• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МОДУЛЬ 2. МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

План

4.1. Системи організаційно-правових форм бізнесу в Україні та за кордоном.

4.2. Особливості діяльності господарських товариств.

4.3. Організаційно-правові форми обєднання підприємств.

4.4. Специфічні форми підприємства за кордоном.

Згідно Господарського кодексу України підприємство як організаційна форма господарювання визначається як самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту, також воно є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Згідно ст. 63 визначаються наступні види та організаційні форми підприємств:

1. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

- приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

- підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

- державне підприємство, що діє на основі державної власності;

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

2. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

3. Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

4. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам евро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

Що стосується поняття та особливостей діяльності господарського товариства, то господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівнювати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розміру, визначеного законом.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності зі створення акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. У випадку, якщо у створенні товариства беруть участь громадяни, договір має бути посвідченим нотаріально.

Існують також інші організаційно-правові форми бізнесу, які утворюються у вигляді об'єднань підприємств. Господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом.

Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).

Також, підприємство може бути учасником промислово-фінансової групи (або транснаціональної промислово-фінансової групи, якщо до складу групи входять українські та іноземні юридичні особи).

Згідно Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, промислово-фінансова група є об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції.

До складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин.

Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні.

Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією.Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство.

Світовий досвід не обмежується розглянутими формами підприємництва, використовуючи, у тому числі, їхні варіанти й комбінації. Хоча європейські законодавчі системи найбільшою мірою відповідають українським нормам, вони мають не тільки часткові, але й структурні відмінності.

Так, німецька система передбачає неіснуючу в Україні модель командитного товариства заснованого на акціях. У створенні товариства бере участь не менш 5 засновників. Принаймні один з них несе перед кредиторами необмежену відповідальність за його зобов'язаннями, а інші приймають участь у розділеному на акції статутному капіталі.

Французька модель товариства з обмеженою відповідальністю має одного власника, введена в 1985 р., дозволяє фактично зменшити ризик індивідуального підприємництва. Якщо раніше при відсутності можливості одноосібно створити комерційне товариство, підприємець був змушений відповідати за результати діяльності свого підприємства всім особистим майном, то тепер його відповідальність може бути обмежена (у випадку вибору даної організаційно-правової форми) майном, внесеним у статутний капітал товариства. Єдиним власником майна може виступати як фізична, так і юридична особа, і для обох випадків уведені специфічні обмеження. Громадянин не має права створювати більше одного товариства даного типу.

Модель об'єднання за економічними інтересами використовується французькими фірмами для ведення спільної діяльності (найчастіше - у наукових дослідженнях і розробках, маркетингу, управлінні, перевезеннях) без втрати незалежності. Хоча таке об'єднання стає юридичною особою з моменту реєстрації установчого договору, одержуваний в результаті його функціонування прибуток належить не йому, а безпосередньо учасникам. Об'єднання може як мати, так і не мати власного капіталу - у кожному разі власники несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями.

Ще одна оригінальна форма господарської діяльності у Франції - некомерційне товариство. Учасники відповідають за його зобов'язаннями своїм особистим майном пропорційно внескам у капіталі товариства; частка кожного з них може бути відчужена тільки за згодою всіх інших учасників. До числа переваг цієї форми відноситься відсутність обов'язку вести бухгалтерський облік і сприятливий податковий режим. Вона часто зустрічається в рієлтерській діяльності та у сільському господарстві.

Якщо ж звернутися до країн англо-американського права, то там значні розбіжності в організаційно-правових формах підприємництва виникають уже на базовому рівні структури; реальна подібність обмежується такими найпростішими формами, як підприємництво без утворення юридичної особи й товариства. У цих умовах описувати приватні відхилення не має сенсу - необхідно проводити повний порівняльний аналіз застосовуваних систем.

Контрольні питання для самоконтролю:

1. Перелічіть основні організаційно-правові форми підприємництва в Україні.

2. Назвіть особливості управління в акціонерних товариствах.

3. Опишіть особливості управління в холдингових компаніях.

4. Охарактеризуйте французьку модель товариства з обмеженою відповідальністю.

У результаті засвоєння навчального матеріалу навчального модуля №2 „Міжнародний менеджмент” студент повинен:

Знати:

- передумови формування стратегії МНК;

- основні теорії міжнародної конкуренції М.Портера.;

- гібридну стратегію учасників міжнародних альянсів;

- особливості виконання міжнародних комерційних контрактів;

- сутність світової валютної системи на сучасному етапі розвитку світового господарства;

- основні концепції міжнародних фінансів.

Вміти:

- аналізувати валютно-фінансове середовище міжнародного менеджменту;

- розкрити суть валютно-фінансового середовища міжнародного бізнесу;

- відбирати персонал в процесі створення закордонних відділень компаній.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. V міні – модуль
3. Адміністративний менеджмент
4. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
5. Аналіз зарубіжних концепцій менеджменту
6. Базові засади менеджменту
7. БУДІВНИЦТВО В ПЕРСПЕКТИВІ ПРОЕКТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ
8. Види ефективності менеджменту
9. Види ефектів виробництва, пов’язаних з удосконаленням менеджменту організації
10. Види менеджменту
11. Види та принципи менеджменту.
12. Використання можливостей текстового редактора WORD у торговельному менеджменті. Формування документів та звітів для торговельного менеджменту

Переглядів: 803