Модель професійної компетентності соціального педагога

Провідні вчені України розробили професійний портрет соціального педагога

1. Професійні знання: соціально-гуманітарні знання; загальноосвітні знання; психолого-педагогічні знання; фахові знання. Соціальний педагог повинен знати: вікову, педагогічну, соціальну психологію; етику, естетику, педагогічну деонтологію, основи права, екології; методологічні принципи, закономірності, зміст, методи та форми виховання; інноваційні процеси, технології освітньо-виховної роботи в навчальних закладах різних типів; особливості профілактики девіантної поведінки учнів різного віку, негативних явищ у підлітковому середовищі, проблеми статево-рольової соціалізації особистості; форми і методи роботи у сімейно-побутовому середовищі, у позашкільних закладах, за місцем проживання; основи валеології, зміст, форми та методи організації здорового способу життя дітей та учнів різного віку; специфіку роботи у загальноосвітніх школах-інтернатах, спеціальних, санаторних та школах соціальної реабілітації; сучасний стан і тенденції розвитку дитячих, підліткових спілок, рухів, організацій тощо та їхній вплив на особистість; функції, права системи державних інститутів, установ, громадських організацій у галузі освіти, навчання та виховання підростаючого покоління; культурні, економічні, демографічні, екологічні особливості соціального середовища, в якому організовується робота; основи трудового законодавства України, правила охорони праці та техніки безпеки; Закон України "Про освіту", Декларацію прав людини, Конвенцію про права дитини, інші законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання, державну мову відповідно до чинного законодавства про мови в Україні.

2. Професійні уміння та навички: спеціальні; комунікативні; прикладні: дослідницькі, соціально-творчі, соціально-медичні, соціально-правові, соціально-економічні; організаторські; аналітичні; педагогічні; психологічні. Соціальний педагог повинен вміти: застосовувати професійні знання в практичній діяльності, здійснювати корекцію відхилень у поведінці школярів, молоді; проводити профілактичну роботу з попередження девіантної поведінки, а також розробляти програми та проекти роботи з "дітьми вулиці", працювати з групами ризику в умовах неформального спілкування, сприяти прояву ініціативи, активізації суб'єктивної позиції вихованців (клієнтів); організовувати взаємодію педагогічного колективу, батьків, громадських об'єднань та організацій, служб у справах неповнолітніх, служб соціального захисту, профспілок, правоохоронних органів, медичних установ тощо щодо виховання, оздоровлення, здійснення соціального патронажу, профілактичної роботи і соціальної реабілітації дітей та підлітків. 3 .Професійні якості особистості: - відкритість - готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, бути відвертим, вміти говорити про свої почуття і думки, передавати їх співбесіднику;

- комунікабельність - інтерес до інших людей, прихильність до спілкування, легкість у спілкуванні; - емпатія - це особливий спосіб розуміння іншої людини, уміння бачити світ очима інших людей, розуміти їх так, як вони, сприймати їх вчинки з тих же позицій;

- делікатність - ввічливість, м'якість у спілкуванні з іншими людьми; - автентичність - здатність бути природнім у стосунках з іншими людьми, бути самим собою з навколишніми; - безпосередність - уміння говорити і діяти в обстановці "тут і тепер", мати чітке уявлення про людину та її ситуації, демонструвати це; - доброзичливість - здатність демонструвати своє ставлення приязні, симпатії, готовності підтримати іншу людину; - конкретність - відмова від загальних міркувань, уміння конкретно відповідати на поставлені запитання. 4. Професійний імідж: особистісна привабливість; інтелігентність; образ здорової і благополучної людини; позитивний настрій; соціальний статус; соціальний фон; візуальне сприйняття. Зміст і спрямованість соціально-педагогічної діяльності визначається проблемами школи. Об'єктами соціально-педагогічної діяльності є: шкільний колектив; класний колектив; окрема група школярів; окремі школярі - дезадаптовані; з девіантною поведінкою; з проблеми, які потребують оперативного втручання; учительський колектив в аспекті його соціально-педагогічної роботи і підвищення педагогічної майстерності в галузі знань із соціальної педагогіки; батьківський колектив; окремі сім'ї, діти яких потребують соціально-педагогічної допомоги, а також батьки, які могли б взяти участь у соціально-педагогічній роботі з дітьми школи.

3. Психологічна служба у закладах освіти України

З метою забезпечення оптимальних умов для саморозвитку дітей та молоді у системі освіти України, згідно Закону "Про освіту" (Стаття 21. Психологічна служба в системі освіти) діє психологічна служба. Вона виконує такі функцій:

o виявлення загальних і особистих соціальних проблем школярів у класах і школі;

o вивчення і діагностика індивідуальних особливостей учнів, груп школи;

o надання допомоги вчителю в роботі з учнем, групою, батьками;

o соціальний захист того, у кого виникли проблема;

o соціальний захист групи, класу від окремих осіб;

o виявлення індивідуально-педагогічних можливостей учителів і надання їм допомоги у підвищенні педагогічної майстерності, дієвості педагогічної діяльності в роботі з учнями, батьками;

o соціально-педагогічна оцінка проведених виховних заходів у групах, школі;

o безпосередня підготовка соціально-педагогічних заходів з різними групами школярів, окремими учнями, учителями, батьками;

o установлення професійних зв'язків із закладами, які забезпечують соціальний захист: заступником голови адміністрації із соціальних питань; працівниками відділу освіти, соціального захисту, центру зайнятості, правоохоронних органів, відділу культури; спеціалістами психолого-медико-педагогічних консультацій, медико-експертної комісії, соціальних служб для дітей, молоді та сім'ї, територіального Центру медико-соціальної реабілітації інвалідів з порушеннями опорно-рухового апарату; представниками благодійних дитячих, молодіжних громадських організацій. Соціально-педагогічна діяльність служби визначається Положенням про психологічну службу системи освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України 03.05.99 № 127). 12 .05.2004 року наказом № 386 МОН України про виконання питання "Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти ", а наказом МОН України №616 від 02.07.2009 року про внесення змін до "Положенням про психологічну службу системи освіти України" визначено, що в закладах освіти мають працювати практичний психолог і соціальний педагог як єдина команда, однак з розмежуванням функцій. Реальна практика шкіл переконливо показує, що соціальний педагог має свій специфічний обсяг професійної діяльності. Соціальний педагог - це фахівець, який на основі отриманих у результаті діагностики даних, педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їхньої реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їхніми батьками, учителями. Соціальний педагог може допомогти: а) учителеві: розробити індивідуальну методику роботи з учнем щодо організації його навчання і виховання; організувати соціально-педагогічну роботу із класом; надати допомогу в розробці методики реалізації взаємин з окремими батьками; допомагати у розв'язанні конфлікту між учителем і учнем; учителем, учнем і його батьками; учителем і класом та ін.; б) учневі рекомендаціями (консультацією): у роботі із самовдосконалення; як перебороти (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) у класі, із учителем, з батьками; в) батькам консультацією, рекомендаціями, методичною допомогою: у налагодженні взаємин із сином (дочкою); для коректування соціально-педагогічної роботи зі своєю дитиною; у розвитку (узгодженні) відносин із учителем в інтересах удосконалювання соціально-педагогічної роботи з дитиною.

Зміст соціально-педагогічної діяльності соціального педагога передбачено п. 4.4. Положення: - здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків; - сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

- залучає до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян; - впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрішньо сімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого-педагогічну допомогу дітям і підліткам, групам соціального ризику, дітям, які потребують піклування тощо. Виконуючи соціально-педагогічну роботу соціальний педагог виступає (залежно від ситуації) у ролі: - посередника - здійснює взаємозв'язок між дітьми і дорослими, між сім'єю і державними службами, організаціями і закладами, які покликані піклуватися про інтелектуальне, духовне, соціальне і психічне здоров'я; - адвоката - захищає інтереси узаконених прав людини, сім'ї, різних категорій населення, домагається справедливості, прагне допомогти людям реалізувати свої здібності, дати можливість використовувати свої ресурси усіма членами суспільства;

- конфліктолога - допомагає попередити і розв'язувати конфліктні ситуації, вийти з кризового стану, подолати посттравматичний синдром;

- аніматора - спонукає людину до дій, сприяє відновленню взаємодії між особистістю і суспільством; - експерта - виконує аналітичну роботу, пов'язану з виставленням соціального діагнозу, визначає методи і технологію компетентного втручання в проблему клієнта; - терапевта і наставника - протягом певного періоду життя проводить соціальний супровід клієнта, сім'ї, піклується про здоров'я, моральні якості, національні та загальнолюдські цінності, попереджає про можливі проблеми; - друга і порадника - допомагає людям розширити свою компетенцію і розвивати здібності самому розв'язувати власні проблеми за принципом "допоможи, щоб клієнт сам собі допоміг"; - громадського діяча - підтримує, розвиває і очолює соціальні ініціативи громадян, спрямовані на оздоровлення навколишнього середовища;

- менеджера - впроваджує різноманітні масові форми СПД (благодійні акції, фестивалі, місячники тощо), ініціює участь дітей та дорослих в різноманітних соціальних проектах. Соціальний педагог здійснює функції: - діагностичну: встановлює соціально-педагогічний діагноз, вивчає особливості діяльності і спілкування вихованців, вивчає особливості, міру і спрямованість впливу соціального середовища (школи, сім'ї, сусідів, груп ровесників тощо);

- організаційну: організує соціально корисну діяльність дітей і підлітків, формує демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих, - прогностичну: прогнозує результати процесу виховання з урахуванням найважливіших факторів розвитку особистості;

- попереджувально-профілактичну і соціально-терапевтичну: передбачає і приводить в дію юридичні, психологічні механізми попередження і подолання негативних явищ, організує надання соціотерапевтичної допомоги тим, хто її потребує, забезпечує захист прав дітей в суспільстві, надає допомогу в період соціального і професійного визначення особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді. На основі цих функцій конкретизуються напрями соціально-педагогічної діяльності: - вивчення соціально-психологічних особливостей особистості та соціально-педагогічного впливу мікросередовища на вихованців; - організація освітньо-виховної взаємодії з проблемною особистістю; - соціально-педагогічна допомога та підтримка особистості в кризових ситуаціях;

- корекція відносин і соціальної взаємодії; - організація посередництва у творчому розвитку особистості. Напрями соціально-педагогічної діяльності визначають основні завдання соціального педагога у системі освіти України: 1. Психологічний супровід розвитку дітей та учнівської молоді. Види соціально-педагогічної роботи: - визначення психологічної готовності дітей до навчання у школі (діагностика і методичне забезпечення корекційно-розвивальної роботи з дітьми, які виявились непідготовленими до шкільного життя); - первинне обстеження при комплектуванні перших класів (виявлення дітей з низьким рівнем розвитку пізнавальних процесів, затримкою психічного розвитку, вадами розумового розвитку; виявлення дітей, які потребують корекційно-відновлювальної або розвивальної роботи; визначення рівня індивідуальних вимог до дитини, доцільних на початку навчання);

- супровід процесу пристосування першокласників до шкільного життя (виявлення дітей, які мають труднощі в адаптаційний період; індивідуальна психодіагностика для визначення причин труднощів адаптації; консультування вчителів, батьків з питань індивідуального підходу в роботі з такою категорією дітей; проведення психогігієнічних занять в класах, з окремими групами дітей);

- профілактика дезадаптації учнів під час переходу з початкової до середньої школи (виявлення можливої "групи ризику" дезадаптації учнів, які стикаються з труднощами в навчанні, поведінці, ознаки емоційних розладів, які займають в класі позицію "відчужених", визначення причин труднощів і розробка шляхів їх подолання);

- робота з обдарованими дітьми та дітьми з творчими здібностями (психодіагностика дітей з високим інтелектуальним потенціалом; виявлення обдарованих і талановитих дітей; індивідуальні психологічні консультації для таких дітей та їх батьків; групова робота щодо розвитку комунікативних навичок, креативності);

- супровід розвитку підлітків (діагностика особистісних рис та якостей, особливостей характеру; стимулювання саморозвитку та самовиховання; консультування з особистісних проблем; тематичні бесіди, навчальні заняття, тренінги; допомога в кризових ситуаціях); - допомога психологу в професійному самовизначенні старшокласників (групова діагностика професійних нахилів, інтересів, здібностей; профорієнтаційні бесіди та ігри; індивідуальні психологічні консультації з проблем професійного вибору);

- робота з учнями старшого шкільного віку (виявлення психологічної готовності до "дорослого" життя; діагностика варіантів особистісного самовизначення; допомога у вирішенні проблеми минулого, теперішнього, майбутнього; індивідуальна і групова робота з педагогами, батьками з проблем неблагополуччя старшокласників, пошуку розуміння у спілкуванні, проведення виховних заходів).

2. Освітньо-виховна діяльність. Види соціально-педагогічної роботи: - допомога у налагодженні шкільної дисципліни (консультування педагогів щодо використання ефективних методів стимулювання відповідної поведінки учнів; групова психокорекційна робота з формування саморегуляції; просвіта з питань індивідуального підходу до дитини); - запобігання конфліктам в учнівських колективах (соціометричні дослідження в класах, визначення структури взаємовідносин, розподіл ролей; консультування класних керівників (кураторів) за результатами дослідження; спеціальні заняття з учнями для розвитку навичок конструктивного розв'язання конфліктів);

- виявлення дітей "групи ризику" у початковій школі (скринінгові психодіагностичні обстеження з метою виявлення дітей, які мають труднощі в навчанні, поведінці, емоційні розлади; індивідуальна психодіагностика з визначення причин труднощів; координація дій учителя, батьків, вихователів ПІД; індивідуальна психокорекційна робота; своєчасне направлення дітей до логопеда, психіатра, психотерапевта, психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) тощо);

- допомога вихователям Г'ПД у створенні стабільної ситуації розвитку дитини (доброзичливе ставлення, формування почуттів і навичок, індивідуальний підхід, організація дитячого колективу, фізичний, розумовий, духовний розвиток особистості);

- робота з підлітками "групи ризику" (психологічна діагностика важковиховуваності та акцентуацій характеру; розробка програми педагогічної і психологічної корекції неадекватної поведінки підлітків: індивідуальна психокорекція емоційно-вольової сфери, допомога у подоланні психотравмуючих ситуацій; розробка конструктивних поведінкових стратегій щодо подолання труднощів; соціально-педагогічний патронат); - профілактика правопорушень серед неповнолітніх (з'ясування мотивів девіантної поведінки; індивідуальні бесіди, обговорення ситуації в групі чи класному колективі; психокорекція; проведення консультацій з педагогами і батьками з вибору відповідних виховних заходів);

- орієнтація учнів на здоровий спосіб життя (профілактика тютюнокуріння, алкоголізму, наркоманії, віл-інфекції, СНІДу: викладання курсу "Валеологія", викладання окремих розділів курсу "Основи безпеки життєдіяльності"; застосування психокорекційних програм; тренінги з розвитку навичок прийняття рішень, захисту від тиску з боку однолітків); - попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків (соціометричні дослідження в дитячих колективах; попередня діагностика факторів ризику; перша психологічна допомога при загрозі суїциду; корекційно-відновлювальна робота; формування позитивного психологічного клімату в учнівському колективі; психологічне консультування педагогів, класних керівників (кураторів), батьків тощо).

3. Оптимізація навчально-виховного процесу. Види соціально-педагогічної роботи:

- виявлення дітей, які потребують спеціального корекційного навчання (виявлення із числа стійко невстигаючих учнів з вадами розвитку; оформлення документів і направлення на обстеження до відповідної ПМПК; методичне забезпечення корекщйно-відновлювальної і розвивальної роботи з цією категорією дітей та відстеження динаміки їх розвитку); - психологічне забезпечення диференційованого навчання учнів (психологічна діагностика успішності навчання, емоційного ставлення учнів до навчального закладу, нервово-психічного стану, рівня інтелектуального потенціалу, здібностей; допомога вчителям у визначенні індивідуального підходу до навчання і виховання учнів; проведення групових психокорекційних занять у класі);

- пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу (психологічний аналіз уроків; допомога педагогам у підготовці розвиваючих завдань для розвитку пам'яті, уваги, мислення, уяви, творчих здібностей учнів; психологічна просвіта: навчальна мотивація і методи підвищення пізнавальної активності учнів, введення розвиваючого компоненту в навчальну діяльність); - психологічна підтримка вчителя (психологічне консультування особистісних проблем, взаємовідносин в сім'ї і колективі; психологічна підтримка у складних життєвих ситуаціях; організація і проведення сеансів психологічної релаксації, навчання прийомам саморегуляції і аутотренінгу; психологічні тренінги: особистісного росту, позитивного мислення, подолання конфліктів);

- участь у прийнятті ефективних управлінських рішень (вивчення структури комунікацій та інформаційних каналів; допомога адміністрації навчального закладу в попередженні та урегулюванні конфліктів; психологічна експертиза педагогічних новацій; учнівське самоврядування); - гуманізація та демократизація навчально-виховного процесу (просвіта педагогів з питань гуманістичної психології: "ситуація очима дитини", комунікативна компетентність, попередження психологічного насильства; методи підтримки дисципліни, навички конструктивних переговорів; участь у розробці навчальних програм).

Перелічені види роботи соціального педагога можуть доповнюватися пріоритетними для кожного загальноосвітнього навчального закладу напрямами, а також специфічними завданнями, виходячи із конкретних запитів педагогічного колективу. Облік соціально-педагогічної роботи проводиться в журналі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Історична довідка про розвиток автоматики.	\|	Визначення ефективності соціально-педагогічної роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.