• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Контрольно-вимірювальні засоби 6 страница

Для встановлення стрілових кранів велике значення має май­данчик, тобто основа під краном. Один із чинників, що призводить до нахилу крана, є нерівномірне просідання підкранового шляху, особливо коли цей шлях влаштований на свіжонасипних грунтах, де ще не закінчився процес природного ущільнення. Для встановлення кранів добирають надійну ґрунтову основу чи влаштовують її, укла­даючи грунт шарами товщиною 200-300 мм із обов'язковим ущіль­ненням кожного шару.

Для збільшення стійкості стрілових самохідних кранів викори­стовують допоміжні опори, а саме висувні балки чи кронштейни (аутригери). Під допоміжні опори підкладають міцні інвентарні підкладки. Використовувати прокладки із випадкових предметів забороняється.

Державний і відомчий нагляд за вантажопідіймальними кранами і механізмами.

Експлуатація вантажопіднімальних кранів і механізмів, під­контрольних Держгірпромнагляду, здійснюється у відповіднос­ті до Правил улаштування безпечної експлуатації вантажопідій­мальних кранів.

Згадані Правила розповсюджуються на такі вантажопідіймальні машини:

• на крани всіх типів, включаючи автомобільні;

• електричні й ручні талі та лебідки, призначені для піднімання вантажів і людей;

• екскаватори, призначені для роботи з гаком, грейфером або ма­гнітом у тих випадках, коли стріла, а також гак або грейфер під­вішені на канатах;

• змінні вантажозахватні органи і вантажозахватні пристосування (стропи, траверси, тара, кліщі), що навішуються на гак вантажо­підіймальної машини.

Державний нагляд за технічним станом і експлуатацією вантажо­підіймальних машин здійснюють органи Держнаглядохоронпраці.

Перед пуском машин у роботу їх необхідно зареєструвати. Згідно з Правилами, реєстрації підлягають наступні вантажопідіймальні ма­шини: крани всіх типів, екскаватори, призначені для роботи з гаком, грейфером або магнітом, вантажопідйомність яких перевищує 1 т, а та­кож крани мостового типу (мостові, козлові, крани-балки), управління яких здійснюється з підлоги вантажопідйомністю більше 10 т.

Не підлягають реєстрації в органах нагляду такі вантажопідій­мальні машини: крани всіх типів з ручним приводом, а також ті, у яких при ручному приводі використовуються пневматичні підій­мальні циліндри; якимикерують з підлоги або за допомогою пульта; одноблочні крани мостового типу вантажопідйомністю до 10 т; стрі­лові крани вантажопідйомністю до 1 т включно, а також крани з по­стійним вильотом стріли без вантажного возика, не забезпечені ме­ханізмом повороту незалежно від вантажопідйомності.

Згадані вантажопідіймальні машини, а також змінні вантажо­захватні пристосування забезпечуються індивідуальним номером і записуються в журнал обліку вантажопідіймальних машин і змін­них пристосувань. Дані про машини заносяться в журнал із їх пас­порта, а про змінні вантажозахватні пристосування — на підставі їх маркування.

Реєстрація вантажопідіймальних кранів і механізмів здійсню­ється на підставі письмової заяви власника і паспорту машини. В за­яві вказується, що нагляд за машинами буде здійснюватись відпо­відно до діючих Правил, що технічний стан машини, яка реєструєть­ся, допускає безпечну її експлуатацію, і що для її обслуговування є навчений персонал.

При реєстрації мостового крана до паспорта додається креслен­ня його установки із вказівками щодо розташування головних про­водів і посадкової площадки для входу на кран. Для реєстрації кра­нів, що переміщуються по надземних рейкових коліях, має бути до­відка про те, що підкрановий шлях розрахований на їх роботу.

Дозвіл на пуск у роботу кранів видається за результатами їх технічного опосвідчення і перевірки стану крана, проведеного інс­пектором органу державного нагляду.

Дозвіл на пуск у роботу крана записується в його паспорт. У паспорт крана заноситься також фамілія особи, яка призначена від­повідальною за виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Ука­зана особа повинна мати відповідне посвідчення і періодично прохо­дити перевірку знань Правил — не менше одного разу на 3 роки.

Особа, відповідальна за роботу крана, має слідкувати за утри­манням його у справному стані, за правильним використанням кра­нових механізмів і пристосувань, дотриманням графіка регулярних оглядів і ремонтів, проведенням випробувань, журналом періодич­них оглядів, виконанням обслуговуючим персоналом виробничих інструкцій.

При роботі вантажопіднімальних кранів адміністрація призна­чає стропальників, кількість яких визначається обсягом робіт. При обслуговуванні крана двома і більше стропальниками, один з них призначається старшим, він несе відповідальність за правильність виконання стропальних робіт.

Машиністами кранів, слюсарями, електромонтерами, стропаль­никами і сигнальниками можуть бути особи не молодші 18 років, що пройшли медичний огляд, а також атестацію. Атестація машиністів та їх помічників проводиться у присутності представника Держгірпромнагляду. Повторну перевірку знань правил техніки безпеки проводить кваліфікаційна комісія не рідше одного разу на 12 місяців.

Технічний огляд вантажопіднімальних машин.

Вантажопіднімальні машини допускаються до експлуатації тільки при їх повній справності. Справність машини визначається технічним оглядом.

Перед пуском у роботи всі вперше встановлені вантажопіднімаль­ні машини, механізми, а також вантажозахватні пристосування, на які поширюється дія Правил, підлягають технічному огляду, а ті машини, що знаходяться у роботі — періодичному технічному огляду.

Технічний огляд машин буває повним і частковим. Повне техні­чний огляд полягає у зовнішньому обстеженні машин, статичному і динамічному випробуванні. Частковий технічний огляд — це обсте­ження машин без випробування їх вантажем. Повний технічний огляд машин здійснюють раз на три роки, а частковий — через 12 місяців.

Позачерговому технічному огляду підлягають крани у наступ­них випадках: після монтажу, або перевезення їх на інше місце, піс­ля реконструкції або капітального ремонту металевих конструкцій чи піднімального механізму; після зміни гака, а також вантажних, стрілових, несучих або вантових канатів та після аварій.

Технічний огляд покладається на особу, яка здійснює держав­ний нагляд за кранами і механізмами, і проводиться у присутності особи, яка відповідає за їх справний стан.

Технічний огляд вантажопіднімальних машин складається з ре­тельного огляду механізмів машини і її окремих вузлів, статичного і динамічного випробування вантажем. У процесі опосвідчення огля­даються і перевіряються в роботі механізми, машини і електрооб­ладнання, запобіжні і блокуючі прилади, прилади і пристрої безпе­ки, гальма і апарати управління, а також освітлення і сигналізація.

Крім цього, перевіряється стан металоконструкцій, клепані й зварні з'єднання. При огляді звертається увага на наявність тріщин, деформацій, послаблення клепальних з'єднань та інші дефекти. Пе­ревіряється стан гака, деталі його підвіски.

Результати огляду і перевірки кранів оформляються актом, складеним особою, яка відповідає за справний стан вантажопідні­мальних машин. Згаданий акт прикладається до паспорту крана і зберігається до наступного технічного опосвідчення.

При статичному випробуванні перевіряється міцність крана і механізмів, їх окремих вузлів і елементів, а у стрілових кранах — також вантажна стійкість. Статичне випробування при первинному технічному огляді й при огляді капітально відремонтованих кранів і механізмів здійснюється навантаженням, що перевищує нормальну вантажопідйомність на 25 %.

Статичне випробування мостових і козлових кранів здійснюється таким чином. Кран встановлюється над опорами підкранових колій, а його возик з гаком — почергово всередині прольоту і на консолях.

При статичному випробуванні вантаж піднімають гаком на ви­соту 200-300 мм від рівня землі або майданчика і витримують у під­вішеному стані протягом 10 хв; потім його опускають і оглядають кран з метою виявлення залишкових деформацій.

Для вимірювання залишкової деформації перед підніманням вантажу до металоконструкції крана закріплюють на тонкому дроти­ку вантаж вагою 100-200 г і відмічають його положення. При випро­буванні крана вантаж на дротику у випадку відсутності залишкової деформації займе попереднє положення. Якщо є деформація, тоді з'ясовують її причини. Кран до роботи в цей час не допускається.

Випробування автомобільних баштових і гусеничних кранів, що мають механізм для зміни вильоту стріли, здійснюють при най­меншому і найбільшому вильотах стріли.

При статичному випробуванні стрілових кранів стріла їх вста­новлюється у положення, що відповідає найменшій стійкості крана. Періодичне випробування стрілових кранів, що мають постійний ви­літ стріли, здійснюється при встановленому на момент випробуван­ня вильоті. Вантаж також піднімається на висоту 200-300мм, після чого перевіряється положення опор.

Кран вважається таким, що витримав випробування, якщо про­тягом 10 хв. піднятий вантаж не опустився на землю і не виявлені тріщини, залишкові деформації або інші пошкодження.

Якщо результати статичного випробування позитивні, тобто не­має деформації, тоді проводять динамічне випробування.

Динамічне випробування кранів здійснюється вантажем, що на 10 % перевищує вантажопідйомність крана. Дозволяється також ви­пробування робочим вантажем, при цьому здійснюють повторне піднімання і опускання вантажу.

При динамічному випробуванні перевіряється надійність всіх механізмів крана в роботі. Особливу увагу звертають на дію гальм, апаратів управління, приладів, що забезпечують безпеку піднімання вантажу та ін.

У вантажопіднімального крана, який має два і більше механіз­мів піднімання, випробовують кожний механізм. Величина ванта­жу при статичному і динамічному випробуванні цих кранів визна­чається залежно від умов їх роботи і може бути сумісною або роз­дільною.

Результати технічного опосвідчення записуються в паспорті крана особою, яка проводила опосвідчення, і вказується термін наступного опосвідчення. Такий запис в паспорті свідчить про те, що кран відповідає вимогам діючих Правил і знаходиться у справ­ному стані.

Вимоги безпеки до канатів

Відповідальною частиною вантажопіднімальних машин і ме­ханізмів щодо безпеки робіт є стальні канати, що використовують­ся в ролі вантажних, стрілових, вантових, несучих, тягових і чальних тросів.

Стальні канати повинні відповідати державним стандартам і мати заводський сертифікат відповідно до ГОСТу «Канати стальні. Технічні вимоги». У сертифікаті зазначають підприємство, що виго­товило канат, його призначення, вид покриття, діаметр, напрямок скрутки (лівий чи правий), масу каната, довжину (500-1000 м), роз­ривне зусилля, матеріал сердечника (пластмасовий, органічний, ме­талевий) і дату виготовлення.

За конструктивними ознаками канати бувають одинарної, по­двійної і потрійної скрутки. При подвійній скрутці спочатку скручу­ють окремі дротики у жмути, а потім жмути скручують у канат. За способом скрутки канати бувають такі, що розкручуються, і такі, що не розкручуються. За механічними властивостями дроту канати бу­вають високої якості, нормальної якості марки І; канати марки II і бензельні канати для перев'язування вантажів. За призначенням ка­нати поділяють на вантажолюдські, вантажні і бензельні.

Стальні канати відрізняються кількістю жмутів, діаметром дро­тиків і кількістю дротиків у кожному жмуті. За типом звивання ка­нати бувають хрестового і одностороннього звивання. На кранах пе­реважно використовують стальні канати з пеньковим сердечником, хрестового звивання з кількістю дротиків 6 х 19 = 114; 6 х 37 = 222; 6 х 61 = 366; 18 х 19 = 342.

Стальні канати, що установлюють на вантажопіднімальних ма­шинах і механізмах, перевіряють на міцність наступним розрахунком:

(4)

де К — коефіцієнт запасу міцності каната (3-9);

Р — розривне зусилля каната, кгс;

S — найбільше натяжіння витка каната, кгс.

Кріплення і розташування канатів на вантажопіднімальній ма­шині повинно виключати його зміщення або спадання. При оглядах крана необхідно перевіряти кріплення кінців каната.

Петля на кінці каната для кріплення його на машині або для з'єднання з елементами стропів виконується за допомогою коуша шляхом заклепки. У місці кріплення канат згинають у петлю, в неї встромляють коуш і ставлять затискачі (рис. 4). Кількість затискачів залежить від діаметра каната, але має бути не менше трьох (табл. 4).

Таблиця 4. Кількість затискачів

Крок розташування затискачів і довжина вільного кінця каната від останнього затискача дорівнює не менше 6 його діаметрів.

Рис. 4 Кріплення канатів

Із стальних дротикових канатів виготовляють стропи. Стропами називають відрізки канатів, що забезпечують швидке, зручне і без­печне закріплення вантажів.

Існує кілька різновидів вантажних строп (рис. 5). На монтаж­них роботах використовуються стропи канатні (СК), ланцюгові (CJI) та універсальні (УСК).

Рис. 5. Стропи і траверси: а —строп для обв'язування довгих вантажів; 6— ланцюговий строп з гачками; в — петельний строп; г — ланцюговий строп з двома кільцями; д— одновитковий строп; е, ж— траверси

За кількістю витків стропи поділяють на одновиткові (1СК), двовиткові (2СК), тривиткові (ЗСК), чотиривиткові (4СК), двопе- тельні (СКП), кільцеві (СКК).

Багатовиткові стропи служать для піднімання вантажів за 2, З чи 4 точки. При строповці чотиривитковим стропом потрібно слід­кувати за тим, щоб вони працювали в рівних умовах і навантаження передавалось на всі витки рівномірно.

Канатні стропи виготовляються з суцільного куска каната. Пе­ред розрубкою стальний канат необхідно у двох місцях на відстані 3-3,5 діаметра каната обмотати м'яким дротиком по довжині 5- 6 діаметрів каната і тільки після цього розрубати зубилом. Зрощення канатів не допускається. При виготовленні витків строп кінці кана­тів закріпляються способом заплітання, гільзоклиновим з'єднанням або за допомогою алюмінієвої втулки.

Правильний добір канатно-чалочних пристосувань дуже ва­жливий з точки зору безпеки робіт. Ці пристосування мають бу­ти міцними, зручними, легкими, забезпечувати надійне зачеп­лення вантажу і добре триматися на гаку. Стропи і ланцюги до­бирають такої довжини, щоб кут між їх витками не перевищував 90°. Для обв'язування вантажів добираються чалочні пристосу­вання, які відповідають вазі вантажу з урахуванням витків кана­та і кута їх нахилу.

Збільшення кута між витками до 120° дозволяється тільки у виключних випадках, коли висота піднімання не дозволяє викорис­тати більш довгі стропи. При розрахунку стропів, призначених для піднімання вантажів з обв'язуванням або зачепленням гаками чи кільцями, коефіцієнт запасу міцності канатів береться не менше 6. Запас міцності таких деталей стропів, як гаки і кільця, при розра­хунках на згин має бути не менше 1,25 від межі текучості металу, а на розрив — не менше 5.

Навантаження S (кгс), що припадає на один строп (рис. 6), за­лежно від кута нахилу визначається за формулою:

(5)

де n — число строп;

Р — вага вантажу, кг;

т — коефіцієнт, що враховує кут нахилу стропа до вертикалі (при а = 45°,m = 1; а = 30°, m = 1,15; а = 45°, m = 1,42; а = 60°, m = 2).

Запалювання вантажів здійснюють тільки випробуваними стро­пами, що мають бірки, де вказано термін випробування і вантажо­підйомність.

Змінні вантажозахватні пристосування (стропи, ланцюги, тра­верси, кліщі та ін.) після виготовлення підлягають технічному огля­ду на заводі, який їх виготовив. При цьому вони підлягають огляду і випробуванню навантаженням, що в 1,25 раза перевищує їх номіналь­ну вантажопідйомність. Випробування проводиться протягом 10 хв.

Рис. 6. Розрахунок навантаження, що припадає на один строп

Рис. 7. Типи вузлів для підв'язування тросів і канатів при підніманні вантажів

1 — прямий вузол для з'єднання двох кінців одного каната або кінців двох канатів; 2 — рифтовий вузол для тієї ж мети, що і прямий вузол; 3 — по­двійна петля; 4 — одинарний і 5 — подвійний шкотові вузли для з'єднання канатів різної товщини і для закріплення кінців каната в петлі; 6— проста, 7 — подвійна петля; 8 — простий, 9 — подвійний вузли для підв'язування вантажів, закріплених в горизонтальному положенні; 10 — вантовий ву­зол; 11 — подвійний вантовий вузол; 12-15— морські вузли; 16—удавка для піднімання валів або колод, закріплених вертикально; 17— вузол для підв'язування каната до кінця троса

Конструкція траверс, стропів, кліщів для піднімання вантажів повинна виключати їх довільне відчіплення і зберігати стійкість ван­тажу під час його піднімання і переміщення.

Перед початком робіт потрібно оглянути чально-стропальні пристосування і не допустити до роботи ті з них, які не відповіда­ють технічним вимогам і вазі вантажу. Типи вузлів для підв'язуван­ня тросів і канатів при підніманні показані на рис. 7.

Обв'язування (зачіплення) вантажів стропами має виключати можливість зісковзування їх з вантажем, при цьому стропи наклада­ються без вузлів, скруток і петель.

Для забезпечення безпечної роботи при навантажуванні і роз­вантажуванні встановлюється єдина сигналізація.

Сигналізація може подаватися прапорцем або руками, подача сигналів голосом, крім сигналу «Стоп», забороняється. Сигнал «Стоп» кранівник зобов'язаний виконати незалежно від того, хто його подав.

При використанні строп з гаками вантаж підвішують до стропу за петлі, скоби, рами. При підніманні вантажів з гострими ребрами, підкладають спеціальні підкладки з дерева, тканини, а на вузли вста­новлюють спеціальні металеві кутники, які дозволяють уникати пе­ретирання каната.

Стропальник має правильно накладати канат на гак, а якщо є петлі, то надівати їх по осі пащі гака. Основні прийоми накладання стропа на гак показані на рис. 8.

Рис. 8. Способи закріплення стропів на гак

Однією з причин травматизму є завчасна подача сигналу на під­німання вантажу, коли стропальник ще не забрав рук зі строп. Вна­слідок натягування строп можливо прищипування пальців. Тому дії кранівника і стропальника мають бути чітко узгоджені.

Піднімання вантажів краном дозволяється тільки тоді, коли ві­дома їх вага, яка не може перевищувати вантажопідйомність крана і стропів. При обв'язуванні вантажу стропи накладаються на основ­ний масив відносно його центра ваги. Для піднімання вантажу неси­метричної форми попередньо визначають центр ваги і відповідно з цим здійснюється стропування вантажу; при цьому гак крана має знаходитись над центром ваги.

Для збереження рівноваги при підніманні довгомірних і важких вантажів кріплення здійснюється не менш ніж двома стропами.

Під час піднімання великогабаритних і довгомірних вантажів для запобігання їх розгойдуванню, особливо при вітрі, слід викорис­товувати з двох боків відтяжки з пенькових канатів діаметром не менше 25 мм або з тонкого стального троса.

При підніманні великогабаритних і важких вантажів попе­редньо вантаж піднімають на висоту не більше 200-300 мм від землі і оглядають закріплення його стропальником. Після впевнення у на­дійності накладання строп, а також справної дії гальм, подається си­гнал до піднімання вантажу.

Вантаж, який переміщується у горизонтальному напрямку, не­обхідно підіймати на 0,5 м вище предметів, які зустрічаються на йо­го шляху, і не дозволяється переносити його над людьми.

При вантажно-розвантажувальних роботах забороняється знаходження в зоні дії стріли не тільки сторонніх людей, але і стропальника. Після стропування вантажу стропальник відхо­дить на безпечну відстань і тоді подає сигнал кранівнику. Попе­редньо визначається центр ваги і відповідно з цим здійснюється стропування вантажу, при цьому гак крана має знаходитись над центром ваги.

Бракування стальних канатів і ланцюгів

Термін служби стальних дротових канатів може коливатись від кількох тижнів до кількох років. Оцінка придатності каната до робо­ти у значній мірі залежить від досвіду обслуговуючого персоналу.

Стальні дротові канати руйнуються поступово: спочатку розри­ваються окремі дротики на поверхні каната, а потім у середині.

Найхарактернішими дефектами стропів є обрив дротиків чи па­сом стального каната, недоброякісне заплітання кінців каната, розплющення і розплетення жмутів, знос дротинок і корозійне пошкод­ження жмутів канату, тріщини, розплющення, надриви і корозійні раковини на поверхні підвіски, гака, втулки, зрощення кінців кана­тів за допомогою вузлів. При роботі бувають випадки падіння ванта­жів внаслідок висмикування каната з затискувачів, якими він закріп­люється за кран, або його розривання.

На передчасний знос канатів впливає безліч чинників, у тому числі частота і кількість згинів, тертя, вплив вологості, тепла та ін. Велике значення має правильне навішування вантажів і своєчасне проведення опосвідчення.

У процесі роботи всі вантажозахватні пристрої, що знаходяться в експлуатації, підлягають огляду: стропи через 10 днів, захвати че­рез 1 місяць, траверси через 6 місяців експлуатації. Результати огля­дів заносять у журнал обліку вантажозахватних пристроїв. Під час огляду звертають увагу на те, щоб на них не було вузлів, перекручу­вання, ознак поверхневого зносу, розірваних дротин і жмутів. Зо­внішні ознаки зносу каната з'являються в процесі роботи на його поверхні у вигляді розірваних дротинок та ін.

Бракування канатів, що знаходяться у роботі, здійснюють за чи­слом обривів дротинок на повному кроці скручування і порівнюють їх з нормою.

Кроком скручування називається довжина каната, на якій жмут робить повне обертання навколо його осі.

На поверхні каната, де виявлено найбільшу кількість обірваних дротинок, відмічають крок скручування шляхом нанесення мітки.

Крок скручування визначають таким чином: на поверхні одного пас­ма канату крейдою наносять мітку, потім вздовж осі каната відрахо­вують число пасом, з яких він складається, і на наступному витку наносять другу мітку. Відстань між мітками і буде кроком скручу­вання. При цьому кроці підраховують кількість обривів і порівню­ють з нормативними даними.

Якщо число обривів на кроці скручування більше за допустиме, канат бракують, тобто знімають з експлуатації. При цьому врахову­ється також корозія і поверхневий знос каната. У випадку зменшен­ня діаметра дротин внаслідок корозії чи поверхневого зносу, число допустимої кількості обірваних дротин зменшується.

Поверхневий знос чи корозію дротинок визначають за допо­могою мікрометра чи штангенциркуля. Якщо за сертифікатом діаметр дротинок мав 1 мм, а після вимірювання встановлено, що він має 0,85 мм, поверхневий знос становить 15 %. У такому разі відповідно зменшується число обривів на одному кроці скру­чування.

Канат необхідно вибраковувати при поверхневому зносі або корозії, якщо вони досягли 40 % початкового діаметра дротинок. При виявленні обірваного цілого пасма, канат також підлягає ви­браковуванню.

Своєчасне і правильне змащування стальних дротових канатів у значній мірі подовжує термін їх служби.

Ланцюги змінних вантажозахватних пристосувань підлягають вибраковуванню, якщо знос ланки перевищує 10 % початкового діа­метра ланцюга.

Безпека внутрішньозаводського і внутрішньоцехового транспорту.

Внутрішньозаводські проїзди, дороги і тротуари.

На території підприємства потрібно створювати найпростішу схему магістральних транспортних шляхів.

Схема транспортних шляхів підприємства має відповідати хара­ктеру виробництва, забезпечувати зручний і найкоротший зв'язок між будівлями і спорудами.

Транспортні шляхи на території підприємства проектуються з мінімальною кількістю перетинів і зворотних рухів. Бажано, щоб транспортні шляхи по можливості поділяли територію підприємства на рівновеликі ділянки, були прямолінійними та забезпечували пе­реміщення працюючих по найкоротшій відстані від прохідної до ос­новних цехів.

Транспортні магістралі не дозволяється суміщати з доріжками, по яких проходять працюючі. Напрямок наскрізних проїздів має від­повідати напрямку панівних вітрів.

Ширина магістральних шляхів має відповідати спеціальним ви­могам і бути кратною шести або трьом. У всіх випадках ширину проїжджої частини доріг з двостороннім рухом приймають рівною не менше 6 м.

Відстань від будівель до проїжджої частини дороги має бути не більше 25 м. Особливу увагу при проектуванні магістральних шля­хів звертають на правильний вибір радіусів заокруглення і поворо­тів, маючи на увазі ті транспортні засоби, які використовують у ме­жах даного виробництва.

При неправильному виборі радіусу заокруглення створюється небезпека заносу або перекидання транспортних засобів.

На основних внутрішньозаводських магістральних проїздах не­обхідно уникати розміщення залізничних шляхів. Ширина проїжд­жої частини автомобільних доріг у місцях перетину із залізничними коліями приймається рівною 10 м.

Внутрішньозаводські залізничні колії (1,52 м) прокладають, до­тримуючись відстані 6 м від осі залізничного шляху до стін споруд і будівель, які мають виходи.

Тротуари на території підприємства розміщують уздовж проїз­дів шляхом забезпечення зручного і безпечного пішохідного руху між прохідними і окремими будівлями.

Ширину тротуару проектують кратною смузі руху шириною 0,75 м. Кількість смуг руху залежить від чисельності працюючих. Мінімальна ширина тротуару приймається рівною 1,5 м.

Тротуари і пішохідні доріжки розміщують з відступом від про­їжджої частини дороги до краю тротуару (не менше 2 м). Як виклю­чення, при тісних умовах забудови дозволяється примикання тро­туарів до проїжджої частини дороги. При цьому тротуари мають бу­ти на рівні верху бортового каменя і відокремлені від дороги сму­гою зелених насаджень.

Розміщення тротуарів біля стіни будівлі допускається тоді, ко­ли здійснюється відведення води від покрівлі будівлі. При відсутно­сті відведення води тротуар розміщують не менше ніж на 1,5 м від будівлі.

Правила техніки безпеки і виробничої санітарії передбачають, що швидкість руху внутрішньоцехового транспорту не повинна пе­ревищувати 5 км/год, а транспортні засоби мають бути забезпечені відповідною сигналізацією.

На промислових підприємствах використовуються різноманіт­ні види транспортних засобів: рейкові, автомобільні, монорейкові, електровозики, електрокари, конвеєри, пневматичний транспорт. Різні види транспорту, що використовується на промислових під­приємствах, створюють потенційну небезпеку виникнення нещас­них випадків.

Використання залізничних транспортних засобів є причиною виникнення більш небезпечних ситуацій порівняно з безрейковим транспортом, використання якого значно знижує потенційну небез­пеку травматизму. При безрейкових транспортних засобах немає пе­рехресних залізничних колій, виключається затримка вантажів через маневрування составів.

При перетині внутрізаводських залізничних колій автодорогами і пішохідними доріжками необхідно установити переїзди і переходи зі світло-звуковою сигналізацією. Охороняємі переїзди повинні мати закриті шлагбауми з ліхтарем і добре освітлення вночі. З обох бо­ків переїзду встановлюють попереджувальні знаки на відстані галь­мівного шляху. Освітленість залізничних колій і переїздів повинна бути не менше 0,5 лк.

Залізничні платформи і вагони вздовж фронту розвантаження (навантаження) мають переміщуватися локомотивами або мотовоза­ми. Забороняється переміщення їх машинами нерейкового транспор­ту. При зупинці залізничних составів під уклін крім включення гальм під колеса вагонів підкладають гальмівні башмаки.

Стан залізничних колій, стрілок має щоденно перевірятися із занесенням результатів перевірки до шляхового журналу. Працівни­ки, які обслуговують залізничний транспорт, мають бути навчені правилам охорони праці.

Для переміщення вантажів всередині цеха досить поширеними є вузькоколійні шляхи, їх укладають на міцну основу з точним до­триманням стикування рейок.

Нахил вузькоколійних шляхів всередині цеха не допускається, а поза цехом він має бути не більше 0,02. Вузькоколійні шляхи пови­нні утримуватися у справному стані і регулярно перевірятися. Для вимкнення довільного переводу стрілок при проході по них рухомо­го складу їх забезпечують контрвантажами. Для запобігання схо­дження вагонеток з колій у кінці вузькоколійного шляху установлю­ють упори. Вагонетки мають бути у справному стані, з визначенням їх граничної вантажопідйомності.

Читайте також:

1. I. ОБРАЗОВАНИЕ СОЕДИНЕННЫХ ШТАТОВ 14 страница
2. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.
3. L2.T4/1.2. Засоби безперервного транспортування матеріалів. Транспортери.
4. L2.T4/1.3. Засоби дозування сипучих матеріалів.
5. L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.
6. V Засоби навчання
7. А. В. Дудник 1 страница
8. А. В. Дудник 10 страница
9. А. В. Дудник 11 страница
10. А. В. Дудник 12 страница
11. А. В. Дудник 2 страница
12. А. В. Дудник 3 страница

Переглядів: 889