Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

Освітні рівні вищої освіти

Структура вищої освіти

ОСВІТНІ РІВНІ

ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІИНІ РІВНІ

неповна вища освіта базова вища освіта повна вища освіта

молодший спеціаліст

бакалавр

спеціаліст, магістр

* Неповна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і с достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційшм рівнем молодшого спеціаліста.

-*■ Базова вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особняк особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

•*- Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

♦Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка неї основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посаду певному виді економічної діяльності.

♦ Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов 'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для
первинних посад у певному виді економічної діяльності.

# Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка па основі освітньо-кваліфікаційпогорівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

♦ Магістр— освітньо-кваліфікаційпий рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Документи про вищу освіту: ооjcdосвіту

диплом молодшого спеціаліста, диплом бакалавра, диплом спеціаліста, диплом магістра

*■ Післядипломна освіта — спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення, розширення і оновлення її професійних знань, умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.

Головні риси нової національної моделі вищої освіти в Україні:

> відповідність суспільним потребам, що змінюються;

> перехід від жорстких, уніфікованих схем до багатоманітності форм власності, джерел фінансування навчання та наукових досліджень, організаційних структур;

> багатоваріативність навчально-методичної роботи: самостійне визначення вищими навчальними закладами форм і методів навчального процесу, впровадження прогресивних педагогічних технологій та різних форм контролю знань студентів, використання прискореного навчання за індивідуальними навчальними планами;

> демократизація управління вищою освітою: розширення прав та повноважень вищих навчальних закладів, удосконалення їх структури, розробка правил та проведення прийому студентів, вирішення кадрових питань, організація виробничої та комерційної діяльності, здійснення міжнародного співробітництва;

> єдність системи вищої освіти: поєднання демократизації управління з єдиними державними вимогами, із впровадженням єдиних освітніх стандартів з єдиними критеріями оцінки діяльності вищих закладів освіти та визначення їхнього статусу;

> інтеграція освіти та науки, активізація наукових підрозділів, співробітництво з НАН України та галузевими академіями наук;

> удосконалення формування контингенту студентів. Пошук, підтримка та стимулювання розвитку обдарованих дітей

підлітків, юнацтва, диференційоване навчання обдарованих студентів;

^ формування механізму розподілу та соціального захисту випускників, розробка відповідної нормативної бази, зокрема відповідальності сторін за невиконання своїх обов 'язків;

^посилення виховної роботи, розробка концепції виховання студентської молоді;

> подальша інтеграція української вищої школи та науки до
європейського та світового освітнього і наукового простору,
співробітництво з міжнародними, регіональними та національними фондами, налагодження взаємовигідних зв 'язків із закордонними партнерами, заохочення закордонних інвесторів до участі у розвитку вищої освіти та науки в Україні.

Основні принципи розвитку системи освіти (ст. 6 Закону України «Про освіту»)

У доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

> рівність умов коленої людини для повної реалізації її здібностей, талантів, усебічного розвитку;

> гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

У органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

У незалежність освіти від політичних партій, громадських і рел ігійн их організацій;

> науковий, світський характер освіти;
>* інтеграція з наукою і виробництвом;
> взаємозв’ язок з освітою інших країн;

> гнучкість і прогностичність системи освіти;

> єдність і наступність системи освіти;
> безперервність і різноманітність освіти;

> поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Напрями розвитку вищої освіти:

■> Фундаменталізація освіти, яка має суттєво підвищити її якість.

■> Випереджувальний характер всієї системи освіти, її спрямованість на вирішення проблем та завдань постіндустріальної цивілізації, на розвиток творчих здібностей людини.

■> Індивідуалізація навчальної діяльності, що має здійснюватися з урахуванням мінливого характеру ринку праці, потреб, уподобань, особистісних якостей майбутнього фахівця.

2. Фундаменталізація підготовки фахівців з вищою освітою

Під поняттям "фундаменталізація" розуміють суттєве підвищення якості освіти і рівня компетентності фахівців шляхом модернізації змісту навчальних дисциплін та науково-методичного забезпечення навчального процесу.

Завданням фундаментальної університетської освіти єстворення умов для виховання та формування сучасного наукового мислення, внутрішньої потреби у саморозвитку, самоосвіті упродовж життя, людини.

Університетська освіта може вважатися фундаментальною, якщо вона продукує не вузькоспеціалізовані, а системні, методологічно важливі, інваріативні, міцні знання, які сприяють інтелектуальному розвитку особистості, її адаптації до швидко змінюваних технологічних і соціально-економічних умов.

* Фундаментальні знання — це системоутворювальні, цілісні, глибинні, змістовні, методологічно значимі уявлення про навколишній світ, закономірності його функціонування та розвитку, без яких неможливо гармонізувати відносини людини з природою, забезпечити високу загальну культуру та інтелектуальний розвиток особистостей і суспільства в цілому.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Концептуальні засади розвитку вищої освіти	\|	Індивідуалізація навчальної діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.039 сек.