• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Робоча карта командира взводу

3.1 Інформаційні можливості робочої карти командира

Робота, яку проводить командир при підготовці та в ході бою, неможливо виконати, використовуючи лише даними особистого спостереження за полем бою. Тому, в сучасних умовах організовувати бій підрозділу та управляти їм в ході бою без топографічної карти неможливо. Застосування карти як особливої форми передачи інформації дозволяє командиру вивчити незнайому місцевість, а також положення об’єктів і військ на неї.

Топографічна карта (слайд 44), на якій графічно за допомогою умовних тактичних знаків і скорочених позначень зображується тактична обстановка та її зміни в ході бою, називається робочою картою командира.

За допомогою робочої карти командир може:

- з’ясувати одержане бойове завдання;

- вивчити і оцінити обстановку;

- прийняти рішення;

- поставити задачи підлеглим підрозділам;

- віддати вказівки щодо взаємодії та всебічному забезпеченню;

- скласти донесення старшому командиру;

- інформувати сусідів;

- особисто доповісти про обстановку старшому командиру;

- орієнтуватися на місцевості під час руху;

- вирішувати вогневі завдання та ін.

Одне з найважливіших елементів обстановки є зведення про противника.

До них належать:

- положення противника до визначеного часу (розташування його підрозділів на місцевості: в колонах, у передбойовому або бойовому порядку, в районах зосередження, на вогневих чи стартових позицій, рубежах розгортання, вогневих рубежах, тощо);

- характер дій й нумерація його підрозділів(напрямок наступу, нові рубежі оборони, висування для атаки чи контратаки, пересування колон, напрямки відходу і місця закріплення на рубежах та зосередження в районах, тощо);

- місця розташування його вогневих засобів, пунктів управління;

- інженерне обладнання позицій, рубежів, районів.

В першу чергу наносяться перевірені зведення, а неперевірені – наносяться з відміткою про необхідність перевірки.

На робочої карті командира взводу зведення про противника наносяться з подробицею до окремого вогневого засобу на глибину бойових задач взводу.

Не менш важливими елементами обстановки, що наносяться на робочу карту командира, є положення і характер дій своїх підрозділів та сусідів. Обсяг та повнота зведень про них звичайно більше, ніж про противника.

Перед тим, як прийняти рішення, командир повинен ретельно вивчити та оцінити за картою місцевість:

- рельєф;

- умови спостереження, ведення вогню, розташування, маскування, пересування, маневру;

- гідрографію, тощо.

3.2 Вимоги до робочої карти командира

Найважливішими вимогами до робочої карти командира є наочність, повнота і точність нанесення обстановки (слайд 45).

3.2.1 Наочність робочої карти досягається:

- правильним використанням і чітким викресленням тактичних умовних знаків;

- виділенням положення військ, щодо різного часу;

- правильним розташуванням службових та пояснювальних написів;

- правильним і чітким зображенням фактичного положення військ та характеру їхніх дій, що передбачаються;

- правильним підняттям карти.

3.2.2 Повнота нанесення обстановкина робочу карту визначається наявністю на карті тих даних обстановки, що дійсно необхідні командиру для організації і ведення бою. Залишкова інформація відбирає час та сприяє збереженню у таємниці задуму командира і його старшого начальника на організацію та ведення бою.

На робочу карту командира механізованого (танкового) взводу звичайно наноситься (слайд 46):

- положення своїх підрозділів та вогневих засобів;

- склад, положення та можливий характер дій противника на глибину задачи, яка поставлена взводу, і на його флангах;

- бойова задача взвода, що поставлена старшим командиром;

- положення і задачи безпосередніх сусідів (праворуч і ліворуч, попереду), їхні командно-спостережні пункти;

- розмежувальні лінії між батальйонами (якщо вони примикають до взводу);

- об’єкти і цілі, які знищуються засобами старших командирів, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню вогневих засобів старших командирів, що плануються на напрямку дій взводу;

- місця розташування (позиції) і задачи підлеглих вогневих засобів;

- місця установки інженерних загороджень;

- маршрути висування (руху);

- командно-спостережні пункти старшого командира і сусідів;

- дані радіаційної, хімічної та біологічної обстановки (при необхідності).

3.2.3 Підготовка карти

Підготовка карти складається із вибору, оцінки, склеювання, складання та підняття карти.

а) Вибір і оцінка карти

Для роботи командира взводу по організації і веденню бою найкраще підходять крупномасштабні карти масштабу 1:50000 і 1:25000. Точність вимірювання для них забезпечується не гірше 50 і 25м відповідно. Координатна сітка, висота перерізу, деталізація зображення рельєфу цих карт дозволяють командиру взводу організувати впевнене орієнтування на місцевості, визначити її прохідність, умови спостереження, здійснення маневру силами, засобами та вогнем, взаємодії та управління.

б) Склеювання карти (слайд 47)

Як правило робоча карта командира складається з декількох номенклатурних аркушів, які потребують правильної обрізки та склейки (рис. 3.1).

в) Підняття карти

Карта піднімається квітними олівцями із застосуванням умовних скорочень, позначень і картографічних знаків.

Кольори використовуються:

- зелений – для підняття гаїв, лісів та чагарників;

- синій – для підняття гідрографії і боліт;

- світло-коричневий – для рельєфу;

- темно-коричневий – для дорожньої мережі (крім залізниць);

- чорного – для останніх об’єктів і для написів.

г) Складання робочої карти (слайд 48)

Правильне складання робочої карти (рис. 3.2, 3.3) забезпечує:

- зручне розташування карти у планшеті, польовій сумці;

- користування картою без повного її розгортання;

- швидке знаходження на карті потрібного району;

- збереження карти від завчасного зношування.

Під час роботи на місцевості доцільно складати карту за формою і розмірами планшету або польової сумці. Не слід складати карту за лінією склейки, щоб на розірвати її за цією лінією. Щільне складання карти забезпечує більш сприятливі умови для роботи з нею.

д) Підписання робочої карти

Підготовка робочої карти закінчується її підписанням, яке включає службовий заголовок, вказівку про час початку і закінчення ведення карти, підпис посадовій особи, наприклад:

е) Нанесення обстановки на карту

Дані обстановки (слайд 49) наносяться акуратно, тонкими лініями і установленими знаками, розміри яких повинні узгоджуватися з величиною військових одиниць, які наносяться, добре читатися та не заступати топографічну основу карти.

Умовні знаки, які позначають війська, вогневі засоби і бойову техніку (свої і противника), наносяться відповідно їх положенню на місцевості по напрямку дії або ведення вогню.

Лінійні замкнені і напівзамкнені умовні знаки (положення військ, траншеї, вогневі позиції артилерії, рубежі, тощо) є масштабні, вони наносяться на карту за масштабом.

Немасштабні умовні знаки, крім командних пунктів, наносяться таким чином, щоб середина умовного знаку знаходилася у точці розташування об’єкта на місцевості. Командно-спостережні пункти батальйонів (дивізіонів) і командні пункти наносяться таким чином, щоб вертикальна пряма лінія своїм нижнім кінцем торкалася точки розташування об’єкта на місцевості. При цьому фігура знаку відносно цієї лінії повинна направлятися в сторону «від противника», якщо бойові дії ведуться в напрямках «схід-захід», а якщо в широтному напрямку, то свої – праворуч, а противника – ліворуч.

Нанесення обстановки на карту здійснюється у такий послідовності (слайд 50)

1). Положення взводу під час одержання бойового завдання (якщо взвод виконує задачу на фланзі батальйону наноситься розмежувальна лінія між батальйонами);

2). Дані про противника в напрямку дій взводу і про сусідів;

3). Задачи взводу;

4). Задачи сусідів;

5). Вихідна (вичікувальна позиція), маршрут руху, рубежі розгортання, переходу в атаку, спішування та час виходу на них;

6). Ділянки (рубежі) нанесення вогневих (авіаційних) ударів засобами старших командирів на напрямку дій взводу і сусідів;

7). Місця проходів в інженерних загородженнях;

8). Місця розташування КСП роти, батальйону і сусідів.

9). Рубежі вводу в бій других ешелонів, вогневі рубежі протитанкових резервів, рубежі мінування, якщо вони призначені в межах бойової задачи взводу.

Дані, які не можуть відобразитися на карті графічно, (слайд 51) оформлюються текстуально на вільному місці карти або у робочому зошиті (розподіл сил і засобів, сигнали взаємодії оповіщення і управління тощо), із застосуванням скорочень, що прийняті.

Можливий характер дій противника і рішення командира наносяться на карту переривчастими лініями.

Більш докладно питання ведення робочої карти доведено у книзі Помбрик И. Д., Шевченко Н. А. Карта офіцера. — М.: Воениздат, 1985. — 176 с.