Завдання курсу на сучасному етапі соціально економічного розвитку країни

При розвалі СРСР ми отримали в спадщину промисловість спрямовану на виробництво в основному військової продукції та продукції добувної та чорної металургії при добре розвинутому сільському господарстві.

Перебуваючи у складі Радянського Союзу на території України в 1990 р. було сконцентровано видобування 42% залізної руди, виплавка 39,4% чавуну і 32,6% сталі. Промисловістю країни вироблялось 60% продукції військово-промислового комплексу, в тому числі 50% вартості продукції машинобудування для Збройних Сил. Виробництвом продукції для військово-промислового комплексу було зайнято понад 70% промислових підприємств України. У сільському господарстві вироблялось третина зерна, молоко і м’яса.

Наша промисловість і сільське господарство повинні були сприяти забезпеченню розвитку всього СРСР і зміцненню його могутності.

Це було позитивним явищем, оскільки така спеціалізація потребувала висококваліфікованої робочої сили, досягалась висока зайнятість населення і його належний життєвий рівень.

З проголошенням незалежності і розривом зв’язків з країнами колишнього СРСР поряд з позитивним моментом, який заключався в можливості створити таку державу, про яку мріяв народ України, появилося ряд негативних моментів, а саме:

– в результаті скорочення обсягів виробництва безробіття серед працездатного населення в межах 50%, що сприяло виїзду їх в пошуках роботи за кордон;

– в Україні біля 100 тис. чол. хворих на активний туберкульоз, які перебувають на обліку в медичних закладах;

– надто низький життєвий рівень населення;

– в країні більше 100 тис. бездомних дітей;

– Україна займає перше місце в Європі по розповсюдженню СНІДУ і значна доля дітей народжуються з ознаками цієї хвороби і батьки відказуються від них в пологових будинках.

Становлення України як самостійної держави та входження її у світовий економічний простір потребують перебудови всього промислового і сільськогосподарського виробництва, вдосконалення системи господарських зв’язків, ефективного використання природно ресурсного та трудового потенціалу в інтересах зміцнення могутності держави та поліпшення добробуту її населення.

Все це потребує усвідомлення проблем, які стоять перед державою і її народом, і перебудови промислових підприємств в основному на виробництво цивільної продукції та проведення реформи у сільськогосподарському секторі економіки відповідно до Конституції України.

Основними стратегічними орієнтирами економічної політики є:

– економічне стимулювання створення конкурентоспроможних виробництв;

– забезпечення зростання доходів населення на основі підвищення продуктивності праці;

– забезпечення створення умов для реалізації людського потенціалу;

– забезпечення цінової стабільності.

В Україні питанням розвитку і розміщення продуктивних сил займається Рада по вивченню продуктивних сил. Це наукова організація, яка входить до складу Національної академії наук.

Лише за її згодою і при її науковому обґрунтуванні проводиться будівництво великих промислових об’єктів. Певну роль у розміщенні виробництва відіграють міністерства та відомства, особливо Міністерство праці та соціального захисту населення. У його компетенцію входить визначення можливості забезпечення майбутніх підприємств робочою силою та необхідним кадровим складом працівників.

Надто важливим завданням Ради по вивченню продуктивних сил є прогнозування розміщення продуктивних сил на перспективу. Причому всі завдання повинні вирішуватися в умовах

України як самостійної держави і здійснюватися на основі науково обґрунтованих підходів в основному в розрахунку на власні сили і можливості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Продуктивні сили як невід’ємна складова розвитку економіки	\|	Теорії і концепції розміщення продуктивних сил.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.