Структурні компоненти Я-концепції

Я-концепція (лат. сопсерііо — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).

Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, думки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдяки їй людина усвідомлює себе як індивідуальну реальність, відокремлену від природи та інших людей. Через самопізнання людина здобуває певні знання про себе. Спочатку вони постають як ситуативні образи власного Я, які виникають у конкретних умовах діяльності та спілкування. Потім ці образи поступово інтегруються у цілісний, адекватний, суб'єктивний образ свого Я. Результатом самопізнання є створення Я-концепції особистості. Відтак Я-концепція - це "динамічна система уявлень людини про саму себе, котра містить: а) усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших властивостей; б) самооцінку; в) суб'єктивне сприйняття особистістю чинників, які впливають на неї".

Формуються вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяльність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

Я-концепція є активним джерелом самовпливу, діючи у трьох функціонально-ролевих аспектах:

1) внутрішньої узгодженості: людина завжди йде шляхом досягнення максимальної самозлагоди, адже уявлення, відчуття чи ідеї, вступаючи у суперечність з іншими уявленнями, відчуттями чи ідеями, приводять до дезгармонізації особистості, до ситуації психологічного дискомфорту; воднораз випробовуючи потребу в досягненні внутрішньої гармонії, людина готова робити різні дії, які сприяли б відновленню втраченої рівноваги; тому тут істотним чинником є те, що кожен думає про себе.

2) інтерпретації досвіду: функціонування Я-концепції визначає характер індивідуальної Інтерпретації досвіду, оскільки у людини існує стійка тенденція виявляти на основі власних уявлень про себе не лише свою поведінку, а й здійснювати інтерпретацію власного досвіду.

3) набору очікувань: Я-концепція задає також коло очікувань людини, тобто її спричинює гама уявлень про те, що має відбутися, а відтак і визначає, характер її потенційних та актуальних дій; зокрема люди, котрі впевнені у власній значущості, чекають, що й інші будуть ставитися до них так само, а ті, хто вважає, що вони нікому непотрібні, не можуть подобатися, або поводяться, виходячи із цієї переду мови, чи інтерпретують відповідним чином реакції навколишніх; недивно, що дослідники часто називають цю функцію центральною, розглядаючи Я-концепцію як сукупність очікувань, а також оцінок, котрі відносяться до різних моделей і схем поведінки.

Як будь-яка установка, структура Я-концепції має три компоненти:

1. Когнітивний — уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальну значущість тощо; Це умовно можна позначити таким терміном, як самосвідомість. Самосвідомість – як вищий рівень розвитку свідомості, виступає основою формування розумової активності й самостійності особистості в поведінкоаих проявах і діяльності. Коротко самосвідомість можна визначити як образ себе і відношення до себе. Цей образ і відношення нерозривно пов’язані із прагненням до самозміни, самовдосконалення. Одною з вищих форм роботи самосвідомості є спроба знайти зміст особистої діяльності, що нерідко перетворюється в пошук змісту життя;

2. Емоційно-оцінний, в якому відображається ставлення до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);

3. Поведінковий — прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки.

„Я-концепція”; на думку Ф.В. Калошина, – це передумова і наслідок взаємодії соціального, визначається соціальним досвідом. До її складу входять:

1) реальне „Я” – уявлення про себе в теперішньому часі;

2) ідеальне „Я” – те, яким суб’єкт, на його думку, повинен бути, спираючись на моральні норми;

3) динамічне „Я” – те, яким суб’єкт хоче стати;

4) фактичне „Я” – те, яким суб’єкт хотів би стати, якби це було можливим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Рівень домагань — прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.