Німецька класична філософія

Тема 5. КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ ТА МАРКСИЗМ

Контрольні запитання і завдання

1. Яка друга основна форма матеріалізму в історії філософії склалася на початку XVII ст.?

2. Елементи якого філософського методу пізнання світу зародилися в надрах природознавства XVII-XVIII ст.?

3. На які науки спирався матеріалізм XVII-XVIII ст.?

1. Німецька класична філософія

2. Російська філософія в XVIII – XIX ст.

3. Філософські, соціальні та наукові чинники діалектичного матеріалізму.

Найбільшого розвитку домарксистська філософія набула в німецькій класичній філософії, головним чином у І.Канта (1724-1804)іГ.Гегеля (1770-1831).

Представники цього напрямку були ідеалістами та раціоналістами (від лат. rationalis – розумний).

Першочергову увагу вони приділяли вивченню законів мислення, розуму. Їм вдалося зрозуміти та сформулювати ряд найважливіших положень діалектичного методу пізнання.

Їхня діалектика перевершувала наївну діалектику античності.

Проте, будучи ідеалістами, вони розглядали лише діалектику мислення, діалектику розуму і не визнавали того, що розвиток властивий також і об'єктивному матеріальному світу. Тому їхній діалектичний метод залишався ідеалістичним і не міг знайти застосування в природознавстві свого часу.

Разом з тим заслуга об'єктивного ідеаліста Гегеля в тому, що він дав узагальнений діалектичний аналіз всіх найважливіших категорій філософії та сформулював на ідеалістичній основі три основних закони діалектики мислення:

– Закон переходу кількості в якість;

– Закон взаємопроникнення протилежностей;

– Закон заперечення заперечення.

Завдяки діалектичному методу, хоч і розвинутому на помилковій ідеалістичній основі, філософія Гегеля зайняла почесне місце в історії філософії.

Першим філософом, який піддав розгорнутій критиці систему Г.Гегеля, був Людвіг Фейєрбах.

Спочатку Л.Фейєрбах був ідеалістом, послідовником Г.Гегеля, але потім перейшов на позиції матеріалізму.

У 1841р. вийшов головний філософський твір Фейєрбаха – “Сутність християнства”, в якому він виступив як зрілий матеріаліст – метафізик і активний критик ідеалістичної філософії та релігії.

Піддавши критиці систему Г.Гегеля, Л.Фейєрбах правильно заявив, що його філософія – ідеалістична, але він не зумів зрозуміти, що в ній є раціональне зерно – геніальна думка Гегеля про саморух і поступальний розвиток.

Фейєрбах бачив у діалектиці Гегеля різновидність софістики.

(Софістика – спочатку філософська течія в Стародавній Греції в V-IV ст. до н.е., створена софістами (мудрецями) – вчителями красномовства, які вчили майстерності переконливо доводити будь-яку точку зору. Пізніше – софістика – умисне застосування неправдивих доказів – софізмів.)

В цьому - одна з найбільш серйозних обмеженостей фейєрбахівської критики філософії Гегеля.

В цьому причина того, що Фейєрбах не осилив гегелівську філософію, а побачивши її ідеалістичну сутність, просто відкинув її.

Ідеалізму Гегеля Фейєрбах протипоставив матеріалізм, що є його великою заслугою. Але сам він, як був, так і залишився метафізиком. І в цьому слабка сторона його матеріалізму.

Помилку Л.Фейєрбаха виправили К.Маркс і Ф.Енгельс.

Вони поєднали матеріалізм Фейєрбаха з діалектикою Гегеля і створили нову філософію – діалектичний матеріалізм, що став третьою основною формою матеріалізму в історії філософії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 4. ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ І ДОБИ ПРОСВІТНИЦТВА	\|	Філософські, соціальні та наукові чинники діалектичного матеріалізму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.