• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Функції права

Функції права — це основні напрями впливу права на людину і суспільство (на суспільні відносини). Категорія функцій права допомагає з'ясувати соціальне призначення

права, характер його впливу на поведінку учасників суспіль­них відносин.

Розрізняють загальносоціальні і спеціально-юридичні функції права. Якщо з приводу спеціально-юридичних функцій спостерігається єдність поглядів учених-юристів, то перелік загальносоціальних функцій права у кожного свій. Як правило, його складають такі загальносоціальні функції:

1) інформаційна — полягає в інформуванні індивідів
про їхні права та обов'язки;

2) орієнтаційна — полягає в націлюванні індивідів на
позитивні правові установки, на здійснення правомірних і
утримання від неправомірних дій;

3) виховна — полягає в загальноправовому впливі на
духовну сферу, націлена на виховання поваги до права;

4) культурно-історична — виражається в нормативно­
му втіленні духовних цінностей і кращих досягнень народу.
Право є досягненням національної та світової культури;

5) стабілізаційна — полягає в забезпеченні стабільно­
сті і відтворення соціальної системи, в якій діє право.

Крім того, в окремих роботах указують на такі загаль­носоціальні функції:

6) функцію соціального контролю — полягає в тому,
що поряд із мораллю, релігією та іншими соціальними
регуляторами, право впливає на поведінку людей, направ­
ляючи його у бажаний для суспільства бік¹;

7) організаторська — полягає у встановленні, зміні та
припиненні відносин між учасниками суспільного життя;

8) управлінська — полягає в мобілізації учасників су­
спільного життя на виконання певних соціальних завдань,
вирішення певних соціальних проблем².

Оскільки право впливає на багато сфер людської діяль­ності, можна також говорити про наявність економічної, політичної, ідеологічної функцій права. Але для юриста принципове значення мають власне юридичні функції права: регулятивна та охоронна.

¹ Цю функцію виділяє В.Н.Синюков: Теория государства и
права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. —
М.: Юрист, 1997. — С.156-157.

² Про ці функції говоріить П.М.Рабінович: Рабінович П.М.
Основи загальної теорії права та держави: Навчальний посіб­
ник. — Вид. 8-е. — X.: Консум, 2005. — С.85.

Регулятивна функція права виявляється в тому, що при­писи правових норм вносять упорядкованість у суспільні відносини. Виконуючи функцію регулятора суспільних відносин, правова норма указує індивіду на лінію його по­ведінки в тому або іншому випадку. Дія цієї функції ви­являється у дозволах, рекомендаціях, пільгах і заохочен­нях. Регулятивна функція права має первинне значення. Вона найбільшою мірою відображає природу права: суб'єк­там права надається правомочність, у межах якої вони діють вільно, на свій розсуд.

Розрізняють різновиди регулятивної функції: регуля­тивну статичну і регулятивну динамічну. Регулятивна статична функція права виявляється в закріпленні тих або інших стабільних станів (статусів): статусу особистості, статусу юридичної особи, форм держави, компетенції дер­жавних органів, повноважень посадовців тощо. Регулятив­но-статична функція реалізується за допомогою дозвільних та заборонних норм і правовідносин пасивного типу, що виникають на їхній основі. У подібних ситуаціях суб'єкти права самі, за власною ініціативою проявляють правову активність.

Регулятивна динамічна функція права «обслуговує» соціально-правові процеси: торгівлю, виробництво нових цінностей, перехід майна та інших благ від одних осіб до інших. Вона втілена в інститутах цивільного, адміністра­тивного, трудового права, які опосередкують процеси в економіці, інших сферах суспільного життя.

За допомогою регулятивно-динамічної функції право визначає, якою повинна бути майбутня поведінка людей. Ця функція здійснюється за допомогою зобов'язуючих норм. Так, законодавством встановлені обов'язки виконати військовий обов'язок, платити податки, дотримуватися трудової дисципліни, виконувати зобов'язання за догово­ром тощо. Регулятивно-динамічна функція знаходить свій прояв у правовідносинах активного типа.

Охоронна функція полягає в тому, що право захищає соціальні цінності, блага, суспільні відносини шляхом встановлення заборон, обмежень і покарань за порушення заборон. Основне призначення охоронної функції права полягає в запобіганні порушенням норм права. Ефектив­ність охоронної функції є тим вищою, чим більше суб'єктів права підкоряються її розпорядженням. Охоронна функція носить похідний від регулятивної функції характер. Вона

і. і Кі

покликана забезпечити нормальну дію регулятивної фун­кції права.

Т.Н.Радько і О.Ф.Скакун виділяють також компенса­ційну, обмежувальну і відновну функції права. Т.Н.Радько розглядає їх як самостійні функції, а О.Ф.Скакун як різно­види охоронної функції права¹.

Компенсаційна функція права полягає у відновленні соціальної справедливості. Наприклад, уразі незаконного звільнення з роботи можлива одночасна реалізація віднов­ної та компенсаційної функцій: відновлення на роботі та компенсація за вимушений прогул.

Конституція України передбачає відшкодування (ком­пенсацію) матеріальної або моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовців (ст.56), у разі скасування рішення суду як не­правосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, заподіяну безпідставним засудженням (ст.62).

Обмежувальна функція виявляється у встановленні певних меж для суб'єктів права. Метою є недопущення свавілля індивідів один до одного. Ці обмеження формулю­ються у заборонних та зобов'язуючих нормах. Обмеження прав — це свого роду урівноваження протилежних інте­ресів. Так, Конституція України, закріплюючи політичне та ідеологічне різноманіття (ст.15), одночасно прямо за­бороняє створення і діяльність політичних партій і громад­ських організацій, програмні цілі або дії яких направлені на ліквідацію незалежності України, зміну конституцій­ного ладу насильницьким шляхом, порушення сувереніте­ту і територіальної цілісності держави, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Завдяки обмежувальній функції право виступає гаран­том стабільності і справедливості в суспільстві, найважли­вішим інструментом правопорядку і реалізації права лю­дини і громадянина.

Відновна функція права посідає особливе місце в меха­нізмі правової дії. За допомогою правових засобів віднов-

¹ Радько Т.Н. Функции права // Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К.Бабаева. — М.: Юристъ, 1999. — С.257; Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. — X.: Еспада, 2006. — С.263.

люється колишнє правове положення суб'єкта права, особа
знову стає володарем тих прав, яких вона була позбавлена
(їй повертається її майно, вона відновлюється на роботі,
реабілітується її ім'я, відновлюється порушений громад­
ський порядок), -а,

11.4. Цінність права :

Цінність права — це його позитивна значущість (роль) у задоволенні потреб суб'єкта¹.

Поняття цінності права покликане розкрити його пози­тивну роль для суспільства, окремої особи. І легістський, і юридичний типи праворозуміння, і різні правові школи визнають цінність права, проте бачення цієї категорії у них різне.

Із позицій легістського підходу право має перш за все інструментальну цінність. Воно додає діям людей орга­нізованість, стійкість, узгодженість, забезпечує їхню підконт-рольність, і тим самим вносить порядок у суспільні відноси­ни, робить їх цивілізованими. Державно-організоване су­спільство не може без права налагодити виробництво мате­ріальних благ, організувати їх більш-менш справедливий розподіл. Право закріплює і розвиває ті форми власності, які внутрішньо властиві природі певного ладу. Воно виступає могутнім засобом державного управління. Вихідним для розуміння права в цій якості є його особливості як інститу-ційного утворення, а саме: загальнообов'язкова норматив­ність, формальна визначеність, державна гарантованість.

Юридичний тип праворозуміння, якому у принципі властиве аксіологічне (ціннісне) бачення права, стверджує, що право — не тільки інструмент, а й самостійна цінність. Власна цінність права — це вираз у праві свободи та ак­тивності людей відповідно до принципів рівності та спра­ведливості. Право надає учасникам суспільних відносин простір для свободи у вигляді суб'єктивних прав; одночас­но воно направлене на виключення свавілля як з боку осо­би, так і з боку держави.

Власна цінність права має два виміри і виявляється у вигляді соціальної цінності права і особистісної цінності права. Соціальна цінність права полягає в тому, що:

¹ Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. — Изд.2-е, стереотип. — Одесса: Юрид.літ, 2006. — С.10.

— за допомогою права забезпечується загальний стійкий
порядок в суспільних відносинах;

— завдяки праву досягається визначеність, точність у
самому змісті суспільних відносин. Правове регулювання
здатне охопити соціально корисні форми правомірної по­
ведінки, відокремити її від свавілля та несвободи;

— право забезпечує можливість нормальних активних
дій людини, бо перешкоджає незаконним втручанням у
сферу її правомірної діяльності за допомогою механізмів
юридичної відповідальності та інших примусових заходів;

— право у цивілізованому суспільстві забезпечує опти­
мальне поєднання свободи і справедливості;

— на правовій основі формуються інститути громадян­
ського суспільства: ринкова економіка, багатопартійна
політична система, демократична виборча система, вільна
«четверта влада» (засоби масової інформації) і правова
держава.

Особистісна цінність права полягає в тому, що воно виражає масштаб свободи особи у суспільстві та втілює ідеї рівності і справедливості. Зокрема, право виступає критері­єм правильного розподілу матеріальних благ, воно утверджує рівність усіх громадян перед законом незалежно від їхнього походження, матеріального положення, соціального статусу тощо. Цінність права, таким чином, полягає в тому, що воно пронизане гуманними засадами. Гуманістичний характер права виявляється не тільки в тому, що воно відкриває осо­бистості доступ до благ, а також і в тому, що воно виступає дієвим засобом її соціальної захищеності.

Цінність права полягає й у тому, що воно виступає мо­гутнім чинником прогресу, джерелом оновлення суспіль­ства відповідно до історичного ходу суспільного розвитку. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, утвердження нових ринкових механізмів. Право у таких ситуаціях відіграє помітну роль у створенні якісно нової сфери, в якій тільки й здатні затвердитися нові форми спілкування та діяльності. У нинішніх умовах право на­буває справді планетарного значення. Право є єдино мож­ливим цивілізованим засобом розв'язання проблем глобаль­ного характеру.

Зрештою, цінність права — це здатність права служити метою і засобом для задоволення соціально справедливих, прогресивних потреб і інтересів індивідів і суспільства в

ЦІЛОМУ. . - „_,.,,_ .,^':.,'J,. ,^...;...' .,..1,4, .., _,,;..,

Читайте також:

1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
2. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
3. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
4. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
5. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
6. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
7. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
8. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
9. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
10. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
11. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
12. АВТОРСЬКІ ПРАВА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Переглядів: 1924