• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структурні компоненти Я-концепції

Я-концепція (лат. сопсерііо — сприйняття) — динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємо­відносини з іншими людьми.

Самосвідомість — усвідомлення людиною себе як особистості (своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця і ролі в суспільстві).

Самосвідомість дає змогу осмислити свої дії, почуття, ду­мки, мотиви поведінки, своє місце в суспільстві. її об'єктом є сама особистість. У ній вона постає і як суб'єкт, і як об'єкт пізнання. Завдяки їй людина усвідомлює себе як індивідуа­льну реальність, відокремлену від природи та інших людей. Через самопізнання людина здобуває певні знання про себе. Спочатку вони постають як ситуативні образи власного Я, які виникають у конкретних умовах діяльності та спілкування. Потім ці образи поступово інтегруються у цілісний, адекватний, суб'єктивний образ свого Я. Результатом само­пізнання є створення Я-концепції особистості. Відтак Я-концепція - це "динамічна система уявлень лю­дини про саму себе, котра містить: а) усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших властивостей; б) само­оцінку; в) суб'єктивне сприйняття особистістю чинників, які впливають на неї".

Формуються вона в процесі життєдіяльності, водночас впливаючи на розвиток, діяль­ність і поведінку особистості, як установка щодо себе.

Я-концепція є активним джерелом самовпливу, діючи у трьох функціонально-ролевих аспектах:

1) внутрішньої узгодженості: людина завжди йде шляхом досягнення максимальної самозлагоди, адже уявлення, відчуття чи ідеї, вступаючи у суперечність з іншими уявленнями, відчуттями чи ідеями, приводять до дезгармонізації особистості, до ситуації психологічного дискомфорту; воднораз випробовуючи потребу в досягненні внутрішньої гармонії, людина готова робити різні дії, які сприяли б відновленню втраченої рівноваги; тому тут істотним чинником є те, що кожен думає про себе.

2) інтерпретації досвіду: функціонування Я-концепції визначає характер індивідуальної Інтерпретації досвіду, оскільки у людини існує стійка тенденція виявляти на основі власних уявлень про себе не лише свою поведінку, а й здійснювати інтерпретацію власного досвіду.

3) набору очікувань: Я-концепція задає також коло очікувань людини, тобто її спричинює гама уявлень про те, що має відбутися, а відтак і визначає, характер її потенційних та актуальних дій; зокрема люди, котрі впевнені у власній значущості, чекають, що й інші будуть ставитися до них так само, а ті, хто вважає, що вони нікому непотрібні, не можуть подобатися, або поводяться, виходячи із цієї переду мови, чи інтерпретують відповідним чином реакції навколишніх; недивно, що дослідники часто називають цю функцію центральною, розглядаючи Я-концепцію як сукупність очікувань, а також оцінок, котрі відносяться до різних моделей і схем поведінки.

Як будь-яка установка, структура Я-концепції має три компоненти:

1. Когнітивний — уявлення про свої здібності, зовнішність, соціальну значущість тощо; Це умовно можна позначити таким терміном, як самосвідомість. Самосвідомість – як вищий рівень розвитку свідомості, виступає основою формування розумової активності й самостійності особистості в поведінкоаих проявах і діяльності. Коротко самосвідомість можна визначити як образ себе і відношення до себе. Цей образ і відношення нерозривно пов’язані із прагненням до самозміни, самовдосконалення. Одною з вищих форм роботи самосвідомості є спроба знайти зміст особистої діяльності, що нерідко перетворюється в пошук змісту життя;

2. Емоційно-оцінний, в якому відображається ставлен­ня до себе (самоповага, самокритичність, самозакоханість та ін.);

3. Поведінковий — прагнення завоювати авторитет, підвищити свій статус чи намагатися бути непомітним, приховати свої недоліки.

„Я-концепція”; на думку Ф.В. Калошина, – це передумова і наслідок взаємодії соціального, визначається соціальним досвідом. До її складу входять:

1) реальне „Я” – уявлення про себе в теперішньому часі;

2) ідеальне „Я” – те, яким суб’єкт, на його думку, повинен бути, спираючись на моральні норми;

3) динамічне „Я” – те, яким суб’єкт хоче стати;

4) фактичне „Я” – те, яким суб’єкт хотів би стати, якби це було можливим.

Читайте також:

1. V Суттю Я-концепції стає самоактуалізація в межах моральних правил і більше значимих особистісних цінностей.
2. Гіпотези, які не відхиляються в експерименті, перетворюються на компоненти теоретичного знання про реальність: факти, закономір­ності, закони.
3. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку другої половини 40—90-х років XX ст.
4. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.
5. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст.
6. Економічна система, її сутність, структурні елементи, закони розвитку. Місце і роль людини в економічній системі.
7. Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем.
8. Елементарна ланка та її характеристики. З’єднання ланок. Структурні схеми і їх перетворення.
9. Елементи й компоненти ландшафту
10. Етапи і компоненти системного аналізу.
11. Загальна характеристика фінансового оздоровлення та його структурні елементи.
12. Зовнішньоекономічна політика України та її компоненти.

Переглядів: 3582