• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Принципи розміщення підприємств побутового обслуговування.

Тема 4: Економіка підприємств побутового обслуговування.

1. Принципи розміщення підприємств побутового обслуговування.

2. Структура основних фондів та методи їх оцінки.

3. Склад, структура та нормування обігових коштів.

4. Аналіз технічного рівня підприємств побутового обслуговування.

5. Склад і структура засобів виробництва, що споживаються підприємст-вами побуту.

Раціональне розміщення підприємств побутового обслуговування має вирішальне значення для підвищення ефективності обслуговування населення.

При розміщенні підприємств побутового обслуговування враховуються специфіка сфери обслуговування та конкретні умови кожного району. Підприємства побутового обслуговування повинні бути максимально наближені до споживачів, так як послуги не можна транспортувати, виробляти заздалегідь та переміщати між окремими регіонами.

Основні вимоги щодо розміщення підприємств побутового обслуго-вування:

- забезпечення кожного населеного пункту комплексом побутових послуг;

- мінімальні терміни виконання замовлення при високій якості послуг та обслуговування;

- доступність послуг всьому населенню регіону;

- ефективність виробництва побутових послуг.

При розміщенні підприємств побутового обслуговування враховують наступніфактори:

- рівень споживання послуг на одного жителя;

- нормативні затрати часу на відвідування населенням підприємств побутового обслуговування;

- нормативні затрати часу чи нормативні відстані для зв’язку спеціалізованих підприємств із своїми приймальними пунктами;

- транспортні затрати, затрати часу на переміщення між зонами обслуговування;

- основні типи підприємств побутового обслуговування.

При розміщенні підприємств побутового обслуговування використовують наступні економіко-математичні моделі, що дозволяють оптимізувати вирішення проблеми їх розміщення:

1). Модель розміщення підприємств, що мають безпосередній контакт із споживачами послуг.

2). Модель розміщення спеціалізованих підприємств без контакту із споживачами послуг.

3). Модель розміщення підприємств без матеріально-технічного поста-чання, підключення до них підприємств побутового обслуговування та визначення раціональної структури і величини запасів матеріалів.

4). Модель раціонального транспортування замовлень із приймальних пунктів на спеціалізовані підприємства і навпаки, а також із одного спеціалізованого підприємства на інше.

Моделі кожного типу дозволяють визначити показники схеми раціонального розміщення і мають конкретну специфіку для умов міста, села, області чи регіону.

Економіко-математичне вирішення завдання розміщення підприємств побутового обслуговування базується на трьох основних принципах:

1). Принцип доступності підприємств, згідно з яким розміщення підприємств за кожним видом і комплексом послуг повинно враховувати затрати часу споживачів на відвідування підприємств. Середній час, що витрачається на один контакт з підприємством, повинен бути меншим чи рівним встановленому для кожного типу підприємств нормативного часу.

Наприклад, при розміщенні крупних спеціалізованих підприємств із виконання певного виду послуг (ремонту годинників, взуття) норматив часу транспортної доступності складає 30-60 хв. (в залежності від величини міста і місцевих умов); для комплексного приймального пункту норматив доступності 3-7хв.; для перукарні – 15-20хв.

2). Принцип максимальної концентрації обслуговування, що передбачає забезпечення можливості більшої концентрації виробництва послуг шляхом будівництва крупних підприємств із сучасною технікою та технологією надання послуг.

3). Принцип рентабельності чи самоокупності підприємств, що передбачає детальне визначення типорозміру спеціалізації підприємства.

В залежності від способу організаціїпідприємства побутового обслуговування класифікуються на такі види:

1). Спеціалізоване підприємство без приймання замовлень – крупне підприємство із виконання певного виду послуг. Місцезнаходження вибирається із врахуванням мінімальної транспортної доступності до приймальних пунктів. Норматив транспортної доступності – 30-60хв. (в залежності від величини міста і місцевих умов).

2). Спеціалізоване підприємство з прийманням замовлень – замовлення приймаються у відокремлених і власних приймальних пунктах. Норматив транспортної доступності – 15-30 хв. (в залежності від виду послуг).

3). Будинок побутових послуг – комплексне багатофункціональне підприємство з приймання замовлень практично на всі види послуг та виконанням їх на місці чи спеціалізованому підприємстві. Воно повинно забезпечувати максимум комфорту при обслуговуванні населення та розміщуватись в межах доступності 20-40хв.

4). Комплексний приймальний пункт із виробництвом – підрозділ підприємства, основною функцією якого є приймання замовлень на різні види послуг. Виробництво здійснюється для послуг, що не вимагають особливого обладнання (терміновий ремонт взуття, одягу, перукарські послуги). Норматив транспортної доступності – 5-7хв.

5). Комплексний приймальний пункт без виробництва – здійснює лише приймання замовлень. Розрахований на транспортну доступність 3-7хв.

6). Салони-перукарні – спеціалізовані підприємства, що надають повний комплекс перукарських послуг. Норматив транспортної доступності 15-20хв.

7). Спеціалізований приймальний пункт без виробництва – призначений для надання послуг одного виду. Норматив транспортної доступності 7-10хв.

8). Спеціалізований приймальний пункт із виробництвом – відрізняється наявністю невеликого виробництва (дрібний ремонт, прокат). Норматив транспортної доступності – 7-10хв.

Класифікація побутових послуг за галузевою ознакою:

- пошиття швейних виробів, верхнього одягу, спортивного одягу, хутряних виробів, головних уборів;

- виготовлення трикотажних виробів;

- пошиття взуття, виготовлення шкіргалантерейних виробів;

- виготовлення меблів;

- виготовлення металічних виробів для транспортних засобів, огорож, пам’ятників, ювелірних виробів;

- будівельні роботи;

- ремонт одягу;

- ремонт трикотажних виробів;

- ремонт взуття (дрібний, середній, великий ремонт);

- ремонт і технічне обслуговування радіоапаратури;

- ремонт і технічне обслуговування побутової техніки;

- ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів (легкові автомобілі, мотоцикли);

- ремонт меблів;

- хімчистка і перекрашування виробів ;

- прання виробів;

- ремонт квартир і побутових об'єктів;

- інші види послуг матеріального характеру (переробка сільськогоспо-дарської продукції і сировини);

- транспортно-експедиційні послуги;

- послуги ломбардів;

- перукарські послуги;

- довідково-інформаційна служба;

- послуги бань і душових;

- послуги, пов’язані з реєстрацією актів громадянського стану;

- інші невиробничі послуги (різного роду консультації, догляд за дітьми, хворими).

Під формою обслуговування розуміється організаційна система надання побутових послуг. Існує наступна класифікація форм обслуговування:

1). За місцем надання послуг:

- в стаціонарних умовах (ательє, цехи, майстерні, салони, приймальні пункти);

- в умовах пересувної майстерні або комплексного приймального пункту;

- в умовах максимального наближення до місця роботи і навчання (в установах, на підприємствах, в навчальних закладах);

- за місцем проживання (в будинках, в гуртожитках, готелях);

- в умовах змішаного обслуговування (прийом замовлень за місцем проживання або роботи та отримання їх на підприємствах служби побуту).

2). За тривалістю надання послуг:

- виконання замовлень у встановлені терміни;

- термінове виконання замовлень (як правило, протягом 1-3 діб);

- виконання замовлень в присутності замовника;

- самообслуговування.

3). За методами організації:

- виконання замовлень при безпосередній участі замовника з врахуванням його індивідуальних запитів і смаків;

- обмін несправних предметів на заздалегідь відремонтовані;

- виконання замовлень із заздалегідь виготовлених напівфабрикатів;

- виконання замовлень за вказаними розмірами і фасонами, що не мають суттєвих особливостей;

- прийняття замовлень (заявок) на послуги без безпосередньої участі замовника: телефоном, телеграмою, поштою (прийняття і відсилання індивідуальних замовлень);

- за попереднім записом;

- абонементне обслуговування;

- форма обслуговування через посередників – бюро побутових послуг, через ЖЕК або агентів за сумісництвом по місцю роботи і навчання, через поштарів.

За формою розрахунків побутові послуги поділяються на наступні групи:

1). Послуги гарантійного ремонту предметів споживання, коли розрахунок виконує не замовник, а завод-виробник.

2). Послуги платного ремонту, коли повний розрахунок виконує замовник. Друга група послуг в свою чергу поділяється на розрахунок, коли замовник розраховується з підприємством у встановленому порядку.

За характером попиту побутові послуги поділяються на такі групи:

1). Послуги постійного попиту (ремонт взуття, послуги перукарень, фотоательє, прання білизни, бані тощо).

2). Послуги періодичного попиту, необхідність в яких виникає відносно рідко (індивідуальне пошиття одягу і взуття, виготовлення меблів і т.д.).

3). Послуги епізодичного попиту (ремонт предметів довготривалого користування, ритуальні послуги і т.д.). Необхідність таких послуг обумовлена випадком, епізодом (якісно виготовлений холодильник, наприклад, довгий час не потребує ремонту).

Класифікація побутових підприємств за ступенем спеціалізації виробництва і обслуговування:

1). Спеціалізовані підприємства – створюються на базі однопрофільних структурних підрозділів, розташованих на території великого міста або декількох районів. До них відносяться: заводи з ремонту побутової техніки і приладів; фабрики прання одягу; ломбарди; лижні станції та станції човнів; ремонтно-будівельні трести.

2). Багатогалузеві підприємства – до них відносяться комбінати побутового обслуговування (КПО), районні виробничі управління (РВУ) і будинки побутових послуг (БПП), що поєднують структурні підрозділи різного характеру. Їх завданням є організація комплексного побутового обслуговування населення. -–'

Всі КПО і РВУ наділені правом юридичної особи. До їх складу входять як спеціалізовані, так і змішані цехи, ательє, майстерні, а також комплексні приймальні пункти. -Н-

БПП за своєю структурою та розмірами діляться на три основні групи: великі, середні, сільські.

Основними показниками галузевої приналежності підприємств побутового обслуговування є: функціональне призначення, характер робіт та послуг.

За функціональним призначеннямпідприємства побутового обслуговування поділяються на три групи:

1. Підприємства, зайняті виготовленням, ремонтом, виготовленням виробів на замовлення населення.

2. Підприємства, зайняті безпосереднім обслуговуванням замовників (клієнтів).

3. Підприємства, що є посередниками у населення при отриманні побутових послуг.

До першої групи відносяться цехи, ательє, майстерні індивідуального пошиття і ремонту одягу, взуття, трикотажних виробів, ремонт побутової техніки і обладнання, ремонт і виготовлення металовиробів, ремонт і технічне обслуговування транспортних засобів, ремонт і виготовлення меблів, хімчистка виробів і прання білизни, ремонтно-будівельні роботи на замовлення населення.

До другої групи відносяться фотоательє, перукарні, бані, ломбарди, прокатні пункти, лижні станції, станції човнів тощо.

До третьої групи відносяться транспорті агентства, довідково-інформаційні служби, комбінати побутового обслуговування.

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. IV група- показники надійності підприємства
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
6. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
7. Автопідприємства вантажних автомобілів
8. Автопідприємство пасажирських автомобілів
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
11. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.
12. Активами торговельного підприємства

Переглядів: 2661