Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Цілі підприємства та принципи планування

Зміст і завдання планування на підприємстві

Тема 7 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

З найдавніших часів людина намагається планувати свою діяльність. Потреба планувати різноманітні види діяльності обумовлена дією об’єктивних економічних законів, оскільки процеси осмисленого встановлення цілей, визначення необхідних для їх досягнення ресурсів та передбачення результатів забезпечують загалом значно вищу ефективність функціонування різноманітних соціально-економічних систем.

Планування як економічну категорію заведено розглядати із загальноекономічної та управлінської позицій. Загальноекономіч­на позиція дає уявлення про планування як один з методів регулювання пропорцій суспільного виробництва. З управлінської позиції планування розглядається як одна з функцій управління, як засіб узгодження цілей учасників діяльності.

Основна сутність планування полягає у встановленні цілей та обґрун­туванні способів їх досягнення. За допомогою планування встановлюються параметри функціонування економічної системи. Це відбувається завдяки дії з боку суб’єкта планування на об’єкт його впливу.

Загальний зміст планування як процесу діяльності людини полягає в проектуванні бажаного майбутнього стану.

Планування – це система дій, необхідних для подолання розбіжності між найбільш ймовірним та бажаним станом об’єкта управління.

Планування притаманне загалом усім сферам життя суспільства. Однак особливо актуальним воно є для складних ієрархічно структурованих систем, що забезпечують різноманітну економічну діяльність. Сучасне підприємство уявля­ється нині як складна відкрита соціально-технічна система, пов’язана специфічними відносинами з навколишнім середовищем. Об’єктом планування є його діяльність, здійснення різновидів якої потребує цільової орієнтації, визначеної в часі та засобах досягнен­ня цілей. Цілі функціонування підприємства — це чітко й однознач­но сформульовані наміри, подані у вигляді переліку основних показ­ників, які підлягають досягненню й зазвичай мають кількісну оцінку. Вони задають напрям розвитку підприємства й відображають бажаний стан, якого необхідно досягти в майбутньому. Цілі можна визначити як кінцеві економічні результати діяльності підприємства, які воно планує отримати в заздалегідь установлені терміни.

Планування як сфера і вид діяльності об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною метою, надає всім процесам спільної спрямованості, забезпечує координування зусиль, сприяє найбільш повному та ефективному використанню ресурсів.

Планування діяльності підприємств в умовах централізованої командної економіки та в умовах економіки ринкового типу суттєво відрізняється. Централізована економіка застосовувала ідеологію директивного планування, яка розглядала план як закон, який не можна змінювати і належить виконувати за будь-яких умов. Ринкова система господарювання орієнтує підприємство здійснювати планування у формі неперервного процесу передбачення змін у зовнішньому середовищі та адаптації внутрішніх факторів виробництва для розвитку і подальшого зростання.

В умовах ринкової економіки підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Це означає, що підприємство має повну самостійність і найширші права у визначенні та реалізації виробничої програми, організації та плануванні матеріально-технічного і кадрового забезпечення, визначенні шляхів свого розвитку, виборі методів мотивації праці тощо. Разом з тим, підприємство несе і всю повноту відповідальності за рівень обґрунтованості та ефективність планових рішень.

Кожне підприємство, незалежно від сфери діяльності, масштабів виробництва, самостійно визначає ринки збуту своєї продукції (послуг), обирає контрагентів, формує внутрішній механізм господарювання. Досвід зарубіжних і вітчизняних підприємств свідчить, що в ринкових умовах господарювання планування виробничо-господарської діяльності виступає важливою умовою ефективного функціонування підприємств, їх економічного росту і розвитку.

В процесі планування вирішуються такі основні завдання:

· виявлення напрямів розвитку споживчого попиту на продукцію (роботи, послуги) підприємства;

· оцінювання соціально-економічного стану підприємства;

· наукове прогнозування майбутнього стану підприємства з урахуванням тенденцій розвитку національної та світової економіки;

· забезпечення стійкого збалансованого зростання обсягів виробництва;

· збільшення прибутку і рентабельності виробництва та продукції, забезпечення високої фінансової стійкості підприємства;

· зниження витрат за рахунок покращення використання усіх виробничих ресурсів підприємства;

· підвищення конкурентоспроможності продукції (робіт, послуг);

· інтеграція зусиль всіх підрозділів підприємства в напрямку досягнення високих кінцевих результатів.

 

 

Процес управління підприємством ґрунтується на постановці та досягненні відповідних цілей за рахунок здійснення певних взаємопов’язаних дій, які отримали назву функцій управління. Серед багатьох підходів, що пропонуються різними авторами стосовно класифікації та переліку управлінських функцій, найбільш узагальнюючим є підхід, який виділяє чотири основні функції управління: планування, організовування, мотивування та контроль. Центральною функцією управління є планування, яке полягає в розробленні та практичному здійсненні планів, що визначають майбутній стан економічної системи, шляхи і способи його досягнення.

Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу формування та реалізації цілей підприємства. При формуванні цілей слід користуватися такими критеріями:

· цілі повинні бути конкретними і вимірюваними;

· цілі повинні бути реалістичними, тобто досяжними;

· цілі повинні передбачати встановлення конкретного часового інтервалу їх досягнення.

При формуванні цілей підприємства необхідно використовувати комплексний підхід, який передбачає встановлення ієрархічної структури цілей, залежно від їх важливості, пріоритетності, загальності тощо. Система цілей охоплює всю сукупність цілей підприємства від найважливіших (стратегічних) до менш значимих, вторинних, другорядних. Метод, за якого генеральна (найважливіша) ціль підприємства деталізується для окремих підрозділів (виконавців) з метою визначення конкретних їх дій для досягнення спільного значимого результату, отримав назву декомпозиції цілей. Генеральна ціль розщеплюється на сукупність цілей другого порядку, які в свою чергу деталізуються, формуючи систему цілей (орієнтирів) третього порядку і так далі. В результаті декомпозиції цілей формується, так зване, “ дерево цілей ”, яке містить змістовні, кількісно вимірювані завдання, що лежать в основі конкретних видів робіт. Така система цілей (“ дерево цілей ”) дозволяє сформувати конкретні завдання для всіх підрозділів підприємства та окремих виконавців, об’єднати та скоординувати їх зусилля в напрямку досягнення загальної цілі.

Зрозуміло, що основні цілі і завдання підприємства будуть змінюватися на різних етапах його життєвого циклу. Очевидно, що на перших стадіях утворення підприємства (його “народження”) одним із найважливіших пріоритетів буде його виживання та вихід на ринок, табл. 7.1. В подальшому пріоритетні цілі підприємства можуть змінюватися, слідуючи стадіям його життєвого циклу, а також відповідаючи змінам ролі і статусу підприємства на конкретному ринку.

У повсякденній (традиційній) діяльності підприємства виокремлюють такі основні цілі:

· господарсько-економічну — зумовлена вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільно необхідної конкретної продукції;

· виробничо-технологічну — відображує основне фундаментальне призначення підприємства — випуск певної продукції належної якості;

· науково-технічну — обумовлена науково-технічним прогресом, що матеріалізується в постійному поліпшенні якості продукції та оновленні технічної бази виробництва;

· соціальну — якнайповніше задоволення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;

· екологічну — забезпечення вимоги відтворюваності спожитих ресурсів та виготовлення екологічно безпечної продукції за умови мінімізації негативного впливу на довкілля.

 


Читайте також:

  1. IV група- показники надійності підприємства
  2. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
  3. WEB - сайт підприємства в Інтернет
  4. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
  5. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
  6. Автопідприємства вантажних автомобілів
  7. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  8. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
  9. Активами торговельного підприємства
  10. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот
  11. Алгоритм планування податкових платежів. Вибір оптимального варіанту оподаткування та сплати податків.
  12. Альтернативні варіанти довгострокового фінансування діяльності підприємства




Переглядів: 4509

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Організація складського господарства | Система планів підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.