Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поділ і кооперування праці.

Поділ праці як спеціалізація трудової діяльності, що при­зводить до виділення і співіснування різноманітних її видів, з доісторичних часів був основним фактором зростання про­дуктивності праці. В певній формі поділ праці існує на всіх рівнях людської діяльності: від світового господарства до сім'ї і робочого місця.

Суспільний поділ праці – це диференціація в суспільстві як цілому соціальних функцій, що виконуються певними групами людей, і виділення в зв'язку з цим різних сфер суспільства (промисловість, сільське господарство, місто і село, наука, мистецтво, армія і тощо), які, в свою чергу, поділяються на дрібніші галузі й підгалузі.

Технічний поділ праці – це диференціація видів трудової діяльності між підрозділами та працівниками підприєм­ства, поділ трудового процесу на підприємстві на ряд частко­вих функцій і операцій, це спеціалізація працівників у про­цесі економічної діяльності.

Технічний поділ праці – це вихідний пункт організації праці, що, враховуючи цілі виробництва, полягає у закріп­ленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Ви­рішення цього питання повинно передбачати не лише вимо­ги раціонального використання робочого часу і кваліфікації працівників, але і збереження змістовності праці, поперед­ження її монотонності, гармонізацію фізичних та психічних навантажень па працівників тощо.

Розрізняють такі основні види поділу праці всередині підприємства:

функціональний – поділ праці між різними категоріями працівників підприємства залежно від характеру вико­нуваних ними функцій і участі у виробничому процесі. Він проявляється у двох напрямках:

а) виділення в складі пер­соналу підприємства таких основних категорій: робітники і службовці (до службовців відносяться технічні виконавці, спеціалісти, керівники);

б) поділ працівників на основних (що безпосередньо змінюють форму і стан предметів праці, виробляючи продукцію) і допоміжних (що створюють не­обхідні умови для ефективної роботи основних працівників). Зміни характеризуються зростанням частки спеціалістів у загальній кількості персоналу та частки допоміжних праців­ників, що займаються наладкою обладнання;

Технологічний – поділ праці за технологічними опе­раціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, де­талями. Він визначає розстановку працівників у відповід­ності з технологією виробництва і значно впливає на рівень змістовності праці. Важливим завданням організації праці є пошук оптимального рівня технологічного поділу праці. Дуже вузька спеціалізація спричиняє монотонність, що викликає надмірну втому та зменшення продуктивності праці. Надто широка спеціалізація може стати причиною неякісного ви­конання робіт. Різновидами цієї форми поділу праці є пред­метний, подетальний та поопераційний поділ;

Професійний – поділ праці між групами працівників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт. У цьому напрямку зміни характеризуються зростанням частки професій інтелектуальної праці, механізованої праці, професій широкого профілю;

Кваліфікаційний – поділ праці між групами праців­ників у залежності від складності виконуваних ними робіт. Працівники однієї і тієї ж професії можуть мати різні знання, вміння і досвід роботи, що відображається у кваліфікації – якості роботи (праці) і лежить в основі розподілу праців­ників за групами кваліфікації – розрядами, категоріями, класами тощо. Зміни тут відбуваються в напрямку підви­щення культурно-технічного і кваліфікаційного рівня працівників і, відповідно, частки висококваліфікованих праців­ників.

Поділ праці як одночасне співіснування різних видів трудової діяльності відіграє важливу роль у розвитку органі­зації виробництва і праці. Він є необхідною передумовою орга­нізації виробництва та підвищення продуктивності праці. Поділ праці дозволяє організувати послідовну та одночас­ну обробку багатьох предметів праці на всіх фазах вироб­ництва та стадіях технологічного циклу. Спеціалізація ви­робничих процесів сприяє вдосконаленню трудових навичок працівників.

Однак існують межі економічної та соціальної доцільності в процесі поділу праці, які часто не збігаються. З економіч­ної точки зору поглиблювати поділ праці доцільно доти, доки це поглиблення супроводжується підвищенням ефек­тивності використання робочої сили і обладнання, врахову­ючи також витрати на проектування та організацію вироб­ничих процесів і нормування праці. З соціальної точки зору межею доцільності подальшого поглиблення поділу праці є збереження широкої кваліфікації працівників та змістовності їх роботи, попередження монотонності та надмірної втоми.

З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій в затратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин ніж учасниками трудово­го процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.

Кооперування праці на підприємстві здійснюється в різних формах, наприклад при індивідуальному виконанні роботи на окремих робочих місцях, при багатоверстатній роботі або поєднанні трудових функцій і спеціальностей, при колективній роботі.

Провідне місце серед колективних форм організації сучасної праці належить бригадній. Бригада – це група пра­цівників, що разом здійснюють виробничий процес або його частину і колективно відповідають за результати своєї ро­боти. Основними видами бригадної організації праці є спеціалізовані бригади (складаються із працівників однієї про­фесії, що виконують однорідні технологічні процеси) і комплексні бригади (складаються із працівників різних професій, що виконують комплекс взаємопов'язаних технологічно різно­рідних робіт).

Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.

Бригада — це організаційно-технологічне і соціально-еконо­мічне об’єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого зав­дання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими затратами на основі колек­тивної матеріальної заінтересованості і відповідальності.

Створення бригад відбувається за наявності відповідних матеріально-технічних і організаційних передумов. Основні з них такі:

! неможливість розподілу загальної роботи між окремими виконавцями;

! необхідність забезпечення чіткої взаємодії між основними і допоміжними робітниками для досягнення вищого результату в праці;

! необхідність визначення обов’язків і обсягу робіт за відсутності постійних робочих місць;

! наявність спільної мети та зв’язків між робітниками в процесі праці;

! взаємозамінюваність і суміщення професій в окремих робочих групах;

! відповідний кількісний і професійно-кваліфікаційний склад робітників;

! можливість визначення норм і нормативів трудових і матеріальних затрат на кожну з операцій, або на кінцеву продукцію;

! можливість обліку трудових і матеріальних затрат за операціями і за кінцевою продукцією;

! наявність системи планування й обліку продукції та ін.

Процес формування бригад і організації праці всередині них передбачає:

! проведення попередніх розрахунків чисельності професійно-кваліфікаційного складу бригади;

! побудову графіків завантаження виконавців протягом робочого часу;

! встановлення бригадних норм виробітку, а також системи керівництва бригадою.

Розробляються критерії оцінки праці, матеріального і морального стимулювання. Проектні розрахунки і рішення вносяться до паспорта бригади і враховуються під час атестації і раціоналізації робочих місць. Залежно від особливостей технології, організації виробництва і його технічного рівня розрізняють спеціалізовані і комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади формуються із робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологіч­них процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потуж­ного агрегату, конвеєрної і потокової лінії та ін.).

Комплексні бригади формуються з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємозв’язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо. Створення таких бригад ефективніше на дільницях зі складним технологічним устаткуванням, в умовах поточно-конвейерних, предметно (подетально) спеціалізованих виробництв із замкненим технологічним циклом.

Комплексні бригади можуть бути з повним поділом праці, частковим і без поділу праці.

У бригаді з повним поділом праці кожний робітник постійно виконує роботу однієї професії і кваліфікації, і ця робота є складовою комплексного завдання бригади.

У бригаді з частковим поділом праці, зумовленим певною технологічною послідовністю виробництва, робітник поряд зі своєю певною операцією в разі необхідності виконує операції зі споріднених спеціальностей.

Комплексній бригаді без поділу праці властиве широке суміщення професій і певна взаємозамінність робітників у процесі праці. Кожний робітник може виконувати всі операції, що входять у виробниче завдання бригади.

Залежно від режиму роботи комплексні і спеціалізовані бригади можуть бути змінними і наскрізними. До складу змінних бригад входять робітники лише однієї зміни, протягом якої виконується весь комплекс робіт. Наскрізні бригади створюються за таких виробничих умов, коли тривалість циклу оброблення виробів або час виконання певної роботи на дільниці перевищує тривалість зміни. До таких бригад входять робітники двох або трьох змін.

За кількісним складом бригади можуть бути нечисленні (5—10 осіб), середні (11—25), великі (25—50 осіб і більше).

Ефективність функціонування бригад залежить від рівня їх самостійності. Подальше запровадження бригадного госпрозрахунку, що передбачає організацію роботи на основі поєднання оперативно-виробничої самостійності і бізнес-плану, порівняння витрат і одержуваного ефекту, встановлення прямої залежності оплати праці від кінцевих результатів роботи, підвищення відповідальності бригади й адміністрації за виконання виробничих завдань.

Переведення бригади на господарський розрахунок передбачає такі передумови:

! створення системи госпрозрахункових показників (обсяги ви­робництва, матеріальні витрати, якість продукції тощо) для оцінювання діяльності бригад різних типів;

! закріплення за бригадами конкретної площі, технологічного устаткування;

! обґрунтованість, стабільність і своєчасність доведення до бригад планових завдань;

! забезпечення бухгалтерського й оперативного обліку діяльності бригади;

! організацію зберігання і видачі бригадам матеріальних цінностей;

! установлення бригадних норм і розцінок;

! наявність системи госпрозрахункових претензій.


Читайте також:

  1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
  2. IV. Розподіл нервової системи
  3. V. Розподільний диктант.
  4. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  8. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
  9. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
  10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
  11. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
  12. Адміністративний і територіальний поділи Запорозької Січі




Переглядів: 1336

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Державна політика в області зайнятості. | Організація, планування і обслуговування робочих місць.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.