Посилення міжнародної злочинності – один з негативних наслідків глобалізації.

Важливим фактором розвитку сучасної світової цивілізації стала глобалізація як специфічне суспільно-політичне явище. Відомий німецький дослідник даних процесів наприкінці ХХ століття У.Бек у роботі «Що таке глобалізація? Помилки глобалізму – відповіді на глобалізацію» схильний розглядати її як «діалектичний процес, котрий створює транснаціональні соціальні зв`язки і простори, обезцінює локальні культури і сприяє виникненню третіх культур», «непоборну умову людської діяльності наприкінці ХХ століття». Негативним наслідком глобалізації виступає посилення злочинності та набуття нею нових рис, особливо транснаціонального характеру. Стає очевидним, що протидія такій злочинності може бути успішною лише за умови кооперації та координації міжнародних правоохоронних зусиль. Все інше, що стосується боротьби зі злочинністю у національно-державних рамках кожної із країн є у значній мірі явищем неоднорідним і, тому відносним. Правоохоронна політика держави за умов глобалізації мусить враховувати всю складність ситуації, породженої нею та прагнути до максимального продуктивного поєднання можливостей національного (особливого) права з досвідом застосування права європейського і світового (загального). Очевидно, що лише за цієї умови стає можливим сподіватись на досягнення успіху у боротьбі з транснаціональною злочинністю.

Слід зазначити, що причинно-наслідковий зв’язок між аспектами розвитку сучасного політичного та економічного життя планети і процесами, які відбуваються у сфері правоохоронної діяльності, простежується доволі чітко. До особливостей реалізації даного зв’язку слід віднести:

¾ розповсюдження демократії, що може сприяти поглибленню конфліктів, спалахам насильства, розвитку вандалізму та тероризму, оскільки лібералізація суспільних відносин відповідно веде до лібералізації у трактуванні злочинності, значного пом’якшення ступеня відповідальності за своєї порушення законності та правопорядку, що не може не впливати на сучасні світові процеси;

¾ домінування ринкових відносин в економіці, формування т.зв. «ринкового» лібералізму, що призводить до руйнації усталених форм економічного співіснування;

¾ зростання рівня корумпованості апарату влади та управління;

¾ взаємну інтеграцію світової економіки, що супроводжується виникненням та подальшим укрупненням транснаціональних промислово-виробничих груп та корпорацій. Варто відзначити, що інтернаціоналізація світової економіки неминуче призводить не тільки до розвитку легальної підприємницької діяльності, але й до злочинної ділової активності, яка не обмежується національними межами;

¾ трансформацію систем виробництва та ринку робочої сили, яка докорінно змінила усталений ще в середині ХХ ст. спосіб організації виробництва, сприяє значному посиленню процесів міграції капіталу та робочої сили, для яких не існує вже жодних національних кордонів;

¾ швидкість технологічного оновлення, що сформувала основи для так званої «інформаційної революції»;

¾ революційні процеси у функціонуванні сучасних засобів масової інформації, що супроводжуються відображенням у них диктату ідеології споживацтва.

Результати сучасної глобалізації реально впливають на стан злочинності та боротьби за її подолання. Серед політичних та економічних процесів, що реально вплинули на зміну природи сучасної злочинності, політологи виділяють ті з них, які властиві останньому десятиліттю ХХ століття, а саме: а) розпад СРСР; б) трансформації в рамках Європейського Союзу, що зумовили зміни у візовому режимі, послабили митний та паспортний контроль у Західній Європі; в) соціально-політичні та економічні реформи в Китаї у напрямку капіталізації економіки цієї країни; г) підписання Північно - Американської угоди про вільну торгівлю (НАФТА). Не можна не відзначити, і того, що останнім часом ми стали очевидцями звуження суверенітету країн як результату здійснення глобалізаційної політики ведучих країн світу, а також фактів дезінтеграції та розпаду ряду країн світу.

У зв’язку з цими процесами, але вже як їх породження, виявляють себе і кримінологічні проблеми, здатні у значній мірі формувати особливий статус сьогоднішньої злочинності. До найважливіших з них слід віднести:

а) проблему зайнятості населення, значна частина якого знаходиться поза межею необхідної кількості працюючих, здатних забезпечити стабільний стан виробництва у країнах світу. Науково доведено, що для цього достатньо залучення лише 20% населення планети. У цьому разі виникає питання про роль незайнятої чистини, котрій уготовано пасивне споглядання і в перспективі ймовірне працевлаштування у поза виробничій сфері, де, як відомо воно часто реалізується з порушенням законності. Не слід скидати з рахунку і можливості активного спротиву безробітних, якщо умови вирішення їхніх проблем не покращуються або покращуються надто мляво. У даному випадку зростає загроза застосування силових методів розв’язання конфліктів;

б) проблему ринків фінансових операцій, котра напряму пов`язана з тим фактором, що в наш час понад 80% фінансового капіталу знаходиться у «вільному плаванні», і це сприяє існуванню та розвитку фінансових спекуляцій. Одночасно ми є свідками небаченого розвитку фінансових систем, через які щоденно перекачується до одного трильйона доларів, значного зростання швидкості переведення грошей через національні кордони. Зниження можливості їх ідентифікації сприяє проведенню незаконних операцій та „відмиванню” грошей, а використання в рамках міжнародних розрахунків обмеженої кількості валют (долар США, євро, англійських фунт стерлінгів чи японська ієна) об`єктивно сприяє процесам криміналізації у сфері міжнародної фінансової діяльності;

в) проблему суттєвого зниження здатності національних урядів управляти суспільством, боротись зі злочинністю. Політика глобалізації неодмінно формує тенденцію до уніфікації законодавства, чим реально звужує можливості врахування національного досвіду вирішення важливих питань правоохоронної діяльності [6, C. 123-124].

Сьогодні злочинність як суспільно-політичне явище перейшла кордони країн, набрала рис явищам міжнародного, транснаціонального. Ряд визначень транснаціональної злочинності, що відображають її особливості, котрі склались в умовах здійснення сучасних глобалізаційних процесів, уже сформульовані і перебувають в обігу. Так, наприклад Всесвітня конференція з організованої злочинності на рівні міністрів, що відбулась у Неаполі (Італія) у листопаді 1994 року, запропонувала вживати дане визначення стосовно процесів, що пов`язані із переміщенням потоків інформації, грошей, фізичних об`єктів, людей чи інших матеріальних (нематеріальних) засобів через державні кордони, причому один із суб`єктів даного процесу не представлений державою.

Міжнародна глобалізація, що здійснюється на засадах широкої інтеграції учасників суспільно-політичних та економічних процесів не може не спричинити такого ж рівня змін, які відбуваються у рамках розвитку сучасної організованої злочинності. На думку ряду дослідників даного явища можна виявити об`єктивні процеси, котрі напряму сприяють переростанню злочинності у свій транснаціональний різновид. По-перше, це розвиток міжнародних зв`язків у політичній, економічній та соціальній сферах. По-друге, формування транснаціональних корпорацій в окремих галузях промисловості. По-третє, об`єднання представників різних країн світу у міжнародні громадські організації. І, по-четверте, це «розмивання державних кордонів», що проявляється у значному спрощенні візового режиму між рядом держав світу та відкритості сучасного суспільства для широких потоків робочої сили.

Не можна не помітити, що результатом сучасної глобалізації стали і ті зміни, що пов`язані з важливими міграційними процесами у сучасному світі. Ці тенденції були проаналізовані у черговій доповіді ООН про розвиток людини за 2004 рік, де було зафіксовано факт збільшення числа мігрантів, що проживають за межами своєї історичної батьківщини із 76 млн. чол. у 1996 році до 175 млн. чол. у 2000 році. Нелегальна міграція сягнула масштабів у 30 млн. чол. щорічно. Внаслідок цього сформувались доволі значні за чисельністю діаспори різноманітних етнічних груп у ведучих країнах Заходу, зокрема китайська, чисельність якої за різними статистичними даними сягає від 30 до 50 млн.чол. Активність міграційних процесів доповнюється значним зростанням фінансових потоків, що йдуть у країни, які розвиваються, і зросли від 30 млрд. дол. США у 1990 р. до 80 млрд. дол. США у 2002 р.

Ці факти свідчать про наявність тих процесів, які можуть реально впливати на стан транснаціональної злочинності, формують умови для перенесення дій тих чи інших організованих злочинних груп з одних держав на території інших, фінансово стимулюють розвиток транснаціональних організованих злочинних груп.

Слід зазначити, що відповідно до прийнятої 15 листопада 2000 року Генеральною Асамблеєю ООН «Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності» транснаціональний злочин вважається таким за умов:

· здійснення його у більш як одній країні;

· наявної підготовки, планування, керівництва або контролю за його здійсненням в одній країни за умов, що вони здійснюються у іншій;

· здійсненням злочину у певній країні за участю злочинної групи, що функціонує у більш, ніж одній країні;

· здійсненням злочину у одній країні за умови, що його суттєві наслідки мають місце у іншій країні.

На думку білоруського дослідника В.В.Меркушина, транснаціональні злочини не лише здійснюються на території декількох країн, але й характеризуються своєю систематичністю, чим відрізняються від дій звичайних організованих злочинних груп, які навіть за умови наявності значних можливостей можуть проводити лише поодинокі міжнародні акції, а також задіюють значні фінансові потоки та засоби, які можна співставити з розмірами національного валового продукту окремих країн, що іноді призводить до залежності економік цих країн від діючих на її території транснаціональних злочинних організацій. Російський дослідник транснаціональної злочинності І.В. Годунов виявляє такі притаманні їй риси: а)наявність складних за структурою дій; б)набуття різновиду промислу; в)надання незаконних економічних вигод; г)злочинна підприємницька діяльність.

Виходячи з вищевикладеного, можна розглядати транснаціональну організовану злочинність (далі – ТОЗ), як суспільно-політичне явище, що відображає сукупність дій порівняно великих, стійких та керованих організованих груп людей, що носять соціально-небезпечний характер, спрямовані проти основних прав і свобод людини та громадянина, здійснюються на території двох або більше країн, відповідальність за які передбачена міжнародним і національним кримінальним законодавством.

Розвиток та інтенсивність ТОЗ сьогодні тісно пов`язані з політичною та економічною нестабільністю в різних регіонах планети. Ми маємо справу з фактами, коли цілі регіони випадають з-під контролю центральних властей у країнах світу (наприклад Колумбія та інші регіони Латинської Америки), що дає можливість посилення впливу злочинних організованих груп. Ряд регіонів Латинської Америки, Центральної Азії, Південного Китаю за цих умов стали регіонами, в яких широко культивуються нарковмісні рослини, а сепаратистські рухи стали благодатним середовищем для розвитку наркобізнесу та торгівлі людьми. Важливими факторами, котрі сприяють розвиткові ТОЗ виступають корупція, внутрішні конфлікти та протистояння, які наявні в ряді країн світу. В одних випадках державний апарат корумпований та знаходиться у змові з такого роду злочинними формуваннями, фактично виконуючи їх волю, в інших – у випадку нелегітимності та різкого зниження авторитету урядів, які не мають повного контролю над підвладною територією, що знаходиться під їх юрисдикцією, - формується сприятливий грунт для функціонування ТОЗ.

Розгортанню цього різновиду злочинності сприяють окрім економічних та політичних факторів, і правові. По-перше, це відмінність кримінального законодавства та організації діяльності правоохоронних органів у різних країнах світу. Ступінь цих відмінностей буває настільки великою, що ризик бути притягнутим до кримінальної відповідальності в значній мірі визначається місцерозташуванням злочинної організації. Тому транснаціональні злочинні організації намагаються закріпитись у районах найменшого ризику, звідки проводять свої незаконні дії. Здійснювати їх можна тільки за допомогою міжнародних операцій, які і дозволяють транснаціональним організаціям діяти із цих районів, де вони відчувають себе недосяжними для правосуддя.

По-друге, існує фактор цілеспрямованої дезорганізації правоохоронних структур, що спостерігається повсюдно на державному рівні, і в значній мірі сприяє розповсюдженню ТОЗ. Між тим у сучасних умовах транснаціональні злочинні формування не можна подолати лише традиційними засобами, використовуючи національні правоохоронні структури.

Таким чином, сукупність зовнішніх (міжнародних) факторів та внутрішніх (національних) умов забезпечує не лише наявність, але й подальшу трансформацію ТОЗ, яка виявляє надзвичайно високу ступінь адаптованості до зміни ситуації і різноманітних умов, в тому числі і до процесів її стримування за допомогою правоохоронних органів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література до розділу	\|	Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.