Предмет застави

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права. Більш широке тлумачення предмета застави наведено в ст. 576 ЦК, відповідно до якої предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема речі, цінні папери, майнові права), відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

До майна, що може бути предметом застави, належить:

● наявне майно;

● майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо);

● майно (плоди, продукція, доходи), одержане від використання заставленого майна у випадках, встановлених договором.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 576 ЦК предметом застави не можуть бути:

● культурні цінності, що є об’єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам’ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;

● вимоги, які мають особистий характер;

● інші вимоги, застава яких забороняється законом.

У свою чергу, ст. 4 Закону України «Про заставу» розширює та деталізує перелік об’єктів, що не можуть бути предметом застави. Згідно з нею предметом застави не можуть бути:

· об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств і їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації (проте товари в обороті або в переробці цих підприємств та їх структурних підрозділів можуть бути предметом застави. До товарів в обороті та переробці згідно зі ст. 40 Закону «Про заставу» належать сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо).

Також прикладом законодавчої заборони використання окремих речей як предмета застави є приватизаційні папери. Згідно з п. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизаційні папери»^{^[121]} приватизаційні папери не можуть бути використані як застава для забезпечення платежів або кредитів.

Дії щодо предмета застави:

● заміна предмета застави може здійснюватися тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 579 ЦК);

● ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 580 ЦК);

● у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов’язаний надати рівноцінний предмет або, якщо це можливо, відновити знищений чи пошкоджений предмет застави (ч. 2 ст. 580 ЦК);

● якщо предмет застави не підлягає обов’язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму (ст. 581 ЦК). У свою чергу, згідно зі ст. 10 Закону України «Про заставу» погоджена сума не повинна перевищувати ринкову вартість предмета застави. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика;

● у випадках, встановлених договором або законом, заставодавцем разом із заставодержателем може бути здійснена оцінка предмета застави. При цьому ціна мас визначатися відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення застави, але договором або законом може бути встановлено інший порядок такої оцінки;

● звернення стягнення (ст. 590 ЦК);

● реалізація предмета застави (ст. 591 ЦК).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Зміст договору застави	\|	Права та обов’язки заставодавця та заставоутримувача

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.