Система раціонального обслуговивання виробництва

Структура допоможного господарства підприємства

Зміст і задачі технічного обслуговування виробництва

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

До складу кожного промислового підприємства входить комплекс цехів, ділянок і служб так званого допоміжного виробництва (господарства). Структура допоміжного господарства має в своєму складі:

1) допоміжних цехи:

- ремонтно-механічні (служба головного механіка);

- енергетичні (служба головного енергетика);

- інструментальні (інструментальний відділ);

2) обслуговуючі господарства:

- транспортно-складські;

- відділ матеріально-технічного постачання і служби в основних виробничих цехах.

Робітники, зайняті в даних підрозділах відносяться до допоміжних робітників.

Задачею і функцією допоміжного господарства підприємства є - забезпечення профілактичним, попереджувальним обслуговуванням нормальне протікання основних виробничих процесів і усунення виникаючих перебоїв у виробництві.

Усі допоміжні роботи підрозділяються за ступенем їхнього зв'язку з основним виробництвом:

1) виконувані безпосередньо в складі основного виробництва;

2) на безпосередньо не зв'язані з основним виробництвом і виконувані окремо від нього.

Удосконалювання організації допоміжного виробництва підприємства - це система заходів, спрямованих на підвищення ефективності обслуговування основного виробництва при економії трудових витрат на виконання даних задач.

Дана система передбачає:

1) спеціалізацію і централізацію на підприємствах найважливіших функцій обслуговування, що можуть бути відділені від процесу виготовлення продукції (виділення інструментальних ділянок у цехи, дочірні підприємства, транспортно-складських і вантажно-розвантажувальних робіт в окремі цехи, ремонтних робіт - у цехи);

2) нормування усіх видів допоміжних робіт;

3) упровадження КОМПЛЕКСНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ виробництва: разом із процесами основного виробництва включає технологію розвантаження і транспортування вихідної сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, їхньої первинної обробки і надходження у виробничі цехи, усього наступного транспортування і складування сировини, виробів, контроль допоміжних процесів нормою часу.

Переваги комплексної технології:

- збільшується обсяг нормованих робіт, необхідних для визначення повної собівартості продукції (загальнозаводські витрати раніше розраховувалися укрупнено, у процентному співвідношенні, при застосуванні комплексної технології ¾ це застосування нормативів);

2) з'являється можливість правильно оцінювати рівень прийнятих рішень на всіх стадіях виробничого процесу і вибирати з них найефективніші.

Результатом створення такої технології є «Карта технології обслуговування», що повинна містити розділи:

1) перелік виконуваних функцій обслуговування, їхні обсяги;

2) періодичність виконання кожної функції (графіки);

3) елементи трудового процесу по виконанню кожної функції (комплекси прийомів, трудові дії, операції);

4) форми і методи організації праці (види бригад, схеми руху);

5) нормативи і норми робочого часу й умов роботи (складні, особливо складні, нормальні);

6) вимоги до виконавця (розряд, професія);

7) оплата праці (відрядна, погодинна, безтарифна);

8) техніко-економічні показники (витрати на обслуговування, економія в результаті проведення даних заходів).

Організація системи раціонального обслуговування включає і впровадження ефективних структур керування обслуговуванням виробництва. Практика показує, що нераціонально поєднувати всі обслуговуючі служби під одне керівництво, потрібна конкретна їхня спеціалізація. І чи варто створювати об'ємне допоміжне господарство в себе на підприємстві, якщо в галузі існують спеціалізовані підприємства по виконанню даних функцій. Наприклад, домноремонт – здійснює кап. ремонт доменних печей і ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цехові ВТК	\|	Організаційно-виробнича структура інструментального господарства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.