• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИДИ ПОСЕРЕДНИКІВ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ

Оскільки логістичні посередники, крім надання транспортно-експедиційних послуг, також впливають на господарські зв’язки між виробниками і споживачами, здійснюючи закупівлі й розподіл продукції, до них можна віднести посередників у каналах розподілу. Завдяки їм відбувається рух матеріального потоку від виробника до споживача, тобто кожний комерційний посередник, крім функцій, пов’язаних з комерцією, виконує дуже важливі логістичні функції. Розглядаючи посередників, котрі діють у каналах розподілу, а також тих, котрі самостійно займаються оптовою чи роздрібною торгівлею, можна говорити про логістику торгівлі.

Як уже зазначалося, процес товароруху неможливий без оптово-посередницьких фірм з логістичним підходом до своєї діяльності (при організації транспортування, збереження, складування та ін.).

З точки зору логістики, посередницька діяльність цих підприємств являє собою надання сукупних послуг контрагентам постачання для забезпечення ефективного руху товарів з пункту їх виробництва до пунктів споживання, виходячи з потреби у них. Оскільки між процесами виробництва і споживання виникає необхідність у таких процесах, як пакування, маркування, комплектування, навантаження, розвантаження, транспортування, перевалка, скла­дування або підготовка до виробничого споживання, економічна цілеспрямована торговельна логістика не викликає сумніву. Для забезпечення безперервності виробництва синхронний рух потоку і координація
за місцем, часом і структурою надходження від виробника продукції, з потребами в ній, мають бути чітко організовані. Управління мо­же здійснюватись учасниками виробництва з дорученням частини цих операцій посереднику, котрий буде виконувати логістичні функ­ції. Логістичні функції залежать від завдань і структури торговельно-посередницьких організацій. Ці завдання пов’язані із:

1) значними відмінностями інтересів клієнтів за номенклатурою і обсягом продукції, що споживається;

2) різним географічним розташуванням підприємств;

3) індивідуалізацією чи спеціалізацією окремих замовлень;

4) збільшенням потреби в додаткових послугах.

Оптовий посередник може спеціалізуватися на торгівлі окремими видами продукції, що спрощує логістичні процеси. Використання оптових посередників з урахуванням основних логістич­них принципів дозволяє зменшити розмір замовлення, скоротити час його виконання, збільшити кількість споживачів, скоротити шлях продукції до споживача. Класифікація посередників подана на рис. 40.

Рис. 40. Схема видів логістики посередників

Основними логістичними функціями торговельних посередників є:

· вивчення товарних ринків, а також ринків посередницьких послуг;

· організація господарських зв’язків між виробниками і споживачами продукції;

· організація закупівлі і доставки продукції на склади посередницьких організацій;

· складування, збереження продукції;

· сортування, доукомплектування товару відповідно до вимог споживача;

· транспортно-експедиційне обслуговування клієнтів;

· надання консалтингових та інформаційних послуг клієнтам;

· вивчення можливостей використання логістичних методів для раціоналізації матеріальних, інформаційних та грошових потоків;

· допродажне і післяпродажне обслуговування споживачів.

Японські дослідники вважають, що оптові посередники виконують дві основні функції — функцію торговельного оберту (тобто поєднують вивчення попиту і пропозиції) і функції матеріального оберту. Остання включає діяльність торговельних посередників, пов’язану з перевезенням сировини і матеріалів, розвантаженням, пакуванням, збереженням, регулюванням запасів. Як уже було зазначено, ця функція є логістичною.

Структурні ланки виробників і постачальників зі збуту і мате-
ріально-технічного постачання належать до структурних елементів зовнішнього середовища в товарорусі по відношенню до торговельних посередників. Це означає, що формування економічних відносин з ними базується на використанні методології як маркетингу, так і логістики. Отже, до товаропровідної мережі висувають такі вимоги:

¨ відмова від шаблонів і використання індивідуального підходу до кожного клієнта;

¨ скорочення чисельності посередників і створення крупних посередницьких фірм, котрі виконували б комплекс логістичних операцій.

Широко відомі у світовому бізнесі великі транспортно-експе­диційні і логістичні фірми: «ASG AB» і «Bilspedition» (Швеція), «Ryder», «Federal Express», «Leasnay», «American Express» (США), «TNT» (Данія, Голландія), «Welchelt» (Німеччина), «Sped-Bertraud Faure», «Carlberson» (Франція), котрі мають великі вантажні термінали і термінальні комплекси, виконують інтеграцію переважної частки логістичних активностей у фізичному розподілі, ефективно обслуговують потреби збуту сотень виробників.

Фірми, котрі здійснюють комплексне обслуговування виробників або власників продукції на заході, називають логістичними фірмами, або компаніями фізичного розподілу (КФР).

Особливістю діяльності КФР є те, що вони звичайно обслуговують або визначену територію (зону, регіон, область та ін.), або транспортні коридори (наприклад, у термінальних перевезеннях), або визначену групу клієнтів. КФР, як правило, зацікавлені у транспортуванні, так і в інших операціях фізичного розподілу впродовж можливо більшої частки логістичних каналів фірм-ви­робників (власників) товарів. Вони можуть працювати з декількома видами товарів або товарних складів. Виступаючи як менеджери, вони вирішують питання розподілу, пакування і передпродажного сервісу.

Всі суто логістичні, або виконуючі логістичні операції фірми посередника прагнуть захопити якомога більший контроль над матеріальними потоками, забезпечивши собі за рахунок цього максимальний прибуток. Це може виявлятись у контролі всієї дистриб’юційної сітки за окремим видом продукції або захопленні ринку транспортних послуг з руху визначеної номенклатури вантажів у територіальній зоні. При цьому вони не прагнуть бути власниками товарів і приймають на себе тільки частку фінансового ризику, пов’язаного з рухом, збереженням і обробкою товарів дистриб’юційного каналу.

Для того щоб зберегти контроль над потоками товарів і захистити свій прибуток, виробник має враховувати витрати і фінансовий ризик, фіксувати ціну на кожному етапі товароруху. Контракт на транспортування і фізичний розподіл має бути ук-
ладено тільки після визначення остаточної ціни продажу і вста-
новлення відповідної розцінки на кожному етапі товароруху.
Для логістичних посередників, котрі працюють у каналах розподілу, важливе значення має узгодження дій, пов’язаних з вивченням центру тяжіння в дистриб’юції. В цьому разі головним є рівень якості сервісу, котрий завжди має дотримуватись у фізичному розподілі.

Як відзначають окремі вчені-економісти, коли продукт досягає кінцевої точки в ланцюзі внутрішньовиробничої логістики, тобто є придатним для фізичного розподілу в дистриб’юційній сітці і кінцевого споживання, він буде проходити крізь так звані центри консолідації. Вважається, що в цих центрах товари групуються або розподіляються на частки, або в них виконуються операції з групування або розподілу.

Рис. 41. Схема класифікації оптових посередників

Як правило, великі незалежні оптовики купують точний обсяг товару, котрий консолідують на своїх базах і складах, зберігаючи, здійснюючи вантажопереробку, доукомплектування, сортування для продажу, а також виконують кредитно-фінансові операції, страхування ризиків, передпродажний і післяпродажний сервіс. Така фірма є переважно джерелом поповнення торговельних запасів для товарів масового попиту.

Промислові дистриб’ютори, дилери різняться за товарними групами і сервісом, що його вони надають, в основному для промислових споживачів. Як правило, промислові дистриб’ютори працюють з визначеними підприємствами, здійснюючи для них закупівлю асортованих груп компонентів, деталей, зіркових одиниць. Індустріальні дистриб’ютори спеціалізуються на сервісних послугах для вузького промислового сегменту ринку. Оптовик з граничними посередницькими функціями рідко приймає на себе функцію фізичного володіння товаром, закупівля здійснюється під майбутні замовлення. Він, як правило, самостійно доставляє продукцію споживачам (вагонами, суднами). Знайшовши покупця, оптовик передає йому право власності і відповідальність за комерційні ризики. Оптовий посередник з граничними функціями працює за готівковим розрахунком з прямою доставкою товарів.

Як зазначалося, операції фізичного розподілу виконують структурні підрозділи збуту підприємців. У дистриб’юції об’єд­нуються для перевезення, експедирування, складування, збереження вантажу, вантажопереробки та ін. Тобто при кожній передачі вантажу буде здійснюватись або групування товару для зниження витрат на збереження, вантажно-розвантажувальні роботи і перевезення, або роздрібнення товару, щоб отримана одиниця виміру продукту в кінці логістичного ланцюжка була придатна для споживання. Головним у логістиці при дистри­б’юції є транспортування як можна далі і частіше значних ви-
робничих або транспортних одиниць. Для цього необхідно консолідувати можливу продукцію матеріального потоку, котра пря­мує до кінцевої точки цього ланцюжка. Такою консолідацією можна вважати транспортні термінали. У цій логістичній мережі зовнішньої або інтегрованої логістичної системи слід забезпечити зв’язок і безперервність матеріального потоку незалежно від одиниць виміру продукту або транспортних одиниць, котрі переміщають.

Транспортні одиниці, що беруть участь у перевезеннях, у західній літературі з логістики мають назву обліково-договірних одиниць (ОДО). Їх розмір узгоджується між учасниками дистриб’юційного каналу, тобто встановлюється їх висота, ширина, довжина, вага, кліматична стійкість, вага тари та ін. Усі показники необхідно постійно узгоджувати в логістичних каналах
товароруху. Найбільш оптимальним є розробка стандартів на ОДО, котрі розробляють при проектуванні товару, виходячи з його відповідності технічним характеристикам транспортних засобів.

Іншим важливим моментом у логістиці є процес контейнеризації і пакетизації. Стандартизація контейнерів з вантажоміст­кості згідно з ISO призвела до появи нової ОДО продукції. Кон­тейнер перетворився на стандарт, котрий потрібно інтегрувати на всі види транспорту. Завдання фізичного розподілу мають бути орієнтовані на ті цілі, котрі оптимізує результат інтегрованої логістики. В цьому плані сучасні тенденції фізичного розподілу пов’язані з концепцією контейнеризації. У країнах
Європейської співдружності розроблені програми, що передбачають створення міжнаціональних логістичних центрів перевезень на основі використання контейнерів у змішаних перевезеннях. В сучасних умовах актуальним є використання контей­нерів у процесах фізичного розподілу макрологістичних систем (регіональних, республіканських, міжнаціональних), які потребують використання декількох видів транспорту. Однак і для мікрологістичних систем майбутнє належить фізичному розподілу контейнеризації.

Для дистриб’юційних мереж є важливим знаходження оптимального місця розміщення центрів обробки вантажів, котрі змогли б використовувати автоматизоване обладнання як для пакетних, так і для конкретних перевезень. Якщо виробничі центри працюють без складів, між ними і дистриб’юційною платформою необхідний контейнер. Дистриб’юційні платформи в цьому разі утримують високомеханізоване обладнання для обробки багатомасштабних запасів.

При обробці пакетів і палетів може бути створений складський консолідований центр, працюючий з різними типами виробників і вантажоотримувачів.

У будь-якому разі створюють сортувальну лінію з обладнанням, що дає змогу завантажувати пакети і палети в контей-
нери.

Найбільш оптимальним буде той варіант, коли увесь логіс-
тичний ланцюжок побудований таким чином, щоб виконувати обробку і збереження вантажів на рівні ОДО (обліково-дого­вірних одиниць).

Слід пам’ятати, що для задоволення потреб споживачів, посередники з дистриб’юційної мережі повинні вирішити питання пов’язане з розробкою цієї мережі, оскільки час перевезень превалює над пройденою відстанню, а надійність і якість — над швидкістю транспортування. Вантажні одиниці розглядаються з точки зору перевезень різними видами транспорту, тобто використання їх максимальної місткості.

За всіх умов більш ефективними будуть перевезення, котрі дають змогу транспортувати велику кількість вантажу за рахунок мінімальної кількості рухомого складу.

Логістичний склад має бути розташований якомога наближеним до споживачів при фізичному розподілі під час транспортування і якнайближче до виробника при сортуванні, комплектуванні, пакуванні готової продукції.

Крім посередників, котрі виступають у дистриб’юційних каналах логістичним посередником, є транспортно-експедиційна або експедиторська фірма, котра надає експедиційні послуги. Згідно з угодою транспортно-експедиційна фірма може здійснити перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, що їх обрав експедитор, або клієнт. Експедитор від власного імені або від імені клієнта зобов’язаний укласти угоду перевезення вантажу, забезпечити відправку і отримати угоду на перевезення вантажу, виконавши інші зобов’язання з перевезень. Допоміжними послугами, надаваними експедитором клієнту, як правило, є:

· отримання документів для експортно-імпортних вантажів;

· виконання різних митних операцій;

· вантажно-розвантажувальні роботи;

· сплата митних зборів;

· перевірка кількості і якості вантажу;

· збереження, сортування, комплектування;

· інформаційні послуги.

За рубежем великі транспортно-експедиційні фірми, виконуючи значну кількість різних видів логістичних послуг, прагнуть захопити якомога більшу кількість або протяжність логістичних каналів вироб­ників, інтегрує логістичні послуги в територіальній зоні або за ознакою продуктової орієнтації. Як показує досвід США, до 70 % підприємств передають функції з виконання розрахунків транспортно-експедиційним фірмам. Цей вибір сприяє найбільш вигідній дого-
вірній доставці. Узгодження з перевізником застосованих тарифів ви-
конується для 22 % клієнтів. Створення інформаційних систем
для збереження і обробки логістичних даних виконується для 13 %,
а організація електронного обліку даними між партнерами — для 12 % підприємств. Перелік послуг постійно розширюється як за обсягом так і за якістю. Окремі фірми, котрі є власниками великих вантажних терміналів, здійснюють довгострокове складське збереження вантажів виробників, а іноді викупають продукцію, вико­нуючи функції великих оптових торговельних посередників. Інтегруючи логістичні послуги, пов’язані з транспортуванням, збереженням, складуванням, вантажопереробкою і продажем продукції, транспортно-експедиційні фірми, по суті, перетворюються у логістичні фірми. Забезпечуючи стійкі ринки збуту послуг, довгостроковий прибуток, а також скорочуючи логістичні витрати виробників продукції поліпшує якість логістичного сервісу.

Транспортно-експедиційні фірми за кордоном пропонують своїм клієнтам такі логістичні послуги:

· розробка і управління логістичними ланцюжками;

· різні види складських приміщень і послуг з укомплектування, сортування, вантажопереробки;

· надання допродажного і післяпродажного сервісу;

· контроль і поповнення виробничих запасів;

· надання послуг із закупівлі товарів і матеріально-технічному забезпеченню;

· ремонт обладнання і транспортних засобів;

· заміна неякісних товарів на якісні.

Безумовно, головним у роботі логістичних фірм є якість сервісних послуг. Транспортно-експедиційне обслуговування клієнтів здійснюється в основному для дрібнопартійних, тарно-штучних вантажів, а також контейнерів і пакетів. Крупногабаритні промислові, будівельні вантажі, сировинні матеріали доставляють, як правило, за прямими угодами вантажовласника з перевізником.

8.3. ТРАНСПОРТНІ ТЕРМІНАЛИ
ЯК ВИД ЛОГІСТИЧНИХ ПОСЕРЕДНИКІВ

В останні роки логістичні фірми-посередники почали створювати транспортні термінали, тобто з’явились так звані логістичні термінали, з якими взаємодіють промислові підприємства і транспортні фірми.

Термінальні підприємства є самостійним господарчим суб’єк­том, створеним для надання складських і транспортно-експе­диційних послуг з метою задоволення громадських потреб у них. Термінали можна створювати на державній муніципальній і змішаній формовласності. Спільні термінали утворюють за участі іноземних юридичних осіб. В розвитку термінального господарства зацікавлені закордонні фірми, зокрема, при виконанні транзит­них перевезень через територію України і забезпеченні необхідним транспортно-складським устаткуванням.

Основні завдання терміналів полягають у забезпеченні координації транспортного процесу, вантажопереробки і складування на короткий час при передачі вантажів з магістрально-транс­портного, автотранспортного, підвозу-розвозу вантажів та інших перевезень. Діяльність терміналів заснована на договірних умовах. Свої послуги вони реалізують за договірними цінами і тарифами. Послуги, котрі надають працівники терміналів, крім транспортно-складських, дуже різноманітні і не поступаються послугам, котрі надають логістичні посередницькі організації інших видів:

· узгодження часу прибуття і відправки вантажів при перевалці з одного виду транспорту на інші;

· митні, вантажні операції;

· прийняття вантажу на відповідальне збереження;

· підсортування, підкомплектування, укрупнення і розукрупнення партій вантажу;

· переадресування вантажів, тарно-пакувальні операції;

· оформлення документів;

· різні види експедиційних і транспортних послуг;

· інформаційні послуги, в тому числі і місце знаходження ван­тажу.

Всі ці операції можуть виконуватись комплексно або частково, залежно від спеціалізації терміналів.

Термінали розподіляються на універсальні, спеціалізовані з урахуванням характеру послуг, що надаються, вони можуть виконувати операції з вантажопереробки, складування, транспортно-експедиційного обслуговування та інші.

Залежно від району і масштабів діяльності, характеру територіальних зон обслуговування і спеціалізації, зважаючи на види вантажу, можуть функціонувати міжрегіональні, регіональні, місцеві і міжнародні термінали. Міжрегіональні термінали забезпечують роботу великих транспортних вузлів, регіонів, підприємств, котрі мають поширені господарчі зв’язки. Регіональні термінали обслуговують транспортні вузли і підприємства, регіонального і місцевого значення. Міжнародні термінали пов’язані з обслуговуванням міждержавних господарчих і транспортних зв’язків. Класифікацію терміналів можна побачити на схемі.

Рис. 42. Види терміналів

Універсальні термінали являють собою групу складських комплексів з дистриб’юційним центром. Функцією цих терміналів є збір, завіз, розвіз, вантажопереробка в основному дрібних відправлень, збереження вантажу та інші логістичні послуги. Універсальні термінали можуть мати спеціалізовані складські приміщення і обладнання для вантажопереробки вантажів великої ваги, динамічних, вантажів, що швидко псуються, а також контейнерні площадки. Як правило, ці термінали мають власні залізничні під’їзні колії. Основними операціями універсальних терміналів є:

· вивчення ринку транспортно-експедиційних послуг;

· оформлення угод з клієнтами і обробка замовлень;

· складування, збереження, комплектування вантажів;

· організація доставки вантажів;

· надання інформаційних послуг;

· надання послуг в оформленні документів і розрахунках з перевезень;

· митні послуги.

Спеціалізовані термінали виконують операції з надання різних видів послуг для визначеного виду вантажів. Через спеціалі­зацію терміналів можна краще враховувати вимоги клієнтів з перевезення, збереження і переробки вантажів, підвищити ефективність логістичного управління і якість сервісу, знизити логіс­тичні витрати.

При міжнародних перевезеннях на термінали завозять вантажі, котрі потребують виконання митних формальностей, угруповання, збереження. Необхідність виконання тих чи інших операцій визначається видом вантажу, розміром відправки, відстанню перевезень, часом вантажопереробки та ін. Для більш ефективного сортування, комплектування необхідне обладнання терміналу автоматизованою технікою.

При перевезенні між терміналами можуть бути використані різні види транспорту. Перевозячи вантаж автомобільним транспортом, використовують автопоїзди великої ваги, котрі працюють по регулярних лініях за встановленим розкладом. Завантаження терміналів здійснюється, як правило, у нічний час, а рух автопоїздів виконується вночі, щоб зранку можна було прибути до пункту призначений під розвантаження. Якість термінальних перевезень характеризується високою швидкістю доставки вантажів і ефективним використанням транспортних засобів.

Технологічно процес термінального транспортування складається із завезення вантажу на термінал і розвезення його з терміналу, вантажопереробки на термінали, перевезення вантажів між терміналами призначення і відправлення.

Читайте також:

1. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
2. Алгоритм знаходження ДДНФ (ДКНФ) для даної булевої функції
3. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .
4. Аналіз коефіцієнтів цільової функції
5. Аналіз посередників в системі розподільчої політики
6. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
7. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
8. Асимптоти графіка функції
9. Асимптоти графіка функції
10. Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження
11. Базові функції, логічні функції
12. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва. Функції банків.

Переглядів: 2430