Відносин.

Сучасні моделі регулювання світових тенденцій зайнятості та соціально-трудових

Реальною відповіддю на нові світові тенденції у сфері зайнятості та соціально-трудових відносин стало формування сучасних моделей їхнього регулювання. Так, до останніх відносяться: європейська (континентальна), англо-саксонська, китайська моделі.

Європейська (континентальна) модель характеризується високим рівнем правової захищеності, жорсткими нормами трудового права, орієнтованими на збереження робочих місць, поширеністю тарифного регулювання з незначною диференціацією заробітної плати.

Означена модель дістала високу оцінку спеціалістів МОП, хоча має певні недоліки: зростання безробіття, ускладнення доступу на ринок праці молоді та інших малозахищених громадян, послаблення стимулюючої ролі заробітної плати, зниження темпів соціально-економічного зростання.

Англосаксонська модель регулювання соціально-трудових відносин визначається досить нижчим рівнем соціальних гарантій, більш ширшими правами роботодавців у наймі та звільненні працівників, високою диференціацією заробітної плати, укладенням колективно-договірних угод на рівні фірми, а не галузі чи регіону. Водночас, перевагами цієї моделі є більш високі темпи зростання, активність у створенні нових робочих місць, зниження рівня безробіття. Практика свідчить, що найбільш успішним втіленням цієї моделі є СІЛА. Недоліками цієї моделі є поляризація суспільства та збільшення бідності у суспільстві.

Китайська модель грунтується на централізованому регулюванні зайнятості на державних підприємствах і значній свободі цього процесу в приватному і концесійному секторах. Завдяки такому підходу в Китаї, незважаючи на величезну чисельність трудових ресурсів, підтримується невисокий рівень безробіття. Зокрема, одним із напрямів його регулювання є практика створення додаткових робочих місць для надлишкової робочої сили на тому самому підприємстві, що, звичайно, стримує масштабні вивільнення при тих чи інших змінах.

Проблемні питання формування моделі регулювання соціально-трудових відносин в Україні. Підкреслимо, що в Україні створення базових засад моделі лише розпочинається. Фахівці стверджують, що орієнтуючись більшою мірою на європейську модель, необхідно враховувати історію попереднього розвитку, національні традиції, прогнозовані тенденції соціальноекономічного зростання країни.

Водночас, в останній період в Україні наявні певні позитивні прояви змін в соціально-трудовій сфері, а саме:

> процес роздержавлення, ліквідація монополії держави на використання робочої сили в
результаті виникнення розмаїття форм власності й господарювання; усунення правових
обмежень мобільності робочої сили; підвищення гнучкості ринку праці;

> нові можливості щодо вибору форм, видів трудової діяльності в різних сферах;

> підвищення особистої відповідальності за свій добробут, зниження утриманських настроїв,
соціального інфантилізму;

> посилення турботи з боку найманих працівників за підтримання та підвищення своєї
конкурентоспроможності на ринку праці;

> формування готовності до більш продуктивної, інтенсивної праці під впливом зростання
конкуренції між найманими працівниками за робочі місця;

> формування більш активної поведінки працівників як реакція на очевидну можливість
матеріального забезпечення отриманих доходів, розширення пропозиції товарів та послуг,
зростання матеріальних потреб та напрямків їх забезпечення.

Авторитетною міжнародною організацією, яка займається проблемами міграції населення, є Міжнародна організація з питань міграції.МОМ було створено в 1951 р. як Міжурядовий комітет з питань європейської міграції, а потім перейменовано в 1980 р. у Міжурядовий комітет з питань міграції, а в 1987 р. — на Міжнародну організацію з питань міграції ( штаб-квартира в Женеві). До МОМ входять 46 країн-членів і 35 країн-спостерігачів.

МОМ має тісні зв'язки з іншими міжнародними організаціями, які займаються соціальними, економічними і демографічними аспектами міжнародної міграції: Міжнародна організація праці (МОП); Продовольча і сільськогосподарська комісія ООН (ФАО); Організація ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Всесвітня організація охорони здоров'я (ВОЗ); Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР); Міжнародна морська організація; Організація промислового розвитку (ЮНИДО); Рада Європи; Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР); Європейське співтовариство (ЄС); Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) та ін.

МОМ співробітничає також і з рядом міжнародних громадських організацій, серед яких Міжнародна конфедерація вільних профспілок (МКВП), Міжнародна організація наймачів (МОН), Всесвітня конфедерація праці (ВКП), Міжнародна рада громадських організацій (МРГО), Міжнародна рада соціального забезпечення (МРСЗ), Міжнародна соціальна служба (МСС), Міжнародна організація допомоги робітникам (МОДР), Фонд Толстого, Всесвітня рада церков (ВРЦ).

Керівним органом МОМ є Рада, яка складається з представників усіх держав-учасниць і уповноважена приймати остаточні рішення з питань політики, програм і фінансування Організації. Створюється також Виконавчий Комітет, який складається з десяти держав-учасниць, обраних Радою. Він готує роботу Ради і вносить рекомендації на основі доповідей Підкомітету з бюджету і фінансів і Підкомітету з координації транспорту.

Бюджет МОМ складається з адміністративної частини, яка формується з внесків держав-учасників відповідно до встановленої частки у відсотках і оперативної частини, яку складають добровільні внески з державних джерел, від мігрантів та спонсорів.

2. МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ

У рамках багатостороннього регулювання ринку праці провідну роль відіграє Міжнародна організація праці.

Ця міжнародна організація з 1946 р. є спеціалізованим закладом ООН. МОП створено в 1919 р. як міжнародну організацію, покликану всебічно сприяти соціальному прогресу, встановленню і підтриманню соціального миру між різними верствами суспільства, а також допомагати вирішенню гострих питань еволюційним, мирним шляхом. За станом на 1994 р., МОП об'єднувала 171 країну, де проживає 98 % населення світу. Україна була і залишається членом цієї організації.

Базуючись на тому, що міцний мир може бути встановлений лише на основі соціальної справедливості, МОП виголосила, що:

а) усі люди незалежно від раси, віросповідання або статі мають право на досягнення свого
матеріального благополуччя і духовного розвитку в умовах свободи і достоїнства, економічної
усталеності та рівних можливостей;

б) досягнення умов, за яких це буде можливо, має стати головною метою національної та
міжнародної політики.

Основними завданнями МОП виходячи з цієї мети є:

* розробка міжнародної політики і програм, спрямованих на розв'язання соціально-
трудових проблем;

* створення і прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій з
метою здійснення такої політики;

* допомога країнам-учасницям в розв'язанні соціально-трудових проблем (технічне
співробітництво);

* захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, від
дискримінації тощо);

* боротьба з бідністю за покращення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального
забезпечення;

* розробка програм поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і
гігієни праці, охорона і відновлення навколишнього середовища;

* сприяння організаціям трудящих і підприємців у їхній роботі спільно з урядами щодо
врегулювання соціально-трудових відносин;

* розробка заходів щодо захисту найбільш вразливих верств населення: жінок, молоді,
інвалідів, людей похилого віку, трудящих-мігрантів.

Керівні органи МОП:

а) Міжнародна конференція праці (МКП) — це вищий орган, що збирається раз на рік. Один
раз на три роки на Генеральній конференції проводяться вибори нової Адміністративної ради.
МКП визначає загалом напрями роботи МОП, обговорює проблеми соціального стану в світі
праці, розробляє і затверджує міжнародні норми праці у вигляді конвенцій і рекомендацій,
приймає резолюції з окремих питань діяльності МОП. Кожних два роки Конференція затверджує
дворічну програму роботи МОП і бюджет. Кошти МОП формуються в основному за рахунок
членських внесків держав-членів;

б) Адміністративна рада — головний виконавчий орган, який обирається на Генеральній
конференції на трирічний термін. Вона спрямовує роботу МОП у період між конференціями,
проводить у життя її рішення, завчасно визначає порядок денний Конференції та інших нарад,
скеровує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП), а також різних комітетів, які створюються
при Адміністративній раді. У складі контрольного механізму МОП, наприклад, створюється
постійний комітет Адміністративної ради для розгляду скарг про порушення урядами свободи
об'єднання і права працівників на організацію;

в) Міжнародне бюро праці, штаб-квартира якого знаходиться в Женеві (Швейцарія), є
постійно діючим секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом,
дослідницьким і інформаційним центром.

Основними сферами діяльності МОП є зайнятість та безробіття, професійна підготовка й перепідготовка кадрів, права людини, умови праці та гігієна праці, виробниче навколишнє середовище, заробітна плата, соціальне забезпечення, окремі категорії трудящих, подання допомоги країнам у таких галузях, як трудове законодавство, трудові відносини, діяльність організацій трудящих і підприємців тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тенденції розвитку міжнародного ринку праці	\|	ОСНОВНІ КОНВЕНЦІЇ МОП

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.