МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Соціально-демографічні ознаки особи злочинця 8 сторінка
- середньострокові (три-п'ять років); - довгострокові(понад п'ять років). У практичній діяльності застосовують надкороткострокові прогнози, що охоплюють досить незначні часові проміжки (доба, тиждень, місяць або квартал). Вони одержали назву оперативних прогнозів. Такий прогноз зручний у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв'язку з проведенням масових заходів (наприклад, мітинги, свята, спортивні заходи тощо). Мета короткострокового прогнозування полягає в науковому передбаченні тенденцій, закономірностей і конкретних варіантів змін злочинності в найближчому майбутньому за основними показниками. На цій основі розробляються короткострокові прогнози, що визначають спрямованість запобігання злочинності. Середньострокове прогнозування передбачає період від двох до п'ти років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямоване на більш віддалену перспективу та визначає стратегію боротьби зі злочинністю. Середньострокові прогнози дають змогу: • інформувати суб'єктів боротьби зі злочинністю про можливий уплив програмних великомасштабних економічних і соціальних заходів на злочинність; • максимально використовувати профілактичний потенціал таких заходів і водночас обмежити небажаний з кримінологічного погляду можливий уплив негативних процесів; • визначити, зважаючи на розвиток соціальних процесів,
оцінити в комплексі її можливості й резерви на прогнозований період; • завчасно підготувати достатнє ресурсне забезпечення профілактики та інших напрямків боротьби зі злочинністю. Довгострокове прогнозуваннязорієнтоване на термін понад п'ять років і базується на аналізі загальних закономірностей розвитку суспільства загалом, зв'язку рівня та структури злочинності з рівнем соціально-економічного й культурного розвитку суспільства. Перспективні кримінологічні прогнози сьогодні можуть давати оцінки лише загалом деяких основних тенденцій у розвитку злочинності, її причин й умов залежно від змін у суспільстві. Такі прогнози переважно залежать від ступеня точності відображення в загальних соціальних прогнозах тенденцій тих процесів і явищ, які найбільш інтенсивно впливають на злочинність. 10.6. Індивідуальне прогнозування Індивідуальне прогнозування повинне виходити з психології особи та її попередньої діяльності. Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини чи припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних запобіжних заходів із метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому. Що стосується кримінологічного прогнозування, то, природно, суспільство не зацікавлене в реалізації негативних прогнозів і вживає запобіжних заходів. І якщо в їх результаті рівень злочинності виявиться нижчим від очікуваного, то така "помилка" не суперечить прогнозові, не знижує його надійності. Прогнозування індивідуальної поведінки полягає у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину чи, навпаки, її виправлення та відмови від злочинної діяльності. Людські стосунки завжди засновуються на передбаченні вчинків, а характеристика особи кінець-кінцем полягає в судженні про ймовірну поведінку за певних умов. Безперечно, кожна людина унікальна як особа, проте всі люди мають багато спільного. Імпульсивний, спонтанний характер людських вчинків не перекреслює стандартності поведінки в багатьох випадках, а типовим є те, що часто повторюється. Групові статистичні закономірності та отримані на їх основі прогнози поширюються й на конкретних осіб, але достовірність прогнозу знижується внаслідок індивідуальних відмінностей. В однорідних групах прогноз індивідуальної злочинної поведінки особи буде достовірнішим. Менша надійність прогнозування індивідуальної поведінки (порівняно з прогнозами масових явищ) не перекреслює його пізнавального та практичного значення. Таке прогнозування дає змогу своєчасно зупинити особу на шляху до злочину й запобігти злочину. Імовірні судження про майбутню поведінку підсудного є підставою для прийняття судових рішень при розгляді кримінальних справ, визначають необхідність застосування певних запобіжних заходів щодо обвинуваченого та підсудного при здійсненні досудового слідства. Побудова прогностичної моделі передбачає двапідходи: - прогнозування на основі узагальнення біографії індивіда; - прогнозування на основі аналізу внутрішнього духовного життя індивіда, його установок і мотивів (індивідуальний підхід). Відомості про дії осіб, які раніше вчиняли злочини та були засуджені, можна отримати з офіційних документів (зокрема, вироків і довідок). Ці відомості створюють можливість для прогнозування рецидиву злочинів. Для вирішення такого завдання метод екстраполяції малопродуктивний, ефективніше застосовувати метод моделювання, чи кібернетичний метод розпізнавання образу95. Отже, прогноз індивідуальної поведінки має важливе значення для програмування профілактичної роботи, впливу на засуджених і способів їхньої реадаптації після відбування покарання. Важливий він і для індивідуалізації міри покарання, рішення питань дострокового звільнення, помилування тощо. Одночасно сучасні методики ще недостатньо розроблені 95 Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. 120-122.
(надійність прогнозу не більш за 65-75 %) і можуть поки розглядатися лише як експериментальні. Становить інтерес розроблена А. Закалюком методика індивідуального прогнозування, що бере до уваги не тільки криміногенні фактори, а також ефективність індивідуальної профілактики96. 10.7. Значення кримінологічного прогнозу Прогноз злочинності є основою для організації боротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки державними органами, а й громадськими організаціями. Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю. Тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, й умови, які їй сприяють. Прогноз сприяє зміцненню та розвиткові системи органів, які реалізують запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. У законодавчому порядку прогнозування дає змогу вирішувати питання про внесення змін і доповнень до чинного кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства. Прогнозування є науковою основою для складання планів боротьби зі злочинністю та запобігання їй97. 10.8. Методи кримінологічного прогнозування При прогнозуванні застосовуються три основних методи: екстраполювання (екстраполяція), експертна оцінка, моделювання. Екстраполювання - це проекція на майбутнє змін злочинності в минулому та сьогоденні. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього, виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і надалі. Аналіз показни- 96 Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение инди- 97 Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: ків динаміки злочинності та її певних видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності). Для цього формуються динамічні ряди по роках за визначений (достатній) період, який безпосередньо передує прогнозованому, котрі відображають спрямованість, характер і темп цих змін. На підставі цього за допомогою спеціальних математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти змінюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови порівняно стабільних криміногенних факторів, і тому його застосовують тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів та їх зміни в прогнозованому майбутньому. Тож прогнози злочинності, що базуються лише на лінійній екстраполяції, мають обмежене практичне значення. Експертна оцінка здійснюється з'ясуванням думки наукових і практичних працівників, спеціально відібраних за ознаками стажу, кваліфікації, кола інтересів і знань тощо, про майбутній стан злочинності, а також про процеси та явища, котрі інтенсивно впливають на її тенденції. Експертна оцінка може бути формалізована через розробку для її учасників матриць, які вимагають кількісної інтерпретації їхньої думки про можливі зміни та ранг ("вагу") впливових факторів, перелік яких дається за наявною шкалою. За допомогою методу експертних оцінок здійснюють, здебільшого, перспективне (довгострокове) прогнозування, що полягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на запланований період. Існують чітко визначені процедури збирання думок експертів, їх аналізу та розрахунку експертних оцінок. Найпопулярнішим є, так званий, дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом, опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання та відповіді уточнюються; в разі відхилення прогнозів від думки більшості, експерти обґрунтовують
свою думку. До експертизи можуть залучати додаткових експертів. Так формується мережа експертів, яких можна використати для повторної експертизи98. Моделювання - це розробка системи математичних формул, які описують динаміку злочинності, беручи до уваги взаємодію комплексу факторів, які істотно впливають на неї. Моделювання як метод прогнозування злочинності передбачає модельно-кібернетичний експеримент, котрий полягає в перебуванні закономірностей функціонування об'єкта, що прослід-ковуються у визначених умовах за певний час. Позитивним аспектом цього методу є те, що він дає змогу абстрагуватися від дрібних і несуттєвих властивостей прогнозованого явища та зосередити увагу на найважливіших боках досліджуваного об'єкта. У дослідженнях соціальних процесів модель відображається часто в логічній або знаковій формі. Найбільш поширені математичні моделі. У кримінологічному прогнозуванні застосування математичних методів, зокрема й методів моделювання, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для побудови моделей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть. Модель у соціальному прогнозуванні - це спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес. Вона може мати форму рівняння, таблиці, кривої, набору правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстраполяційні), рідше - факторні (аналітичні) моделі. Трендові моделі створюють для встановлення конкретного процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполювати в майбутнє за математичною формулою, тобто вирахувати кількісний вираз необхідного показника на дату прогнозування. Хоча для прогнозування придатними є багато математичних формул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу лише з декількома типами змін, для кожної з яких дібрана відповідна функція. 98 Соціологія: Підручник / За ред. проф. В. Г. Городяненка. - К.: Академія, 2002. - С. 537. В основі побудови факторних моделей лежить виявлення механізму взаємодії різних чинників, залежності вихідних даних від групи початкових. При цьому використовують методи статистики, кібернетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид моделей поки що рідко використовують у вітчизняній соціології. 10.9. Кримінологічне планування Кримінологічне планування (програмування) - це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу. У широкому значенні слова терміни "планування" та "програмування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримінологічного планування доцільно розмежовувати термінологію. Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспільство, та ін. Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організацією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців. Планування є однією з форм координації запобіжної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом. Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції. До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги: • планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців; • виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;
• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись • заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію 10.10. Принципи, що висуваються до криміно Кримінологічне планування ґрунтується на низці принципів. Наукової обґрунтованості - полягає в тому, що планування повинне здійснюватися на основі наукового аналізу об'єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому мають бути науково обґрунтовані: завдання органу, що реалізує план; його ресурсне забезпечення; передбачення майбутньої ситуації, в якій йому доведеться діяти. Законності - передбачає розробку планів згідно з чинним законодавством. Актуальності - означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрямки профілактичної діяльності. Реальності - вимагає взяття до уваги об'єктивних можливостей суб'єктів профілактики. Конкретності - передбачає однозначність змісту запланованих заходів, термінів їх виконання, суб'єктів реалізації та контролю. Несуперечливості - означає узгодження в межах плану всіх його складових частин, аби вони не суперечили одна одній. Субординації - полягає в підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб'єктів профілактики вищим. Принцип інформативності розглядається у двох аспектах. Згідно з першим, цей принцип означає складання плану на підставі повної та достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту, план повинен розроблятися таким чином, щоб при якомога меншому обсязі знакового масиву містити якнайбільше необхідної інформації. 10.11. Етапи кримінологічного планування Процес планування складається з п'яти основних етапів: 1) організаційно-підготовчого;
2) інформаційно-аналітичного; 3) безпосередньої розробки плану; 4) організації виконання плану; 5) оцінювання запобіжної діяльності й висновків. На організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє обов'язки. На другому, інформаційно-аналітичному, етапі комісія вивчає та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо. Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає: а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, б) кримінологічне прогнозування на певний строк; в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, ґ) затвердження плану. Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями. Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні. 10.12. Основні розділи плану боротьби зі злочинністю Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширенішою є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків виконання, відповідальних за виконання. Можуть використовуватися й інші форми плану. Комплексні районні та міські плани, що складаються, зазвичай, на два роки, залежно від ситуації містять: - організаційні заходи; - моральне виховання та правову пропаганду; - профілактику пияцтва й наркоманії; - припинення та профілактику організованої злочинності; - профілактику хуліганства й інших правопорушень у сфері побуту; - профілактичну роботу в трудових колективах; - профілактичну роботу в житлових масивах; - профілактику бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, а також молоді; - запобігання рецидивній злочинності; - запобігання розкраданню їх з використанням посадового становища та місця роботи, а також запобігання іншим посадовим злочинам; - припинення незаконного обігу й інших злочинних промислів; - профілактику правопорушень проти особистої власності громадян; - профілактику дорожньо-транспортних пригод; - зміцнення матеріальної бази соціальної профілактики правопорушень". 10.13. Види кримінологічного планування Кримінологічне планування реалізується у формі управлінських документів-планів (програм) і поділяється на такі види: • за рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному об'єкті;
• за органом влади, що затверджує план (програму): загальнодержавне та місцеве; • за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, міжвідомче, відомче; • за спрямованістю: територіальне та галузеве; • за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів; • за термінами: довгострокове, середньострокове, короткострокове. Комплексне та міжвідомче кримінологічне планування охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній сфері соціального життя чи галузі народного господарства100. Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі злочинністю. Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики злочинів на 2001-2005 рр., затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р. Відомче планування передбачає розробку завдань і засобів участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації, відповідно до його функціональної характеристики. Відомче кримінологічне планування здійснюють у межах своїх завдань і компетенції органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки, інші органи, що виконують спеціалізовані функції по боротьбі зі злочинністю.
99 Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. 124-125. 100 Комплексное планирование профилактики правонарушений. -М., 1979.-С. 17.
ТЕМА 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності 11.1. Діяльність підрозділів карного розшуку Підрозділи карного розшуку із запобігання злочинам вживають комплекс заходів, спрямованих на усунення конкретних причин й умов, що сприяють учиненню злочинів. Вони проводять оперативно-розшукові заходи, спрямовані на виявлення осіб, які готують або висловлюють намір учинити злочин, та заходи з недопущення вчинення протиправних посягань. Ці підрозділи здійснюють оперативне висвітлення способу життя, поведінки й намірів осіб, які, згідно з нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають профілактичному впливові. Разом з іншими підрозділами органів внутрішніх справ вони уживають заходів, що гарантують безпеку осіб або майна, щодо яких можливе протиправне посягання, інших запобіжних заходів, які унеможливлюють вчинення злочину. Також названі підрозділи інформують підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх і дільничних інспекторів міліції про виявлених підлітків зі стійкою протиправною поведінкою для вжиття до них заходів профілактичного впливу. 11.2. Діяльність підрозділів Державної служби Підрозділи Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю виявляють причини й умови, що сприяють вчиненню злочинів у сфері економіки. Проводять аналіз розвитку криміногенних процесів у різних сферах і галузях господарювання, на основі якого вживають заходів для їх нейтралізації. Також вони забезпечують постійну взаємодію із засобами масової інформації для формування громадської думки у сфері захисту економіки від протиправних посягань. Зміцнюють і розвивають постійні робочі контакти з іншими підрозділами органів внутрішніх справ, органами служби безпеки, митними підрозділами й іншими з метою запобігання правопорушенням. Здійснюють спільне планування та проведення цільових і комплексних операцій, спрямованих на запобігання та припинення правопорушень у сфері економіки. 11.3. Діяльність підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків виявляють фактори, що зумовлюють незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Уживають заходів щодо усунення причин й умов, які сприяють вчиненню правопорушень у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Ці ж підрозділи вносять необхідні пропозиції щодо усунення причин й умов нелегального обігу наркотиків організаціям, підприємствам, установам. Здійснюють виступи в трудових колективах, навчальних закладах, у засобах масової інформації (пресі, радіо, на телебаченні) з роз'ясненням правових наслідків немедичного вживання наркотичних засобів і психотропних речовин. Вони проводять планові відпрацювання закладів, підприємств й організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом або використанням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також житлового сектора, гуртожитків, місць дозвілля, де є осередки немедичної наркотизації, та вживають інших заходів, зумовлених результатами аналізу оперативної ситуації в окресленій сфері. Інформують населення про стан оперативної ситуації у сфері нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, причини й умови, що цьому сприяють, зокрема й про криміногенну роль байдужого ставлення громадян до фактів незаконного культивування снодійного маку та коноплі, виробництва й підпільної торгівлі наркотичними засобами, психотропними речовинами та прекурсорами, немедичної наркотизації загалом й особами, які ведуть антису-спільний спосіб життя зокрема.
Звертають увагу батьків на характерні ознаки, що свідчать про початок наркотичної залежності підлітків, виготовлення та вживання ними наркотичних або психотропних речовин, технічні засоби їх маскування, форми й методи впливу на останніх з метою схилення їх до добровільного здавання наркотичних засобів і психотропних речовин, звернення до медичних закладів за допомогою в лікуванні від наркозалежності. Беруть участь у діяльності навчальних центрів при наркологічних закладах для освоєння навичок профілактичної антинаркотичної роботи серед дітей та молоді. Такі підрозділи здійснюють індивідуальну профілактику стосовно осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби чи психотропні речовини. Здійснюють роботи виховного характеру з метою переконання в необхідності добровільної відмови від вживання наркотиків. Організовують і застосовують правові методи профілактики до осіб, які скоїли незначні правопорушення, пов'язані зі зберіганням наркотичних засобів у невеликих розмірах з послідовною реалізацією відмови такої особи від цієї діяльності. 11.4. Діяльність підрозділів кримінальної міліції в справах неповнолітніх Працівники підрозділів у справах неповнолітніх відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному облікові, за місцем їх проживання та проводять з ними профілактичну роботу. Здійснюють роботу із запобігання правопорушенням: серед неповнолітніх, звільнених із місць позбавлення волі; засуджених до мір покарання без позбавлення волі; неповнолітніх, які вчинили злочини, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу чи адміністративного стягнення або внаслідок амністії; неповнолітніх, котрі вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого наступає кримінальна відповідальність; неповнолітніх, які звинувачуються у вчиненні злочинів, не взятих під варту під час досудового слідства; неповнолітніх, що повернулися зі спеціальних учбово-лікувально-виховних установ; неповно -літніх, які систематично вчиняють правопорушення. Уживають заходів для зміцнення взаємодії з органами соціального захисту, зайнятості населення, освіти, охорони здоров'я, трудовими колективами, громадськими об'єднаннями, добродійними та іншими фондами в роботі із запобігання правопорушенням серед неповнолітніх. Викликають неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють, а також запрошують інших осіб по справах і матеріалах, що перебувають у провадженні міліції, для з'ясування обставин, пов'язаних із правопорушеннями підлітків, отримують від них необхідні пояснення, зведення, довідки, документи. Також працівники цих підрозділів відвідують неповнолітніх правопорушників за місцем їхнього проживання, навчання, роботи; проводять профілактичні бесіди з ними, батьками й іншими особами, відповідальними за виховання та поведінку підлітків. Затримують і доправляють неповнолітніх правопорушників у приймальники-розподільники для неповнолітніх на підставах, передбачених чинним законодавством і нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України. Вносять пропозиції до органів соціального захисту, зайнятості населення, освіти, місцевим держадміністраціям про надання неповнолітнім правопорушникам допомоги в соціально-побутовому облаштуванні, а також і органам охорони здоров'я для надання медичної допомоги неповнолітнім правопорушникам, які вживають спиртні напої, наркотичні, психотропні та інші засоби, що викликають одурманення. Направляють у державні органи, на підприємства, установи, організації та громадські об'єднання інформацію про обставини, що сприяють вчиненню правопорушень підлітками, та пропозиції щодо усунення цих обставин. Виявляють причини й умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї стосовно неповнолітніх, уживають у межах своїх повноважень заходи щодо їх усунення. Беруть на профілактичний облік неповнолітніх, схильних до вчинення насилля в сім'ї, та проводять виховну запобіжну роботу з ними. Взаємодіють зі спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань запобігання насиллю в сім'ї, з органами опіки
Читайте також:
|
||||||||
|