• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Значення стратегічного управління для підприємств

Зарубіжні теорії менеджменту за останні 30 років пройшли досить складний шлях, на якому виникали та відмирали різні концепції й підхо­ди, зумовлені змінами в розумінні сутності та ролі менеджменту в розви­тку окремих підприємств і суспільства загалом. Як визнають провідні спеціалісти — теоретики та практики, однією з найбільш плідних ідей у менеджменті за цей період стало вже традиційне для процвітаючих під­приємств світу, однак все ще домінуюче та ефективне — стратегічне мислення. Зміст цього явища полягає в усвідомленні мети розвитку під­приємства та способів її досягнення, в ствердженні необхідності спостереження за зовнішнім і внутрішнім середовищем (для визначення мети та способів досягнення), формування стратегій та рішень, а також налагодження діяльності з метою їх здійснення.

Стратегічне мислення передбачає:

‒ усвідомлення управлінської ієрархії та послідовності встановлення пріоритетів при відповіді на запитання: «Чого ми хочемо до­сягти та в який спосіб?»;

‒ орієнтацію на розпізнавання та адекватне реагування на зміни в середовищі — нові можливості та потенційні загрози;

‒ логічне обгрунтування форм і методів залучення та напрямків вико­ристання інвестицій, а також персоналу відповідної кваліфікації для за­безпечення розв'язання проблеми довгострокового розвитку фірми;

‒ координацію стратегічних і поточних, функціональних та вироб­ничих, аналітично-планових і виконавських напрямків діяльності в організації;

‒ усвідомлення можливостей та масштабів впливу на формування середовища, а не лише реагування на зміни;

‒ орієнтацію на керівництво процесами розвитку підприємства в довгостроковому періоді формуванням відповідної системи страте­гічного управління, що виявляється в настанові на ініціювання та очолювання, а не на захист і наслідування.

Менеджери процвітаючих організацій орієнтуються на стратегі­чне мислення, яке передбачає вивчення потреб споживачів, нових можливостей і загроз, конкурентних позицій, вважаючи це такою самою звичною діяльністю, як і аналіз та оцінка ситуації всередині підприємства. Стратегічне мислення базується на усвідомленні на­самперед керівниками та всім персоналом власної відповідальності за довгострокове існування та розвиток підприємства, необхідності відповідного управління цим процесом і забезпечення орієнтації всіх видів діяльності на створення та підвищення конкуренто­спроможності, фінансового успіху впродовж тривалого періоду.

Стратегічне мислення управлінського персоналу будь-якого під­приємства відбито в понятті «стратегічний рівень підприємства».

Стратегічний рівень — це система знань про можливості та обмеження в розвитку підприємства, що реалізується у відповідних стратегічних рішеннях і діях.

Стратегічний рівень підприємства можна визначити, отримавши відповіді на такі запитання.¹

1. Якими є рівень знань і наявний обсяг інформації про ситуацію: в економіці, на ринку, в галузі, у конкурентів, у партнерів, у розроб­ників нових продуктів та технологій?

2. Відповідає чи ні наявний стан підприємства вимогам розвитку в середовищі, що склалося?

3. Чи є на підприємстві обгрунтована система цілей розвитку в коротко-та довгостроковому періоді?

4. Як розробляється стратегія підприємства, за допомогою яких методів?

5. Чи сформульовано загальну, цілісну стратегію підприємства?

6. Як структуровано цілі/стратегії за окремими підсистемами
підприємства (виробничими, ресурсними), а функціональними, також за окремими ринками, споживачами та ін., тобто чи є обгрунто­ваний «стратегічний набір»?

7. Чи враховано в «стратегічному наборі» обмеження за ресурса­ми (насамперед фінансовими), а також взаємозалежність окремих складових?

8. Який рівень стратегічного планування на підприємстві (за змі­стом планів, їхнім переліком і формою)?

9. Чи встановлено в стратегічних планах відповідальність за про­ведення стратегічних дій, а також послідовність і терміни виконан­ня окремих планових завдань?

10.Як відбиваються стратегічні заходи в поточних планах і бю­джетах?

11.Відповідає чи ні система організації управління, прийняття рішень, обліку та контролю вимогам стратегії та як вони будуть розвиватися?

12.Чи готові до стратегічних перетворень працівники підприємства?

13. Як роз'яснюватимуться стратегічні дії підприємства клієн­там, партнерам, суспільним організаціям, власним виробникам?

14. Як збудовано систему мотивації стратегічної діяльності?

Стратегічно орієнтоване підприємство — це підприємство, де стратегічне мислення є основною, принциповою настановою в дія­льності персоналу підприємства і насамперед вищого керівництва, де існує (формується) система стратегічного управління; застосовуваний раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних ПЛЯНІІ, і поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню орієнтирів. Таке підприємство має досить суттєві пріоритети порівняно з «псстратегічними організаціями»:

І. Підприємство може зменшити до мінімуму негативні наслідки змін, а також фактора «невизначеності майбутнього».

2. Підприємство має змогу враховувати об'єктивні (зовнішні та внутрішні) фактори, що формують зміни, зосередитись на вивченні цих факторів; сформувати відповідні інформаційні банки.

3. Підприємство має змогу отримати необхідну базу для при­йняття стратегічних і тактичних рішень.

4. Підприємство полегшує собі роботу для забезпечення довго­та короткострокової ефективності та прибутковості.

5. Підприємство стає більш керованим, оскільки за наявності сис­теми стратегічних планів є змога порівнювати досягнуті результати з поставленими цілями, конкретизованими у вигляді планових завдань.

6. Підприємство полегшує собі можливості встановлення систе­ми стимулювання стосовно розвитку гнучкості та пристосованості підприємства та окремих його підсистем до змін.

Виходячи з цього можна сформулювати загальні принципи стратегічної діяльності підприємства.

1. Кожне підприємство являє собою відкриту соціально-еконо­мічну систему, що змінюється, розвивається та переструктуровується в динамічному, часто ворожому середовищі.

2. Новостворені підприємства мають високий рівень гнучкості та реактивності, що дає змогу деяким з них забезпечити виживання. Далі вони стають більш стабільними: це означає, що для змін та роз­витку треба розроблювати спеціальні заходи, які набирають вигляду більш чи менш обгрунтованих стратегій, що враховують як зов­нішні (ринкові), так і внутрішні (виробничі) фактори.

3. Послідовний розвиток підприємства чи організації пов'язаний з формулюванням ясних, простих і досяжних цілей, які знаходять вираз у системі техніко-економічних, кількісних та якісних показників (на­приклад, прибуток, обсяг товарообігу, рівень якості продукції, бю­джетні характеристики тощо), а також у системі стратегій їхнього до­сягнення, що інтерпретується в «стратегічному наборі».

4. Навіть у разі застосування системи стратегічного управління з орієн­тацією на «стратегічний набір» настає час, коли вони застарівають та по­чинають стримувати розвиток підприємства. Щоб уникнути цього нега­тивного стану, стратегії потрібно постійно переглядати та оновлювати.

5. Механізм функціонування підприємства має містити стратегіч­ну підсистему, спрямовану на складання, аналіз і перегляд балансу зовнішніх та внутрішніх факторів, формування цілей і стратегій розвитку, які передбачають розробку та коригування заходів щодо формування середовища (у можливих межах) та пристосування до іншого підприємства. Досвід показує, що більшість підприємств, які орієнтовані лише на внутрішні проблеми, зазнають краху.

6. Підтримка змін, нововведень різних типів має запезпечуватися ефективною системою мотивації, соціально-психологічної підтримкою, що сприяє проведенню стратегічних дій.

Перевагами стратегічного мислення та усвідомленого стратегіч­ного управління (протилежність вільної імпровізації, інтуїції або без­діяльності) є:

1) забезпечення спрямованості всієї організації на ключовий ас­пект стратегії: «що ми намагаємося робити та чого прагнемо?»;

2) необхідність менеджерів чіткіше реагувати на зміни, нові мож­ливості та загрозливі тенденції;

3) можливість для менеджерів оцінювати альтернативні варіанти капітальних вкладень і розширення персоналу, тобто розумно перенести ресурси в стратегічно обґрунтовані та високоефек­тивні проекти;

4) можливість об’єднати рішення керівників усіх рівнів управ­ління, пов’язаних зі стратегією;

5) створення середовища, що сприяє активному керівництву та протидіє тенденціям, які можуть привести лише до пасивного реагування на зміну ситуації.

П’ята перевага полягає в тому, що новаторські стратегії можуть стати ключем до поліпшення результатів діяльності компанії у дов­гостроковому плані. З історії бізнесу відомо, що високих результатів досягали компанії ініціативні, а не ті, які просто реагували на змінні умови або захищалися. Досягаючи успіху, компанії роблять страте­гічні наступи для забезпечення своєї конкурентної переваги, а потім використовують свою частку ринку, щоб досягти фінансових успіхів.

Розглянемо можливі результати при впровадженні на підприєм­стві сучасних інструментів стратегічного управління [7]:

> підприємство має чітку, обґрунтовану стратегію, що вкрай не­обхідно менеджерам для бачення загальних цілей;

> стратегію можна використати під час роботи з інвесторами, банками, іншими стратегічними партнерами;

> наявність системи бюджетування, яка пов’язує всі дії компанії для досягнення стратегічних цілей;

> управління витратами й грошовими потоками ефективно, об­ґрунтовано, підконтрольно;

> організаційна структура підприємства прозора, налагодження ефективної корпоративної системи;

> персонал розуміє свої завдання, робить свій вклад в успішну реалізації стратегії без кризових ситуацій;

> наявність якісної системи звітності, яка чітко показує резуль­тати роботи, функціональних відповідальних, виконання бюд­жетів, прибуток за напрямами діяльності.

Сукупність якісної презентаційної інформації, правильного, про­зорого обліку, надійних систем і процедур дають підприємству змогу відповідати міжнародним вимогам, виходити на світові ринки капіта­лу, отримати максимально високу оцінку конкурентного ринку.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
3. ERP і управління можливостями бізнесу
4. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
5. I визначення впливу окремих факторів
6. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
7. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
8. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
9. IV група- показники надійності підприємства
10. Iсторичне значення революції.
11. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
12. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.

Переглядів: 1668