МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||
Вступ. Морфеміка як розділ мовознавчої наукиЛЕКЦІЯ № 1 План: 1. Слово як об’єкт морфемного та словотвірного аналізів. 2. Поняття про морфеміку сучасної української літературної мови. Предмет і завдання морфеміки. 3. Морфема – мінімальна значуща частина слова. Література: основна (2, 4, 5, 7, 9, 12, 15, 16); додаткова (16, 20, 31, 33), довідкова (3, 4, 7, 12, 16).
1. Слово вивчають у різних аспектах. Окремі з них – морфемний та словотвірний. Морфеміка і словотвір – це взаємозв’язані, але різні дисципліни. Вони мають свої одиниці, закономірності сполучування та пристосування морфів у словах, структурні особливості. Від глибини усвідомлення морфемної підсистеми мови залежить розуміння словотвірної і семантичної будови слова, його зв’язку з іншими лексичними одиницями. Морфеміка як наука виділилась порівняно недавно. Є багато праць у галузі морфеміки, проте ґрунтовно цю проблему досліджують Є. Карпіловська та Н. Клименко. У морфеміці вивчають морфемну будову слова, приципи морфемного аналізу. У словотворі вивчають словотвірну структуру слова і способи словотворення: наприклад, слово «підказка» під (префікс) каз (корінь) к (суфікс) а (закінчення) – морфемний аналіз; підказати підказка – суфіксальний спосіб словотворення. Для того, щоб ділити слова на морфи, виводити морфемну структуру слова, необхідно знати правила виділення морфем, які морфеми мають вільне значення, а які зв’язане, а також те, що деякі морфеми є унікальними, а деякі перехідними, афіксоїдами – префіксоїдами чи суфіксоїдами. Зупинимось детальніше на співвідношенні морфемної і словотвірної структури слова. Морфемна структура слова – це закономірна єдність частин, розташованих у певній послідовності. Завдяки мрфеміці і словотвору наш словниковий склад – відкрита система. І в морфеміці, і в словотворі – регулярні відношення. Наприклад, у словах «квасолина», «картоплина» суфікс «ин» вказує на одиничний предмет. Інший приклад: казати до писати робити. Морфеміка і словотвір пов’язані з усіма мовознавчими науками, а також із когнітологією, прагматикою, соціолінгвістикою тощо. У морфеміці вивчають передусім морфеми, їх варіанти; у словотворі – словотвірні моделі, комплексні словотвірні одиниці, способи словотворення. Словотвірна модель – це схема або формула побудови слова: « префікс + дієслово недоконаного виду» (Р + Y нед. виду) – «доказати». І морфеміку і словотвір можна розглядати з погляду синхронії і діахронії. Оскільки між словотвором і морфмікою є відмінності, то й виникла потреба рогдядати слово у двох аспектах: морфемному і словотвірному.
Морфемний аналіз Словотвірний аналіз
Таким чином, при морфемному аналізі основний акцент ставимо на морфемах, а при словотвірному – на твірній основі і словотворчому засобі (форманті). 2. Термін «морфеміка» використовується у двох значеннях: 1) це наука, що вивчає поділ слова на морфеми, формальні семантичні відношення між ними; 2) сукупність морфем, що виділяютьс в словах і використовуються в мові за певними законами сполучуваності: дорога, дорозі. Об’єкт морфеміки – морфеми і морфемні структури слів У морфеміці вивчають: 1) поділ слова на морфеми; 2) виділення у словах морфів; 3) склад морфем, їхні класи за роллю в слові, за значенням, за походженням, за ступенем поширеності; 4) сукупність морфемних структур та розподіл їх за частинами мови (кожна частина мов має свої морфеми); 5) закони конструювання морфемних структур. Складниками морфеміки є: 1) морфотактика, яка вивчає правила формальної семантичної та стилістичної сплучуваності: зоренятко, вітренятко; 2) морфонологія, яка вивчає звукові зміни в морфемному складі слова (особливо на морфемних швах: празький). Морфеміка є розділом граматики, тому що її одиниці, зокрема афікси, служать для вираження і словотвірних, і граматичних значень, наприклад, хлопець, водиця, білявий. Морфеміку розглядають з погляду синхронії і діахронії. Таким чином, морфеміка – це окрема самостійна дисципліна, яка має свій предмет вивчення. 3. Термін «морфема» (від гр. morhe – вигляд, форма) означає найменшу значущу частину слова (Енц., 342). Морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови; елементарна, мінімальна одиниця мови, формально не подідільна в межах одного слова, але подільна за семантикою. Цей термін вперше в українському мовознавстві в 1907 р. вжив Є. Тимченко. - Морфема – двостороння одиниця – вона має значення та матеріальне вираження: синюватий - -юват- виражає значення прикметника і неповноу вияву ознаки; - Морфема існує тільки у складі слова і є його найменшим компонентом, який наділений значенням; - Вона не має синтаксичної автономності; - Морфема – це родове поняття, яке охоплює такі видові: корінь, префікс, суфікс, конфікс, інтерфікс, постфікс, флексія. Отже, морфеми поділяються на кореневі та афіксальні. - корінь – основна обов’язкова морфема, афіксальні – службові; вони доповнюють і уточнюють його значення; - характерна особливість усіх морфем – це їхня відтворюваність і повторюваність у мові (морфема з тим самим значенням зустрічається у ряді слів, принаймні у двох): дощик, столик, носик – суфікс -ик, нульове закінчення; - морфемі притаманне денотативне (кореням), структурне, стилістичне (у різних стилях), експресивне (позитивне чи негативне заарвлення); класифікаційне (дієвідміни, відміни, розряди слів), диференційне (імпортувати – експортувати), конфігуративне (здатість одного з елементів сполучатися з іншим) значення; - є синкретичні морфеми, що водночас виражають ріні граматичні значення, наприклад, прикметникове закінчення вказує на рід, число, відмінок; - за характером виявлення морфеми увають сегментними (вираженими звуковими відрізками), нульовими (хід, зелень) і суперсегментними (несегментними, що розрізняють слова і форми слів): замок – замок, землі – землі; - морфеми мають валентні характеристики: а) з вільним / зв’язаним значенням; б) їм властива полісемія (викладач = діяч, приймач = предмет), омонімія (зима – писати), синонімія (українець – грузин), антонімія (зайти – вийти); - морфеми є продуктивні і непродуктивні (мир, вир, жир, дар; царівна, князівна, сотниківна); - морфеми є питомі і запозичені (гідро, аеро, аква, анти, контр). Таким чином, морфема – це найменша неподільна значуща одиниця мови, яка виступає як носій лексичного чи граматичного знаень, регулярно відтворюється відповідно до законів мови; це узагальнений тип конкретного значення. Читайте також:
|
||||||||||
|