Найвідоміші представники авангардистської й модерністської течій першої половини ХХ ст.

"Я хочу бути поетом від голови до ніг, народженим поезією і загиблим від поезії...", - писав один з найбільш значних представників іспанської модерністської поезії першої половини ХХ ст., знаменитий поет Федеріко Гарсіа Лорка(1898-1936), про якого всесвітньо відомий кінорежисер Бунюель, що з ним товаришував поет, згадував: "Чудовий оратор, привабливий, підкреслено елегантний, у бездоганній краватці, з блискучими темними очима, Федеріко мав талант притягати до себе людей своєрідним магнетизмом, перед яким ніхто не міг устояти".

Лорка –автор численних поем та віршових збірок: “Книга віршів”(1921), "Поема про канте хондо"(1922), Пісні”(1927), циклу віршів "Андалузькі віньєтки"(1927), книг віршів "Поет у Нью-Йорку"(1929), "Ода Волту Вітмену"(1933), поеми "Плач за Ігнасієм Санчесом Мехнасом"(1935), поетичної збірки "Диван Тамаріт"(1935). Творчий геній Лорки не менш яскраво виявив себе й у драматургії: п’єса-казка “Чаклунство метелика”(1920), драма “Маріана Пінеда”(1927), “Чарівна чоботарка”(1930), знаменитий цикл так званих “андалузьких трагедій”: “Криваве весілля”(1933), “Єрма”(1934), “Донья Росіта”(1935) та ін.

Вже з середини 20-х років, під впливом друзів, особливо художник-сюрреаліста Сальвадора Далі, Лорка вдається до спроб писати у новій, сюрреалістичній манері, пробує, за його словами, "випустити на волю всі сни нестримної фантазії, розпрощатися із законами логіки і похмурому організованому абсурду навколишнього життя протиставити свою нісенітницю - зухвалу, відверту!". Вершиною поетичної слави Лорки став поетичний цикл “Циганське романсеро”(1928), в якому поет оспівує вільнолюбиве життя циган. Сюрреалістичні прийоми сполучені в збірці з традиційними мотивами іспанського фольклору, оповідь з інтонацією ліричної сповіді: “я намагаюсь поєднати циганську міфологію з відвертою буденністю плинного часу. Виходить шось дивовижне, та, надіюсь, і по-новому прекрасне. Я прагну добитися того, щоб образи, якими я зобов'язаний своїм героям, були зрозумілі для них, були видінням того світу, де вони живуть, хочу зробити романс злагодженим і, ніби камінь, міцним... Залишиться книга романсів, і можна буде сказати, шо це книга про Андалузію”, - писав Лорка. Головними мотивами збірки є природа, людська душа, любов і розлучення, почуття і пристрасті, ворожнеча і смерть. Людина зливається тут із світом природи, а приватна доля з життям всевіту.

Доля поета склалася трагічно, 19 липня 1936 року він був розстріляний франкістами неподалік від Гранади. Поезія Лорки продовжує хвилювати почуття людей і по сьогоднішній день. Трагічний образ поета оспіваний митцями багатьох країн. Серед українських поетів йому присвятили свої вірші Д.Павличко, І.Драч, Б.Олійник, М.Сарма, Л.Забашта, П.Дорошко, Б.Нечерда.

Класицист у літературі, рояліст у політиці й англокатолик у релігії", - так визначав свою життєву і творчу позицію видатний англо-американський поет, лауреат Нобелівської премії (1948), один з найвидатніших представників літератури модернізму, автор поезій, поем, віршованих драм, літературно-критичних статей Томас Стернз Еліот (1888-1965).

Світ, змальований Томасом Стернзом Еліотом — глибоко трагічний. У ньому відбилася занепокоєність поета станом сучасної йому цивілізації, коли людині залишалася зруйнована природа, забруднені міста, знецінена культура та забута віра, і вона врешті-решт перетворилася на виснажену та порожню істоту. У творах поета все кричить про безвихідь і приреченість, а світ наче сприймається людиною без очей:

Перша віршова збірка Еліота "Пісня кохання Дж. Альфреда Пруфрока". Твір побудовано як «потік свідомості» Альфреда Пруфрока, а сам герой є своєрідною пародією на Гамлета. Він не здатний на вчинок, не спроможний кохати, бути щасливим. Світ, в якому існує Пруфрок,— ворожий і нездоровий.

Світове визнання принесла Еліотові поема “Безплідна земля”(1922), яка складається з п'яти не зв'язаних між собою частин. У поемі співіснують різні історичні часи, реальне переплітається з фантастичним, а дійсне — з уявним. Поетична розповідь ведеться від імені людини, не обмеженої ні часом, ні простором, і при цьому багатоликою: це і віщун Тіресій з давньогрецької міфології й одночасно лицар з легенди про святий Грааль, він же Фердінанд з «Бурі» Шекспіра і водночас фінікійський моряк Флебас. Ліричний герой перебуває і в Лондоні, і в Парижі часів Бодлера. Та головна постать «Безплідної землі», за свідченням Еліста,— це сліпий оракул, «адже те, що він бачить,— суть поеми ».

Віршові твори Еліота доволі складні, “зашифровані”, містять чимало літературних натяків і поетичних цитат. Через те вони не дуже піддаються не тільки розумінню, а й перекладу. Поезія Еліота є однією з вершин неоміфологічної свідомості в поезії ХХ ст. – типу художньої ментальності, однією з ознак якого є активне використання у тканині твору міфологічних сюжетів і образів. “Використання міфу,- зазначав Т.С.Еліот, - проведення постійної паралелі між сучасністю і минулим... є засобом контролювати, упорядковувати, надавати форму і значення тому величезному видовищу суєти і розброду, яке являє собою сучасна історія”. Досить активно Еліот застосовує асоціативний метод, своєрідно використовуючи цитати з художнього набутку Вергілія, Данте, Шекспіра та іншх письменників. Лірика Еліота має надзвичайно тонку й гнучку форму. Її насичено метафорами, повторами й алітераціями; віршовий лад часто змінюється: вільний вірш переходить у традиційні римовані форми і навпаки. Суттєву роль у поетиці Еліота відіграють натяки, недомовки, відгомони стилю інших поетів тощо Усе це дуже утруднює сприйняття еліотівської поезії.

1943 р. світ побачив поетичний цикл "Чотири квартети", що складався із чотирьох частин-поем ("Іст Кокер", "Берн Нортон", "Драй Селвейджес", "Літтл Гіддінг"). Композиція твору заснована на уявленні про єдність чотирьох стихій (повітря, земля, вода і вогонь), чотирьох пір року і чотирьох віків людини; в творі відбито погляди поета на світ, життя і вічність. Основні ідеї поем - "туга" і "жах буття", смерть і знищення. Після появи цього циклу Еліот більше не писав поетичних творів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Натуралістичні, імпресіоністичні, неоромантичні тенденції в літературі рубежа століть	\|	З французької поезії. Гійом Аполлінер

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.