Ця система забезпечує підтримку потрібного положення тіла і відповідні реакції. Рівновага підтримується рефлекторно, без принципової участі в цьому свідомості.
Виділяють статичні та статокінетичні рефлекси. Статичні рефлекси забезпечують адекватне взаєморозташування кінцівок, а також стійку орієнтацію тіла в просторі. Статокінетичні рефлекси – це реакції на рухові стимули, що само висловлюються в рухах, наприклад рух людини, що відновлює рівновагу після того, як вона втратила її.
Сильні подразники вестибулярного апарата часто викликають неприємні відчуття: запаморочення, блювоту, посилене потовиділення, тахікардію і т.д. Ймовірніше за все – це результат впливу незвичайних для організму подразників: колового прискорення або розбіжності між зоровими і вестибулярними сигналами. Сенсорні ілюзії, що виникають внаслідок цього, часто приводять до аварій.
У сучасних людей статокінетична стійкість знижується внаслідок зміни структури їхньої праці. Праця сучасної людини стає більше розумовою, а фізична її частка нестримно зменшується. Людина дедалі менше активно пересувається в просторі. У цих умовах статокінетична стійкість у сучасних людей знижується й актуальними стають такі явища, як гіподинамія і гіпокінезія.
При порушенні функцій вестибулярного апарату певною мірою знижується працездатність людини, а отже, знижується і безпека руху. Якщо йдеться про пасажирів, то цей стан позбавляє їх комфорту, а при наявності в них захворювань, особливо серцево-судинної системи, це може призвести до важких ускладнень.