впливають на фінансову стратегію, а також тих, які визначаються за допомогою фінансової стратегії;

визначити вплив структури взаємозв’язку факторів і об’єктів фінансової стратегії;

виділити елементи стратегії;

сформувати дерево цілей і функцій фінансової стратегії;

визначити характеристики (параметри фінансової стратегії і фінансової політики);

класифікувати фінансові стратегії та політики.

Найважливіше завдання - правильно визначити стратегічні параметри фінансової стратегії. До них відносять:

1. Фінансові детермінанти загального процесу розвитку підприємства (вартість придбання та використання капіталу; ціни на продукцію, що виробляється; рівень виробничих витрат за програмою розвитку; рівень заробітної плати та обсяг фонду заробітної плати; показники, що характеризують внутрішні можливості підприємства - дохід підприємства, прибуток, амортизація, очікуваний дохід від інвестиційних проектів тощо).

2. Фінансову структуру підприємства (тип фінансування; вартість ресурсів підприємства; потреба в коштах; ризики різних типів фінансування, у тому числі ризик банкрутства).

3. Форми залучення коштів.

4. Способи розміщення коштів та особливості управління.

5. Фінансові механізми і фінансові інструменти (фінансові механізми адаптації середовища, інструменти фінансового ринку, внутрішньофірмові фінансові інструменти).

6. Діяльність з розроблення і реалізації фінансової стратегії підпри­ємства є різновидністю управлінської діяльності, що являє собою сукупність дій у системі фінансового менеджменту підприємства.

Розроблення і реалізація фінансової стратегії може здійснюватись у різних формах. Це вимагає, з одного боку, специфічної підготовки працівників підприємства, а з іншого - наявності відповідного інструментарію.

Процес з розроблення і реалізації стратегії включає етапи, які визначають загальну логіку формулювання стратегії. До основних етапів розроблення і реалізації стратегії відносять:

- аналіз нинішньої стратегії;

- формування бізнес-планів за новими проектами;

- огляд та оцінювання проектів;

- формування механізмів фінансових стратегій;

- вибір політики за розділами стратегії;

- оцінювання фінансових потоків;

- прогноз параметрів ринкового середовища;

- формування сценаріїв трансформації середовища;

- аналіз інноваційних ситуацій;

- реалізація фінансової стратегії.

Організація діяльності з розроблення і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства пов’язана з вирішенням двох ключових завдань:

1. Розроблення організаційно-економічного механізму формування і реалізації фінансової стратегії.

2. Створенням організаційної структури, що забезпечує ефективну реалізацію діяльності з формування і реалізації фінансової стратегії в рамках відповідного організаційно-економічного механізму.

Основою побудови моделі фінансової стратегії розвитку підприємства є системний підхід. Відповідно до цього підходу предметну область формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства фінансовий менеджер розглядає як систему, що складається з об’єктів і процесів. Об’єкти - це фактори виробництва, традиційні для фінансового менеджменту, окремі економічні і фінансові показники, інструменти і механізми стра­тегії, агенти ринкового середовища, що забезпечують необхідний обсяг фінансових ресурсів. Процесами є зміна стану або характе­ристик об’єктів предметної області стратегічного фінансового планування й управління. Процеси можуть бути як простими, так і складними. Простий процес характеризує зміну одного об’єкта, складний - сукупну зміну багатьох об’єктів в їх взаємодії.

Стан об’єктів і процесів предметної області стратегічного фінансового планування й управління характеризується багатьма індикаторами стану, котрі, як правило, є відносними характеристиками (оборотність, рівень платоспроможності тощо) і використовуються для регулювання в процесі реалізації фінансової стратегії. Численні індикатори включають і нормативи, які відображають політику управління тим або іншим об’єктом фінансової стратегії (наприклад, норматив приросту оборотних коштів). Крім того, для опи­сання об’єктів і процесів слід використати безліч безпосередньо ви­мірюваних показників, які виділяють з усієї їх сукупності, що характерні для підприємства, з допомогою певних критеріїв.

Усі механізми й інструменти фінансової стратегії, що викори­стовуються на підприємстві, - численні. Наприклад, об’єктами фінансової стратегії є: активи, оборотні та позичкові кошти, інвестиції, довгострокові й короткострокові кредити, бізнес-проекти, фінансові потоки окремих проектів і програми в цілому тощо. До процесів належать отримання кредитів, платежі підприємства, відстрочення платежів, надання товарних кредитів, використання коштів, зниження витрат, диверсифікація ризику, формування бізнес-плану та ін.

Механізми, спрямовані на зміну характеристик економічних об’єктів і процесів, залучених у сферу фінансової стратегії, за змістом відповідають визначенню механізму фінансової стратегії розвитку підприємства. В результаті реалізації механізму такі зміни відбуваються або безпосередньо, або через формування нових критеріїв і пріоритетів у взаємодії з об’єктами і процесами фінансової стратегії.

Одним із ключових елементів системи формування і реалізації фінансової стратегії розвитку підприємства є бізнес-план, який виступає одним із управлінських механізмів реалізації стратегії.

Бізнес-план - це документ, який дає змогу визначити слабкі сторони стратегічного плану, спланувати дії функціональних підрозділів підприємства і забезпечити їх взаємозв’язок, оцінити технічні, ресурсні і фінансові можливості, ефективність вибраного напряму дії, забезпечити гнучкість, мобільність та швидку ре­акцію на необхідні зміни. Бізнес-план - важливий елемент стратегічного планування. За цільовою орієнтацією розрізняють бізнес-плани для залучення грошових коштів на створення нового підприємства, для діючого підприємства - бізнес-плани, що зумовлюють значні зміни всередині або поза підприємством.

На основі прийнятого бізнес-плану, складеного з урахуванням аналізу фінансового стану підприємства, розробляють і приймають рішення в системі управління його фінансовими ресурсами.

Орієнтовна схема прийняття рішень у системі управління фінансами показана на рис. 11.1.

Найважливішим розділом бізнес-плану є фінансовий, в якому відображаються здійснені розрахунки (оцінка) прогнозованих грошових потоків. Оцінювання фінансових потоків пов’язане з пошуком фінансовим менеджером компромісу у використанні статичного і динамічного підходів до планування. Динамічний підхід дає змогу отримати більш адекватні майбутньому стану середовища значення фінансових потоків. Водночас статичний підхід забезпечує досить точне значення прогнозів, але на доволі короткому інтервалі часу, не враховує інфляційних процесів. Для фінансового менеджера важливо під час розроблення фінансово­го розділу бізнес-плану застосовувати адекватні методи.

Серед методів, призначених для розроблення фінансового розділу бізнес-плану, найбільшою є частка методів оцінки і відбору проектів. Методи цього класу поділяються на п’ять груп, які основані на:

а) теорії прийняття рішень;

б) прийомах економічного аналізу;

в) моделях матеріального програмування;

г) бально- індексних методах;

д) комбінованих методах.

За характером інформації, способами її вивчення та оброблення всі методи поділяють на кількісні й змішані. У межах зазначених груп виділяють вісім різновидів методів: теорії прийняття рішень, аналіз ринку, індексний, оцінювання портфеля програм, граничних господарських величин, бальний, контрольних листків і профілів.

Розроблення довгострокової стратегії (бізнес-плану); прогнозування ринкового попиту і конкуренції; визначення товарних пріоритетів і маркетингової стратегії, стану основного виробничого капіталу і технологій. Завдання підвищення якості продукції; прогноз продажу залежно від конкурентоспроможності; фінансова стратегія; цільові показники собівартості і рентабельності.

Для оцінювання грошових потоків фінансового розділу бізнес- плану існує широке коло методів і моделей. Однак вони недостатньо орієнтовані на високий динамізм трансформаційних процесів в економіці України. Необхідне розроблення простіших моделей, які б дали змогу глибоко прораховувати та аналізувати різноманіття варіантів.

Рис. 11.1. Прийняття рішень у системі управління фінансами

Фінансовий план є одним із основних інструментів формування і реалізації фінансової стратегії підприємства, роль якого в умовах високого рівня нестабільності, що викликана трансформаційними процесами в економіці, значно зростає. Класичні моделі фінансового прогнозування і планування економіки країн з ринковою економікою не можуть бути безпосередньо перенесені в практику діяльності українських підприємств. Одним із методичних підходів до формування фінансового плану як складової бізнес-плану діяльності підприємства може бути наведений нижче.

Під час розроблення фінансового плану в системі стратегічного планування прогнозують обсяги реалізації (продажу), баланс грошових надходжень і витрат, таблицю доходів і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства та фінансову стійкість. Ці прогнози визначають структуру системи формування фінансового плану й управління.

Методичні основи фінансового планування складають: окремі процедури, що виконуються різними структурними підрозділами з управління підприємством і відбивають послідовність етапів розроблення плану; таблиці, що реалізують модельну й аналітичну основу виконання необхідних розрахунків; нормативи, як складові загальної фінансової стратегії підприємства (базовим нормативом методики є обсяг нормованих оборотних коштів і темп його зміни); локальні стратегії управління нормативами.

Методичні основи побудови фінансової складової бізнес-плану розвитку підприємства за послідовністю включають ряд етапів:

ü формується зведена виробнича програма підприємства з випуску товарної продукції на плановий рік (у тому числі й нових видів продукції). У ній відображають кількість запланованої до випуску продукції, її оптову ціну й обсяг випуску за кожним контрактом на рік та в розрізі кварталів. Програма відбиває структуру підприємства через відображення даних за його філіями;

ü відповідно до виробничої програми формується планова кошторисна калькуляція, в якій оптова ціна без (ПДВ) сукупного продукту підприємства відповідає загальному обсягу товарної продукції;

ü визначається питома вага прямих витрат у накладних витратах;

ü визначається структура витрат у грошовому виразі. Прямі витрати в розрізі статей витрат виробництва поділяються за кварталами планового року. Аналогічно діють щодо непрямих витрат. У результаті об’єднання цих двох таблиць формується документ «Загальна структура витрат». Витрати за статтями непрямих витрат формуються додаванням відповідних витрат за всіма накладними витратами виходячи із відсоткового співвідношення, отри­маного на етапі 3;

ü формування нормативів оборотних коштів та вибір стратегії забезпечення ними;

ü розподіл приросту оборотних коштів за статтями прямих витрат за кварталами планового періоду. Для цього приріст за кварталами визначається пропорційно розподілу витрат за кварталами планового періоду.

ü розподіл приросту оборотних коштів за статтями прямих витрат здійснюється на основі використання питомої ваги окремих статей витрат у загальному обсязі витрат, які розраховуються на основі результатів, отриманих на етапі 4;

ü на основі розподілу приросту оборотних коштів формується таблиця розрахунку необхідних фінансових ресурсів для виконання виробничої програми з поквартальним розподілом за статтями витрат;

ü загальний обсяг витрат зіставляється з доходами, в результаті чого визначається нестача фінансування та готівки. Нестача фінансування поповнюється, як правило, за рахунок кредитів;

ü на останньому етапі формується кінцевий варіант зведеної таблиці витрат і нового уточненого варіанта кошторисної калькуляції.

Ці методичні підходи дають змогу реалізувати процес розроблення фінансового плану. Основою процедур розрахунку є прогнози фінансових показників діяльності підприємства, які базуються на продовженні минулих тендерів і політики у майбутнє або у виборі іншої стратегії оцінювання майбутнього стану підприємства і середовища.

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
3. Аналіз використання робочого часу на підприємстві
4. Аналіз витрат на підприємстві за їх елементами та статтями калькуляції.
5. Аналіз претензійної та позовної роботи на підприємстві
6. Аналіз та планування витрат організації на професійне навчання персоналу
7. Аналіз трудових ресурсів на підприємстві.
8. Аудит на підприємстві з кмп’ютеризованим бухгалтерським обліком.
9. Бар’єри стратегічного планування та заходи щодо їх подолання
10. Бізнес-план як один із головних інструментів редакційного планування
11. Бізнес-планування
12. Бізнес-планування інвестиційного проекту. Розробка планів фінансового проекту

Переглядів: 3825