• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольно-вимірювальні засоби 1 страница

При проектуванні і конструюванні технологічного обладнання та технологічних процесів велике значення мають контрольно-вимі­рювальні засоби. Безпека виробничих процесів залежить від того, наскільки ефективно може їх використати оператор під час роботи.

Контрольно-вимірювальні засоби і пристрої для запуску в робо­ту, регулювання і зупинки технологічного обладнання мають бути надійними, легкодоступними і такими, що добре розпізнаються.

Важкість запам'ятовування надмірно складних систем управ­ління технологічним процесом і необхідність зосередити увагу на невпорядковано розташованих приладах можуть призвести до не­правильних дій оператора, які призведуть до порушення нормальної роботи технологічного обладнання, нещасних випадків і професій­них захворювань.

Причиною порушення нормального перебігу технологічного процесу можуть стати також труднощі, коли необхідно з великої кількості приладів визначити потрібний показник, а зорове сприй­няття є нечітким.

Контрольно-вимірювальні пристрої мають розміщуватись так, щоб оператор не знаходився надто близько до небезпечної зони тех­нологічного обладнання, не був змушений надмірно напружуватися або порушувати рівновагу тіла при управлінні технологічним проце­сом. Контрольно-вимірювальні пристрої мають бути влаштовані та­ким чином, щоб звести помилки оператора до мінімального значення.

Рукоятки, важелі і кнопки управління мають бути легко доступ­ними з основного робочого місця при нормальному положенні тіла оператора.

Пристрої управління технологічним обладнанням не повинні вимагати великих зусиль. Не можна розраховувати на максимальні зусилля працівника протягом тривалого часу.

Напрямок руху органів управління має співпадати з напрямком руху відповідних механізмів, бо неузгодженість у русі призводить до неправильних дій оператора. Наприклад, обертання рукоятки за годинниковою стрілкою має відповідати рухові вперед або робочо­му ходу механізму, а проти годинникової стрілки — назад або холо­стому ходу механізму.

Рукоятки важелів управління мають надійно фіксуватися для запобігання самочинного або випадкового їх виключення.

Крім цього, щоб запобігти травмуванню в небезпечній зоні за­стосовують запобіжні пристрої.

Запобіжні пристрої застосовуються для автоматичного вими­кання технологічного обладнання, систем механізму, робочого орга­ну або зупинки технологічного процесу, якщо будь-який параметр обладнання з певних причин вийде за межі допустимих значень. За­вдяки цим пристроям можна запобігти аваріям при підвищенні тис­ку, температури, робочої швидкості, сили струму, маси вантажу, перенавантаження на відповідні органи та ін.

Залежно від наявності небезпечних виробничих чинників, їх шкідливої дії на організм при перевищенні фіксованих параметрів застосовують такі запобіжні пристрої: від механічних перенавантажень; від переміщення механізмів або їх елементів за встановлені межі; від перевищення тиску, температури або сили струму. їх вико­ристовують в конструкціях технологічного обладнання, машинах, вантажопідіймальних кранах, двигунах внутрішнього згорання та ін.

Для швидкого розпізнавання контрольно-вимірювальних засо­бів їм надають різну форму (щоб відчувати їх на дотик), забезпечу­ють відповідними написами та фарбують у різні кольори (засоби од­накового призначення повинні бути пофарбовані в один колір).

Щоб добре були помітні засоби зупинки обладнання, їх роблять більших розмірів, ніж інші і фарбують у червоний колір. Якщо опе­ратор під час роботи пересувається, засоби зупинки дублюються. За­соби пуску технологічного обладнання в роботу монтуються заглиб­леними, для того щоб попередити випадкове натиснення. Натиснен­ня на кнопки повинні вимагати зусилля не більше 20-30 Н. Контакт з пальцями має бути чітким, а включення супроводжуватись звуковим відчуттям.

Таке регулювання технологічним процесом полегшує працю, усуває можливі при безпосередньому управлінні помилки, дозволяє вивести працюючих з небезпечних зон і уникнути контакту шкідли­вих виробничих чинників на організм людини.

5. Блокувальні і сигнальні пристрої

Порушення нормальних умов роботи технологічного обладнан­ня відбувається внаслідок відмови окремих механізмів, неправиль­ного управління ними або порушення режиму живлення агрегатів.

Порушення нормальної роботи технологічного обладнання мо­же стати причиною нещасних випадків або аварій.

Операції щодо усунення несправностей можуть виявитися більш небезпечними, ніж стійка нормальна робота технологічного обладнання.

Нормальна робота технологічного обладнання буває тоді, коли вона відповідає всім вимогам, встановленим по відношенню до його основних параметрів. У процесі роботи надійність технологічного обладнання залежить від конструктивних і технологічних чинників, від якості монтажу і регулювання, а також експлуатаційних факто­рів та кваліфікації обслуговуючого персоналу.

У процесі експлуатації технологічного обладнання можуть ви­никати зміни параметрів, коли вони виходять за межі встановлених допусків.

Для усунення небезпечних чинників, які можуть виникати в процесі експлуатації технологічного обладнання, використовують автоматичні запобіжні блокувальні пристрої.

За принципом дії вони бувають механічними, електричними, фотоелектричними, радіаційними, гідравлічними, пневматичними і комбінованими.

Вказані блокуючі пристрої здійснюють фіксацію робочих час­тин обладнання або системи у відповідному робочому або неробочо­му положенні. Блокуючі пристрої служать для:

· негайної зупинки технологічного обладнання при виникненні небезпеки чи порушенні умов його роботи;

· заборони неправильного управління агрегатом;

· недопущення роботи агрегата без запобіжних пристосувань;

· обмеження руху механізмів за визначені межі та ін.

Найчастіше застосовують блокувальні пристрої для запобігання пуску двигуна при включеній передачі; для блокування дверей входу в приміщення, в якому може бути небезпечна концентрація парів га­зів, блокування огородження ланцюгової або пасової передачі, та ін.

Блокування запобігає неправильному послідовному включенню в машинах з електричним приводом, забезпечує розрив електричних ланцюгів. Безпека виконання робіт може бути максимальною та мі­німальною. При максимальному захисті виключення технологічного обладнання відбувається внаслідок перевищення контрольних пара­метрів (наприклад температури, сили струму, рівня тиску та ін.). При мінімальному захисті виключення відбувається внаслідок зни­щення цих параметрів.

Після спрацювання блокувальної системи робота технологічно­го обладнання може відновлюватися тільки після приведення конт­рольних параметрів до норми.

Для недопущення роботи технологічного обладнання без запо­біжних пристосувань блокують механізм включення огороджуючими пристроями або витяжною вентиляційною системою, щоб не допус­тити випадкового надходження отруйних речовин у виробниче при­міщення.

Крім цього на деякому технологічному обладнанні (преси, шта­мпи, ножиці для різання металу) застосовують фотоелектричні бло­кувальні пристрої, які запобігають травмуванню, зупиняючи робочі органи або створюючи неможливість пуску машини, якщо в небез­печній зоні знаходиться людина.

У радіаційних блокувальних пристроях застосовуються радіо­активні ізотопи, які приводять у дію систему блокування при про­никненні в небезпечну зону людини або її рук.

Пневматичні системи блокування застосовують в агрегатах, які знаходяться під підвищеним тиском повітря, газу або пари.

При автоматичному управлінні технологічних процесів, коли відхиляються параметри, що контролюються (концентрація газів, рі­вень рідини, тиск, швидкість процесу, температура та ін.), спрацьо­вує автоматична сигналізація без участі оператора.

Сигналізація — це система спеціальних засобів, за допомогою яких сповіщають про небезпеку, що настає або вже настала.

За своїм призначенням сигналізація поділяється на попереджу­ючу (попереджає про небезпеку), аварійну (попереджає про виник­нення небезпечного режиму роботи), контрольну (інформує про па­раметри роботи машини, стан навколишнього середовища), опера­тивну (забезпечує зв'язок між робітниками).

За способом передавання інформації сигналізація буває візуаль­ною, звуковою, кольоровою, знаковою і жестовою.

Для візуальної сигналізації використовують загоряння лампи, мерехтіння світла, підсвітку написів на табло та ін. Візуальна сигналі­зація сприймається лише тоді, коли очі оператора спрямовані в сторо­ну світлового сигналу. Така сигналізація широко застосовується для регулювання руху транспортних засобів та пішоходів, в електроуста­новках, на пультах керування різними машинами, процесами та ін.

Для звукової сигналізації використовують — сирену, гудок або дзвінок; звуковий сигнал сприймається незалежно від орієнтування голови оператора. Така сигналізація має давати ясно відчутний у на­вколишньому середовищі звук. Оперативна сигналізація необхідна для проведення технологічних процесів. її використовують також для узгодження дій кранівника і стропальника. При переміщенні вантажів кранами використовують знакову сигналізацію, яка пода­ється руками.

На будівництві, у ремонтних майстернях, на різних складах, при виконанні монтажних робіт застосовується сигналізація між ос­новними і допоміжними працівниками за допомогою прапорців або рук (жестів).

При наявності небезпеки або при її виникненні застосовують попереджувальну сигналізацію. Для цього використовують плакати і написи, датчики, що реєструють відхилення технологічного проце­су або роботи обладнання від того чи іншого заданого параметру.

Для виділення того чи іншого обладнання або робочих зон, які становлять небезпеку, використовують опізнавальну кольорову сиг­налізацію, щоб привернути увагу до небезпеки. Кольорова сигналі­зація застосовується як спосіб передачі оператору певної інформації про роботу машин, приладів, установок, стан виробничого середови­ща за допомогою сигнальних кольорів та знаків.

Сигнальні кольори та знаки застосовуються для привернення уваги працівників до безпосередньої небезпеки, здійснення відпо­відних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної ін­формації.

Встановлені наступні сигнальні кольори, які мають такі значення:

• червоний — «Заборона», «Стоп», «Явна небезпека»;

• жовтий — «Увага», «Попередження про можливість небезпеки»;

• зелений — «Безпека», «Дозвіл», «Шлях вільний»;

• синій — «Інформація».

Для пояснювальних написів використовують ахроматичні кольори (білий на червоному чи зеленому фоні, червоний на жовто­му і білому).

Червоний колір застосовують для забороняючих знаків і симво­лів на рукоятках кранів аварійного відключення тиску; для позна­чення багатьох видів пожежної техніки та інвентаря, сигнальних ламп, що сповіщають про порушення безпеки, пофарбування ємнос­тей з вогненебезпечним вмістом, огороджень небезпечних частин обладнання, ламп, що сигналізують про небезпеку та ін.

Жовтий колір використовують для запобіжних знаків, пофарбу­вання елементів будівельних конструкцій, які становлять небезпеку аварій, елементів виробничого обладнання, яке вимагає обережного поводження, перил, площадок, встановлених на робочих місцях, елементів транспорта, ламп, що сигналізують про зміну режиму ро­боти технологічного обладнання, ємностей зі шкідливим вмістом. Жовтий колір також мають попереджувальні знаки небезпеки.

Зелений колір використовують для пофарбування засобів забез­печення безпеки, ламп, які сигналізують про нормальний режим ро­боти обладнання.

Синій колір застосовують для спеціальних знаків і символів, які наносять в місцях приєднання заземлювачів, встановлення домкра­тів і для вказівних знаків безпеки.

Пофарбування об'єктів здійснюється у вигляді поясів червоного кольору з білою кліткою і жовтого кольору з чорною кліткою.

Знаки безпеки мають різну форму:

• забороняючі — червоне коло з білим поясом всередині і черво­ною косою смугою;

• попереджаючі — жовтий рівнобедрений трикутник з символічним зображенням чорного або червоного (для радіації, струму) кольору;

• приписуючі — зелений квадрат з символічним зображенням бі­лого кольору (або з білим колом і пояснюючим написом чорно­го кольору).

Білим кольором позначають лінії руху, місця для збирання від­ходів. Використовують також кольорову сигналізацію, для якої вжи­вають термофарби, що змінюють свій колір при нагріванні. За допо­могою такої сигналізації можна отримати інформацію про перегрі­вання об'єктів спостереження.

6. Загальні вимоги до розташування обладнання

Найбільш розповсюджене технологічне обладнання може бути джерелом шуму, вібрації, а в деяких випадках також виділення шкі­дливих речовин у виробниче середовище. Крім цього основною по­тенційною небезпекою при обслуговуванні механічного обладнання може бути отримання механічних травм. Тому при виборі того чи іншого технологічного обладнання і його розташуванні слід врахо­вувати вимоги техніки безпеки. Правильне розташування технологічного обладнання дозволяє найбільш оптимально організувати робоче місце, забезпечити безпе­ку праці і зменшити втому працюючих.

Безпечна і безпомилкова робота технологічного обладнання мо­же бути досягнута при оптимальному узгодженні роботи оператора з машиною, а також при антропометричній відповідності параметрів і габаритів обладнання з анатомічними особливостями людини.

При обслуговуванні технологічного обладнання небезпеку ста­новлять всі частини машини, які рухаються, здійснюють поворотно-поступальні рухи важелів — рухомі паси, ріжучі частини машини та ін. Небезпека зростає тоді, коли на деталях, що обертаються, є бол­ти, шпонки або нерівності, нарізки та ін. Зона всередині машини, в якій рухаються механізми, є небезпечною, бо при потраплянні в неї або стиканні з якоюсь рухомою частиною може статися ушкодження тіла людини.

Небезпечна зона може виникати і поза машиною внаслідок на­явності на частинах обладнання, що обертаються, виступаючих еле­ментів, а також відлітання під час роботи стружки або деталей ма­шин через погане їх скріплення або ламання. Крім цього, відповід­ний простір біля машини також є небезпечною зоною. При роботі обертових частин машини може створюватися зона захоплювання, в яку можуть втягуватися частини тіла і травмуватися через це. Навіть вал, який рухається повільно, може захватати кінці одягу або волос­ся, втягнути руку, плече, голову в небезпечну зону.

Тому при розташуванні технологічного обладнання необхідно враховувати: габаритні розміри і конструкцію машин; зону техноло­гічного обслуговування, ремонту та розміщення сировини; робочі проходи, розриви між сусідніми машинами, між машинами і стіна­ми; евакуаційні проходи для евакуації людей, центральний і при­стінний, зі смугою транспорта або без неї.

Габаритні розміри машин відіграють вирішальну роль при роз­ташуванні технологічного обладнання. Встановлюють їх за даними експлуатаційних паспортів.

Обладнання, яке створює значну вібрацію, не встановлюють на міжповерхових перекриттях, щоб не виникало додаткового на­вантаження.

При розташуванні обладнання потрібно виходити з розмірів зо­ни технологічного обслуговування і ремонту машин.

Зона технологічного обслуговування машин — це робочі про­ходи між суміжними машинами, які забезпечують безпечне вико­нання робочих операцій.

Правильне визначення зони технологічного обслуговування кожної машини дає можливість перевести горизонтальне плануван­ня всього виробничого приміщення і, перш за все, розташування технологічного обладнання. Це дасть можливість здійснити поточ­ність технологічного процесу, раціональну організацію робочих місць, забезпечити високу продуктивність та безпеку праці.

Зона ремонту машини необхідна для виконання ремонтних робіт, а також для демонтажу і монтажу обладнання і зберігання запасних частин, вузлів та ін. Оскільки технологічне обслуговування, профілак­тичний ремонт і чищення обладнання здійснюються практично в різ­ний час, доцільно влаштовувати робочу зону і зону ремонту сумісно.

Зона технологічного обслуговування машин визначається за па­спортними даними в залежності від розмірів місця, яке необхідно для виконання робіт. Залежно від робочої пози працівника, який об­слуговує машину, зона технологічного обслуговування може бути від 0,5 до 0,9 м.

При визначенні ширини проходів в габарити машини включа­ються огородження, робочі місця, а також місця для інструментів, сировини і готової продукції.

При визначенні ширини робочих проходів визначають міні­мальні розриви між сусідніми машинами для вільного руху обслуго­вуючого персоналу.

Якщо сусідні машини обслуговує один працівник, який знахо­диться в проході понад 50 % робочого часу, то ширина його має бу­ти не менше 1,3 м, а якщо працюючий рідко буває у проході, тоді ширина його становить 1 м. При обслуговуванні кожної машини од­ним або декількома працівниками понад 50 % робочого часу, шири­на проходу повинна бути 2 м.

Ширину вільного проходу між машинами визначають виходячи з висоти виступаючих елементів сусідніх машин. Цей прохід безпо­середньо не використовують для обслуговування і ремонту машин, але він необхідний для переходів працівника з однієї ділянки обслу­говування машини на іншу. Якщо виступаючі частини машини ма­ють висоту 0,5 м, ширина проходу має бути не менше 0,5 м, а при висоті понад 0,9 м — не менше 0,7 м.

Монтажний розрив між машинами передбачається в тому ви­падку, коли між сусідніми машинами не потрібна зона обслугову­вання та ремонту.

Мінімальна висота проходу до виступаючих над проходами конструктивних елементів, труб і вентиляційних повітроводів стано­вить не менше 2 м.

Евакуаційні проходи призначаються для масового руху людей після зміни або перерви, для евакуації працюючих в екстрених ви­падках, а також для руху транспортних засобів. По розташуванню проходи можуть бути центральними або пристінними, за призначен­ням — головними або допоміжними. Головні призначені для виходу з виробничого приміщення, а допоміжні — до запасних виходів і са­нітарно-побутових приміщень.

Ширина проходів визначається сумою значень ширини проходу для руху людей і транспорта, зон обслуговування або ремонту ма­шин. Смуга руху людей у всіх випадках входить у ширину проходу. Ширина проходу — від 2 до 2,5 м.

Ширину будь-якого евакуційного проходу приймають рівною ширині зони ремонту машини, якщо ця зона виявиться ширшою, ніж прохід.

Евакуаційних виходів з виробничих будівель або приміщень має бути не менше двох. Розміри їх вибирають відповідно до існую­чих норм та рекомендацій.

У кожному конкретному випадку габарити безпеки регламенту­ються відповідними стандартами, нормами технологічного проекту­вання та правилами охорони праці.

7. Організація робочих місць

Для створення безпечних умов праці велике значення має орга­нізація робочих місць. Вона передує початку будь-якого технологіч­ного процесу.

Робочим місцем є ділянка приміщення або території підприєм­ства, де постійно або періодично перебувають працівники для вико­нання технологічних операцій. Якщо окремі операції виконуються на різних ділянках приміщення, то робочим місцем слід вважати все приміщення.

Простір, який охоплює всю площу робочого місця і має висоту 2 м над її рівнем, називається робочою зоною.

Від правильної організації робочого місця в значній мірі зале­жать умови праці і її ефективність. Основним елементом організації робочого місця вважають його планування, визначення основних і допоміжних робочих рухів, компоновку обладнання, вибір інстру­менту, пристосувань та інвентаря, а також допоміжних пристроїв, які забезпечують безпеку праці.

Планування робочого місця передбачає таке його положення в приміщенні по відношенню до інших робочих місць, яке забезпечує найкращі умови для освітлення, вентиляції і опалення, подавання матеріалів або сировини, видалення відходів виробництва, а також готової продукції.

При правильній організації робочого місця у виробничих при­міщеннях знижується потреба в транспортних засобах, які завжди являють собою небезпеку для працюючих та захаращують примі­щення. Вільна площа робочого місця має становити не менше 4,5 м².

Найбільш важливим питанням при організації робочих місць є положення працюючого і його поза.

Зону основних робочих рухів слід визначати з антропометрич­них даних людини — поля її зору, росту, довжини рук і ніг. Вона має розташовуватися в місці найбільшого огляду і найбільш легкої досяжності. При цьому не допускається надмірний поворот голови (понад 40° у горизонтальній і 30°^, у вертикальній площині від лінії зору) або корпуса (не більше 45° вліво або вправо), а також витягу­вання рук (не більше 500 мм в сторони і 300 мм уперед) або ніг (не більше 350 мм уперед і 300 мм угору).

Найбільш характерними позами робітників різних спеціальнос­тей є поза стоячи або поза сидячи.

У положенні стоячи людина має найбільш сприятливі умови для зорового огляду, переміщення і координації рухів. Зручність цієї пози визначається величиною кутів у суглобах.

При раціональному плануванні робочих місць обов'язково вра­ховують антропометричні дані людини. Від антропометричних даних залежить зона досяжності, тобто та частина робочої зони, яка обмежена дугами, що описуються мак­симально витягнутими руками.(середньостатистичні антропометричні ознаки чоловіків і жінок).

До оснащення робочих місць відносяться засоби праці, які не­обхідні для виконання тих або інших робочих функцій, наприклад засоби механізації, інструменти, пристосування, що забезпечують виконання робіт.

Зона допоміжних робочих рухів (при заміні інструментів, скла­дуванні матеріалів та ін.) має розташовуватись за межами зон основ­них рухів, але в місцях найкращої досяжності.

Компоновка обладнання в плані і по висоті має відповідати на­ступним вимогам: забезпечувати мінімальну кількість основних і допоміжних робочих рухів, не допускати систематичного підніман­ня або спускання з основної площадки робочого місця для контролювання роботи технологічного обладнання (машини), виключати перехресні рухи рук або ніг. Допоміжні механізми і пристосування не повинні заважати управлінню основним обладнанням.

Вибір інструментів, пристосувань та інвентаря залежить від ха­рактеру основних трудових операцій і має забезпечувати фронт ро­боти з мінімальними витратами енергії та часу. При розташуванні інструментів на робочому місці треба враховувати, якою рукою їх бере працююча людина і як часто ними користується.

Додаткові пристосування та пристрої, які забезпечують безпеку праці, використовують для захисту працюючих від дії шкідливих чинників з боку суміжних робочих місць (ширми, екрани, огород­ження та ін.) і переохолодження ніг при теплопровідних підлогах (дерев'яні решітки, теплоізоляційні килимки та ін.)

Якщо технологічні процеси належать до особливо небезпечних або небезпечних у пожежному відношенні (категорії А або Б), робо­че місце обладнують первинними засобами пожежогасіння та по­жежної сигналізації.

Положення технологічного обладнання, пристосувань та інвента­ря має бути стійким, щоб не створювати їх випадкового зрушування.

Робоче місце необхідно утримувати в належному порядку і чис­тоті. На ньому не дозволяється знаходження сторонніх предметів, пристосувань та інструментів, які тривалий час не використовують­ся в роботі. На підлозі під ногами працюючих не повинно бути стру­жки, різних відходів, надлишкової вологи, а також масляних плям або будь-яких хімічно активних речовин (кислот, лугів та ін.).

Продумане розташування технологічного обладнання і при­стосувань дозволяє найбільш ефективно використовувати виробни­чі площі, уникати зайвої тісноти, створювати зручні та безпечні умови праці.

Отже, організація робочих місць — це комплекс заходів, які забезпечують зручність, раціоналізацію трудових процесів, прийомів і рухів з метою зниження втоми.

Тема 14.2

,,Загальні вимоги безпеки.”

1.Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском.

У різних галузях промисловості і будівництва значна кількість обладнання працює за рахунок використання енергії стисненого по­вітря, газу або пари. До обладнання, що працює під тиском, відно­сяться парові і водяні котли, компресори і балони зі стисненими або зрідженими газами. Ці установки бувають стаціонарними і пересув­ними. Стаціонарні встановлюються на нерухомому фундаменті, а пересувні мають ходову частину. Пересувні посудини з високим тиском експлуатуються в будів­лях тимчасового типу або на відкритому повітрі.

За правильність конструкції посудин з високим тиском, за роз­рахунок їх на міцність і вибір матеріалу, за якість виготовлення, монтажу і ремонту, а також за відповідність їх вимогам ,,Правил влаштування і безпечної експлуатації парових і водогрійних кот­лів” відповідає підприємство (організація), що виконує відповідні роботи.

Елементи посудин, що працюють під тиском, у відношенні до конструкції, вибору матеріалів і розрахунків на міцність мають від­повідати діючим ,,Нормам розрахунку елементів парових котлів на міцність”.

При проектуванні елементів, що працюють під тиском, мають бути враховані напруги, що виникають при гідравлічному випробу­ванні, яке не повинно перевищувати 1,25 величини допустимих на­пруг при температурі 20 °С, прийнятої у відповідності до вказаних норм розрахунку.

Конструкція посудин з високим тиском має бути надійною і безпечною в експлуатації; повинна бути передбачена можливість огляду, очищення з використанням засобів механізації, промивання і продування, а також ремонту їх елементів.

Температура стінок елементів посудин з високим тиском не по­винна перевищувати величин, прийнятих у розрахунках на міцність відповідно ,,Єдиному нормативному методу теплового розрахунку котельних агрегатів”.

Конструкція і гідравлічна схема вказаних посудин має забезпе­чувати надійне охолодження стінок елементів, що знаходяться під тиском.

Посудини, конструкція яких не виключає можливості перегрі­вання стінок окремих їх елементів, в період розпалювання або при раптовому припиненні споживання пари мають бути оснащені спе­ціальними пристроями, що запобігають підвищенню температури металу цих елементів вище норми.

Недотримання правил експлуатації обладнання і посудин, що працюють під тиском в несприятливих умовах, може призвести до нещасних випадків внаслідок вибуху.

При вибуху обладнання і посудин, що працюють під тиском, травми і каліцтва може отримати не тільки обслуговуючий персо­нал, а й люди, що знаходяться в районі дії вибуху. Вибух викликає забиття, струси мозку, переломи кісток, опіки, призводить до руйну­вання будівель і споруд.

На системи, що працюють під тиском розповсюджуються ДНАОП 0.00.-1.07-94 ,,Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском”.

До посудин, що працюють під тиском, відносяться ємності, у яких р > 0,7 кгс/см² (0,07 МПа) або pV > 200, де V — внутрішній об'єм посудини, л.

Основна вимога до котельних установок, згідно НПАОП 0.00.-1.08-94 ,,Правила будови і безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів” полягає в тому, щоб підтримувати поряд з постійним тиском постійну номінальну темпе­ратуру пари без значних відхилень. Допустиме відхилення темпера­тури перегрітої пари ± 5° С.

При експлуатації котельних установок нерідко бувають випад­ки значного відхилення температури пари від номінальної. Причи­ни, які викликають порушення нормальної роботи котельних уста­новок, розглянуто нижче.

2. Основні причини аварій і несправностей котельного агрегату.

Недотримання правил улаштування і безпечної експлуатації об­ладнання, що працює під тиском більше атмосферного, призводить до вибуху, а відтак і до руйнування обладнання, будівель і до трав­матизму.

Основними причинами більшості аварій і несправностей облад­нання є недостатня кваліфікація персоналу, порушення експлуата­ційним персоналом правил технічної експлуатації, правил техніки безпеки і виробничих інструкцій, низька трудова і технологічна дис­ципліна, погана якість ремонтних робіт.

Практика показує, що багато аварій і несправностей носять ідентичний характер або є повторними, що свідчить про недостатню роботу щодо боротьби з аваріями. Для запобігання таким явищам необхідно, щоб кожна аварія, несправність або брак у роботі облад­нання ретельно розслідувались і вивчались експлуатаційним персо­налом з метою своєчасного їх усунення.

Причиною багатьох аварій з тяжкими наслідками є переповнен­ня або упускання води в паровому котлі. При значному переповнен­ні вода разом з паром потрапляє в паропровід на великій швидкості, що стає причиною виникнення гідравлічних ударів такої сили, яка призводить до розриву паропровода.

Тривалість вибуху обладнання становить десяті долі секунди, тому потужність під час вибуху досягяє величезної сили. Вибух по­судини під тиском — це таке руйнування її стінок, при якому внут­рішній тиск миттєво знижується до атмосферного. Перегріта (понад 100 °С) вода має величезний запас енергії. При миттєвому падінні тиску вона раптово перетворюється на пару, збільшуючись в об'ємі приблизно в 1700 разів. Це явище носить назву адіабатичного роз­ширення (вибуху).

Енергію при адіабатичному розширенні обчислюють за фор­мулою:

,

де A — енергія вибуху, Дж;

P₁, P₂ — початковий і кінцевий тиск у посудині, Н/м²;

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. А. В. Дудник 1 страница
8. А. В. Дудник 10 страница
9. А. В. Дудник 11 страница
10. А. В. Дудник 12 страница
11. А. В. Дудник 2 страница
12. А. В. Дудник 3 страница

Переглядів: 1230