Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Властивості товару „робоча сила”.

Вартість – це вартість засобів існування працівника і його родини.

Споживча вартість - здатність робітника працювати, створюючи вартість більшу, ніж вартість робочої сили.

Бізнесмен поєднує робочу силу і засоби виробництва. Іде процес праці, що через двоїстий її характер одночасно є процесом створення і споживчої вартості, і вартості. Конкретною працею працівник створює нову споживчу вартість, переносячи в неї вартість спожитих засобів виробництва. Абстрактною працею він створює нову вартість, причому більшу, ніж вартість робочої сили. Цей надлишок нової вартості над вартістю робочої сили і є додаткова вартість. Тому робочий день кожного працівника ділиться на дві частини:

1. Необхідний робочий час працівник створює необхідний продукт, рівний вартості робочої сили (відпрацьовує зарплату)

2. Додатковий робочий час працівник створює надлишковий продукт, тобто додаткову вартість.

Таким чином додаткова вартість – це вартість, створена найманим робітником понад вартість його робочої сили.

Вона привласнюється власником засобів виробництва і є для нього формою економічної реалізації власності на капітал.

За участю в створенні додаткової вартості капітал поділяється на постійний і змінний.

Постійний капітал (с) – це та частина капіталу, що втілена в засобах виробництва і у процесі виробництва не змінює свою вартість (витрати на сировину, матеріали, енергію)

Змінний капітал (v) - та частина капіталу, що втілена в робочій силі і в процесі виробництва змінює свою вартість.

Додаткова вартість (m) - це прирощення тільки змінного капіталу!

Маса додаткової вартості (m) – це її абсолютна величина.

Норма додаткової вартості () – це відношення додаткової вартості до змінного капіталу виражене в %:

Норма додаткової вартості показує ступінь її зростання.

Таким чином, повна вартість товару () складає суму витрат постійного капіталу (с), змінного (v) та додаткової вартості:

,

де с – стара вартість, що втілена в спожитих засобах виробництва (вартість сировини, матеріалів, амортизація обладнання)

- нова, або новостворена вартість, що включає вартість змінного капіталу v (зарплата) плюс додаткову вартість ().

3. Теорії капіталу.

1. Марксистська – розглядає капітал як соціально-економічне явище – капіталістичні виробничі відносини в межах і завдяки яким відбувається привласнення факторів та результатів виробництва власником робочої сили, промислового, торгового, позичкового капіталу, землі, тощо.

2. Речова теорія капіталу – розглядає його як речі, здатні самі по собі приносити дохід і забезпечувати приріст багатства. В її межах виділяють три теорії:

а) теорія трьох факторів виробництва Ж.-Б. Сея. Згідно з нею у виробництві – беруть участь три фактори, кожен з яких є джерелом доходів: праця-зарплати, капітал-прибутку, земля-ренти, а їх сума утворює вартість вироблених товарів;

б) концепція «продуктивності капіталу» обґрунтовує здатність капіталу як одного з факторів виробництва створювати дохід;

в) концепція стримування (засновник Н. Сеньйор) пов’язує виникнення прибутку з тим часового відмовою капіталістів від невиробничого споживання, та вкладання його у виробництво.

3. Монетарна теорія капіталу (С. Фішер, Дж. Робінсон) ототожнює капітал з грошима, зокрема з кредитними.

4. Теорія «людського капіталу» (60-ті рр. ХХ ст.). Її основою є погляди У. Петті та А. Смітта які вважали, що трудові навички та здібності людей належать до основного капіталу. Вони є джерелом майбутніх доходів тому треба інвестувати в людський капітал.

5. Теорія інтелектуального капіталу. Вважає джерелом додаткової вартості не працю, а знання та інформацію.

У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за багатьма аспектами:

а) за джерелами формування:

- власний; - залучений.

б) за напрямами інвестування:

- речовий; - людський.

в) за сферами застосування:

- промисловий;

- торговельний;

- позичковий.

г) за способом обороту та перенесення вартості:

- основний; - оборотний.

д) за значенням у створенні та перерозподілі доходу:

- реальний; - фіктивний.

е) за формами функціонування:

- індивідуальний;

- колективний;

- суспільний.

є) за масштабами функціонування:

- національний; - міжнародний.

ж) за роллю у створенні додаткової вартості:

- постійний; - змінний.

4. Капітал і наймана праця. Зарплата: сутність, форми, системи. Теорії зарплати. Номінальна і реальна зарплата.

У системі чинників суспільного виробництва людський фактор, як втілення робочої сили, є визначальним, бо людина не тільки приводить в дію знаряддя праці, а й вдосконалює їх, створює нові знаряддя праці, а іноді – й предмети праці (наприклад особливі сплави, полімерні матеріали).

За особистої свободи кожного члена суспільства, наявності власників засобів виробництва, нездатних привести їх у дію, великої кількості власників робочої сили, що не мають засобів виробництва, економічним способом поєднання особистісного й речових факторів виробництва (тобто засобів виробництва та робочої сили) є продаж робочої сили найманими працівниками власникам засобів виробництва – капіталістам-роботодавцям. Робоча сила, як об’єкт купівлі-продажу, як будь-який товар має ціну що постає у формі зарплати. І роботодавці-власники, і наймані працівники сприймають зарплату як оплату праці, а не робочої сили.

Зарплата – це ціна товару робоча сила, що складається на ринку, тобто грошова форма вартості робочої сили найманого працівника.

Працівник продає не працю, а здатність працювати, тобто свою робочу силу. Якби він продавав працю, то вона існувала б уже в момент укладання угоди з підприємцем оплачувалась би вся, а значить не було б ніякої додаткової вартості. Через зарплату роботодавець оплачує функціонування робочої сили лише в необхідний робочий час. Тому ціна праці у формі зарплати є перетвореною, викривленою формою вияву вартості і ціни товару робоча сила.

Працівник лише в тому разі одержує хоч якусь частку оплати праці в додатковий робочий час, якщо система оплати праці передбачає його участь у прибутках фірми.

На формування ціни робочої сили впливають такі чинники:

1) Природнокліматичний чинник. В різних кліматичних зонах різний обсяг, структура матеріальних благ (одяг, їжа, житло), які визначають вартість робочої сили. Тому вартість і ціна робочої сили неоднакові в країнах чи регіонах з теплим і холодним кліматом.

2) Цивілізаційний чинник. (ступінь розвитку суспільства). Від нього залежать потреби, в матеріальних, духовних, соціальних благах. Ціна робочої сили вища в тих країнах, де вищий рівень розвитку продуктивних сил, НТП.

3) Економічний чинник. Він визначає ступінь збалансованості трудових ресурсів і робочих місць, від нього залежить рівень зайнятості, що впливає на попит і пропозицію робочої сили.

4) Соціальний чинник. Це рівень організованості найманих працівників, впливовість профспілок. Чим він вищий – тим вища зарплата.

5) Інституціональний чинник. Це рівень захищеності найманих працівників державою, встановлення нею мінімальної зарплати, соціальних гарантій тривалості робочого дня.

Заробітна плата може відхилятись від ціни робочої сили залежно від:

- стану конкуренції на ринку праці;

- надання переваг одній групі працівників перед іншими (дискримінація жіночої праці);

- нецінові чинники: привабливість, престижність, творчий характер;

- рівень освіти, рівень кваліфікації працівників;

- стаж, досвід роботи.

Функції зарплати:

Відтворювальна – рівень оплати праці має бути достатній для нормального відтворення робочої сили та забезпечувати роботодавцю отримання бажаного результату від використання робочої сили.

Стимулююча – її розмір спонукає найманого працівника до ефективнішої праці.

Соціальна – передбачає забезпечення рівної оплати за рівну працю, поєднання договірного та державного регулювання з принципами соціальної справедливості.

Розрізняють два види зарплати:

а) номінальна – сума грошей, яка нараховується працівникові за відпрацьований робочий час або обсяг роботи і виплачується після утримання податків та інших встановлених законом відрахувань. Вона не дає уявлення про справжню цінність і корисність її для працівника, бо по ній він не може визначити скільки благ купить, наскільки задовольнить свої потреби. Благополуччя працівника залежить від його реальної зарплати.

б) реальна – це сума життєвих благ (товарів і послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну зарплату на певний момент. Реальна зарплата залежить від номінальної та рівня цін.

Оплата праці здійснюється у двох основних формах:

1) почасова (погодинна) – залежно від тривалості робочого часу,

її системи:

- погодинна преміальна;

- погодинна прогресивна.

2) відрядна (поштучна) – за результат,

її системи:

- відрядно-прогресивна;

- відрядно-преміальна;

- акордна;

- акордно-преміальна.

В ринковій економіці держава визначає мінімальну зарплату.

Мінімальна зарплата – розмір зарплати, нижче якого жоден наймач не має права оплачувати відпрацьовану погодинну чи відрядну норму праці. Вона не завжди відповідає прожитковому мінімуму. В Україні вона нижча за прожитковий мінімум.

Основні поняття:

Капітал. Первісне нагромадження капіталу. Додаткова вартість. Маса і норма додаткової вартості. Постійний капітал. Змінний капітал. Зарплата. Номінальна зарплата. Реальна зарплата.

 


Читайте також:

  1. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
  2. Аеродинамічні властивості колісної машини
  3. Аналізатори людини та їхні властивості.
  4. Аналізатори людини та їхні властивості.
  5. Атрибутивні ознаки і властивості культури
  6. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
  7. Біосфера Землі, її характерні властивості
  8. Будова атомів та хімічний зв’язок між атомами визначають будову сполук, а отже і їх фізичні та хімічні властивості.
  9. Будова і властивості аналізаторів
  10. Важливість товару для споживача
  11. Вартісна характеристика товару подається у рахунку та у проформі-рахунку.
  12. Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на об'єкти інтелектуальної власності чи ви­користати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.




Переглядів: 929

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Організаційні форми. | Тема № 7. Витрати виробництва і прибуток

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.