МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

Основною формою організації навчального процесу з даного курсу є урок, але для розширення знань, формування інтересу до природи використовуються і інші форми — гуртки, курсові роботи, консультації, практика в дитячих садках.

Тип уроку визначається дидактичною метою. Якщо основна мета — засвоєння учнями нових знань — це урок засвоєння нових знань, існує урок систематизації і оцінки знань, урок формування навичок і умінь, комбінований. На комбінованому уроці розв'язується кілька, а найчастіше два незалежних завдання, наприклад перевірка знання з однієї теми і засвоєння знань з нової теми.

Завдання навчально-виховної роботи на уроці вирішується за допомогою методів—способів спільної роботи викладача і учнів, спрямованих на виконання навчально-виховних завдань.

Методи, що застосовуються для викладання курсу, найчастіше класифікують за джерелом знань, виділяючи словесні методи (лекція, розповідь, бесіда, робота з навчальною книгою), практичні (педагогічні ігри, розв'язання педагогічних завдань, вправи), наочні (демонстрування натуральних об'єктів, ілюстративного матеріалу, технічних засобів навчання).

Вибір методу зумовлюється дидактичною метою уроку. На уроках засвоєння нових знань найчастіше використовуються лекція, розповідь, бесіда. Часом організовується урок-екскурсія.

На уроках формування умінь і навичок використовуються вправи, педагогічні ігри, аналіз педагогічних ситуацій, розв'язання педагогічних завдань.

На комбінованих уроках використовується сукупність методів, що дозволяє вирішувати різні дидактичні завдання.

Провідним методом засвоєння учнями нових знань є лекція. її характерні ознаки — строга науковість і значний обсяг матеріалу. Своєрідність лекції в педагогічному училищі полягає в тому, що вона охоплює менше коло питань, ніж вузівська лекція, будується з урахуванням підготовленості учнів. Матеріал викладається в доступній і цікавій формі. Лекція в педучилищі тісно пов'язана з іншими методами викладання — бесідою, демонструванням технічних засобів навчання тощо. До лекції ставиться ряд вимог, які стосуються її змісту і методики проведення.

Основні вимоги до змісту лекції: науковість, професійна спрямованість, врахування внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, логічність побудови, послідовність викладу.

Починаючи розгляд будь-якої теми, слід пов'язати її з попередньою (внутрішньопредметний зв'язок). Наприклад: «Ми продовжуємо розглядати тему «Методи ознайомлення дітей з природою» і розглянемо сьогодні тему «Спостереження — основний метод ознайомлення з природою».

Після визначення теми доцільно мотивувати важливість її засвоєння (професійну спрямованість), зауваживши учням, що в їх наступній роботі цей метод буде використовуватися щодня, тому важливо добре оволодіти методикою проведення спостережень.

До кожної лекції слід сформулювати основні питання плану, відповідно до яких чітко будувати виклад матеріалу. Логічність, послідовність викладу матеріалу сприятиме утриманню уваги учнів. Виклад матеріалу повинен бути-науковим, орієнтованим на наукові дослідження, передовий досвід. В ході викладу важливо забезпечити професійну спрямованість вивчення питань, встановлювати міжпредметні і внутрішньопредметні зв'язки.

Відповідні вимоги ставляться і до методики проведення лекції: мови викладача, уміння триматися перед учнями, використовуючи прийоми активізації.

Викладання навчального матеріалу повинно вестися доступною літературною мовою, бути яскравим, переконливим, емоційним. Головні ідеї, поняття треба конкретизувати прикладами.

Для активізації пізнавальної діяльності учнів треба забезпечити поєднання слова з наочністю. Це досягається демонструванням об'єктів живої природи (кімнатних рослин, акваріумних риб, пташок), а також таблиць, гербаріїв, колекцій. Значний вплив на активізацію учнів має демонстрування діапозитивів, діафільмів («Куток природи в дитячому садку», «Ігри на літньому майданчику» тощо).

Важливим засобом активізації учнів є постановка риторичних і проблемних запитань. Наприклад, «Чому спостереження є основним методом ознайомлення дошкільників з природою?».

Пожвавлює лекцію використання прикладів, що відомі учням із спостережень у природі, в дитячому садку, а також фактів з періодичної преси, радіо, телебачення. Під час розкриття деяких питань, наприклад «Куток природи в дитячому садку», доцільно для поглиблення інтересу застосувати історичний підхід — коли вперше було поставлено питання про створення кутків природи, яка була мета їх створення тощо. Потрібно, щоб учні вели короткі записи лекції, виділяли основні думки. Це привчає уважніше слухати і дозволяє викладачу більш раціонально використовувати час.

Розповідь, як метод повідомлення нових знань, відрізняється від лекції за змістом і формою. В розповіді більше життєвих фактів. описів, менше теоретичних положень. її характеризують образність, описовість. Розповідь можна використати під час викладання теми «Ознайомлення з дикими і свійськими тваринами», де подаються цікаві відомості про спосіб життя тварин.

У розповіді так само, як і в лекції, має бути аналіз фактів, висновки, без чого учні не зможуть виробити правильного погляду на пристосування, зв'язок з середовищем тих чи інших видів рослин, тварин тощо. Подібно лекції, розповідь треба вести аргументовано, чітко. Постановка в розповіді питань, висування проблем орієнтують учнів на творчу пізнавальну діяльність. Використання наочності надає розповіді ще більший педагогічний ефект.

Бесіда — це метод, при якому викладач, спираючись на наявні в учнів знання і досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до розуміння і засвоєння нових знань, до повторення і перевірки навчального матеріалу. Розрізняють репродуктивні і проблемні (евристичні) бесіди.

Репродуктивні бесіди використовуються для актуалізації або для перевірки знань учнів. Для цих бесід характерна постановка запитань за відомим уже учням матеріалом для відтворення його в пам'яті і використанні як опори під час вивчення нових знань. Однак під час використання цього методу викладач ставить запитання, які потребують як репродуктивної, так і творчої пізнавальної діяльності, а саме запитання на переосмислення, порівняння тощо. Бесіда проходить успішно, якщо в ній застосовуються спостереження учнів у дитячому садку: використовується діагностика знань дітей за певними темами, спостереження за дітьми на заняттях чи у повсякденному житті.

Проблемна (евристична) бесіда використовується найчастіше в процесі засвоєння учнями знань в тих випадках, коли в учнів є опорна система знань. Користуючись послідовно поставленими запитаннями, викладач підводить учнів до певних висновків. Евристичні бесіди важливі для розвитку самостійного мислення учнів. Під час проведення евристичної бесіди слід чутливо реагувати на відповіді, доповнювати, редагувати, чітко оформлюючи думку.

Під час проведення бесід необхідно широко використовувати таблиці, схеми, діапозитиви тощо.

Самостійна робота учнів з книгою на уроці має на меті навчити їх добре орієнтуватися у підручнику, знаходити відповіді на запитання. При цьому учням дається завдання, під яким кутом зору треба прочитати матеріал. Наприклад, опрацьовуючи тему «Влаштування квітника в дитячому садку», можна поставити такі запитання: Яке місце вибрати для квітника? Яку форму квітника найкраще обрати для групової ділянки?

У системі навчання учнів педагогічного училища важливе місце посідають практичні методи: педагогічні ігри, вправи, аналіз педагогічних ситуацій, вирішення педагогічних завдань.

Метод вправ має широке застосування під час практичних і лабораторних занять. Вправи відрізняються від інших методів тим, що вони передбачають багаторазове, багатоваріантне повторення певних дій з метою формування уміння застосовувати знання, виробляти уміння. Використання цього методу дає можливість здійснити перехід від знань до умінь.

Залежно від результатів практичної діяльності вправи можуть бути словесні, практичні, змішаного характеру. Наприклад, слід тренувати учнів у складанні конспектів занять, сюжетних розповідях, словесних логічних завданнях, описових розповідях тощо. Практичні вправи — це зарядка акваріума, влаштування терарі- ума, інсектаріума тощо.

Вибір вправ визначається дидактичним завданням. Виконання учнями вправ повинно мотивуватися. З метою підготовки до практики учні тренуються у складанні планів роботи з дітьми, написанні конспектів, виготовленні посібників. На уроках з практикуму тренуються у пересаджуванні, живцюванні рослин, догляді за тваринами..

Виконання учнями вправ потребує чіткого інструктажу, допомоги учням у складанні плану. З цією метою в педагогічному училищі застосовуються схеми побудови певних занять з використанням основного методу, схеми аналізу занять, цільових і повсякденних прогулянок.

Вправи виконуються на уроці або у домашніх умовах. Наприклад, учні ведуть записи фенологічних спостережень, складають паспорти Кімнатних рослин, біологічні характеристики тварин і інструкції по догляду за ними, виготовляють наочні посібники для роботи з дітьми тощо. Обов'язково потрібний аналіз результатів виконання вправ, їх оцінка.

Аналіз педагогічних ситуацій і вирішення педагогічних завдань являють собою ніби місток між методами засвоєння знань і умінь і практичними методами. Використання цих методів вносить різноманітність у проведення уроку, викликає зацікавленість учнів, готує їх до вирішення реальних ситуацій. Наприклад, учні слухають магнітофонний запис спостереження. Перед прослуховуванням перед ними ставиться завдання: виділити, якими прийомами скористався вихователь для активізації пізнавальної діяльності дітей на різних етапах спостереження. Аналіз педагогічних ситуацій — це метод, що передбачає виділення та аналіз умов, завдань, методів, прийомів, форм навчально-виховного процесу.

Розв'язання педагогічних завдань — це знаходження оптимальних способів дій у певній ситуації на основі її аналізу. Наприклад, вихователь виявив, що у дітей його групи, спостерігається байдужість до природи, не сформовані пізнавальні інтереси. Які причини цього і якими засобами найефективніше це подолати?

Важливе значення в практичній підготовці вихователів дитячих садків має використання педагогічних ігор або їх елементів. Вони допомагають наблизити майбутніх вихователів до реальних ситуацій роботи з дітьми, закріпити навички і уміння. Включення елементів педагогічної гри оживляє навчальний процес. Педагогічна гра і її елементи можуть використовуватися під час вивчення багатьох тем. Наприклад, під час вивчення теми «Куток природи в дитячому садку» можна запропонувати учням елемент педагогічної гри: внесення в куток природи нової рослини і подання дітям інформації про неї. Під час вивчення дидактичних ігор педагогічну гру використовують для апробації методики проведення ігор у різних вікових групах.

Широке застосування на уроках методики ознайомлення з природою і практикума з природознавства мають наочні методи: демонстрування живих об'єктів, ілюстративного матеріалу, графічної наочності, технічних засобів навчання, моделей. Під час проведення уроків вони застосовуються найчастіше у сукупності із словесними, практичними методами, сприяючи активізації учнів, підсиленню інтересу. Під час роботи з екранними посібниками основним джерелом знань виступають слово викладача і зображувальна наочність. Перед показом навчального діафільму, наприклад «Ігри на літньому майданчику», слід поставити перед учнями завдання: засвоїти, як змінюється обладнання для будівельно-конструктивних ігор молодших і старших дошкільників. Як змінюються прийоми керівництва будівельно-конструктивними іграми в молодшій, середній і старшій групах.

Переважна більшість уроків з курсу «Методика ознайомлення дітей з природою і практикум з природознавства» проводиться лекційно-семінарським способом. Для вивчення окремих тем найбільш ефективні уроки-екскурсії. Цінність їх у тому, що учні вивчають об'єкти природи в природних умовах, слухають змістовне пояснення, знайомляться з найкращою постановкою роботи в дитячому садку, наприклад, планування і озеленення ділянки. Особливо важливо використати екскурсії для вивчення природи місцевого краю, ознайомити учнів з біоценозом лісу, лук, водойм, степів, культурними біоценозами парків, скверів, полів. Проводяться екскурсії в ботанічні сади, дендропарки, природничі відділи краєзнавчих музеїв тощо. Логічним завершенням вивчення окремих тем курсу і всього курсу є безвідривна практика і практика з відривом від навчання. Під час планування безвідривної практики потрібно передбачити спостереження і аналіз роботи з дітьми по ознайомленню з природою, проведення учнями індивідуальних і фронтальних форм роботи з дітьми.

Під час практики з відривом від навчання учні застосовують знання з методики ознайомлення з природою, проводячи роботу з дітьми відповідно до програми дитячого садка.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПРОГРАМИ КУРСУ	\|	ОБЛАДНАННЯ КУРСУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.